Ухвала суду № 74253803, 08.05.2018, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 237/1020/18

Провадження № 1-кс/237/222/18

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання про здійснення

спеціального досудового розслідування

05.05.18 року місто Курахове

Слідчий суддя Мар'їнського районного суду Донецької області Медведський М.Д.,

при секретарі Бахтіяровій Н.В.

за участю прокурор Яксманецького В.В.

слідчого Ліпари Д.Р.

захисника ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні в залі суду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваної

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

у кримінальному провадженні № 22014050000000391, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.11.2014 року, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2018 року до Мар'їнського районного суду Донецької області надійшло повторне клопотання слідчого слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження №22014050000000391 від 07.11.2014, за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України про здійснення спеціального досудового розслідування.

В обґрунтування повторного клопотання зазначено, що слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької обл.) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014050000000391 від 07.11.2014, за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3, а саме в сприянні діяльності терористичної організації, що виявилося у тому, що протягом вересня 2014 року вона, діючи умисно на території с. Костянтинівка Мар'їнського району Донецької області за власною ініціативою, діючи з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, здійснювала цілеспрямований збір та передачу представникам терористичної організації «Донецька народна республіка» деталізованих даних про маршрути пересування, кількість військових та військової техніки Збройних сил України та інших військових формувань України, які приймають участь у проведенні антитерористичної операції на території Мар’їнського району Донецької області, для подальшого використання учасниками вказаної терористичної організації даної інформації у веденні терористичної діяльності проти органів державної влади та військових підрозділів України.

08.11.2014 ОСОБА_2 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

10.11.2014 у відношенні підозрюваної ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

04.12.2014 року у відношенні підозрюваної ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено запобіжний захід у вигляді на особисте зобов’язання, після чого ОСОБА_2 залишила постійне місце проживання, чим порушила особисте зобов’язання.

Як зазначається в клопотанні, в подальшому, 04.12.2014 року ОСОБА_2, не прибувши до постійного місця проживання, переткнула неконтрольовану ділянку лінії розмежування з тимчасово окупованою територією Донецької області. Так, з метою уникнення кримінальної відповідальності за злочин, в якому остання підозрюється, ОСОБА_2 до теперішнього часу перебуває на тимчасово непідконтрольній території Донецької області.

13.12.2014 року підозрювану ОСОБА_2 оголошено в розшук. Розшук підозрюваної доручений Волноваському МРВ УСБУ в Донецькій області.

11.01.2018 року на адресу останнього відомого місця проживання ОСОБА_2: Донецька обл., Мар’їнський р-н., с. Костянтинівка, вул. Кірова, буд. 54, наявні повідомлення про виклик слідчим на 15.01.2018, 16.01.2018, 17.01.2018 до слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької обл.) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях для участі у проведенні процесуальних дій, проте докази направлення відсутні. Наявна в матеріалах справи копія конверту не містить відбитку штемпелю пошти про прийняття (а.с. 67 зворотня сторона). Інших доказів направлення стороною обвинувачення не надано.

У клопотанні слідчий зазначає, що розшук підозрюваної ОСОБА_2 триває.

У клопотанні слідчий зазначає, що так як про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України ОСОБА_2 повідомлено особисто, ОСОБА_2 не прибула на виклик без поважної причини більш ніж два рази, а також є оголошеною в розшук, то, відповідно до ч. 5 ст.139 КПК України існують підстави для здійснення спеціального досудового розслідування та просить надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування в кримінальному провадженні № 22014050000000391 від 07.1 1.2014, за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, стосовно підозрюваної ОСОБА_2, 25.09.1977 р. н., уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4., с. Костянтинівка, вул. Кірова, буд. 54.

Відповідно до ч. 2 ст. 297-4 КПК України, під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов’язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий у судовому засіданні просив клопотання задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Прокурор у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 ухиляється від органів слідства на окупованій території Донецької області, на виклики до органу досудового розслідування не з’являється. ОСОБА_2 була обміняна з представниками так званої «ДНР» на полонених українських військових після чого з окупованої частини Донецької області на контрольовану територію України не повернулась у зв’язку із чим порушила обов’язки згідно запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання. Також прокурор пояснив, що ОСОБА_2 перебуває в міжнародному розшуку на підставі відповідної постанови слідчого більше ніж півроку

Захисник у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання, пояснила, що з 2014 року не підтримує будь-який зв’язок із підозрюваною, її місцезнаходження для захисника невідоме. Вважає клопотання безпідставним, оскільки стороною обвинувачення не подано будь-яких доказів щодо фактичного місцезнаходження підозрюваної, так само не подано будь-яких доказів щодо умисного ухиляння підозрюваної від органів досудового слідства.

Суд, розглядаючи клопотання керується наступним.

Згідно із ч.2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, зокрема, статтею 258-3 КК України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Відповідно до п.20-1 Перехідних положень КПК України, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо певної категорії злочинів стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

На обґрунтування наявності доказів для підозри ОСОБА_2 до клопотання додано:

- протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу від №30/3/2-12591 від 17.10.2014;

- матеріали, зібрані оперативним підрозділом (3 оперативної групи сектору «Д» району «М»), що відповідно до ч. 2 ст. 99 КПК України є доказом, а саме повідомленням про протиправне діяння, що містить ознаки злочину та рапорт;

- заява ОСОБА_2

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.11.2014 року;

- протокол допиту підозрюваної ОСОБА_2 від 08.11.2014 року;

- протокол огляду від 08.11.2014 року;

- повідомлення про підозру від 08.11.2014 року;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.12.2014 року;

- висновок експерта № 21 від 14.12.2014 року;

- постанову про оголошення розшуку підозрюваного від 13.12.2014 року;

- протокол пред’явлення особи підозрюваної ОСОБА_2 свідку ОСОБА_4 для впізнання за голосом від 22.02.2018 року;

- протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 22.02.2018 року;

- протокол пред’явлення особи підозрюваної ОСОБА_2 свідку ОСОБА_5 для впізнання за голосом від 22.02.2018 року;

- протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 22.02.2018 року;

- протокол пред’явлення особи підозрюваної ОСОБА_2 свідку ОСОБА_6 для впізнання за голосом від 22.02.2018 року;

- протоколом огляду від 22.02.2018 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 20.04.2018 року.

Вказані докази в сукупності свідчать про обґрунтовані підстави вважати, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки можливого складу злочину, що пов’язаний із діяльністю так званої «ДНР».

Згідно ч. 2 ст. 297-4 КПК України під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов’язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення

В той же час, слідчий суддя зауважує, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 277 КПК України, оскільки наявна в повідомленні правова кваліфікація дій підозрюваної у вигляді «сприяння діяльності терористичній організації» не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 258-3 КК України, оскільки вказана диспозиція в частині сприяння передбачає – організаційне або інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи або терористичної організації. Зазначена у повідомленні про підозру правова кваліфікація дій підозрюваної не містить посилання на форму сприяння, проте зазначена неточність на думку слідчого судді не впливає на наявність обґрунтованої підозри, оскільки на стадії досудового розслідування провина підозрюваного не повинна доводитись до тієї міри, що є достатньою для засудження.

На обґрунтування клопотання в частині наявності фактичних даних про перебування ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території до клопотання не долучено жодних належних доказів в розумінні ст. 85 КПК України, які б містили підтвердження обставини клопотання щодо того, що ОСОБА_2 04.12.2014 року, не прибувши до постійного місця проживання, переткнула неконтрольовану ділянку лінії розмежування з тимчасово окупованою територією Донецької області.

Відповідно до постанови про оголошення у розшук підозрюваної від 13.12.2014 року вбачається, що фактичне місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_2 невідомо, остання після звільнення з-під варти до органу досудового розслідування щопонеділка не з’явилась, на зв’язок із слідчим не вийшла, перевірочними даними слідчим встановлено, що підозрювана до місця мешкання у с. Костянтинівка не з’явилась та не проживає.

Однак, у той же час, до клопотання додані повістки про виклик слідчим на ім’я ОСОБА_2 від 11.01.2018 року за вихідними номерами 78/2/13-91нт на 15.01.2018 року, 78/2/13-92нт на 16.01.2018 року, 78/2/13-93нт на 17.01.2018 року без розписок про отримання повісток та без рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Вказані копії документів не можливо вважати належним доказом належного виклику підозрюваного до слідчого, оскільки, за твердженнями сторони обвинувачення, відображеними у клопотанні та доданих матеріалах, ОСОБА_2 у м.Костянтинівка Мар’їнського району Донецької області фактично не проживає. Інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення підозрюваної з її змістом, стороною обвинувачення до суду не надані.

Крім того, у клопотанні слідчого зазначено, що повідомлення про виклик слідчим на ім’я підозрюваної ОСОБА_2 на 15.01.2018 року 16.01.2018 року та 17.01.2018 року були розміщені на офіційному сайті СБ України, що не відповідає порядку виклику, який встановлено вимогами ст. 135 КПК України та стороною обвинувачення не надано до суду копій відповідних публікацій з офіційного веб-сайту органу СБ України чи оголошення у друкованих ЗМІ, визначених законом, про виклик ОСОБА_2 до органу досудового розслідування.

Стороною обвинувачення в ході судового розгляду подана копія Газети «Урядовий кур’єр» № 79 (6195) від 24.04.2018 року, на сторінці 10 якої міститься виклик ОСОБА_2 на 27.04.2018 року на підтвердження належного повідомлення підозрюваної про явку до слідчого. Слідчим суддею дана копія не приймається до уваги, оскільки, по-перше дана копія ніяким чином та ніким з повноважних осіб не посвідчена, а оригіналу слідчому судді для дослідження в судовому засіданні не надано, по-друге, даний виклик здійснений на дату після складення клопотання та надходження клопотання до суду, яке надійшло 24.04.2018 року згідно протоколу розподілу (арк..справи 78).

З клопотання вбачається, що 04.12.2014 року ОСОБА_2, не прибувши до постійного місця проживання, перетнула неконтрольовану ділянку лінії розмежування з тимчасово окупованою територією Донецької області однак, яким чином було встановлено, що ОСОБА_2 перетнула неконтрольовану ділянку лінії розмежування з тимчасово окупованою територією, у який проміжок часу вона це зробила та у який спосіб, невідомо.

Зазначені висновки слідчий суддя вже викладав у своїй Ухвалі від 03.04.2018 року, однак стороною обвинувачення в порушення приписів абзацу 3 ч. 3 ст. 297-4 КПК України повторно подано клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, додані до якого матеріали не спростовують висновків, що викладені слідчим суддею в Ухвалі 03.04.2018 року, та не містять жодних нових обставин, які б свідчили про перебування ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території Донецької області, та які не досліджувались слідчим суддею під час розгляду попереднього клопотання.

Єдиним новим доказом, що не досліджувався слідчим суддею під час розгляду попереднього клопотання, щодо підтвердження факту перебування ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території Донецької області є допит свідка ОСОБА_4 від 20.04.2018 року. Згідно даного протоколу свідок ОСОБА_4 пояснила, що на початку 2015 року особисто бачила, що ОСОБА_2, після того як її відпустили правоохоронці, збирала у себе вдома разом з чоловіком речі та казала про намір виїхати до Донецьку. При цьому свідок прямо не вказує на виїзд підозрюваної до тимчасово окупованих територій, відтак даний протокол допиту не містить фактичних даних про перебування підозрюваної на окупованій частині Донецької області в розумінні п.20-1 Перехідних положень КПК України.

Слідчий суддя зауважує, що пояснення свідка ОСОБА_4 суперечать твердженням у клопотанні про здійснення спеціального досудового розслідування, так як стороною обвинувачення в клопотанні стверджується, що ОСОБА_2 переткнула лінії розмежування 04.12.2014 року не прибувши до місця мешкання відразу після зміни запобіжного заходу, а свідок ОСОБА_4 стверджує, що бачила підозрювану на початку 2015 року у неї вдома. Вказана суперечність прокурором та слідчим в судовому засіданні не усунута.

Слідчий суддя також не приймає до уваги усні пояснення прокурора про те, що ОСОБА_2 була обміняна на полонених українських військовослужбовців, так як прокурором не подано слідчому судді жодного доказу на підтвердження такого факту. Слідчий суддя звертає увагу прокурора, що хоча обмін підозрюваного на полонених українських військовослужбовців не передбачений нормами КПК України, що прокурором визнано в судовому засіданні, тим не менш, ця процедура здійснюється компетентними посадовими особами відповідних державних органів, відтак прокурор та слідчий не позбавлені можливості отримати докази такого факту у відповідності до вимог КПК України від компетентних органів чи посадових осіб.

Щодо доводів прокурора про перебування ОСОБА_2 у міжнародному розшуку у відповідності до ч. 2 ст. 297-1 слідчий суддя зазначає наступне.

На підтвердження перебування ОСОБА_2 в міжнародному розшуку прокурором подано постанову слідчого про оголошення ОСОБА_2 регіонального, державного, міждержавного, міжнародного розшуку від 29.10.2017 року. Слідчий суддя оцінює дану постанову критично з точки зору доведення обставини перебування ОСОБА_2 у міждержавному та/або міжнародному розшуку, оскільки питання проведення міждержавного або міжнародного розшуку не регулюється нормами КПК України та виходить за межі компетенції національних правоохоронних органів.

В той же час, міжнародний або міждержавний розшук здійснюється за допомогою національного центрального бюро Інтерпол в Україні. Згідно абзацу 1 п. 1 Постанови КМУ № 220 від 25.03.1993 року взаємодія правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни, здійснюється лише через Національне центральне бюро Інтерполу.

Детальне регулювання взаємодії національних правоохоронних органів з НЦБ Інтерпол в Україні міститься у Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним Наказом МВС України, ГПУ, СБУ, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 09.01.1997 за № 3/1/2/5/2/2. Відповідно до п. 4.4 даної Інструкції підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу,надісланий до НЦБ.

Таким чином, слідчий суддя зазначає, що факт винесення слідчим постанови про оголошення міжнародного розшуку не свідчить про факт такого оголошення, оскільки оголошення міжнародного розшуку здійснюється НЦБ Інтерполу, а стороною обвинувачення не надано слідчому судді жодного доказу, а ні про направлення запиту до НЦБ Інтерполу про оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_2, а ні про факт такого оголошення з боку НЦБ Інтерполу.

Відповідно до ч. 1 ст. 297-4 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Відповідно до п.20-1 Перехідних положень КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування мають також зазначатися фактичні дані про перебування особи за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. Слідчий суддя може відмовити у задоволенні такого клопотання, якщо слідчий, прокурор не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та стосовно нього наявні фактичні дані про перебування за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Згідно із ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином, на підставі вищевикладеного слідчий суддя, належним чином дослідивши, проаналізувавши та оцінивши надані докази відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приходить до висновку, що надані стороною обвинувачення докази не підтверджують факт перебування підозрюваної за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. Так само стороною обвинувачення не доведено належними та допустими доказами, що ОСОБА_2 оголошена у міждержавний та/або міжнародний розшук. Відтак на підставі ч. 1 ст. 297-4 КПК України та п. 20-1 Перехідних положень КПК України слідчий суддя відмовляє в задоволенні повторного клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 297-1, 297-2, 297-4 КПК України, п. 20-1 Перехідних положень КПК України слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу 2 – го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенанта ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження №22014050000000391 від 07.11.2014, за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, про здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_2 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом 5-ти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 08.05.2018 року.

Слідчий суддя М.Д.Медведський

Дата документа 08.05.18