Ухвала суду № 74226264, 25.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/5059/17

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження

та призначення справи до судового розгляду

25 травня 2018 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Москаль Р.М. провів підготовку до судового розгляду адміністративної справи за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2017 № Ф-2175-25.

На стадії підготовчого провадження суддя провів засідання, заслухав пояснення представників сторін, отримав від учасників справи заяви по суті спору і з’ясував такі обставини:

ОСОБА_1 з 18.02.1994 зареєстрований як фізична особа – підприємець та перебуває на обліку в Залізничній ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с.64-67).

ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 05.11.2015 сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2175-25, відповідно до якої станом на 31.10.2015 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов’язкове державне соціальне страхування склала 6959,36 грн., з яких недоїмка - 6663,22 грн., штраф – 121,87 грн., пеня – 174,27 грн. (а.с. 11).

18.07.2016 державний виконавець Залізничного відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області на виконання цієї вимоги виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 51693079 (а.с. 19). Відповідно до цієї постанови боржнику, ОСОБА_1 надано строк до 24.07.2016 добровільно виконати вимогу № Ф-2175-25 від 05.11.2015 та сплатити 6959,36 грн. заборгованості.

19.08.2016 позивач сплатив заборгованість по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 6959,36 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.603445692.1 від 19.08.2016 (а.с. 20). Позивач стверджує, що надалі сплачував поточні платежі за єдиним соціальним внеском, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями, за 2017 рік сплатив єдиний соціальний внесок на суму 3136 грн. (а.с. 23-34).

05.12.2017 Головне управління ДФС у Львівській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2175-25, відповідно до якої станом на 30.11.2017 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування склала 7912,31 грн., з яких недоїмка - 5115,00 грн., штраф – 2062,88 грн., пеня – 734,43 грн. (а.с. 10).

На обґрунтування правомірності прийнятого рішення відповідач надав суду витяг з особової картки платника фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 за період 2014-2017 (а.с.68-113). Пояснює, що сплачені позивачем поточні платежі з єдиного внеску, про які йдеться у позовній заяві, було зараховані в рахунок погашення суми заборгованості попередніх періодів. Заборгованість підприємця в сумі 5948,16 грн. виникла на підставі рішення № НОМЕР_1 від 31.08.2016, а.с. 56-58). Станом на 30.11.2017 заборгованість позивача із сплати єдиного внеску становила 7912,31 грн. (а.с. 112), що і зумовило формування оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки.

Представник позивача стверджує, що ФОП ОСОБА_1 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № НОМЕР_1 від 31.08.2016 року не отримував, а дізнався про таке 29.01.2018 під час підготовчого засідання у цій справі, вивчаючи надані відповідачем докази. Тому бажає скористатися правами, визначеними статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України, та подав заяву про збільшення позовних вимог від 05.02.2018 (а.с.118-122). В цій заяві зазначив, що з урахуванням того, що вимога сплату боргу (недоїмки) № Ф-2175-25 від 05.11.2017 включає заборгованість, що виникла згідно рішення № НОМЕР_1 від 31.08.2016 і такі рішення є взаємопов’язаними, тому збільшує позовні вимоги шляхом доповнення адміністративного позову додатковою вимогою щодо визнання протиправним та скасування рішення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 31.08.2016. Представник позивача наполягає, що термін на оскарження цього рішення слід обчислювати саме з 29.01.2018, оскільки саме в цей день позивач дізнався про існування рішення і тому строк звернення до суду з такою вимогою слід вважати пропущеним з поважних причин та поновити такий. Звертає увагу суду на те, що ФОП ОСОБА_1 03.10.2016 звертався до Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з листом, в якому просив надати інформацію про наявність в нього заборгованості зі сплати єдиного внеску та інших платежів; відповіді на цей лист не отримав. Позивач вважає, що відповідач проігнорував його звернення та не надав жодної відповіді, в тому числі і щодо існування оскаржуваного рішення № НОМЕР_1 від 31.08.2016.

Представник відповідача наполягає, що позивач пропустив строк на оскарження рішення контролюючого органу, а на спростування тверджень позивача надала лист Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 04.05.2018 № 2213/8/13-03-1000-03, котрий спростовує факт надходження та реєстрації від ФОП ОСОБА_1 листа, датованого 03.10.2016. Також представник відповідача надала суду поштовий конверт, в якому позивачеві надсилалося рішення № НОМЕР_1 від 31.08.2016 за його зареєстрованим місцезнаходженням з відміткою пошти про повернення відправнику, оскільки такий не вдалося вручити адресатові.

Суд розглянув заяву ФОП ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та при вирішенні питання про обґрунтованість клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду керується такими міркуваннями:

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI) та Інструкція

про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція № 449).

Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції № 4491 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. Абзацом 2 частини 14 статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Пунктом 7 розділу VII Інструкції № 4491 визначено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнім відомим місцем її перебування з повідомленням про вручення.

У разі якщо неможливо вручити платнику єдиного внеску рішення про нарахування пені та застосування штрафів поштою у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти рішення, рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається врученим платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Аналогічні норми містить стаття 42 Податкового кодексу України (далі – ПК України), згідно якої документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно з пунктом 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Суд оглянув наданий відповідачем оригінал рішення № НОМЕР_1 від 31.08.2016, оригінал поштової квитанції від 31.08.2016 та поштовий конверт, в якому це рішення надсилалося ФОП ОСОБА_1 (а.с.142-148). Суд долучає ці докази до матеріалів справи – до набрання судовим рішення законної сили.

З наданих суду документів зрозуміло, що контролюючий орган 31.08.2016 надіслав рішення № НОМЕР_1 від 31.08.2016 ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його зареєстроване місцезнаходження/податкову адресу (м. Львів, вул. Патона, 9/151). Пошта повернула цей конверт відправнику з відміткою про неможливість вручення адресату («за закінченням терміну зберігання»), датованою 01.10.2016. Отже, впродовж місяця це поштове відправлення не вдалося вручити підприємцю за його зареєстрованою адресою. Враховуючи положення статті 42 ПК України та наведені вище норми Інструкції № 4491, рішення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 31.08.2016 № НОМЕР_1 вважається 01.10.2016 врученим ФОП ОСОБА_1 належним чином. ФОП ОСОБА_1 немає підстав нарікати на контролюючий орган з цього приводу, оскільки ця ситуація зумовлена його ж поведінкою. Отже, саме з 01.10.2016 слід обчислювати десятиденний строк (спеціальний строк, що встановлено п. 14 ст. 25 Закону № 2464-VI) на звернення до суду з позовом про оскарження цього рішення.

Оцінюючи аргумент представника позивача про те, що ФОП ОСОБА_1 в жовтні 2016 звертався до Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській із запитом від 03.10.2016 про стан його розрахунків (а.с.22) суд враховує таке. Представник позивача на запитання суду повідомив, що позивач не має доказів скерування чи вручення цього листа адресату. В той же час відповідач надав суду докази (а.с.141) того, що лист ФОП ОСОБА_1 від 03.10.2016 до контролюючого органу не надходив, в журналі вхідної кореспонденції не реєструвався. За таких обставин суд не бачить підстав приймати на віру документально не підтверджені пояснення представника позивача та при цьому не враховувати надані відповідачем письмові докази, що спростовують ці пояснення.

Отже, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду про скасування рішення від 31.08.2016 № НОМЕР_1 лише 05.02.2018, тобто із значним (понад рік) пропуском встановленого Законом десятиденного строку на оскарження цього рішення. Наведені представником позивача доводи не дають підстав вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення (заяви з процесуальних питань) подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд застосовує ці норми та дійшов висновку про залишення без розгляду заяву фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

Сторони примирення не досягли. Суд завершує підготовче провадження 25.05.2016 в порядку письмового провадження та дійшов висновку, що справу слід призначити до розгляду в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 123, 166, 173, 180, 183, 205, 240, 248, 256, 295 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

залишити без розгляду заяву фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 05.02.2018 (вх.№3115 від 05.02.2018).

Підготовче провадження у справі закрити та призначити її до судового розгляду по суті, який відбудеться 12 червня 2018 року о 15:30 у приміщенні Львівського окружного адміністративного суду (м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2, перший поверх, зал засідань №13).

Судовий розгляд справи буде здійснювати судом у складі судді Москаля Ростислава Миколайовича одноособово.

Надіслати копію цієї ухвали учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала в частині залишення заяви без розгляду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення. Заперечення на ухвалу в іншій частині може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Москаль Р.М.