Рішення № 7424674, 21.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.09                                                                                           Справа№ 20/74

За позовом: Закритого акціонерного товариства компанії “Райз”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич-Агро», с.Переволочна, Пустомитівського району Львівської області

про стягнення 536 286,79 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Мільчук І.Л.

Представники:

від позивача: Гарагуца І.Ф. - представник

          від відповідача: не з»явився

Зміст ст.22 ГПК України представнику позивача роз’яснено.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Закритого акціонерного товариства компанії “Райз” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич-Агро» про стягнення заборгованості в розмірі 536 286,79 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.06.2009 року провадження у справі зупинено в зв»язку з поданням відповідачем апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Львівської області від 12.05.2009 року № 02-1/20 про повернення зустрічної позовної заяви.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 р. ухвалу господарського суду Львівської області від 12.05.2009 р. у справі № 02-1/20 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2009 року ухвалу господарського суду Львівської області від 12.05.2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2009 р. залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.11.2009 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.12.2009 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.12.2009 року розгляд справи відкладено на 21.12.2009 року в зв‘язку з подачею відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу його представника.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання не з”явився, двічі подавав клопотання про відкладення розгляду справи, вимоги суду не виконав.

21.12.2009 року на адресу господарського суду від відповідача надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи, з мотивів, що представник відповідача перебуває на лікарняному. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з того, що розгляд справи триває значний термін, неодноразово відкладався в зв»язку з неявкою відповідача в судове засідання. У випадку хвороби представника відповідача, керівник відповідача наділений правом уповноважити для участі у розгляді справи іншого представника.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне.

18.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством компанією “Райз” (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галич-Агро»(відповідач) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № 8323-1411(0), (надалі –договір), відповідно до умов якого ЗАТ компанія «Райз»відпустило ТзОВ «Галич-Агро» продукцію виробничо-технічного призначення, а саме засоби захисту рослин, мікродобрива та насіння на загальну суму 235365, 23 грн., що підтверджується накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов‘язання по договору виконав неналежно, оплату за отриманну продукцію здійснив лише частково.

На момент звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу, становила 177 371,58 грн.

Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача, пеню в розмірі 32 542,65 грн., збитки в розмірі 189 313,43 грн., відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 43 982,96 грн.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача курсову різницю, яка складає 93 076,13 грн., оскільки на момент підписання договору та передачі продукції офіційний курс гривні до долара США становив 5,05 грн. за 1 дол. США, а станом на 01.04.2009 р. (час звернення з позовом до суду) офіційний курс –7,70 грн. за 1 дол. США.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п. 2.2 договору сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання Покупця існують і підлягають сплаті в гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті Покупцем на виконання ним зобов’язань по договору визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) у валюті (євро чи доларах США), вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до валюти (євро чи доларах США), встановлений на день фактичної оплати Покупцем ціни Договору. Однак сторони погодилися, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до валюти договору (євро чи долара США), встановлений на день фактичної оплати вартості товару Покупцем, менший або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання умов договору, позивач має право визначити суму заборгованості з урахуванням курсової різниці станом на дату подання позову до суду.

Офіційний курс гривні до долара США на день подання позовної заяви становив 770 грн. за 100 доларів США. Тому сума заборгованості з врахуванням курсової різниці заявлена позивачем підлягає задоволенню в повному обсязі у розмірі 270447,76 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5. договору встановлено 28 процентів річних з простроченої суми за користування грошовими коштами.

Щодо стосується позовних вимог про стягнення 28% річних з простроченої суми за користування грошовими коштами в розмірі 43982,95 грн., що розраховані станом на 01.04.2009 року, то при частковому задоволенні позовних вимог в цій частині суд виходить з наступного. Згідно поданого позивачем розрахунку відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами розраховані не з суми основного боргу, яка становить 177371,58 грн., а з суми заборгованості з урахуванням курсової різниці, яка становить 270 447,76 грн., тому до стягнення підлягає сума в розмірі 28845,98 грн.

Згідно п. 7.3. договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості (ціни) товару та/або процентів за користування та сплаті процентів за користування товарним кредитом Покупець сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до Господарського кодексу України пеня є різновидом штрафних санкцій, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено договором або законом. У відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 32542,65 грн., то при частковому задоволенні позовних вимог в цій частині суд виходить з наступного. Згідно поданого позивачем розрахунку, розмір пені розрахований не з суми основного боргу, який становить 177371,58 грн., а з суми заборгованості з урахуванням курсової різниці, яка становить 270 447,76 грн., тому до стягнення підлягає сума в розмірі 21342,89 грн.

У зв’язку з порушенням умов договорів поставки позивач пред’явив вимогу про стягнення суми заподіяних збитків. Підставою нарахування збитків позивач вказав умови п. 7.4. договору.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитками, відповідно до ст. 22 ЦК України, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічний припис міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, передбачені договором, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України «під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною».

Згідно ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Позивач не надав судові належних доказів того, що невиконання відповідачем договірних зобов’язань призвело до витрат, втрат або пошкодження майна, неодержання доходів, на які він мав право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання відповідачем.

Посилання позивача на п. 7.4. договору та приписи ч.5 ст. 225 ГК України, якою передбачено можливість заздалегідь визначити розмір збитків, суд вважає недостатньо обґрунтованими, оскільки вказана норма повинна розглядатися в системному зв‘язку з приписами ч.1 ст. 225 ГК України, яка визначає, що включається до складу збитків.

Виходячи із викладеного, суд вважає, що у стягненні збитків в розмірі 189 313,43 грн. слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено державне мито у розмірі 9 823, 89 грн., хоча, виходячи із ціни позову позивач повинен був сплатити 5 362,86 грн. За таких обставин зайво сплачене позивачем держмито в розмірі 4 461,03 грн., підлягає поверненню з Державного бюджету України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 526, 549, 623, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 224, 225, 229, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст.ст. 33-35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд –

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галич-Агро» (80526, Львівська область, Буський район, с.Переволочна, код ЄДРПОУ 34107388) на користь Закритого акціонерного товариства компанії “Райз” (м.Київ, вул.Заболотного,152, код ЄДРПОУ 13980201; поштова адреса: м.Львів, вул..Зелена, 407 а) суму в розмірі 323909, 42 грн., з них:

-          270 447,76 грн. основного боргу з урахуванням курсової різниці;

-          21 342,89 грн. пені;

-          28 845,98 грн. 28 % річних;

- 3 202, 33 грн. державного мита;

- 70,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Видати позивачу довідку на повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого державного мита в розмірі 4 461,03 грн.

Суддя