Рішення № 7424757, 19.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.09                                                                                           Справа№ 9/150

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ББМ-Київ», юридична адреса: м. Київ, вул. Гарматна, 21/71, код ЄДРПОУ 32910200, поштова адреса: вул. 8 Березня, 10, м. Долина, Івано-Франківської області,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт 99», код ЄДРПОУ 36078637, місцезнаходження: вул. Сагайдачного, 10, с. Бірки, Яворівського району, Львівської області,

Про стягнення заборгованості в сумі 101347 грн. 62 коп., в т.ч. 57480 грн. 61 коп. основного боргу, 7974 грн. 85 коп. пені, 30958 грн. 39 коп. інфляційних втрат, 4933 грн. 77 коп. відсотків річних та судові витрати.

За участю представників:

Від позивача: Ігнатова Т.О. –п/к за довіреністю від 07.09.2009р. № 6,

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав письмове клопотання, яке знаходиться в матеріалах справи.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ББМ-Київ», м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт 99», с. Бірки Яворівського району Львівської області, про стягнення заборгованості в сумі 101347 грн.62 коп., в т.ч. 57480 грн. 61 коп. - основного боргу, 7974 грн. 85 коп. - пені, 30958 грн. 39 коп. - інфляційних втрат, 4933 грн. 77 коп. - відсотків річних та судові витрати.

          Ухвалою суду від 12.08.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.09.2009 року, про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку про день, час та місце розгляду справи: Позивач –21.08.09р., а Відповідач –15.08.09р., рекомендованими кореспонденціями відповідно № 04608021, № 04608099 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень –в матеріалах справи), повторно та втретє, сторони були повідомлені в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002 року № 75 –рекомендованою поштою.

          Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить стягнути з відповідача на користь позивача 101347 грн.62 коп., в т.ч. 57480 грн. 61 коп. - основного боргу, 7974 грн. 85 коп. - пені, 30958 грн. 39 коп. - інфляційних втрат, 4933 грн. 77 коп. - відсотків річних та судові витрати, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просить не відкладати розгляду справи у зв»язку із неприбуттям представника відповідача, оскільки, на думку представника, відповідач не направив свого представника у судове засідання без поважних причин, не заперечував проти заміни неналежного відповідача належним відповідачем: ТзОВ «Укрсвіт 99», 81092, Львівська область, Яворівський район, с. Бірки, вул. Сагайдачного, буд.10, код ЄДРПОУ 36078637, за заявою відповідача, подав для огляду оригінали документів, які вимагалися судом (копії –у справу).

В порядку ст. 24 ГПК України ухвалою від 09.09.2009р. у справі № 9/150 було замінено неналежного відповідача: ТзОВ»Укрсвіт»правонаступником: ТзОВ»Укрсвіт 99», яке знаходиться за адресою: 81092, Львівська область, Яворівський район, с. Бірки, вул.Сагайдачного, буд.10, код ЄДРПОУ 36078637, в частині майна, прав та обов»язків, згідно поданої заяви (вхідний № 17916 від 03.09.09р.).

          З підстав зазначених в ухвалі суду від 01.10.2009р. розгляд справи відкладався на 27.10.2009р.

27.10.2009р. представник позивача прибув, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку із неможливістю прибути в судове засідання. Розгляд справи відкладено на 19.11.2009р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом (оригінали –для огляду, копії –у справі), просить позов задовільнити повністю.

          Відповідач, в судове засідання повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву не надіслав, вимог ухвали суду – не виконав, про причини неприбуття, суд належним чином, не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи (докази –в матеріалах справи), що підтверджується в т.ч. клопотаннями відповідача про відкладення розгляду справи.

          Суд, заслухав пояснення представника позивача, оглянув подані позивачем докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.

Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

          В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

          Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ББМ-Київ», місцезнаходження якого згідно Витягу з ЄДР: 03067, м. Київ, Солом»янський район, вул. Гарматна, 21/71, є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32910200, поштова адреса: вул. 8 Березня, 10, м. Долина, Івано-Франківської області, що підтверджується Витягом з ЄДР серії АА № 466942, Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 006537, довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 002008, та п. 4.1., п. 4.2 Статуту ТзОВ «Торговий дім «ББМ-Київ», який зареєстровано у встановленому законом порядку 08.04.2004р. (докази –в матеріалах справи).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт 99»є правонаступником ТзОВ «Укрсвіт», місцезнаходження відповідача згідно довідки ЄДРПОУ АА № 059454 виданої 29.10.2008р. (81092, Львівська область, Яворівський район, с. Бірки, вулиця Сагайдачного, будинок, 10); згідно п. 1.5. Статуту ТзОВ «Укрсвіт 99», який зареєстровано у Державному реєстрі юридичних осіб, дата державної реєстрації юридичної особи: 07.08.2008р., реєстраційний № 14151360000020637, місцезнаходження відповідача: 79044, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 5в.

Згідно з п. 1.2. Статуту ТзОВ «Укрсвіт 99», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт 99»є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт»в частині майна, прав та обов»язків, що передані його згідно Розподільчого балансу від 30.07.2008р., вказане товариство є юридичною особою ( п. 2.1.1. Статуту), з дня його державної реєстрації ( п. 2.1.2. Статуту), йому присвоєно код ЄДРПОУ 36078637, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Львівській області АА № 059454 ( докази –в матеріалах справи).

Згідно частини 1 статті 143 Цивільного кодексу України –установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Аналогічна вимога для підприємства як організаційної форми господарювання, викладена у статті 62 ГК України.

Юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосуб»єктності) з дня її державної реєстрації у порядку визначеному чинним законодавством України, що визначено статтею 89 Цивільного кодексу України.

Статтею 56 Господарського кодексу України визначено порядок утворення суб»єкта господарювання, вимоги до установчих документів, визначено у статті 57 ГК України, а набрання чинності установчих документів, визначено у статті 58 Господарського кодексу України.

Діяльність незареєстрованого суб»єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється.

Єдиним установчим документом для товариства з обмеженою відповідальністю є його статут, який в свою чергу, є локальним нормативним актом, обов»язковим як для всіх учасників цього товариства, так і для самого товариства як юридичної особи, і на підставі статуту товариство в особі відповідного органу управління виступає учасником цивільних правовідносин.

Статтею 91 ЦК України передбачено цивільну правоздатність юридичної особи, а одночасно з правоздатністю у юридичної особи виникає дієздатність, відповідно до статті 92 ЦК України, і цивільна правоздатність (відповідно до частини 2 статті 91 ЦК України) може бути обмежена лише за рішенням суду.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», передбачено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Статтею 29 вищевказаного Закону, передбачено державну реєстрацію змін до установчих документів, яка здійснюється за процедурами передбаченими частинами першою-п»ятою статті 25 та частинами другою – третьою статті 27 цього Закону для проведення державної реєстрації юридичної особи, отже, і в цьому випадку, дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін до статуту юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ББМ-Київ» (Позивачем –у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт 99», місцезнаходження якого, згідно довідки ЄДРПОУ: ( 81092, Львівська область, Яворівський район, с. Бірки, вулиця Сагайдачного, будинок, 10); згідно Статуту: п.і. 79044, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 5в (Відповідачем у справі) 22 лютого 2006 року був укладений Договір купівлі-продажу № 02/02-06 КП та Додаток № 1 до договору № 02/02-06КП від 22.02.2006р. «Специфікація».

          Договір купівлі-продажу № 02/02-06 КП та Додаток № 1 до договору № 02/02-06КП від 22.02.2006р. «Специфікація»укладено сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України, є правомірним правочином, згідно із статтею 204 ЦК України.

Умовами зазначеного договору передбачено, що продавець (Позивач –у справі) зобов»язується передати будівельні матеріали, а Покупець (Відповідач –у справі) зобов’язується прийняти товар згідно замовлення та сплатити за нього на умовах Договору купівлі-продажу №02/02-06КП ( п. п. 2.1, 2.2 договору).

          Згідно п. 2.3 договору купівлі-продажу №02/02-06КП, Покупець зобов»язаний, в термін до п»яти банківських днів, після затвердження місячного графіках відвантаження товару оплатити 50 (п»ятдесят) % від суми місячного замовлення товару. Остаточний розрахунок Покупець проводить після отримання товару протягом семи банківських днів.

На виконання умов п. п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.2, 3.1. - 3.3. договору купівлі-продажу №02/02-06КП від 22.02.2006 року, позивач, з 22 лютого 2006р. по 07 грудня 2006 р., перерахував на рахунок відповідача 275650 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками БВ-0000004 від 22.02.2006р., БВ-0000006 від 28.02.2006р., БВ-0000015 від 15.03.2006р., БВ-0000216 від 06.12.2006року, БВ-0000221 від 08.12.2006р. та згідно видаткових накладних № РН-1132/ПК від 28.08.2006р., № РН-2052/М від 03.10.2006р., № РН-2051 від 03.10.2006р., № РН-2050/М від 03.10.06року та № РН-2519/ПЦ від 07.12.2006р. було відпущено товар на суму 26520 грн. 00 коп., що разом складає суму 302170 грн. 00 коп. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії в матеріалах справи).

Відповідач, відповідно до накладних № 707 від 03.03.2006р., № 916 від 16.03.06р., № 992 від 21.03.06р., № 1071 від 24.03.06р., № 1185 від 30.03.06р., № 1233 від 03.04.06р., № 1541 від 17.04.06р., № 1669 від 26.04.06р., № 1842 від 05.05.06р., № 2497 від 06.06.2006р., № 2720 від 16.06.06р., № 2737 від 16.06.06р., № 3922 від 11.08.06р., № 4033 від 16.08.06р., № 4036 від 17.08.06р., № 4165 від 22.08.06р., № 4369 від 04.09.06р., № 4541 від 14.09.06р., № 4561 від 15.09.06р., № 4920 від 29.09.06р., № 5191 від 12.10.06р., № 5542 від 31.10.06р., № 5269 від 18.10.06р., № 5321 від 19.10.06р., № 5345 від 20.10.06р., № 5524 від 30.10.06р., № 5547 від 31.10.06р., № 5542 від 31.10.06р., № 5225 від 13.11.06р., № 5295 від 16.11.06р., № 5428 від 22.11.06р., № 5469 від 24.11.06р., № 5531 від 29.11.06р., № 5586 від 01.12.06р., № 5344 від 16.11.06р., № 5602 від 04.12.06р., № 5654 від 07.12.06р., № 5702 від 12.12.06р., № 5733 від 15.12.06р., № 5749 від 18.12.2006р., № 5831 від 21.12.06р., № 5870 від 25.12.06р., № 5876 від 25.12.06р., № 5899 від 26.12.06р., № 5916 від 27.12.06р. передав позивачу товар на загальну суму 205689 грн. 39 коп. (докази - в матеріалах справи).

          Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 20.03.2007р. склала суму 96 480,61 грн. ( 302170 грн. 00 коп. –205689 грн. 39 коп.).

Позивач з метою врегулювання спору у досудовому порядку, направив відповідачу претензію за № 42 від 20.03.2007р.

Відповідач, в період з 24.10.2007 року по 25.06.2008 року суму боргу визнав, та частково, на суму 39000 грн. 00 коп. борг погасив.

          На час звернення позивача з позовом до господарського суду, заборгованість відповідача перед позивачем складає 57 480 грн. 61 коп. (96480,61 грн. –39000,00 грн.).

          Згідно ст. 207 Цивільного Кодексу України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.

Крім того, згідно статті 334 Цивільного Кодексу України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

Стаття 692 Цивільного Кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.

Абзац 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачає виконання зобов'язання після настання події (в нашому випадку - передачі товару), зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Згідно з частиною 3 даної статті, сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В нашому випадку господарське зобов”язання виникло з господарського договору.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Частиною цієї статті встановлено, що зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами —громадянами, не є господарськими і регу люються іншими актами законодавства.

Згідно частини 4 зазначеної статті, суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 216 ГК України передбачено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 статті 216 ГК України визначено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 217 ГК України передбачає, що господарські санкції є правовим засобом відповідальності у сфері господарювання, а саме, частиною 1 цієї статті визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання,

в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Обставин, які б підтверджували ситуацію, що склалася у відповідача згідно вимог частини 2 статті 218 ГК України, відповідач суду не представив.

Відтак, виходячи з вимог статті 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 7974 грн. 85коп., яка нарахована відповідно до п. 3.3 Договору купівлі-продажу №02/02-06 КП від 22.02.2006р. за період з 20.03.2007р. по 19.09.2007р.

Пунктом 3.3 договору, сторони передбачили, що за порушення строків розрахунків, передбачених п. 2.3 даного Договору, Покупець виплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми заборгованості за кожний календарний день прострочки платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1 статті 233 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовуються спеціальна позовна давність, в один рік.

Враховуючи, що нарахування пені розпочалося 20.03.2007р. та припинилось 19.09.2007р., а позивач звернувся з позовом до господарського суду лише 06.08.2009р. (вхідний № 5748), встановлений частиною 2 статті 528 ЦК України спеціальний річний строк позовної давності для стягнення пені сплив, що відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові в цій частині, оскільки позивачем, по-перше, не заявлено клопотання про поновлення пропущеного ним спеціального річного строку позовної давності для стягнення пені, по-друге, не подано жодних доказів, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, про причини та поважність пропуску спеціального річного строку для стягнення пені, який позивачем пропущено ще 19.09.2008р., в матеріалах справи такі докази відсутні.

Не зважаючи на те, що відповідачем не подано заяви про застосування в цій частині позовної давності, суд приходить до висновку, що позивачем без поважних на те причин, пропущено спеціальний річний строк для вимоги про стягнення пені, не заявлено клопотання про поновлення пропущеного ним строку для стягнення пені, не подано належних та допустимих доказів про поважність пропуску зазначеного строку, які б заслуговували на увагу, відтак в цій частині вимог порушене право позивача не підлягає захисту.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 30958 грн. 39 коп. інфляційних витрат та 4933 грн. 77 коп. –3% річних, які нараховано відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат нараховано позивачем на відповідача за період з 20.03.2007р. по 15.06.2009р. в сумі 30958 грн. 39 коп. ( Розрахунок –в матеріалах справи), 3% річних нараховано за період з 20.03.07р. по 15.06.09р. в сумі 4933 грн. 77 коп.

Правильність розрахунку інфляційних витрат та 3% річних була перевірена в судовому засіданні, відтак позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 30958 грн. 39 коп. та 3% річних в сумі 4933 грн. 77 коп. підлягає до задоволення.

В матеріалах справи наявна заява відповідача про заміну неналежного відповідача ( вхідний № 17916 від 03.09.09р.), у якій відповідач просить замінити ТзОВ «Укрсвіт»правонаступником ТзОВ «Укрсвіт 99», відповідно до акту від 30.07.2008р. приймання-передачі пасивів ТзОВ «Укрсвіт»на ТзОВ «Укрсвіт 99»по розподільчому балансу станом на 30.07.2008р., затвердженому зборами учасників ТзОВ «Укрсвіт», в частині майна, прав та обов»язків, що передані йому згідно розподільчого балансу від 30.07.2008р., згідно п. 1.2. Статуту ТзОВ «Укрсвіт 99».

До вказаної заяви додано Акт приймання-передачі пасивів ТзОВ «Укрсвіт»на ТзОВ «Укрсвіт 99»по розподільчому балансу станом на 30.07.08р. затвердженому зборами учасників ТзОВ «Укрсвіт»30 липня 2008р., де у п. 3 Акту зазначено: «Поточні зобов»язання за розрахунками з одержаних авансів –рядок балансу 540 - 93,1 тис. грн. (93062 грн. 66 коп.) а саме:», рядки 7- 8 п. 3. Акту зазначено: «- ТзОВ «Торг.дім «ББМ Київ»= 46 155,81 (оплата 15.03.06р. = 150000,00 за залізобетонні вироби)».

Представник відповідача, який був присутній у судовому засіданні 08.09.2009р., пояснив, що позовні вимоги позивача можуть бути задоволені лише у розмірі переданих йому пасивів позивача, на суму 46 155,81 грн., при цьому представник зіслався на рядки 7 –8 п. 3 Акту приймання-передачі пасивів ТзОВ «Укрсвіт»на ТзОВ «Укрсвіт 99»по розподільчому балансу станом на 30.07.08р. затвердженому зборами учасників ТзОВ «Укрсвіт»30 липня 2008р.

Інших доказів відповідач суду не представив, про що зазначено вище у цьому рішенні.

Як вбачається з матеріалів даної справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № 02/02-06 КП від 22.02.2006р.

У п. 6.2. договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2006 року, а в частині зобов»язань –до повного їх виконання сторонами по ньому.

Отже, станом на час розгляду даної справи, зазначений договір, в частині визначеного у п. 6.2. договору, до повного виконання зобов»язань за цим договором - не припинив своєї чинності, оскільки зобов»язання відповідачем в т.ч. його правонаступником за даним договором не виконані.

ТзОВ «Укрсвіт 99»створене у відповідності із Рішенням загальних зборів засновників (Протокол № 1 від 30.07.08р.) шляхом виділу із ТзОВ «Укрсвіт»( п. 1.1. Статуту).

ТзОВ «Укрсвіт 99»є правонаступником ТзОВ «Укрсвіт»в частині майна, прав та обов»язків, що передані йому згідно Розподільчого балансу від 30.07.2008р. (п. 1.2. Статуту).

Статтею 59 ГК України передбачено припинення діяльності суб»єкта господарювання шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації –за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб –засновників суб»єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Згідно частини 4 зазначеної статті, у разі виділення одного або кількох нових суб»єктів господарювання до кожного з них переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов»язки реорганізованого суб»єкта.

Статтею 109 ЦК України визначено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов»язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

У п. 3 Акта приймання-передачі пасивів ТзОВ «Укрсвіт»на ТзОВ «Укрсвіт 99»по розподільчому балансу станом на 30.07.08р. затвердженому зборами учасників ТзОВ «Укрсвіт»30 липня 2008р., на який посилається відповідач, говориться про поточні зобов»язання за розрахунками з одержаних авансів … - ТзОВ «Торговий дім «ББМ-Київ»- 46155,81 грн. (оплата 15.03.06р. = 150 000,00 за залізобетонні вироби).

Тобто, згідно цього п. 3. Акту ТзОВ «Укрсвіт»правонаступнику: ТзОВ «Укрсвіт 99»шляхом виділу було передано поточні зобов»язання за розрахунками з одержаних авансів, в т.ч. які були авансом (наперед) сплачені позивачем відповідачу: ТзОВ «Укрсвіт»у розмірі 46 155,81 грн. (оплата 15.03.06р. = 150 000,00 за залізобетонні вироби).

Згідно частини 7 статті 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов»язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одностороння відмова від зобов»язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов»язання ( частина 2 статті 615 ЦК України).

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов»язаннями (частина 1 статті 96 ЦК України. Юридична особа відповідає за своїми зобов»язаннями усім належним їй майном (частина 2 статті 96 ЦК України).

Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов»язаннями, що виникли до її державної реєстрації ( частина 4 статті 96 ЦК України).

Самостійна майнова відповідальність юридичної особи за своїми зобов»язаннями є прямим наслідком того, що вона володіє відокремленим майном і у цивільних правовідносинах діє від свого імені.

Зобов»язання, які виникли у юридичної особи до моменту її державної реєстрації та створені для юридичної особи її учасниками (засновниками), в т.ч. майно, яке засновки передали установі (правонаступнику) після її державної реєстрації (стаття 102 ЦК України), не може обмежувати права позивача за договором купівлі-продажу № 02/02-06 КП від 22.02.2006р. аж до повного виконання зобов»язань за цим договором (п. 6.2. договору) правонаступником.

Відповідно до статті 25 ГПК України, усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов»язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов»язковими для особи, яку він замінив.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення.

Таких доказів відповідач суду, як зазначено вище у цьому рішенні, не представив, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов»язання припиняється частково або повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов»язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі ( стаття 606 ЦК України), неможливістю його виконання ( стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи ( стаття 608 ЦК України), ліквідацією юридичної особи ( стаття 609 ЦК України).

Відповідачем не надано суду жодних доказів, передбачених Главою 50 ЦК України, щодо підстав припинення повністю та/або частково зобов»язання, яке виникло у правонаступника, в частині, що стосується договору купівлі-продажу № 02/02-06 КП від 22.02.2006р. аж до повного виконання зобов»язань за цим договором (п. 6.2. договору).

Не подано відповідачем також жодних доказів, які б слугували підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов»язання (стаття 617 ЦК України) за договором купівлі-продажу № 02/02-06 КП від 22.02.2006р. до повного виконання зобов»язання за цим договором (п. 6.2. договору).

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами, наданими суду відповідно до статті 34 ГПК України.

Реорганізація, яка проведена у відповідача шляхом виділу, не є ліквідацією товариства, а відтак, правонаступник несе повну відповідальність за зобов»язаннями, які виникли за договором купівлі-продажу № 02/02-06 КП від 22.02.2006р., аж до повного виконання зобов»язань за цим договором (п. 6.2. договору).

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно-задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Позивачем за даним позовом сплачено державне мито у розмірі 1013 грн. 48 коп. платіжним дорученням № 19 від 16.06.09р., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312 грн. 50 коп. платіжним дорученням № 20 від 16.06.09р.

Стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволених вимог, підлягає сума 933,72 грн. державного мита (57 480,61 грн. – розмір задоволеного основного боргу + 30 958,39 грн. –інфляційних втрат + 4 933,77 грн. - 3% річних = 93 372,77 грн., 1% від 93 372,77 грн., згідно п.п. «а»п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито»= 933,72 грн.).

Витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені позивачем в сумі 312,50 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р.

Пропорційно задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 108,72 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу від суми 118,00 грн., виходячи із розрахунку: (93 372,77 грн. х 118,00 грн.) : 101347,62 грн. - ціна позову = 108,7142 = 108,72 грн.).

Витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194 грн. 50 коп. (312,50 грн. –118,00 грн.) підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до статті 47 ГПК України, як надмірно сплачені, виходячи з наступного.

Як зазначено вище у цьому рішенні, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені позивачем в сумі 312,50 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р., яка була чинною на час подання позову.

Постановою КМ України № 693 від 08.07.2009р. постанова КМ України № 361 від 14 квітня 2009р. була скасована (Офіційний вісник України.2009 р., № 29, ст. 974).

У зв»язку цим відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат за інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов»язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»(Офіційний вісник України, 2005р. № 52, ст. 3301; № 46, ст. 3080; 2007р. № 28, ст. 1116) у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р., якою розмір витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу був визначений в сумі 118,00 грн. (Вісник господарського судочинства. 4/1009. –С. 6).

З 13.08.2009р. набрала чинності постанова КМ України від 05.08.2009р. № 825, якою встановлено розмір витрат за інформаційно-технічного забезпечення судових процесів в сумі 236,00 грн.

Позовна заява подана позивачем до господарського суду 06.08.2009р. за вхідним № 5748, тобто, на час, коли була скасована постанова Кабінету Міністрів України № 361 від 14 квітня 2009р., а постанова КМ України від 05.08.2009р. № 825, якою встановлено розмір витрат за інформаційно-технічного забезпечення судових процесів в сумі 236,00 грн., ще не набрала законної сили.

Виходячи з наведеного, надмірно сплачені позивачем витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194 грн. 50 коп. (312,50 грн. –118,00 грн.) повернути позивачеві з Державного бюджету України, відповідно до статті 47 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3 –4-7, 12, 15, 18, 22, 24, 25, 32 –34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 –85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:          

1.          Позов задовільнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсвіт 99» (81092, Львівська область, Яворівський район, с. Бірки, вул. Сагайдачного, буд.10, код ЄДРПОУ 36078637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ББМ-Київ»(юридична адреса: 03067, м. Київ, вул. Гарматна, 21/71, поштова адреса: м. Долина, Івано-Франківської обл., вул. 8 Березня, 10, код ЄДРПОУ 32910200) 57 480 грн. 61 коп. - основного боргу, 30 958 грн. 39 коп. –інфляційних втрат, 4 933 грн. 77 коп. - 3 % річних, 933 грн. 72 коп. - державного мита та 108 грн. 72 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати позивачу: Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ББМ-Київ»(юридична адреса: 03067, м. Київ, вул. Гарматна, 21/71, поштова адреса: м. Долина, Івано-Франківської обл., вул.8 Березня, 10, код ЄДРПОУ 32910200) довідку на повернення з Державного бюджету України 194 грн. 50 коп. надмірно сплачених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В решті позовних вимог –відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя