Рішення № 74225834, 23.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1130/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участі:

представника позивачів ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в :

Львівським окружним адміністративним судом розглядається об’єднаний адміністративний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачі у встановленому законом порядку звернулися до відповідача із клопотаннями про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства. Однак, через протиправну бездіяльність, яка, на думку позивачів, допущена з боку відповідача у формі безпідставного зволікання в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства, такі позбавлені можливості реалізувати свої права на земельну ділянку. Позовні вимоги обґрунтовані нормами статей 116, 118, 122, 186, 186-1 Земельного кодексу України, з врахуванням яких, як стверджують позивачі, відповідач безпідставно допустив протиправну бездіяльність. Більше того, зі змісту вимог ч. 9 ст. 118 ЗК України вбачається обов’язок органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання позитивного висновку обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації, прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Вказана норма містить зобов’язальний для відповідача зміст та не допускає права дискреції.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовних заявах та відповіді на відзиви відповідача, просив позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у поданих суду його представником відзивах на адміністративний позов, у відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, оскільки вимоги позивачів суперечать встановленому порядку діяльності, функціональним обов’язкам, завданням, повноваженням ГУ Держгеокадастру у Львівській області як органу виконавчої влади на місцях щодо неухильного виконання законів України, постанов, наказів, розпоряджень КМУ у регулюванні земельних відносин України.

Відповідач стверджує, що діяв у відповідності до вимог розпорядження ОСОБА_9 міністрів України № 60-р від 31.01.2018 року «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад», згідно якого органи Держгеокадастру зобов’язано починаючи з 01.02.2018 року забезпечити здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі у власність за погодженням з об’єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідного рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Вказане розпорядження КМ України є обов’язковим актом нормативного характеру, що не суперечить нормам Земельного кодексу України.

Тобто, необхідною передумовою для затвердження органами Держгеокадастру проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та передачі їх у власність є об’єднаних територіальних громад.

Відповідач також вказує на безпідставність позовних вимог в частині зобов’язання вчинити дії – затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачів відповідною площею та передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області, оскільки такі вимоги суперечать принципу дискреційності повноважень суб’єкта владних повноважень.

Представник відповідача в судовому засіданні проти об’єднаного адміністративного позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представника позивачів та представника відповідача, з’ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об’єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

В травні-червні 2017 року позивачі звернулися до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 га., для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель згідно КВЦПЗ – землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: Львівська область, Миколаївський район, Стільська сільська рада.

На підставі наказів № 13-1477/16-17-СГ 15.06.2017 року, № 13-4167/16-17-СГ 15.06.2017 року, № 13-4166/16-17-СГ 15.06.2017 року, № 13-4173/16-17-СГ 15.06.2017 року, № 13-4175/16-17-СГ 15.06.2017 року, № 13-4172/16-17-СГ 15.06.2017 року ГУ Держгеокадастру у Львівській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки – 2,0000 га, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому Відділом у Миколаївському районі ГУ ДГК у Львівській області вказані земельні ділянки зареєстровані в Держаному земельному кадастрі та присвоєно таким кадастрові номери, що підтверджується відповідними Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Після чого позивачі звернулися до відповідача із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

Листами № Г-325/0-439/0/37-18 від 19.02.2018 року, № М-321/0-442/0/37-18 від 19.02.2018 року, № С-320/0-440/0/37-18 від 19.02.2018 року, № С-322/0-441/0/37-18 від 19.02.2018 року, № Х-324/0-438/0/37-18 від 19.02.2018 року, № Ю-180/0-327/0/37-18 від 13.02.2018 року «Про розгляд клопотання» ГУ Держгеокадастру у Львівській області повідомило, що для прийняття відповідного рішення, є необхідність отримання погодження Тростянецької сільської об’єднаної територіальної громади відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки Стільська сільська рада Миколаївського району ввійшла до складу Тростянецької СОТГ. Внаслідок чого, подані на розгляд відповідача проекти землеустрою не були затверджені.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону

Згідно вимог ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно п. є-1 ч. 1 ст. 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених ЗК України.

Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Пунктом а ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Зі змісту вимог статті 116 Земельного кодексу України вбачається, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому визначені нормами Земельного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма узгоджується зі змістом частини 3 статті 123 ЗК України, згідно з якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вищенаведеними нормами законодавства встановлено вичерпні підстави для відмови у погодженні (затвердженні) проекту землеустрою зокрема, невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Водночас суд звертає увагу на те, що відмова у затвердженні проекту землеустрою повинна бути обґрунтована, з посиланням на норми закону.

Крім цього відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу.

Суд відзначає, що в силу норм Земельного кодексу України, передача земельних ділянок, як про це просять позивачі, без їх формування, шляхом розроблення документації із землеустрою неможлива, оскільки законодавством встановлений чіткий механізм передачі земельних ділянок у власність із земель державної чи комунальної власності у власність громадян, якому передує процедура формування земельної ділянки та її державна реєстрація шляхом присвоєння кадастрового номера.

Беручи до увагу той факт, що відповідачем відповідними наказами надано дозволи на розроблення проектів землеустрою, які були погоджені у встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України порядку, даним земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери та такі зареєстровані в Державному земельному кадастрі, що свідчить про те, що дані земельні ділянки є сформованими в силу статті 79 ЗК України.

Відтак, з врахуванням наведених норм ЗК України, на думку суду, на стадії отримання погодженого у встановленому порядку проекту землеустрою не передбачено повноважень відповідача щодо відмови, а також зволіканні у затвердженні проекту землеустрою.

Більше того, згідно ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З наведеної правової норми вбачається обов’язковість дій відповідача у затвердженні проекту землеустрою в разі отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

В матеріалах даної справи містяться висновки експертизи про розгляд проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зі змісту яких вбачається, що проекти землеустрою щодо відведення.

Щодо посилань відповідача на положення розпорядження ОСОБА_9 міністрів України № 60-р від 31.01.2018 року «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад», як на підставу зволікання у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок через відсутність погодження з боку Тростянецької сільської об’єднаної територіальної громади, суд зазначає наступне.

Розпорядженням ОСОБА_9 міністрів України № 60-р від 31.01.2018 року «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад» доручається Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 року, крім іншого, забезпечити – здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об’єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 49 Закону України «Про ОСОБА_9 Міністрів України», ОСОБА_9 Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов’язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

ОСОБА_9 Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень ОСОБА_9 Міністрів України.

Зі змісту розпорядження КМ України № 60-р від 31.01.2018 року вбачається, що таке не регулює відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами під час передачі у власність чи користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Крім цього, вищенаведене розпорядження Уряду не містить посилань на норми Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, на виконання яких таке прийнято.

А тому, на думку суду, розпорядження ОСОБА_9 Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 року не є тим нормативно-правовим актом, який прийнятий на виконання закону, що встановлює вимоги щодо порядку надання у власність чи користування земельних ділянок.

Одночасно суд відзначає, що законодавцем не внесено жодних змін до статей 118, 186, 186-1 ЗК України, з врахуванням змісту розпорядження ОСОБА_9 Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 року, якими врегульовано механізм безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а також порядок погодження і затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Таким чином, недотримання позивачем положень вищенаведеного розпорядження ОСОБА_9 Міністрів України в частині відсутності погодження з об’єднаною територіальною громадою безпідставно, на думку суду, безпідставно трактується відповідачем як відсутність законних підстав для затвердження поданих позивачами проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок.

Також, суд звертає увагу на те, що дане розпорядження ОСОБА_9 Міністрів України встановлює додаткові обмеження щодо можливості безоплатної передачі громадянам земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, які по суті не передбачені нормами Земельного кодексу України.

Наведене вище в сукупності дозволяє суду зробити висновок, що протиправна бездіяльність відповідача у формі зволіканні в затвердженні поданих проектів землеустрою щодо відведення позивачам у власність земельних ділянок та встановленні у листах № Г-325/0-439/0/37-18 від 19.02.2018 року, № М-321/0-442/0/37-18 від 19.02.2018 року, № С-320/0-440/0/37-18 від 19.02.2018 року, № С-322/0-441/0/37-18 від 19.02.2018 року, № Х-324/0-438/0/37-18 від 19.02.2018 року, № Ю-180/0-327/0/37-18 від 13.02.2018 року «Про розгляд клопотання» для позивачів додаткові обов’язки, не передбачені нормами ЗК України.

Внаслідок чого суд вважає, що така бездіяльність відповідача у формі зволікання в затвердженні поданих проектів землеустрою щодо відведення позивачам у власність земельних ділянок є протиправною, оскільки не відповідають критерію законності (п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України) та обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України).

Щодо позовних вимог про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Львівській області затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачів та передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області, такі підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до вимог п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Абзацом 1 ч. 4 цієї ж статті передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Крім іншого, варто відмітити, що Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на необхідності ефективного способу захисту порушених прав в разі зловживання владними суб’єктами своїми дискреційними повноваженнями та зазначає, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01.03.2002, рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011).

Враховуючи норми статті 19 Конституції України та частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, а також погодження проекту землеустрою у відповідності до вимог ч. 8 ст. 118, ч. 1, 6 ст. 186-1 вказаного Кодексу, що повністю підтверджується матеріалами справи, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повинне було у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою прийняти рішення про затвердження проекту.

Як вбачається з ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України, дана норма не передбачає відмови чи зволікання відповідача як суб’єкта владних повноважень, в разі надходження до нього погодженого проекту, у затвердженні проекту землеустрою. Тобто, зазначена норма не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд при прийнятті рішення, а встановлює лише один варіант правомірної поведінки відповідача – прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою.

Відтак, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що захист прав позивачів спосіб зобов’язання відповідача вчинити відповідні дії буде втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки у спірних правовідносинах законодавство не дозволяло відповідачу діяти на власний розсуд, так як спірні правовідносини в даному випадку не допускають дискреції при прийнятті уповноваженим органом відповідного рішення.

Відповідно, суд не вбачає втручання у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Львівській області та вважає позовні вимоги в цій частині належним та обґрунтованим способом захисту порушених прав позивачів, оскільки позивачі звернулися до відповідача, надавши на розгляд погоджені у встановленому законом порядку проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок. А формальна відповідь відповідача, викладена у листах № Г-325/0-439/0/37-18 від 19.02.2018 року, № М-321/0-442/0/37-18 від 19.02.2018 року, № С-320/0-440/0/37-18 від 19.02.2018 року, № С-322/0-441/0/37-18 від 19.02.2018 року, № Х-324/0-438/0/37-18 від 19.02.2018 року, № Ю-180/0-327/0/37-18 від 13.02.2018 року «Про розгляд клопотання» не узгоджується із нормами Земельного кодексу України.

Таким чином, єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов'язання ГУ Держагеокадастру у Львівській області затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачів та передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області, і таке зобов'язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до позиції Європейського суду з прав людини, висловленої в п. 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом.

У даній справі відповідачем - субєктом владних повноважень не було наведено вагомих, чітких та узгоджених доказів на підтвердження того, що його бездіяльність відповідає нормам чинного законодавства України.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивачів за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3.(Львівська область, Стрийський район, с. Добряни, вул. Сонячна 52, РНОКПП НОМЕР_1) , ОСОБА_4 (Львівська область, м. Миколаїв, вул. Я Мудрого 1/5, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_5 (Львівська область, Городоцький район, с. Черлянське, вул. В. Івасюка 84, РНОКПП НОМЕР_3), ОСОБА_6 (Львівська область, Городоцький район, с. Черлянське, вул. В. Івасюка 84, РНОКПП НОМЕР_4), ОСОБА_7 (м. Львів, вул. Пропелерна 72, РНОКПП НОМЕР_5), ОСОБА_8 (м. Львів, вул. Довженка 9/35, РНОКПП НОМЕР_6) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (м. Львів, пр. Чорновола 4, ЄДРПОУ 39769942 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо невжиття у відповідності до вимог чинного законодавства України заходів у затвердженні ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9656 га та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо невжиття у відповідності до вимог чинного законодавства України заходів у затвердженні ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо невжиття у відповідності до вимог чинного законодавства України заходів у затвердженні ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1727 га та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

5. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо невжиття у відповідності до вимог чинного законодавства України заходів у затвердженні ОСОБА_6 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2250 га та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

6. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо невжиття у відповідності до вимог чинного законодавства України заходів у затвердженні ОСОБА_7 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2250 га та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

7. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо невжиття у відповідності до вимог чинного законодавства України заходів у затвердженні ОСОБА_8 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3000 га та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

8. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 1,9656 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

9. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

10. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 площею 1,1727 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

11. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 площею 1,2250 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

12. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 площею 1,2250 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

13. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 площею 1,3000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2018 року.