Постанова № 7425115, 07.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.12.09Справа №2а-2114/09/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі: головуючого - судді Плієвої Н.Г.,

при секретарі - Авраменко Г.С.,

за участю:

представника позивача - Кухаренко В.М., довіреність № 04-03 від 08.01.09

представника відповідача - Краснопюр В.С., довіреність б/н від 28.10.09

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовомСевастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

доПриватного підприємства "Сова-Юг"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

Суть спору:

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Сова-Юг" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів за 2008 рік у розмірі 5803,13 грн. та пені за порушення терміну сплати адміністративно- господарських санкцій у розмірі 318,42 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем порушені вимоги ст. 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі- Закон № 875-XII), згідно якої для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідач зобов`язаний був у 2008 році працевлаштувати 1 інваліда, однак фактично інваліди на підприємстві не працювали.

З урахуванням того, що середня річна заробітна плата одного штатного працівника на підприємстві у 2008 році складала 5803,13 грн., розмір адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів складає 5803,13 грн.

Також, за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 318,42 грн.

Ухвалою суду від 16.10.09 було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 29.10.09.

Ухвалою суду від 29.10.09 було закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 17.11.09.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні оголошувалась перерва.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів за 2008 рік у розмірі 5803,13 грн. та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 318,42 грн.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала суду заперечення на адміністративний позов. Вважає, що оскільки підприємство надає послуги, які пов`язані з охороною державної та іншої власності, то відповідно до положень "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян", затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України від 14.12.04 № 145/1501 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.12.04 за № 1678/10277 (далі - Ліцензійні умови), інваліди не можуть здійснювати діяльність, пов`язану з охороною державної та іншої власності. За таких обставин роботодавець не може надати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Крім того, представник відповідача вважає, що оскільки на підприємстві в даний час працює менше ніж 8 осіб, воно не повинно сплачувати адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.07 № 42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.07 за № 117/13384 відповідачем було складено Звіт Форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників особового складу у Приватному підприємстві "Сова-Юг" складала 16 чоловік (а.с. 5). Отже, у 2008 році відповідач повинен був працевлаштувати 1 інваліда, але Приватним підприємством "Сова-Юг "не було працевлаштовано жодного інваліда.

Згідно з ч. 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.05 № 420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2112.05 за № 1534/11814 (далі- Інструкція) підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Протягом 2008 року підприємством Звіти про наявність вакансій до Севастопольського міського центру зайнятості не надавались.

Закон України від 01.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" (далі- Закон № 803-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Відповідно до ст. 3 Закону № 803-XII державна політика України зайнятості населення базується на таких принципах, зокрема, забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб.

Згідно з п. "е" ч. 1 ст. 5 Закону № 803-XII держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі інвалідам, які не досягли пенсійного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 875-XII діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 803-XII державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 803-XII підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі, зокрема, працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Отже, факт того, що у 2008 році підприємством Звіти про наявність вакансій до Севастопольського міського центру зайнятості свідчить про відсутність з боку відповідача прагнення на виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів.

Твердження представника відповідача, що роботодавець не може надати робочі місця для працевлаштування інвалідів, так як підприємство надає послуги, які пов`язані з охороною державної та іншої власності суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до п. 1.3.6. п. 1.3 розділу 1 Ліцензійних умов до персоналу охорони суб'єктів охоронної діяльності, крім охоронників та охоронців належать й технічні працівники - які за функціональними обов'язками безпосередньо виконують функції з експлуатації технічних засобів охоронного призначення, у тому числі постійного контролю за надходженням сигналів про їх спрацювання на місцях їх установки.

Також відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону № 875-XII норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Крім того, суд також вважає безпідставними твердження представника відповідача, що оскільки на підприємстві в даний час працює менше ніж 8 осіб, воно не повинно сплачувати адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів, оскільки порушення відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів відбулось у 2008 році, та позов пред'явлено саме за цей період.

Частиною 10 статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно зі статтями 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було здійснено жодних заходів з метою працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Приватного підприємства "Сова-Юг" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів за 2008 рік у розмірі 5803,13 грн. та пені за порушення терміну сплати адміністративно- господарських санкцій у розмірі 318,42 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 14.12.09 о 17-00 годин.

На підставі наведеного, керуючись cт. ст. 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з приватногопідприємства "Сова-Юг" (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 47, кв. 2, ЄДРПОУ 34609646, р/р 26001054806236 в СФ АКБ "ПриватБанк", МФО 324935) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А, ЄДРПОУ 24694007, р/р 31213230700007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509) суму адміністративного-господарських санкцій у розмірі 5803,13 грн. (п'ять тисяч вісімсот три грн. 13 коп.) та суму пені у розмірі 318,42 грн. (триста вісімнадцять грн. 42 коп.), а всього - 6121, 55 грн. (шість тисяч сто двадцять одна грн. 55 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                            Н.Г. Плієва