Рішення № 7424894, 22.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.09                                                                                           Справа№ 14/165

За позовом: малого підприємства «Розвадів-Дністровський», м.Миколаїв Львівської області

До відповідача: дочірнього підприємства «Жовківський райсількомунгосп», м.Рава-Руська , Жовківський район, Львівська область

про стягнення 4136,12 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Хороз І.Б

Представники:

від позивача: Равлюк Т.І. - представник

від відповідача: Сич Л.І. - представник.

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, сторонам роз”ясювались. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.

Суть спору: Позов заявлено малим підприємством «Розвадів-Дністровський», м.Миколаїв Львівської області, до відповідача : дочірнього підприємства «Жовківський райсількомунгосп», м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області, про стягнення 4136,12 грн. заборгованості, в тому числі :3537,53 грн. основного боргу, 123,86 грн. пені , 474,73 грн. інфляційних нарахувань ; просить відшкодувати судові витрати по справі.

Провадження у справі порушено ухвалою від 07.09.09 р , розгляд справи призначено на 29.09.09 р. В судовому засіданні 29.09.09 р оголошувалась перерва до 21 жовтня 2009 року, про що до відома представників сторін доводилось під розписку. З підстав, наведених в ухвалах суду від 21.10.09 року, від 17.11.09 р, від 08.12.2009 року розгляд справи відкладався.

Позивач, його представник, з мотивів, наведених у позовній заяві, доповненні до позовної заяви від 07.12.09 р позовні вимоги підтримують. Стверджують, що за видатковою накладною №8 від 30 жовтня 2006 року та довіреністю відповідача серія ЯИТ №386813 від 16 жовтня 2006 року відповідачу було відпущено позивачем товар –з»єднувальні деталі на суму 3537,53 грн. МП «Розвадів-Дністровський»виконало свої зобов»язання належним чином і в строк, що підтверджується видатковою накладною №8 від 30 жовтня 2006 року. Проте, ДП «Жовківський райсількомунгосп»(відповідач) свої зобов»язання по оплаті отриманого товару не виконало, відтак, сума основного боргу відповідача за отриманий товар перед позивачем становить 3537,53 грн. 17 червня 2008 року позивач вручив відповідачу претензію від 17.06.2008 р, з вимогою провести розрахунок за отриманий товар. Позивач стверджує, що обов»язок по сплаті у відповідача настав 24 червня 2008 року. Відтак, відповідно до ст.625 ЦК України , за 426 днів протермінування, відповідачу нарахована пеня в сумі 123,86 грн, інфляційні за період вересень 2008 р –травень 2009 року в сумі 474,73 грн. В доповненні до відзиву позивач пояснив, що бухгалтерією МП «Розвадів-Дністровський»на основі видаткової накладної було включено в дохід дану суму та відповідно сплачено ПДВ в сумі 589,59 грн. Про факт включення даної суми до валового доходу свідчить запис в книзі продажу робіт та послуг за жовтень 2006 року. Продаж проведено по рах.КТ 702 «Дохід від реалізації товарів»та ДТ 685 «Розрахунки по інших операціях. Станом на 1 листопада 2006 року по раху.685 рахується дебіторська заборгованість за ДП «Жовківський райсількомунгосп»в сумі 3537,53 грн, яка по даних рахунку 685 рахується і на даний час. Відтак, просить стягнути з відповідача 4136,12 грн. заборгованості та відшкодувати судові витрати по справі.

Відповідач, його представник позовні вимоги заперечують з мотивів , наведених у відзиві від 28.09.2009 р №7,відзиві №25 від 13.11.2009 р, доповненні від 18.12.09 р №28 до відзиву по справі. Стверджують, що ніяких матеріальних цінностей від позивача відповідач не отримував, а тільки закінчував роботи по будівництву водопроводу с.Берездівці Миколаївського району Львівської області. Пояснив, що позивач і відповідач є підрозділами Науково-виробничого об»єднання «Облсількомунгосп»тому, коли МП «Розвадів-Дністровський»не виконав роботи по будівництву водопроводу в строк, закінчення об»єкту в с.Берездівці Миколаївського району було передано Дочірньому підприємству «Жовківський РСКГ». Доказів в підтвердження зазначених обставин відповідач не подав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи , заслухавши представників сторін, судом встановлено.

Мале підприємство «Розвадів-Дністровський»( позивач) включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, код ЄДРПОУ 20788705, місцезнаходження : Львівська область , Миколаївський район, місто Миколаїв, вулиця Залізнична,35, дата державної реєстрації юридичної особи -14.07.1992 р ; перелік засновників ( учасників) юридичної особи : товариство з обмеженою відповідальністю НВО «Облсількомунгосп», м.Львів, що підтверджується Витягом Серія АВ №650712 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до Статуту МП «Розвадів-Дністровський», затвердженого засновником малого підприємства ВО «Облсількомунгосп» в особі начальника об»єднання І.П.Кіш згідно наказу №31 від 14.05.92 р ( протокол № 7 від 18.05.1992 р зборів колективу) та зареєстрованого Миколаївською районною державною адміністрацією розпорядженням №118 від 14.07.1992 року –мале підприємство «Розвадів-Дністровський»створено наказом по ВО «Облсількомунгосп»№21 від 14 травня 1992 р відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1990 р №278 «Про заходи щодо створення і розвитку малих підприємств»та інших діючих законодавчих актів, які регламентують діяльність малого підприємства. Засновником МП є «Облсількомунгосп». Мале підприємство є юридичною особою, користується правами і виконує обов»язки , пов»язані з його діяльністю, має самостійний баланс, рахунки в закладах банків України та інших країнах, круглу печатку, штамп і бланки з власним найменуванням.

Відповідно до Статуту майно є власністю засновників у відповідності до внесено паю. За малим підприємством закріплюється право оперативного керування і використання майна засновника, а також надання вказаного майна в оренду, майно може бути викуплено колективом малого підприємства по окремій угоді з його засновником. В процесі своєї діяльності мале підприємство має право, зокрема : реалізувати і закуповувати по договірних цінах матеріали, сировину, обладнання, встановлювати ціни на свою продукцію. Мале підприємство відповідає за своїми зобов»язаннями всім майном, яке йому належить, на яке за законом можуть спрямовуватись стягнення. Засновники не відповідають за зобов»язання малого підприємства, а мале підприємство не відповідає за зобов»язання засновників.

Мале підприємство створено з метою виконання програм розвитку індустрії будівельних матеріалів в системі сільської комунальної служби; надання платних послуг населенню, організаціям і фермерським господарствам.

Господарська діяльність малого підприємства здійснюється у відповідності з поточними та перспективними планами, які затверджуються засновником малого підприємства Фінансова діяльність малого підприємства здійснюється згідно кошторису, який складається на кожний операційний рік і затверджується засновником. В процесі своєї діяльності мале підприємство має право реалізувати і закуповувати по договірних цінах матеріали, сировину, обладнання, встановлювати ціни на свою продукцію. Матеріально-технічне постачання малого підприємства здійснюється засновником у відповідності з діючим порядком матеріально-технічного постачання і за рахунок ресурсів. Предмет діяльності малого підприємства –виготовлення будівельних матеріалів (шлакоблоків, фундаментних блоків, тротуарні плитки).

Відповідно до Статуту дочірнього підприємства «Жовківський райсількомунгосп», затвердженого Львівським міжгосподарським виробничим об»єднанням по наданню комунальних послуг сільському населенню в особі начальника ВО «Облсількомунгосп»І.П.Кіш, згідно наказу №1 від 04.06.2002 року та зареєстрованого розпорядженням голови Жовківської районної державної адміністрації №773 від 29.08.2002 р ,Дочірнє підприємство «Жовківський райсількомунгосп»створено на базі власності Нестерівського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню, зареєстрованого рішенням виконкому Нестерівської районної Ради від 19.02.1985 р №40 і є його правонаступником. Власником підприємства є Львівське обласне міжгосподарське виробниче об»єднання сільського комунального господарства «Облсількомунгосп»( підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, круглу печатку, кутовий штамп із своєю назвою. Підприємство набуває права юридичної особи з дня державної реєстрації в порядку, визначеному законодавством. Підприємство несе відповідальність по своїх зобов»язаннях в межах належного йому майна, на яке може бути накладено стягнення. Засновник не відповідає по зобов»язаннях підприємства, останнє не відповідає по зобов»язаннях засновника. Метою створення та діяльності підприємства є будівництво і монтаж та проекті роботи газових та водяних магістралей в населених пунктах району, вирішення питань технічної експлуатації сільських об»єктів соцкультпобуту та розширення сфери комунального обслуговування населення, організації виробництва будівельних матеріалів, насичення ринку товарами народного вжитку, розширення номенклатури послуг, які надаються фізичними та юридичними особами. Предмет діяльності підприємства,зокрема : цивільне та промислове будівництво; проведення будівельно-монтажних, будівельно-ремонтних та реставраційних робіт, виготовлення будівельних матеріалів. Для забезпечення мети своєї діяльності підприємство , зокрема , залучає на договірних засадах кошти і майно державних, громадських, кооперативних підприємств та організацій, іноземних фірм; укладає цивільно-правові угоди, контракти, договори з будь-якими юридичними та фізичними особами як в Україні так і за її межами; купує товари і матеріальні цінності, необхідні для здійснення господарської діяльності в організаціях торгівлі, магазинах, підприємствах установ, громадян з оплатою в безготівковому порядку або за готівку; може проводити взаєморозрахунки із засновниками, підприємствами, установами, організаціями, громадянками , як в безготівковому порядку, так і здійснювати оплату, проводити бартерні розрахунки. Підприємство включено до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою №4034 Львівського обласного управління статистики та свідоцтвом про державну реєстрацію Серія А01 №109190.

Відповідно до ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов»язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов»язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов»язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

На підставі зазначених вище документів, відповідно до приписів ст.96 ЦК України, позивач і відповідач є самостійними юридичними особами, включеними до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців і відповідають самостійно за своїми зобов»язаннями.

Права та обов»язки сторін визначено в ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, позивач до прийняття рішення по справі вправі змінити підставу чи предмет позову.

При цьому підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов»язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов»язків суб»єктів спірного матеріального правовідношення.

Під час розгляду справи позивач , відповідно до ст.22 ГПК України не змінював підстави позову.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної ( в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов»язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов”язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування –це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.У предмет доказування включається також факт приводу до позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб”єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявлені позивачем вимоги грунтуються на тому , що за видатковою накладною №8 від 30 жовтня 2006 року за довіреністю відповідача ЯИТ №386813 від 16 жовтня 2006 року позивачем було відпущено відповідачу, ДП «Жовківський райсількомунгосп»товар – з»єднувальні деталі на суму 3537,53 грн, за які останній, незважаючи на заявлену в порядку ч.2 ст.530 ЦК України вимогу, не здійснив розрахунку з позивачем, чим обумовлено звернення з позовом до суду.

В матеріалах судової справи є, зокрема, оригінал накладної № 8 від 30 жовтня 2006 року, оригінал довіреності серія ЯИТ №386813 від 16.10.2006 р., на які посилається позивач в обґрунтування обставин відпуску і отримання відповідачем товару.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивач, в обґрунтування заявлених вимог не посилається на відповідний договір, згідно з умовами якого було відпущено ним відповідачу 30 жовтня 2006 року товар, стверджує, що такий в письмовій формі не укладався сторонами, а мали місце бездоговірні відносини між сторонами по відпуску товару, підтвердженням чого є, зокрема видаткова накладна № 8 від 30.10.06 р і довіреність на отримання товару відповідачем ЯИТ №386813 від 16 жовтня 2006 р.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 року №99 ( далі-Інструкції), зокрема :

п.6 Інструкції , при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній ( графа «найменування цінностей») наводиться обов»язково із зазначенням назви і кількості цінностей до одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді, тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Як вказує позивач, відповідачу, згідно його довіреності ЯИТ №386813 від 16.10.06 р були відпущені з»єднувальні деталі по видатковій накладній № 8. Однак, зважаючи на п.6 Інструкції, довіреність в графі «найменування цінностей»містить запис «труби поліетиленові і фасанина»без конкретного переліку цінностей які належить отримати; без зазначення кількості цінностей до одержання, без зазначення одиниці виміру; на титульній сторінці довіреності не вбачається посилання на видаткову накладну №8 від 30.10.2006 року, як підставу відпуску товару; незаповнені рядки довіреності не прокреслено. Довіреність не містить також відомостей про керівника та головного бухгалтера відповідача.

Проте, відповідно до п.7 Інструкції заборонено видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені чи не мають зразків підпису осіб, на ім»я яких вони виписані.

В даному випадку, довіреність ЯИТ серія 386813 частково не заповнена.

Відповідно до п.7 Інструкції –строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак не більш як на 10-ть днів.

Як вбачається, довіреність серії ЯИТ №386813 видана 16 жовтня 2006 року і дійсна до 30 жовтня 2006 року, тобто строк дії зазначеної довіреності перевищує максимально встановлений 10-ти денний строк.

Відповідно до цього ж п.7 Інструкції - довіреність на одержання цінностей, розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів, або доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, допускається видавати на календарний місяць.

Однак, на такі обставини позивач не посилається в обґрунтування заявлених вимог, а строк, що вказаний в довіреності не визначений одним місяцем.

Окрім того, доводи позивача, що товар по видатковій накладній №8 від 30 жовтня 2006 року отриманий відповідачем згідно довіреності ЯИТ №386813 не відповідає дійсності також і з тих підстав, що строк дії довіреності №386813 встановлено до 30 жовтня 2006 року, а у видатковій накладній №8 датою відпуску товару вказано 30 жовтня 2006 року, тобто, дана довіреність не засвідчує отримання матеріальних цінностей відповідачем по видатковій накладній №8 від 30.10.2006 року . Довіреність не містить належно засвідчених виправлень в графі «довіреність дійсна до____».

Відповідно до п.12 Інструкції забороняється відпускати матеріальні цінності , зокрема,у випадку подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення, або з незаповненими реквізитам.

Поряд із зазначеним в представленому позивачем суду документі в підтвердження відпуску відповідачем товару, а саме у видатковій накладній №8 від 30.10.2006 року, відсутні відомості про посаду, прізвище, ім.»я, по-батькові особи, що отримала товар. Також відсутня печатка отримувача товару ( однак, таке має місце за умови відсутності довіреності на отримання товару, як у даному випадку). Отже, невідомо ким, згідно якого документа і яка конкретно особа була уповноважена прийняти товар, який товар, у якій кількості та за якою ціною. У видатковій накладній підставою відпуску товару зазначено дозвіл директора, однак з якою ціллю такий дозвіл надавався , не доведено.

За таких обставин, зазначений документ за правовим змістом норми ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»не є первинним документом, внаслідок чого не може фіксувати і не може підтвердити факт здійснення господарської операції.

З наведених причин згадані накладна і довіреність є неналежними доказами, оскільки оформлені і застосовані з порушенням нормативних вимог, встановлених п.п.6,7,8,12 згаданої Інструкції.

При цьому суд відзначає, що за змістом цивільного законодавства та звичайних правил ділового обороту щодо порядку укладення угод, оформлення та використання документів суворої звітності одна сторона господарської операції має перевіряти уповноваженість представника другої сторони, правильність оформлення ним документації тощо, а відтак –має нести усі ризики стосовно недотримання цього. З огляду на це усне покликання позивача на ту обставину, що накладна і довіреність оформлені неналежно , не заслуговує на увагу, так як сторона, яка відпускає цінності, зацікавлена і зобов»язана перевірити відповідність та правильність заповнення первинних документів.

За змістом Закону України 1999 р «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»( розділ «визначення термінів») підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять в собі відомості про господарську операцію . В розумінні норм Закону України 1997 р «Про податок на дордану вартість», Порядку заповнення податкової накладної, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, тощо - податкова накладна, податкова декларація не є первинним документом, а є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який застосовується в податковому обліку.

Належних і допустимих первинних доказів в підтвердження здійснення господарської операції , з якої у позивача виникли зобов»язання передати товар у власність відповідача, а у відповідача –прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову сум, як і доказів виконання таких зобов»язань сторонами–позивачем суду не надано.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності ( зокрема видаткову накладні, довіреність), суд прийшов до висновку, що вказані докази не підтверджують твердження позивача про те, що товар був відпущений відповідачу по видатковій накладній згідно довіреності ЯИТ №386813 на суму основного боргу , 3537,53 грн, відтак не підтверджують твердження позивача про порушення зобов»язань відповідачем щодо оплати вартості цього товару.

З наведених обставин суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивач не довів тих обставин, на яких грунтуються заявлені ним вимоги.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст..1, 2, 21,32,33,34,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд,-

Вирішив :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя