Постанова № 74254403, 08.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 299/2662/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 травня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Собослой Г.Г.,

суддів: Фазикош Г.В., Бисага Т.Ю.,

з участю секретаря: Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Колективного підприємства «Агрошляхбуд» на заочне рішення Виноградівського районного суду від 17 листопада 2017 року у справі №299/2662/16-ц (Головуючий: Кашуба А.В.), -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до КП «Агрошляхбуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держпраці у Закарпатській області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та просив поновити його варником бітуму асфальтобетонного заводу КП «Агрошляхбуд», стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі та 50 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

У позові зазначає, що з 2008 року працював на КП «Агрошляхбуд» варником бітуму і з 05.08.2016 року на підприємстві змінився керівник, який із суб’єктивних причин, що не пов’язані з трудовими відносинами, не допускав його до виконання трудових обов’язків. В усному порядку позивача повідомляли, що він звільнений, а отже не має права заходити на територію підприємства. Позивач намагався отримати від відповідача пояснення щодо підстав звільнення, копію наказу та документів, які стали підставою для звільнення, а також трудову книжку та повний грошовий розрахунок. Не отримавши ніякої відповіді, позивач змушений був звертатися до органів поліції з повідомленням про порушення законодавства про працю і лише тільки після втручання органів поліції дізнався про прийняття наказу №51 від 17.08.2016 року, згідно з яким звільнений відповідачем із роботи. Дії відповідача є протиправними, вчиненими з грубим порушенням законодавства про працю, так як підставою для звільнення по п.3 ст.40 КЗпП України послужила доповідна від 12.08.2016 року охорони «Безпека Універсал» та акт №7 від 17.08.2016 року. Однак, така доповідна до підприємства не надходила та в журналі реєстрації вхідних документів не реєструвалась, акти та накази не нумерувалися по підприємству, що викликає сумнів у їх складанні саме в ті дні, якими вони датовані. Викладені в службовій документації відповідача відомості з приводу звільнення є недостовірними. Наказ №51 про звільнення ОСОБА_1 17.08.2016 р. не видавався. Відображення в табелі обліку робочого часу прогулу є також незаконним, оскільки фактичного прогулу не було. Особи, які входили до складу комісій і підписували акти, є залежними від роботодавця особами і виконували будь-які доручення керівника. Позивача не повідомлено про причини і дату звільнення, не ознайомлено з наказом про звільнення, не видано копію такого.

Окрім того, з 17.08.2016 року позивач перебував на лікарняному, про що було відомо керівництву підприємства.

Також питання про надання згоди на звільнення профспілкова організація підприємства не розглядувала.

За таких обставин, позивач вважає, що повинен бути поновлений на попередній роботі і з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.08.2016 року по 17.11.2017 рік, що складає 54 938,00 грн..

У результаті порушення трудових прав позивачу заподіяна моральна шкода, що виразилася у стражданнях та переживаннях, а також життєвих незручностях, пов’язаних з неможливістю влаштуватися на роботу, оскільки трудову книжку позивачу не повернуто. Позивач був вимушений докладати додаткові зусилля до організації свого життя і незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань, позивач втратив душевний спокій, постійно перебуває у дратівливому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своєї сім’ї і звільненням з роботи відповідач вчинив дії спрямовані на приниження його честі, гідності та ділової репутації як перед трудовим колективом, так і перед іншими оточуючими людьми і розмір заподіяної моральної шкоди оцінює в 50 000 грн..

Заочним рішенням Виноградівського районного суду від 17 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді варника бітуму КП «Агрошляхбуд» з 17 серпня 2016 року.

Стягнуто з КП «Агрошляхбуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.08.2016 року по 17.11.2017 року у сумі 54 668,52 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 2 441 грн. 24 коп..

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції КП «Агрошляхбуд» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права і підстави передбачені чинним законодавством для часткового задоволення позовних вимог відсутні, так як відповідно до ст.149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення і звільнення працівника за п.3 ст.40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення. Суд першої інстанції прийняв рішення на підставі матеріалів і доказів наданих лише позивачем, що призвело до неповного з’ясування обставин справи та прийняття рішення, яке не ґрунтується на вимогах закону.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Представник КП «Агрошляхбуд» у судове засідання суду апеляційної інстанції не з’явився, про час, місце розгляду справи керівник належним чином повідомлений, про що свідчить розписка про вручення поштового відправлення і дана обставина відповідно до ст.372 ч.2 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Встановлено, що ОСОБА_1 працював на КП «Агрошляхбуд» на посаді варника бітуму і наказом №51 від 17.08.2016 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1І.», який виданий виконавчим директором підприємства позивача звільнено на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

Підставою звільнення було невиконання позивачем трудових обов’язків (неодноразові невиконання вказівок майстра та керівника підприємства, неодноразовий невихід на роботу без поважних причин, за проникнення 11.08.2016 року на територію АБЗ в селі Гудя в неробочий час, з метою крадіжки), що послужила доповідна від 12 серпня 2016 року охорони Безпека Універсал та акт №7 від 17.08.2016 року.

Згідно п.3 статті 40 КЗпП України, трудовий договір може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується у разі порушення трудової дисципліни.

Систематично порушуючими трудову дисципліну визнаються працівники, що мали дисциплінарне стягнення чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Відповідно до роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, які викладені в п.23 постанови від 06 листопада 1992 року №9 із послідуючими змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» - за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого і не втратившого юридичної сили за давністю або не знято заходу дисциплінарного чи громадського стягнення.

При постановленні рішення суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що доказів застосування до позивача заходів дисциплінарного чи громадського стягнення, які мали місце до винесення наказу про звільнення позивача до суду не були надані.

Додані відповідачем до матеріалів справи доповідні записки та акти про порушення трудової дисципліни і про систематичне невиконання обов’язків позивачем не є підставою для звільнення по ч.3 ст.40 КЗпП України, оскільки до цього до нього не застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Копією листа непрацездатності серії АГЮ №401814 стверджується про перебування ОСОБА_1 на лікарняному із 17 серпня 2016 року і звільнення позивача проведено відповідачем у порушення вимог чинного законодавства, оскільки не допускається звільнення працівника із ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності, що відповідно до положень ст.235 КЗпП України позивач підлягає поновленню на роботі.

При визначенні розміру стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції загальний розмір встановив 54 668,52 грн., що становить 13 785,60 грн. розмір середнього заробітку за час затримки у період з 17.08.2016 року по 31.12.2016 року (143,60 грн. х 96 робочих днів) та у період з 01.01.2017 року по 17.11.2017 року, що становить 40 882,92 грн. (143,60 грн. х 219 робочих днів х 1,3 коефіцієнт корегування).

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги позивача у частині стягнення моральної шкоди і констатував, що незаконне звільнення позивача з роботи та порушення в результаті цього його прав є доведеним фактом протиправності дій відповідача, що призвели до моральних страждань, втрати душевного спокою, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя та визначив розмір відшкодування 10 000 грн., які підлягають стягнення із відповідача на користь позивача.

Судові витрати судом першої інстанції вирішені у відповідності до ст.ст.133, 141 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Агрошляхбуд» залишити без задоволення.

Заочне рішення Виноградівського районного суду від 17 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 травня 2018 року.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області ОСОБА_3