Рішення № 74255854, 15.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

15 травня 2018 р. справа №820/563/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просив суд стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1, 5783, 60 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплата вихідної допомоги) при звільненні за період з 27.09.2017 по 30.11.2017 та 4156, 79 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплата заробітної плати) при звільненні за період з 27.09.2017 по 20.10.2017.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він з 01.09.1994 по 27.09.2017 проходив службу в ОВС та органах МНС України. Наказом від 27.09.2017 №484 о/с позивача звільнено зі служби за станом здоров'я. Проте, позивачу не було вчасно виплачено вихідна допомога при звільненні, через що позивач просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги в період з 27.09.2017 (дата звільнення) по 30.11.2017 (дата фактичного розрахунку), а також стягнути на користь позивача середній заробіток за затримку виплати заробітної плати за період з 27.09.2017 (дата звільнення) по 20.10.2018 (дата фактичного розрахунку).

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України, на думку представника відповідача, не поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ, Управління охорони вищих посадових осіб України, Служби безпеки, Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, військ Цивільної оборони, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, податкової міліції. Оскільки за загальним правилом трудовий договір із зазначеними категоріями осіб не укладається, а тому трудове законодавство на них не може поширюватися. У зв'язку з чим військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, не мають статусу працівника, а проходять службу. Сфера дії трудового законодавства обмежена лише відносинами найманої праці, які виникають на підставі трудового договору та пов'язаними з ними відносинами.

Позивач - ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмовому відзиві обставини.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 01.09.1994 по 27.09.2017 безперервно проходив службу в підрозділах МВС України, МНС України та ДСНС України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжки (зворотна сторона а.с.10).

Відповідно до витягу з наказу ГУ ДНС України у Харківській області від 27.09.2017 №484 о/с (а.с.13) звільнено зі служби в ДСНС України у запас Збройних Сил України за станом здоров’я капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1, провідного фахівця відділу організації пожежегасіння та роботи з об’єктовими підрозділами управління реагування на надзвичайні ситуації ГУ ДСНС України у Харківській області 27.09.2016. З 27.09.2017 виключено із кадрів ДСНС України та всіх видів забезпечення.

В ході судового розгляду, судом встановлено, що при звільненні позивача, останньому було виплачено грошове забезпечення за вересень 2017 року - 20.10.2017.

30.11.2016 на картковий рахунок позивача у банку зараховані грошові кошти - одноразової грошової допомоги при звільненні у зв’язку з хворобою.

Отже, судом встановлено, що у зв'язку зі звільненням позивача зі служби в ДСНС України, згідно п.176 п.п.3 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (через хворобу) нарахована одноразова грошова допомога, яка виплачена - 30.11.2018, а заробітна плата за вересень 2017 року - 20.10.2017.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається Кодексом цивільного захисту України та Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України від 11.07.2013 №593.

Так, відповідно до положень ст. 125 Кодексу цивільного захисту України, держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов’язків (ч. 1 ст. 125 Кодексу цивільного захисту України).

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 125 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно ч. 1 ст. 127 Кодексу цивільного захисту України, пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється у порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно положенням ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров’я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п’яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв’язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

З огляду на вказані норми законодавства вбачається, що спеціальним законодавством не встановлено порядок відшкодування за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, в той же час такий порядок визначений КЗпП України.

При вирішенні заявленої позовної вимоги, суд зауважує, що у даних спірних правовідносинах повинні застосовуватись не тільки норми спеціального законодавства, але й трудового.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду від 07.02.2018 по справі №806/535/16, а також Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-42а12.

Згідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд зазначає, що згідно роз'яснень, наданих в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та виплат при звільненні регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: "Про оплату праці", Постановою Кабінету Міністрів України, від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №158 “Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року", в редакції від 04.02.1994, працівник, трудові відносини з і ким було припинено, має право відповідно до національних законодавства й практики на вихідну допомогу або інші аналогічні види допомоги у зв'язку з припиненням трудових відносин, розмір якої залежить, зокрема, від стажу роботи й розміру заробітної плати, і котрі виплачуються безпосередньо - роботодавцем або з фонду, створеного з внесків роботодавців.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що залежать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно роз'яснень, наданих в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

З відповідної довідки відповідача вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складала 180, 73 грн.

Поряд з цим, беручи до уваги той факт, що оскільки в ході даного судового розгляду встановлена несвоєчасна сплата грошового забезпечення за вересень 2017 року та одноразової грошової допомоги при звільненні, через що підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати вказаної одноразової допомоги.

Питання стягнення середнього заробітку на весь час затримки виплати, зокрема, одноразової грошової допомоги при звільненні працівників ОВС та поліцейських, була предметом розгляду в касаційній інстанції, при цьому Вищим адміністративним судом України висловлено правовому позицію щодо наявності підстав для стягнення на користь позивачів в даному випадку – середнього заробітку за час затримки визначених при звільненні, зокрема, в постанові від 02.11.2016 по справі №825/3610/15-а, а також в ухвалі від 28.05.2015 по справі №821/4536/13-а.

Щодо періоду затримки виплати при звільненні одноразової грошової допомоги, суд зазначає, що його початком є дата 28.09.2017, коли позивачу необхідно було сплатити заробітну плату за вересень 2017 року та одноразову грошову допомогу при звільненні, а кінцем – 20.10.2017 та 30.11.2017, відповідно, дати сплати позивачу в повному обсязі заробітної плати за вересень та одноразової грошової допомоги, відповідно.

Таким чином, період затримки виплати при звільненні одноразової грошової допомоги обчислюється з 28.09.2017 до 30.11.2017 (включно) у розмірі 7952,12 грн. (180,73 грн.*44 дні за час затримки виплати), а період затримки виплати заробітної плати – за вересень 2017 року - обчислюється з 28.09.2017 до 20.10.2017 (включно) у розмірі 2710,95 грн. (180,73 грн.*15 дні за час затримки виплати).

Враховуючи те, що заявлені позивачем суми до стягнення та періоди затримки виплати є помилковими, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1, 5783, 60 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплата вихідної допомоги) при звільненні за період з 27.09.2017 по 30.11.2017 та 4156, 79 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплата заробітної плати) при звільненні за період з 27.09.2017 по 20.10.2017, не підлягають задоволенню.

Проте, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень), суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту прав позивача та стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти за час затримки розрахунку виплати вихідної допомоги при звільненні за період з 28.09.2017 по 30.11.2017 в розмірі 7952,12 грн. та за час затримки розрахунку виплати заробітної плати при звільненні за період з 28.09.2017 по 20.10.2017 в розмірі 2710,95 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ч.1 ст. 90); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 9); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 4 ст. 90).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 02.03.2018 №30 (а.с.4).

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти за час затримки розрахунку виплати вихідної допомоги при звільненні за період з 28.09.2017 по 30.11.2017 в розмірі 7952,12 грн. (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 12 копійок) та за час затримки розрахунку виплати заробітної плати при звільненні за період з 28.09.2017 по 20.10.2017 в розмірі 2710,95 грн. (дві тисячі сімсот десять гривень 95 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, поштовий індекс 63463, Харківська область, Зміївський район, с. Лиман, вул. Лиманська, буд. 52) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 травня 2018 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.