Ухвала суду № 74254970, 18.05.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/2287/18 Провадження № 1-м/333/9/18

УХВАЛА

18 травня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Холода Р.С.,

за участю: секретаря судового засідання Єрохіної А.Б.,

прокурора Березовської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: Україна, АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

ВСТАНОВИВ:

08.05.2018 року до суду надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого 25.05.2017 року вироком Перовського районного суду м. Москви за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.30 п. «г» ч.4 ст.228-1 КК Російської Федерації, до 14 років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму. Ухвалою судової колегії по кримінальних справах Московського міського суду від 03.08.2017 року вирок Перовського районного суду м. Москви від 25.05.2017 року залишено без змін.

В обґрунтування клопотання зазначено, що вирок іноземної держави набрав законної сили 03.08.2017 року, ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 9 УФСВП Росії по Тверській області», кінець відбуття строку покарання – 14 лютого 2031 року. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_2. Міністерством юстиції України вирішено прийняти в Україну засудженого вироком суду Російської Федерації громадянина України ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання на території України, у зв'язку з чим Міністерство звернулось до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор не заперечувала проти задоволення клопотання.

Представник Міністерства юстиції України у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив провести розгляд клопотання за його відсутності.

Відповідно до вимог ст.610 КПК України клопотання може бути розглянуто за відсутності представника Міністерства юстиції України.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього, суд дійшов до такого.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання і виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та норм Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно положень ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією, зокрема за таких умов: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо рішення є остаточним; якщо на передачу згодна засуджена особа; якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території; якщо держава винесення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженої особи.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Відповідно до вимог ст.10 Конвенції у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироці для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Пунктами «а», «d» статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст.606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно до якої під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч.4 ст.610 КПК України.

При цьому суд, як це визначено у ч.3 ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Статтею 606 КПК України визначаються умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо вирок набрав законної сили; якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув'язнення на невизначений строк; якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

Згідно ч.1 ст.610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст.609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, місце реєстрації якого: Україна, АДРЕСА_3.

Вироком Перовського районного суду м. Москви від 25.05.2017 року ОСОБА_1 був засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.30 п. «г» ч.4 ст.228-1 КК Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів, групою осіб за попередньою змовою, у великих розмірах) до 14 років позбавлення волі з відбуттям покарання в виправній колонії суворого режиму.

Ухвалою судової колегії по кримінальних справах Московського міського суду вказаний вирок 03.08.2017 року був залишений без змін.

Відповідно до розпорядження, вирок Перовського районного суду м. Москви від 25.05.2017 року відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 03.08.2017 року. Станом на 30.11.2017 року засуджений відбув дев’ять місяців 16 днів, залишок не відбутого строку покарання тринадцять років два місяці чотирнадцять днів. Відповідно до вироку ОСОБА_1 зараховано час перебування його під вартою з 15 лютого 2017 року по 25 травня 2017 року.

ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 9 УФСВП Росії по Тверській області», кінець відбуття строку покарання - 14.02.2031 року.

Відбуваючи покарання ОСОБА_1 висловив бажання бути переданим в Україну, що підтверджується його письмовою заявою, поданою до начальника вказаної виправної колонії.

13 квітня 2018 року наказом Міністерства юстиції України №1168/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком суду Російської Федерації громадянина України ОСОБА_1, відповідно до ст.606 КПК України, ст.3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 31.01.2018 за №06-12586/18.

Визначаючи статтю закону України про кримінальну відповідальність, якою передбачена відповідальність за кримінальний злочин, вчинений засудженим, суд виходить з того, що ОСОБА_1, засуджений вироком Перовського районного суду м. Москви за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.30 п. «г» ч.4 ст.228-1 КК Російської Федерації.

Відповідно до ч.3 ст.30 КК Російської Федерації, замахом на злочин визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо направлені на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від особи.

Пунктом «г» частини 4 статті 228-1 КК Російської Федерації передбачено, що незаконне виробництво, збут чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, скоєне групою осіб за попередньою змовою, вчинене у великому розмірі карається позбавленням волі на строк від 10 (десяти) до 20 (двадцяти) років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двадцяти років або без такого та зі штрафом у розмірі до одного мільйона рублів чи в розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до п’яти років чи без такого.

Чинний Кримінальний кодекс України містить норми, які також визначають кримінальну караність діяння, за які був засуджений ОСОБА_1 вироком Перовського районного суду м. Москви від 25.05.2017 року.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 незаконно придбав, зберігав з метою збуту гашиш.

Згідно Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 року, гашиш (смола канабісу) відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

Вимогами ч.3 ст.15 КК України передбачено, що замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Частиною 2 статті 307 КК України передбачено, що за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, карається позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Таким чином, відповідно до Кримінального кодексу України дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.3 ст.15 ч.2 ст.307 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є громадянином України, вирок суду Російської Федерації, яким він засуджений, набрав законної сили, строк покарання, який має відбувати засуджений більше шести місяців, від ОСОБА_1 отримано згоду на його передачу в Україну для подальшого відбування покарання, кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством України, тому суд вбачає підстави для приведення вироку Перовського районного суду м. Москви від 25.05.2017 року у відповідність із законодавством України.

За вимогами п.1 ч.4 ст.610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, коли законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Санкцією ч.2 ст.307 КК України передбачено максимальний строк покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ч.3 ст.68 КК України за вчинення замаху на злочин строк покарання не може перевищувати двох третин максимального строку, передбаченого санкцією частини статті Особливої частини цього Кодексу.

Таким чином, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.15 ч.2 ст.307 КК України, тобто замах на злочин, тому для нього, з урахуванням вимог ч.3 ст.68 КК України та п.1 ч.4 ст.610 КПК України необхідно призначити максимальне покарння у виді 6 років 8 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна, оскільки таке додаткове покарання за вироком суду іноземної держави не призначалося.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 необхідно рахувати з 03.08.2017 року – з дня набрання законної сили вироку Перовського районного суду м. Москви від 25.05.2017 року.

Також, суд у строк покарання ОСОБА_1 зараховує строк його попереднього тримання під вартою за правилами, встановленими ч.5 ст.72 КК України, виходячи з правової позиції, викладеної у Постанові ВС від 13.03.2018 у справі №440/853/17.

Так, Верховний Суд зазначив, що у випадку, коли станом на 20 червня 2017 року особа мала право на застосування до неї положень, передбачених ч.5 ст.72 КК в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч.2 ст.5 КК відсутні підстави для застосування відносно неї положень Закону України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» 18 травня 2017 року, яким погіршуватиметься становище цієї особи.

Таким чином, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування ОСОБА_1 покарання період його попереднього ув’язнення, а саме з 15.02.2017 року по день набрання вироком законної сили, тобто по 03.08.2017 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, діючим законодавством України не передбачено.

Керуючись ст.ст. 3, 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб, ст.ст.372, 602, 603, 609-610 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Привести у відповідність із законодавством України вирок Перовського районного суду м.Москви Російської Федерації, ухвалений 25.05.2017 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.30 п.«г» ч.4 ст. 228-1 КК Російської Федерації.

Визначити, що ОСОБА_1 скоїв злочин, відповідальність за який передбачена ч.3 ст.15 ч.2 ст.307 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.15 ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 8 (вісім) місяців, без конфіскації майна .

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 03.08.2017 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк покарання строк попереднього тримання під вартою ОСОБА_1 з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 15.02.2017 року до 03.08.2017 року.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод