Постанова № 74254991, 21.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/1576/17-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 травня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів : Собослоя Г.Г., Бисаги Т.Ю.

при секретарі : Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 на ухвалу Рахівського районного суду, яку постановлено 03 листопада 2017 року суддею Тулик І.І., про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна та визначення порядку користування спільним сумісним майном,-

встановив:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна та визначення порядку користування спільним сумісним майном.

02.11.2017 року ОСОБА_3 звернулася із заявою про забезпечення позову, в якій просила зобов’язати відповідача надати їй особисто та особам, які представляють чи представлятимуть її за законом чи за договором усним чи письмовим, вільний доступ до дворогосподарства/житлового будинку, №231, його господарських будівель та споруд, які розтошовані по вул.Визволення в смт.Ясіня Рахівського району для проведення повного опису всього рухомого майна, що знаходиться в даному житловому будинку, його господарських будівлях, надвірних спорудах, прибудовах та складання відповідного акту.

Ухвалою Рахівського районного суду від 03 листопада 2017 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Зобов’язано громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, надати громадянці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, особисто та особам, які представляють чи представлятимуть її за законом чи за договором усним чи письмовим, вільний доступ до дворогосподарства/житлового будинку, №231, його господарських будівель та споруд, які розтошовані по вул.Визволення в смт.Ясіня, Рахівського району для проведення повного опису всього рухомого майна, що знаходиться в даному будинку, його господарських будівлях, надвірних спорудах, прибудовах та складання відповідного акту.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, ставить питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм процесуального права. Зокрема, зазначено, що обраний захід забезпечення позову порушує право апелянта на недоторканість житла та його законні права.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивачки - ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції чинній з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі ст.151 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали) суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналогічні норми визначені в ст.149 чинного ЦПК України.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Згідно зі ст.152 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали), що кореспондується зі ст.150 чинного ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з п.10 ч.1ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорених прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Разом з тим, закон не надає право суду самостійно обирати вид забезпечення позову. Імперативне начало діяльності суду презумує, що недопустимо здійснювати ті процесуальні дії, про яких учасники процесу не просили, якщо законом прямо не встановлено інше. Тому при застосуванні заходів забезпечення позову в суду немає повноваження самостійно вибирати або змінювати вид таких заходів, він повинен або задовольнити те клопотання, що заявлене, або відмовити.

Відповідно до п.4, абз. 3 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, судом першої інстанції не враховано наведені вимоги процесуального законодавства, зокрема, суд не пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також не врахував відповідність виду забезпечення позову, який просила застосувати позивачка, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просить визнати спільним сумісним майно: - житловий будинок №231 з надвірними спорудами, який розташований по вул.Визволення, смт.Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області; легковий автомобіль марки ЗАЗ DAEWOO T131110, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску. Визнати за позивачкою право спільної сумісної власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку та автомобіля. Визначити порядок користування та володіння позивачкою та відповідачем, як співвласниками спільного сумісного майна, зазначеним житловим будинком та автомобілем. В подальшому, як вбачається із заяви про забезпечення позову, позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог в частині визначення порядку користування та володіння рухомим майном, яке знаходиться в даному житловому будинку, в його надвірних спорудах та господарських спорудах

Подаючи заяву про забезпечення позову позивачка обґрунтовувала її тим, що підставою для подання такої заяви послужили обставини, за яких відповідач відмовляється в порядку досудового врегулювання спору вирішити питання щодо можливості розподілу спільного сумісного рухомого майна подружжя, яким являються рухомі речі домашнього вжитку та побутові речі, що знаходиться в спірному будинку, його господарських будівлях та спорудах, крім речей індивідуального користування.

Однак, такий вид забезпечення позову, як зобов’язання гр.ОСОБА_1 надати позивачці ОСОБА_3 особисто та особам, які представляють чи представлятимуть її за законом чи за договором усним чи письмовим, вільний доступ до дворогосподарства/житлового будинку, №231, його господарських будівель та споруд, які розтошовані по вул.Визволення в смт.Ясіня Рахівського району для проведення повного опису всього рухомого майна, що знаходиться в даному будинку, його господарських будівлях, надвірних спорудах, прибудовах та складання відповідного акту, не відповідає предмету позову і заявленим позовним вимогам та суперечить закону, оскільки примушує відповідача до дій, які згідно актів цивільного законодавства, не є обов’язком для нього.

Окрім того, посилання у заяві про забезпечення позову, що відповідач відмовляється в порядку досудового врегулювання спору вирішити питання щодо можливості розподілу спільного сумісного рухомого майна подружжя, не може бути підставою для забезпечення заявленого позову, оскільки забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимоги про визначення порядку користування та володіння рухомим майном, що знаходиться в будинку і не заявлено позовні вимоги про поділ спільного рухомого майна.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя суду першої інстанції не врахував вищенаведені обставини справи та вимоги закону, не пересвідчитися в тому, чи невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки за захистом якого вона звернулася до суду, не врахував відповідність виду забезпечення позову, який просила застосувати позивачка, позовним вимогам, та помилково дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Відповідно до приписів п.4 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала Рахівського районного суду від 03 листопада 2017 року - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з вищенаведених підстав.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374,376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Рахівського районного суду від 03 листопада 2017 року – скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна та визначення порядку користування спільним сумісним майном – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: