Рішення № 7424658, 24.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.09                                                                                           Справа№ 15/260

Господарський суд Львівської області у складі:

Судді Костів Т.С.

при секретарі Качур Ю.

За участю представників:

від позивача –Шиба Л.П. - представник

від відповідача –Дудар Я.В. –сільський голова

від третьої особи –1 –не з’явився

від третьої особи –2 - не з’явився

Розглянув матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Онікс-Львів”, м. Львів

до відповідача –Раковецької сільської ради, с. Раковець, Львівська область,

третя особа –1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –управління Держкомзему в Пустомтівському районі, м. Пустомити, Львівська область,

Третя особа –2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Петришин Оксана Олексіївна, Львівська область

про визнання недійсним рішення Раковецької сільської ради №467 від 15.10.2009 р. про відмову ТзОВ “Онікс-Львів” у затвердженні проекту відведення земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва мотельного комплексу на території с. Деревач.

Суть спору: Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю “Онікс-Львів”, м. Львів до Раковецької сільської ради, с. Раковець, Львівська область, за участю третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Держкомзему в Пустомтівському районі, м. Пустомити, Львівська область, за участю третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Петришин Оксана Олексіївна, Львівська область, про визнання недійсним рішення Раковецької сільської ради №467 від 15.10.2009 р. про відмову ТзОВ “Онікс-Львів” у затвердженні проекту відведення земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва мотельного комплексу на території с. Деревач.

Уточненням позовних вимог від 26.11.2009 р. позивач просить визнати недійсним рішення Раковецької сільської ради №467 від 15.10.2009 р. про відмову ТзОВ “Онікс-Львів” у затвердженні проекту відведення земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва мотельного комплексу на території с. Деревач; визнати право ТзОВ “Онікс-Львів” на оренду земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва мотельного комплексу на території с. Деревач; зобов’язати Раковецьку сільську раду укласти з ТзОВ “Онікс-Львів” договір оренди земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва мотельного комплексу на території с. Деревач.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.11.2009 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 26.11.2009 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 26.11.2009 р., 17.12.2009 р.. Ухвалою господарського суду від 26.11.2009 р. було вжито заходів до забезпечення позову.

Представникам роз’яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, уточненні позовних вимог. Ствердив, зокрема, що рішенням Раковецької сільської ради №131 від 27.09.2001 р. позивачу було надано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження вибору земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва культурно-оздоровчого комплексу в с. Деревач ліворуч на автодорозі Київ-Чоп. Рішенням Раковецької сільської ради №233 від 25.01.2006 р позивачу було затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва об’єкту дорожнього сервісу в с. Деревач та надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки. Однак, не зважаючи на виконання позивачем усіх вимог та подання необхідних документів, погоджень, відповідач оспорюваним рішенням відмовив позивачу у затвердженні проекту відводу земельної ділянки. Просить позов задовольнити.

Представники відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві та заяві. Ствердили, зокрема, що позивачу надано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження однієї земельної ділянки площею 1,2 га, у той час як позивачем подано на затвердження документацію щодо двох ділянок площею 0,76 га та 0,43 га. Посилається на несплату позивачем земельного податку чи орендної плати за вказану земельну ділянку, невикористання землі за цільовим призначенням –утримання її в запущеному стані, самовільному захопленні земельної ділянки, яка відводилась Петришин О.О.. Просять у позові відмовити.

Третя особа 2 вимог ухвал суду не виконала, пояснень по справі не надала, участь уповноважених представників у судових засіданнях не забезпечила, хоча були належним чином повідомлена про час та місце слухання справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Раковецької сільської ради №131 від 27.09.2001 р. “Про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження для розміщення об’єктів дорожного сервісу” позивачу було надано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження земельної ділянки площею 1,2 га під будівництво культурно-оздоровчого комплексу ліворуч на автодорозі Київ-Чоп ТзОВ “Онікс-Львів”. Такі матеріали були підготовлені та подані на затвердження відповідачу. Рішенням Раковецької сільської ради №233 від 25.01.2006 р. “Про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування та надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва культурно-оздоровчого комплексу”, позивачу було затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування об’єкту дорожнього сервісу та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва мотельного комплексу в с. Деревач. Проект землеустрою був виготовлений позивачем та був погоджений відповідними службами, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечувалось.

Згідно із ч. ч. 10, 11 ст. 151 ЗК України, після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову. Строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік і може бути продовжено одноразово на такий самий строк. У разі якщо протягом встановленого строку проект відведення земельної ділянки не подано на затвердження до відповідного органу, дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення вважаються анульованими.

Оспорюваним рішенням Раковецької сільської ради №467 від 15.10.2009 р. “Про розгляд клопотання ТзОВ “Онікс”, з посиланням на ст. ст. 140, 141 ЗК України, на те, що місце розташування земельної ділянки не відповідає попередньому погодженні за 2002 р. затвердженого актом погодження від 2002 р., позивачу було відмовлено у затвердженні проекту відводу земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва мотельного комплексу на території с. Деревач.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Проте, норми ст. ст. 140, 141 ЗК України, на які посилається відповідач у своєму рішенні як на підставу його прийняття, не регулюють відносин щодо затвердження проекту відводу земельної ділянки, а регулюють лише відносини щодо підстав припинення права власності та права користування земельною ділянкою і тому не стосуються спірних відносин. Жодних доказів наявності передбачених законом підстав, за наявності яких відповідач вправі відмовити позивачу у затвердженні проекту відводу земельної ділянки, суду не надано.

Судом при винесенні рішення враховано обставини, на які відповідач посилається у своїй заяві. Однак, посилання відповідача на несплату позивачем плати за земельну ділянку, невжиття заходів до її виведення із «запущеного»стану, не заслуговує на увагу як таке, що суперечить закону. Згідно із ст. 2 Закону України «Про плату за землю», власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Однак, позивач не є ні власником, ні орендарем земельної ділянки, а відтак не є платником плати за землю до її отримання у встановленому порядку. Окрім того, до набуття права на земельну ділянку у встановленому порядку не допускається її використання. Відтак, вжиття позивачем будь-яких заходів по використанню земельної ділянки суперечило б законодавству. Не надано суду також належних доказів самовільного захоплення позивачем земельної ділянки, відведеної Петришин О.О.. Відсутні також докази набуття вказаною особою відповідного права на земельну ділянку. Відтак, з врахуванням ч. 2 ст. 19 Конституції України, зазначені твердження відповідача не надають підстав для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки не передбачені як такі законодавством. Відтак, в частині визнання недійсним зазначеного рішення позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 ЗК України. Згідно із ч. 1 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Доказів наявності передбачених законом підстав для зобов’язання відповідача укласти із позивачем договір оренди земельної ділянки суду не надано. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Позивач також просить визнати за ним право на оренду земельної ділянки площею 1,2 га для будівництва мотельного комплексу на території с. Деревач. Однак, згідно із ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати, зокрема, аукціону. У відповідності до ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Такі обставини з матеріалів справи не вбачаються.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 33, 35 43, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним рішення Раковецької сільської ради №467 від 15.10.2009 р. “Про розгляд клопотання ТзОВ “Онікс”.

3.          В частині решти вимог у позові відмовити.

4.          Стягнути з Раковецької сільської ради (81164, Львівська область, Пустомитівський район, с.Раковець, код ЄДРПОУ 04369653) на користь ТзОВ “Онікс-Львів” (79040, м.Львів, вул.Каховська, 39/4, код ЄДРПОУ 30275833) 42,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

6.          Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 26.11.2009 р. скасувати.

Суддя