Рішення № 7424005, 22.12.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2009 р. Справа № 18/181

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горлової М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/181

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ ОСТ", м.Дніпропетровськ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград

про стягнення 1143,81 грн.

Представники сторін:

від позивача - Удовицький В.В., довіреність № б/н від 03.09.09;

від відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ ОСТ" подано позовну заяву про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1143,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору № 895/10-07 суборенди частини нежитлового приміщення від 14.07.2007 р. щодо сплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2009 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/181.

Відповідач позов заперечив, про що надав письмовий відзив (а.с. 31-32, 74), вказавши на те, що: договір суборенди в період, за який позивач нараховує до сплати оренду плату, вже припинив свою дію; об'єкт оренди не перебував у вказаний період в користуванні відповідача; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо оренди відповідачем майна між сторонами не складалися .

Розгляд справи № 18/181 відкладався з підстав, викладених в ухвалі господарського суду від 01.12.2009 р.

В судовому засіданні 22.12.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав; відповідач позов заперечив.

В судовому засіданні 22.12.2009 р. за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між сторони виникли у зв'язку з укладенням 14.07.2007 року договору № 895/10-07 суборенди частини нежитлового приміщення, за яким позивач, як Орендар, зобов'язався передати, а відповідач, як Суборендар, прийняти у тимчасове оплатне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 11 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 53 (а.с. 11-13).

Метою суборенди є здійснення Суборендарем підприємницької діяльності з реалізації товару (п. 2.1. договору, додаток № 2 до договору).

Право позивача на передачу майна в оренду відповідачу базується на укладеному між ним та закритим акціонерним товариством "Сільпо Рітейл" договору оренди від 14.07.2007 року, за яким позивач отримав в оренду відповідне майно та право без письмової згоди Орендодавця передавати приміщення в суборенду, як в цілому, так і частково (а.с. 42-44, 92).

Укладений між позивачем і відповідачем договір суборенди є оплатним та передбачає сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 суборендної плати в розмірі 1465,75 грн. в місяць на умовах попередньої оплати щомісяця до 10 числа поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендаря (або внесення грошових коштів через касу Орендаря) в національній валюті України - гривні (п.п. 5.1., 5.2. договору).

Додатковою угодою від 01.11.2007 року до договору № 895/10-07 сторонами змінено розмір орендованого відповідачем приміщення до 5 кв.м. та розмір орендної плати до 799,50грн. в місяц. Інші умови договору суборенди залишені сторонами без змін (а.с. 16).

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення зобов'язання, в силу якого одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено статтею 283 Господарського кодексу України, положення якого розповсюджуються на правовідносини між сторонами з огляду на реєстрацію відповідача в якості суб'єкта підприємницької діяльності (а.с. 28-29, 37), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Стаття 774 Цивільного кодексу України передбачає право наймача передавати об'єкт найму в користування інший особі (піднайм або суборенда).

З урахуванням наведених норм та у відповідності до пункту 3.1. договору суборенди, позивач передав відповідачеві обумовлене договором майно в розмірі 11 кв.м., що оформлено між сторонами актом приймання-передачі від 01.09.2007 р. (а.с. 14).

З огляду на зміну умов договору щодо розміру орендованої площі, відповідач повернув позивачеві за актом від 01.11.2007 р. частину орендованого приміщення в розмірі 5 кв.м., залишивши у подальшій оренді залишок орендованої площі (а.с. 16, див. на звороті).

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач, не повернувши повністю об'єкт оренди, перестав сплачувати суборендну плату з липня 2008 року.

Відповідач факт відсутності оплати не заперечив та у наданому відзиві на позов вказав на відсутність підстав для стягнення орендних платежів з підстав припинення дії договору суборенди і не використання відповідачем об'єкта оренди (а.с. 31-32, 74).

Оцінивши наведені відповідачем доводи, господарський суд вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях законодавства і умовах договору, виходячи з наступного.

В розділі 4 договору суборенди сторони узгодили його дію протягом одного місяця та передбачили пролонгацію договору на наступний один місяць в межах загального строку дії договору 11 місяців та строку дії договору оренди, укладеним між Орендарем (позивачем) і власником об'єкту, який становить 35 місяців (п. 4.1. договору Оренди).

За пунктом 7.1. договору суборенди від 14.07.2007 р. Суборендар (відповідач) зобов'язався у разі закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання або припинення повернути на протязі трьох днів об'єкт суборенди Орендарю.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна позивачу. Не надано такі докази відповідачем і на вимогу суду.

Натомість, акт повернення майна складено в односторонньому порядку позивачем 31.08.2008 року (а.с. 17).

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Так, за статтею 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Подібні за змістом положення містяться і в частині четвертій статті 284 Господарського кодексу України, у відповідності з якою строк договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 762 Цивільного кодексу України передбачає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно статті 286 Господарського кодексу України орендна плата є фіксованою та сплачується орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем орендованого за договором майна та доказів сплати орендних платежів з липня по серпень 2008 року, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 932,25 грн. та наявність підстав для їх задоволення.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказаним нормам кореспондують приписи статті 293 Господарського кодексу України.

Відповідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 10.2. договору суборенди встановлено відповідальність Суборендаря за несвоєчасне або неповне перерахування суборендної плати у вигляді сплати Орендарю пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 93), який відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, позивачем нарахована пеня:

на заборгованість в розмірі 132,75 грн. по суборендній платі за липень 2008 р. за період прострочення сплати з 10.06.2008 р. по 10.12.2008 р.;

на заборгованість в розмірі 799,50 грн. по суборендній платі за серпень 2008 р. за період прострочення сплати з 10.07.2008 р. по 10.01.2009 р.

Всього позивач просить стягнути 37,44 грн. пені, що підлягає задоволенню.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 31,49 грн. за період прострочення платежу з 31.08.2008 р. по 15.10.2009 р. та 142,63 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2008 року по жовтень 2009 року (а.с.9-10), оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, та не залежить від того чи передбачено умови такої сплати договором.

З урахуванням наведеного вище та наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1143,81 грн. заборгованості, з якої: 932,25 грн. сума основного боргу, 142,63 грн. інфляційні нарахування, 37,44 грн. пені, 31,49 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (25015, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про рахунки відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ ОСТ" (49009, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера,12, ідентифікаційний код 31402178, п/р 260063169 в філії АБ "Південний" у м. Дніпропетровськ, МФО 306458) - 1143,81 грн., з яких: 932,25 грн. сума основного боргу, 142,63 грн. інфляційні нарахування, 37,44 грн. пеня, 31,49 грн. 3% річних, а також державне мито в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська