Рішення № 74225873, 23.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/1488/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Міністерства оборони України та зобов’язання вчинити дії.

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:

- визнати відмову Міністерства оборони України, оформлену Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 22.12.2017 року № 133 у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності протиправною.

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив строкову військову службу з 26.04.1968 року по 19.06.1970 року, приймав участь у військових діях у Чехословаччині, операція «Дунай», де отримав поранення, контузію, у зв'язку з чим 30.09.2015 року позивачу було встановлено інвалідність II групи та виплачено одноразову грошову допомогу. Протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, а саме 31.08.2017 року позивачу, під час повторного огляду було встановлено вищу групу інвалідності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, яка виплачується з урахуванням раніше виплаченої суми згідно ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вважає рішення відповідача про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми протиправним та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, Міністерство внутрішніх справ України, надало суду відзив на позовну заяву, де вказує, що правомірно прийняло рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми, оскільки обов’язковою умовою для призначення грошової допомоги є отримання інвалідності під час проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби. Крім того, зазначив , що первинно групу інвалідності (друга група інвалідності) позивач отримав 06.11.2014 року, а вищу групу інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, отримав 18.08.2017 року, тобто більше ніж через два роки. Вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Третя особа, надали суду пояснення на позовну заяву, зокрема зазначила, що Львівським обласним військовим комісаріатом, як уповноваженим органом 03.10.2017 року направлено висновок, щодо можливості проведення доплати ОСОБА_1.

Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, та поданих сторонами доказів

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, проходив строкову військову службу з 26.04.1968 року по 19.06.1970 року, приймав участь у військових діях у Чехословаччині, операція «Дунай» (а.с.19).

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною комісією серії 10ААВ №898161 від 30.09.2015 повторно встановлено другу групу інвалідності по пораненню, контузії пов'язаній з виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії (а.с.11).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12ААА №353483 від 31.08.2017 під час повторного огляду встановлено першу групу інвалідності по пораненню, контузії пов'язаній з виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії (а.с.14).

27 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Львівського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням І групи інвалідності по пораненню, контузії пов'язаній з виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії (а.с.16).

Листом від 23 січня 2018 року (а.с.17) позивача повідомлено про протокольне рішення Міністерства оборони України від 22.12.2017 року №133, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.18).

У зв’язку з відмовою відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності, позивач звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі- Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 16 Закону одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання, яка призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов’язаному або резервісту при виконанні обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв’язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Відповідно до підпункту 3 пункту 6 Порядку військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному чи резервісту під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у відповідному розмірі в залежності від встановленої групи інвалідності.

Відповідно до п. 12 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до п.13 Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

З матеріалів справи судом встановлено, що зі змісту відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачу первинно встановленно ІІ групу інвалідності по загальному захворюванню 06.11.2014 року відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальною комісією до довідки серії 10ААВ №875084. Проте, суду до матеріалів справи не надано довідки, як доказу на підтвердження даної обставини.

Крім того, судом встановлено, що засідання комісії Міністерства оборони України протокольним рішенням від 22.12.2017 № 133 з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, на підставі п.6 ч.2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а також пп. 3 п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленим інвалідності військовослужбовці, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні), та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, у разі встановлення інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби та не передбачена в інших випадках.

Однак, відповідач не розглядав питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із повторним оглядом та встановленням І групи інвалідності по пораненню, контузії пов'язаній з виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії, згідно ч. 4 ст. 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, якою передбачено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв’язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Така підстава для відмови позивачеві у проведенні виплати, як перевищення дворічного терміну після первинного встановлення інвалідності, у рішенні не вказана, а зазначена лише у відзиві на позовну заяву.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність відмови Міністерства оборони України, оформленої Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 22.12.2017 року № 133 у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності.

Разом з тим, щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням раніше виплаченої суми позивачу, суд зазначає наступне.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого, є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що при розгляді справ за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплату одноразової грошової допомоги в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати відмову Міністерства оборони України, оформлену Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 22.12.2017 року № 133 у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності протиправною.

3. Зобов'язати Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 (вул. Д. Галицького, 69/4, м. Сколе, Сколівського району, Львівської області, 82600; РНОКПП НОМЕР_1) одноразової грошової допомогу в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням раніше виплаченої суми.

4. У задоволенні позовної вимоги зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з урахуванням раніше виплаченої суми - відмовити.

5. Судові витрати з сторін не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст рішення складено 23.05.2018 р.

Суддя Коморний О.І.