Рішення № 74226178, 15.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/89/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Львів

15 год. 49 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, предтавника відповідача ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, -

у с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі – відповідач, ГУНП у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №3940 від 01.12.2017 року, в частині накладення на позивача адміністративного стягнення – звільнення з займаної посади;

- скасувати наказ №971о/с від 22.12.2017 в частині звільнення позивача з посади начальника Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області;

- поновити позивача на посаді начальника Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 01.01.2018 року.

Позивач вважає накладення на нього дисциплінарного стягнення та звільнення з посади безпідставними та протиправними з тих підстав, що рішення прийнято за наслідками оперативної наради керівництва ГУНП у Львівській області за підсумками оперативно-службової діяльності підрозділів ГУНП у Львівській області за 9 місяців 2017 року, проведеної 24.10.2017. Перед накладенням дисциплінарного стягнення службове розслідування не проводилося і в оскаржуваному наказі посилання на таке відсутнє. На зазначеній вище нараді не розглядалися питання службових розслідувань. Окрім того, позивач не погоджується з оцінкою показників його та очолюваного ним підрозділу, а дані в матеріалах службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУНП у Львівській області № 3374 від 17.10.2017 вважає спотвореними та неправдивими.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях /а.с.100-105/, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні /а.с.27-30/. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та надуманими. Зауважив, що службове розслідування передувало оперативній нараді, а на час його проведення у ОСОБА_1 було уже 3 дисциплінарні стягнення. За результатами службового розслідування рекомендовано звільнити позивача з посади начальника Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області, що реалізовано шляхом видачі дисциплінарного наказу. Пояснив, що бажаючи проходити службу саме на посаді начальника сектору моніторингу Пустомитівського ВП ГУНП 05.12.2017 року позивач подав відповідний рапорт начальнику ГУНП у Львівській області. Рапорт було реалізовано шляхом видачі наказу №971о/с від 22.12.2017, який теж оскаржено. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 працював начальником Городоцького відділення поліції Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області, підполковник міліції, в органах Національної поліції з листопада 2015, на посаді – з грудня 2016.

Пунктом 1 Наказу ГУНП у Львівській області №3940 від 01.12.2017 року за порушення службової дисципліни, а саме вимог ст.ст. 18, 23 Закону України «Про Національну поліцію», п. 4 р. І, п. 4 р. VII “Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні», затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 №575, п. 3 р. ХХІ «Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативних підрозділів Національної поліції України», затвердженої наказом МВС України від 05.05.2016 №07т на начальника Городоцького відділення поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення – звільнення з займаної посади /а.с.10-12/.

Згідно з наказом ГУНП у Львівській області №971о/с від 22.12.2017 підполковника поліції ОСОБА_1 призначено на посаду начальника сектору моніторингу Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області, встановивши посадовий оклад у розмірі 2950 гривень та вислугу років для виплати надбавки за стаж служби в поліції: 22 роки 04 місяці 01 день, звільнивши його з посади начальника Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області, з 01 січня 2018 року.

Підставою видання наказу слугував рапорт ОСОБА_1 від 05.12.2017 та наказ ГУНП від 01.12.2017 № 3940 /а.с.13/.

Позивач вважаючи такі рішення відповідача протиправними та такими, що порушують його права, звернувся з цим позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1).

Вирішуючи спір суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі – Закон №580-VIII) Національна поліція України (далі – поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_3 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону №580-VIII).

Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 №3460-IV затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ (далі – Дисциплінарний статут).

Згідно зі ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна – дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок – невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст. 2 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до приписів ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту видами дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни є:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з приписами ст. 14 Дисциплінарного статуту, якою регламентовано порядок накладення дисциплінарних стягнень, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Наказом МВС України від 12.03.2013 №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі – Інструкція №230), якою визначається порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (п. 5.4).

Згідно з п. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві, згідно з приписами ч. 1 ст. 72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами встановленими у ч. 2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В обґрунтування вказаних наказів ГУНП у Львівській області відповідачем надано суду копії матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУНП у Львівській області від 17.10.2017 № 3374, та копію матеріалів особової справи позивача.

Крім того, відповідач обґрунтовуючи свою позицію зазначив, що упродовж 2017 року позивач уже був неодноразово притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а дисциплінарне стягнення – звільнення із займаної посади є наступним за суворістю після оголошення про неповну посадову відповідність – стягнення, яке накладене на відповідача наказом ГУНП у Львівській області від 31.05.2018 №1858.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що вважає матеріали службового розслідування достатнім обґрунтуванням факту наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, а наказ ГУНП у Львівській області від 01.12.2017 №3940 виданим на підставі матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУНП у Львівській області від 17.10.2017 №3374.

У судовому засіданні досліджено матеріали службового розслідування, в якому вказано, що в порушення ст.ст. 18, 23 Закону України «Про Національну поліцію», п. 4 р. І, п. 4 р. VII “Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні», затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 №575, неналежно організував взаємодію слідчих підрозділів з оперативними працівниками ВП ГУНП при попередженні, виявленні й розслідуванні кримінальних правопорушень, що у свою чергу призвело до неналежного розкриття крадіжок майна громадян. Окрім цього, ОСОБА_1 в порушення вимог п. 3 р. ХХІ «Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативних підрозділів Національної поліції України», затвердженої наказом МВС України від 05.05.2016 №07т не забезпечив належного контролю за правильністю, законністю ведення ОРС, що призвело до закриття 3 ОРС без реалізації та не забезпечив належної взаємодії оперативних підрозділів із іншими суб’єктами оперативно-розшукової та правоохоронної діяльності.

Також судом встановлено, що службове розслідування проводилося на підставі статистичних даних, які містяться у долучених до матеріалів розслідцвання відомостях про окремі види кримінальних правопорушень , провадження у яких здійснюється слідчими Головного управління національної поліції за підсумками роботи Городоцького відділення поліції Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області (а.с.85,86).

Відповідно до приписів ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов’язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (ч. 1 ст. 18).

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції (ч. 2 ст. 18).

Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук (ч. 3 ст. 18).

Додаткові обов’язки, пов’язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом (ч. 4 ст. 18).

Згідно з положеннями ст. 23 поліція відповідно до покладених на неї завдань:

1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;

5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;

6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;

7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;

8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;

9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;

10) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях;

11) регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;

12) здійснює супроводження транспортних засобів у випадках, визначених законом;

13) видає відповідно до закону дозволи на рух окремих категорій транспортних засобів; у випадках, визначених законом, видає та погоджує дозвільні документи у сфері безпеки дорожнього руху;

14) вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров’я;

15) вживає заходів для визначення осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити інформацію про себе; встановлює особу за невпізнаним трупом;

16) забезпечує безпеку взятих під захист осіб на підставах та в порядку, визначених законом;

17) у межах своєї компетенції, визначеної законом, здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, вживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням серед дітей, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі;

18) вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству або насильству за ознакою статі;

19) здійснює охорону об’єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони;

20) здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об’єктів права приватної і комунальної власності;

21) здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ;

22) здійснює у визначеному законом порядку приймання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин;

23) здійснює контроль у межах своєї компетенції, визначеної законом, за дотриманням вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіоактивного забруднення;

24) сприяє забезпеченню відповідно до закону правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості;

25) виконує в межах компетенції запити органів правопорядку (правоохоронних органів) інших держав або міжнародних організацій поліції відповідно до закону та міжнародних договорів України;

26) здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону;

27) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку під час примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), а також вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю державних виконавців, приватних виконавців та інших осіб, які беруть участь у вчиненні виконавчих дій, здійснює привід у виконавчому провадженні, здійснює розшук боржника чи дитини у виконавчому провадженні у випадках, передбачених законом або рішенням суду.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. Відмова у залученні поліції для проведення виконавчих дій допускається лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Згідно з п. 4 Розділу І Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 №575 керівники органів та підрозділів поліції і органів досудового розслідування є відповідальними за належну організацію взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами поліції в запобіганні, виявленні й розслідуванні кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 4 Розділу VII цієї ж інструкції Керівник територіального органу, підрозділу поліції на першочерговому етапі кримінального провадження зобов’язаний:

1) у кримінальних провадженнях, у яких не встановлено осіб, що вчинили кримінальні правопорушення, невідкладно організувати складення узгодженого плану слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на їх встановлення; виконання зазначеного плану контролюється керівниками органу досудового розслідування та відповідних оперативних підрозділів за напрямами роботи;

2) щомісяця проводити аналіз наявної оперативної та іншої інформації в кримінальних провадженнях щодо нерозкритих кримінальних правопорушень;

3) щомісяця за окремим графіком спільно з керівником органу досудового розслідування заслуховувати членів СОГ, керівників оперативних підрозділів, а за необхідності - інших працівників поліції про результати роботи з розкриття і розслідування конкретних кримінальних правопорушень, виконання плану слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій, надавати практичну допомогу в їх проведенні;

4) забезпечити належні умови зберігання вилучених з місць подій слідів, речових доказів з метою проведення з ними необхідних судових експертиз, виконання щодо цих речових доказів рішень судів.

Вказані норми законодавства носять загальний характер. Водночас в матеріалах службового розслідування не конкретизовано, яким чином і які саме приписи порушив позивач, що саме та які його незаконні дії (бездіяльність) призвели до негативних наслідків. Такі обставини унеможливлюють з’ясування судом як вини позивача так і причинно-наслідкового зв’язку між виною і можливими шкідливими наслідками.

Крім того, оцінку окремих показників наданих у висновку службового розслідування представник відповідача не зміг пояснити у судовому засіданні. Зокрема судом встановлено, що за окремими показниками оперативно-службової діяльності робота підпорядкованого позивачу підрозділу є кращої ніж середньостатистичний показник по області /а.с.52-53/. Також судом встановлено неправильність оцінки показників оперативно-службової діяльності Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП, зокрема в частині скасування прокурорами рішень про закриття кримінальних проваджень /а.с.53, 58/.

Судом досліджено надані відповідачем матеріали, а саме копії матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУНП у Львівській області від 17.10.2017 №3374, зокрема тексту висновку службового розслідування від 10.11.2017, затвердженого начальником ГУНП у Львівській області, однак не виявлено документального підтвердження наявності факту порушень в діях позивача.

Судом також з’ясовано, що підставою для видання наказу ГУНП у Львівській області про накладення дисциплінарного стягнення на позивача було рішення оперативної наради керівництва ГУНП у Львівській області від 24.10.2017 та немає посилань у самому наказі на службове розслідування. Водночас положення абз. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України передбачає, що з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Тобто зазначеною нормою законодавства не передбачено накладення дисциплінарного стягнення за результатами рішення оперативної наради при керівництві.

Суд зважає на покликання представника відповідача про наявність у позивача попередніх дисциплінарних стягнень, однак звертає увагу на те, що під час розгляду цієї адміністративної справи набрало законної сили рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі №813/2698/17 про скасування накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.

За правилами встановленими у ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у судовому засіданні не довів фактів порушень вимог законодавства зазначених у наказі про накладення оскаржуваного дисциплінарного стягнення. Зокрема, не вказав які саме дії позивача суперечили зазначеним нормам законодавства та потягли за собою негативні наслідки.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що відповідних критеріїв відповідачем дотримано не було, зокрема рішення прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що й стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши законодавство, матеріали справи, пояснення сторін, суд дійшов висновку про протиправність та скасування наказу відповідача про накладення дисциплінарного стягнення на позивача від 01.12.2017 №3940.

Оскільки наказ відповідача від 01.12.2017 №3940 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення реалізовано наказом ГУНП у Львівській області від 22.12.2017 №971о/с, яким позивача звільнено з посади начальника Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області та призначено на посаду начальника сектору моніторингу Пустомитівського ВП ГУНП у Львівській області, наказ відповідача від 22.12.2017 №971о/с теж слід визнати протиправним і скасувати.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином з метою повного захисту та відновлення прав позивача слід поновити його на посаді начальника Городоцького ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України При задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1409,60 грн. відповідно до квитанції № ПН 2619К від 16.01.2018, такий слід повернути позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 294, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ № 3940 від 01.12.2017 року, в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення з займаної посади

3. Визнати протиправним та скасувати наказ № 971 о/с від 22.12.2017 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Городоцького відділення поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, з 01.01.2018 року, як такого, що виданий на підставі та на виконання протиправного в зазначеній частині наказу № 3940 від 01.12.2017 рок

4. Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; м. Львів, вул. Майорівка, 6/7) на посаді начальника Городоцького ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області з 01.01.2018 року.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1; м. Львів, вул. Майорівка, 6/7) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; ЄДРПОУ 40108833) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2018.

Суддя Качур Р.П.