Ухвала суду № 74253317, 24.05.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/15109/15-ц

Провадження № 6/263/24/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Масюк М.С., заявника (боржника) ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Маріуполь заяву боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, стягувач Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», -

В С Т А Н О В И В:

Заявник (боржник) ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, просила суд : визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №263/15109/15-ц виданий 30 серпня 2016 року Жовтневим районним судом м.Маріуполя про стягнення з неї на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 4.12.2006 року в розмірі 11800,49 доларів США (еквівалент в національній валюті 280497,65 грн.), а також відповідальність за порушення грошового зобов’язання згідно ст.625 ЦК України 14789,04 грн., а разом 295286,69 грн. із зазначенням дати вступу у закону силу: 25 березня 2016 року, а також виконавчий лист щодо стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 4429,25 грн. В обґрунтування вимог заяви зазначила, що 11.02.2016 року Жовтневим районним судом Маріуполя за позовом ПАТ «Родовід Банк» постановлено заочне рішення у цивільній справі, за яким з неї за кредитним договором стягнуто 295286,69 грн. та судовий збір у розмірі 4429,25 грн. Зазначене рішення було постановлено судом за її відсутності та отримано нею 16.11.2017 року. Заяву про перегляд заочного рішення нею подано 23.11.2017 року, ухвалою суду від 19.01.2018 року у її задоволені було відмовлено, внаслідок чого у неї з’явилося право на апеляційне оскарження рішення суду. Заочне рішення суду за ст.233 ЦПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ст.223 ЦПК України, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. З наведеного вбачається, що заочне рішення не набрало законної сили 25.03.2016 року, як зазначено в виконавчих листах, виданих судом 30.08.2016 року, тому їх треба визнати такими, що не підлягають виконанню.

Заявник (боржник) ОСОБА_1 у судовому засіданні, за наведеними обставинами, наполягала на задоволені вимог заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Представник стягувача ПАТ «Родовід Банк» в судове засідання не з'явився, про час, місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив. За вимогами ст.432 ЦПК України, неявка стягувача в судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Заслухавши заявника, дослідивши докази, наявні у матеріалах заяви, суд приходить до наступного висновку.

Заочним рішенням від 11.02.2016 року у цивільній справі №263/15109/15-ц Жовтневим районним судом м.Маріуполя була стягнута з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 295286,69 грн. та судовий збір у розмірі 4429,25 грн.

За супроводжувальним листом від 12.02.2016 року копія заочного рішення від 11.02.2016 року спрямована ОСОБА_1, яке за закінченням терміну зберігання поштовим відділенням повернуто до суду.

Згідно з матеріалами справи, рішення суду набрало законної сили 25.03.2016 року.

30.08.2016 року на виконання вищевказаного заочного рішення судом було видано два виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 295286,69 грн. та судовий збір у розмірі 4429,25 грн., на підставі яких постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя ОСОБА_2 від 28.09.2016 року були відкриті виконавчі провадження ВП № 52390458 та ВП №52390075.

Надані представником Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя ОСОБА_2 виконавчі провадження були досліджені у судовому засіданні, наведена інформація знайшла своє підтвердження, за його твердженням виконавчі листи слід залишити на виконанні, оскільки заочне рішення набрало законної сили.

23.07.2017 року боржник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 11.02.2016 року, за результатами розгляду якої, ухвалою суду від 19 січня 2018 року, вона залишена без задоволення.

28.01.2018 року на вказане заочне рішення суду від 11.02.2016 року від боржника ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, яка постановою колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Донецької області від 11 квітня 2018 року залишена без задоволення, заочне рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 11.02.2016 року залишено без змін.

Відповідно до ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин:

- помилковість видачі виконавчого листа;

- боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився;

- обов'язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

При цьому, слід зауважити, що «словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК.

Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання».

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо мало місце видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню).

У ст.233 ЦПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року, чітко зазначено, що заочне рішення набуває законної сили відповідно до загального порядку, встановленого вказаним Кодексом. Так, у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, рішення суду набирало законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

З вищенаведеного випливає, що: питання набрання заочним рішенням законної сили врегульоване ЦПК України і не може врегульовуватись підзаконними нормативними актами по-іншому; заочне рішення набуває законної сили в загальному порядку, встановленому ЦПК України для набуття чинності судовими рішеннями; окремий порядок набрання законної сили заочним рішенням у випадку його неотримання відповідачем ЦПК України не передбачений.

У даному випадку заявник (боржник) ОСОБА_1 навмисно уклонялася від отримання заочного рішення, це твердження нею відповідними доказами не спростовано, тому суд вважає за можливе застосувати за аналогією положення ч. 5 ст. 74 ЦПК України (судові повістки), згідно якої «…у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою (місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином...». Вважається після повернення поштою рекомендованого листа з копією заочного рішення, у зв’язку із закінченням терміну зберігання, відповідачу ОСОБА_1 належним чином вручена копія рішення, отже у даному випадку заочне рішення набрало законної сили.

За таких обставин, було захищено право позивача на своєчасне отримання заочного рішення суду, яке набрало законної сили для подальшого його виконання. Право відповідача на апеляційне оскарження рішення суду не було порушено, оскільки після отримання заочного рішення суду, навіть після набрання вже законної сили, за ним залишилось право на подання апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення суду.

Таким чином, посилання заявника на те, що виконавчі листи в межах цивільної справи №263/15109/15-ц не підлягають до виконання, не відповідають вимогам ст. 432 ЦПК України, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, є безпідставними, а тому суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, стягувач Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», про визнання виконавчих листів таким, що не підлягають виконанню - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м.Маріуполя.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя : П.І. Папаценко