Рішення № 74225753, 21.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2071/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грень Н.М.,

суддя Сакалош В.М.,

суддя Ланкевич А.З.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Смілки В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах якої діє ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах якої діє ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівський обласний військовий комісаріат, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 54 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом №41 від 21.04.2017 року;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та провести виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що становить 800000 грн., ОСОБА_4 та ОСОБА_6;

- стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 280000 грн. на відшкодування завданої їм моральної шкоди.

- стягнути з Міністерства оборони України судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2, під час проходження військової служби у військовій частині польова пошта В4680 загинув ОСОБА_7 - чоловік ОСОБА_4 та батько ОСОБА_5. З метою одержання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, позивач звернулась до Львівського обласного військового комісаріату із заявою про призначення такої допомоги та надала усі підтверджуючі документи. Львівський обласний військовий комісаріат надав відповідь позивачу про те, що Міністерство оборони України відмовило у призначенні одноразової грошової допомоги через те, що висновком експерта обласного бюро судово-медичної експертизи від 17.09.2016 року в крові згиблого виявлено спирт етиловий у кількості 2,87 проміле. На переконання позивача відмова Міністерство оборони України є неправомірною, безпідставною та такою, що порушила права позивача у зв'язку з чим звернувся із позовом до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні долученому до матеріалів справи. Зазначив, що чоловік позивача ОСОБА_4 загинув від гострої крововтрати, відкритої рани шиї з ушкодженням органів шиї отриманих внаслідок пострілу з великокаліберної вогнепальної зброї, під час проходження військової служби у ВЧ польова пошта 4680. На момент смерті, ОСОБА_7 виконував обов'язки військової служби.

Відповідно до висновку експерта Яворівського районного відділення КЗ ЛОР ЛОБСМЕ від 21.10.2016 року № 136/2016 в крові загиблого виявлено етиловий спирт у кількості 2,87 проміле та амфетамін. На переконання представника відповідача, з аналізу наявних в матеріалах справи доказів, можливим є висновок, що ОСОБА_7, під час виконання обов'язків військової служби перебував в стані алкогольного сп'яніння, що є адміністративним правопорушенням, а відтак - його загибель, зокрема, є наслідком виконання ним обов'язків військової служби в нетверезому стані. Оскільки нещасний випадок, який привів до загибелі військовослужбовця стався внаслідок виконання ним обов'язків військової служби в нетверезому стані, то підстави для призначення грошової допомоги відсутні, що свідчить про правильність висновку про відмову в призначенні одноразової допомоги дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_4, що відображено у протоколі № 41 від 21.04.2017 року.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позов у заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.06.2017 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно пп.10 п.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 10.04.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Суд заслухав пояснення позивача та представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.

Відповідно до Витягу з Протоколу № 41 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.04.2017 року розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975, а саме:

«… 54. Дружині та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 сержанта ОСОБА_7 (Львівський ОВК), оскільки на час загибелі він виконував обов'язки військової служби у стані алкогольного сп'яніння,що підтверджено висновком експерта Новояворівської Р.Л. № 1 від 17.09.2016 року №136/2016.

Відповідно до ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків є адміністративним правопорушенням.

Згідно зі ст. 164 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця, є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння» (а.с. 10).

Відповідно до акту спеціального розслідування сержант ОСОБА_7 на час загибелі в складі екіпажу бойової машини піхоти (БМП-2) виконував вправи навчальних стрільб на навчально-тренувальному комплексі «Вербляни», тобто виконував обов'язки військової служби (а.с. 13-14).

За висновком експерта Яворівського районного відділення КЗ ЛОР ЛОБСМЕ від 21.10.2016 року № 136/2016 в крові загиблого виявлено етиловий спирт у кількості 2,78 проміле, що в живих осіб може відповідати тяжкому алкогольному сп'янінню. При токсикологічній експертизі внутрішніх органів ОСОБА_7 виявлено наркотичну речовину - амфетамін (а.с.16-18).

Листом ЛОВК від 15.05.2017 року повідомлено позивача про результати розгляду її документів та про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Крім того, роз'яснено право захисту її прав у суді (а.с.9).

Позивачі вважаючи вказане рішення та відмову такими, що порушують їх права, з метою їх відновлення звернулися із вказаним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України, а також членів їх сімей.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає проходження військової служби.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно до п. 1 ст. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Судом встановлено, що між ОСОБА_7 та Міністерством оборони України укладено контракт про проходження громадянином військової служби у Збройних Силах України, проходив військову службу на посаді командира бойової машини - командирам відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини польова пошта В 4680.

Згідно з витягом з наказу № 270 від 09.11.2016 року сержанта ОСОБА_7, командира бойової машини - командира відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті гострої крововтрати, відкритої рани шиї з ушкодженням органів шиї, внаслідок пострілу з великокаліберної вогнепальної зброї, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи №136/2016 від 17.09.2016 року, смерть ОСОБА_7 настала по дорозі в лікарню, причиною смерті визначено ушкодження внаслідок пострілу з великокаліберної вогнепальної зброї, намір не визначено.

Відповідно до висновку експерта № 136/2016 від 21.10.2016 року Яворівського відділення Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи при судово-токсилогічній експертизі крові трупа ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено етиловий спирт у кількості 2,87 проміле. При судово-токсикологічній експертизі внутрішніх органів (шлунка, печінки, нирки) з трупа ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено амфетамін та етиловий спирт.

29.09.2016 року наказом № 2828 «Про результати службового розслідування за фактом загибелі сержанта ОСОБА_7» зафіксовано, що в ході проведення службового розслідування було встановлено, що 16 вересня 2016 року близько 21 години 35 хвилин сержант ОСОБА_7, в складі екіпажу бойової машини піхоти (БМП-2) виконував вправи навчальних стрільб на навчально-тренувальному комплексі «Вербляни».

З пояснень майора ОСОБА_11 стало відомо, що 16 вересня 2016 року будучи керівником стрільби на ділянці № 5 навчально - тренувального комплексу «Вербляни» приблизно о 20 годині 20 хвилин провів тренувальний заїзд без бойової стрільби з екіпажами бойових машин піхоти. О 21 годині 00 хвилин розпочав заїзд з бойовою стрільбою та під час руху помітив, що на третьому напрямку в БМП не горить «башенний ліхтар червоного кольору, що вказує на напрямок гармати відносно напрямку руху бойової машини вночі». Одразу подав команду «стій», що вважається як припинити стрільбу та зупинитись. Відразу після команди почув постріл, та підбіг до бойової машини на другому напрямку та побачив солдата ОСОБА_12, який вискочив з бойової машини. Одразу викликав чергового фельдшера та вдався до заходів евакуації пораненого командира бойової машини сержанта ОСОБА_7

Даний випадок стався в наслідок дезорієнтування у просторі навідника - оператора 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини польова пошта В4680 старшого солдата ОСОБА_13.

Згідно з актом спеціального розслідування по факту загибелі колишнього командира бойової машини - командира відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини польова пошта В4680 сержанта ОСОБА_7, комісія вважає, що смерть пов'язана з проходженням військової служби.

Аналогічні твердження зафіксовано і у наказі № 2828 від 29.09.2016 року «Про результати проведення службового розслідування по факту загибелі сержанта ОСОБА_7»

Як слідує з матеріалів справи, актом спеціального розслідування встановлено та підтверджено, що смерть сержанта ОСОБА_7 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Зокрема, у вказаному акті не відображено та не вказано, що сержант ОСОБА_7 вчинив будь-які дії у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння та дії, які вказували б на вчинення останнім злочину чи адміністративного правопорушення.

Отже, в ході спеціального розслідування встановлено, що загибель сержанта ОСОБА_7 пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини та не являється наслідком дій, які містять ознаки адміністративного правопорушення, скоєних у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до долученої копії витягу з кримінального провадження №42016140410000240, встановлено, що 16.09.2016 близько 21 год. 30 хв. на території Яворівського полігону - Міжнародного центру миротворчості та безпеки, що знаходиться за адресою:, с. Вербляни, Яворівського р-ну, Львівської області військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини В4680 навідник оператор БМП1 старший солдат ОСОБА_13 та військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини В4680 командир бойової машини молодший сержант ОСОБА_14 порушуючи правила поводження зі зброєю, під час виконання навчальних стрільб із БМП1 здійснили постріл із 30 мм. гармати, внаслідок чого отримав поранення не сумісні із життям військовослужбовець за контрактом вказаної військової частини сержант ОСОБА_7 який у момент вистрілу знаходився у іншому БМП1 У наслідок отриманих поранень ОСОБА_7 загинув.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі Порядок №975).

Відповідно до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Підпунктом 1 п. 4 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, ОСОБА_4 - дружина та ОСОБА_15 - донька є членами сім'ї ОСОБА_7, а тому мають право на призначення та отримання одноразової допомоги у зв'язку з його загибеллю.

Згідно з п.п. 12, 13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобовязаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Судом з матеріалів справи встановлено, що рішенням комісії МОУ № 41 від 21.04.2017 року відмовлено позивачам у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння (ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

На переконання суду вказане рішення у цій частині з вищевказаної підстави не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання (ч.1 ст. 16-3 Закону України № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 6 ст. 1603 закону України № 16-3 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктом 1 ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобовязаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного спяніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Вказане кореспондує приписам п. 19 Порядку №975.

Таким чином, визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, зокрема, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним злочину або адмінправопорушення, дій у стані алкогольного сп'яніння.

Проаналізувавши вказані приписи, суд дійшов висновку, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Зокрема, сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги.

Таким чином, дослідивши долучені до матеріалів справи докази у своїй сукупності, суд констатує, що відповідно до матеріалів службового розслідування не встановлено ознак вчинення кримінального або адміністративного правопорушення, вчинення ОСОБА_7 дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, що мали наслідком його смерть. Навпаки, доведено, що не зважаючи на вміст алкоголю в крові, смерть ОСОБА_7 настала внаслідок порушення правил поводження зі зброєю іншою особою.

Водночас, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо скоєння сержантом ОСОБА_7 адміністративного правопорушення, оскільки до суду не надано документального підтвердження вказаного факту.

Крім того, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтями 172-10 та 172-20 у зв'язку з набуттям з 05 березня 2015 року чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладення обов'язків в особливий період" від 5 лютого 2015 року №158-VIII. Отже, на момент смерті сержанта ОСОБА_7 норма закону, яка б кваліфікувала дії з розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, як адміністративне правопорушення, була відсутня.

З врахуванням викладеного, безпідставними є посилання відповідача на ст.16-4 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як на підставу для відмови позивачам у виплаті грошової допомоги, оскільки смерть сержанта ОСОБА_7 згідно з лікарським свідоцтвом про смерть настала не у зв'язку з перебуванням останнього у стані алкогольного сп'яніння, а у зв'язку з ушкодженням, внаслідок пострілу з вогнепальної зброї.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про скасування п. 54 рішення Міністерства оборони України та зобов'язання призначити та провести виплату одноразової грошової допомоги належить задовольнити.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_16 грошових коштів в сумі 280000 грн. на відшкодування завданої їм моральної шкоди, суд зазначає наступне

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом ст.ст. 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Діючим законодавством України не визначено будь-якої певної шкали для визначення розміру складових моральної шкоди (глибина моральних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого тощо). Не мається будь-якого їхнього еквіваленту у грошових одиницях.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями, вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральної шкоди чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Отже, суд, визначаючи розмір моральної шкоди, повинен виходити з власних оціночних понять щодо достатності та обґрунтованості.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абз. 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України).

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Зважаючи на те, що точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, особи немає (і не може бути), суд вважає, що за спричинену моральну шкоду ОСОБА_4 та ОСОБА_6 належить стягнути з Міністерства Оборони України 50000,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення судових витрат, то така задоволенню не підлягає, оскільки позивачами не надано суду жодного документального підтвердження понесення таких витрат.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та виходячи з наданих суду повноважень, визначених статтею 245 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачам, у призначенні одноразової грошової допомоги, діяв всупереч вимог чинного законодавства України, а тому з метою повного та всебічного захисту інтересів позивачів п. 54 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом №41 від 21.04.2017 року належить визнати протиправним та скасувати, зобов'язати Міністерство оборони України призначити та провести виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а також стягнути на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 50000 грн. на відшкодування завданої їм моральної шкоди

Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_5 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_2) в інтересах якої діє ОСОБА_4 до Міністерства оборони України (м. Київ, прос. Повітрофлоцький, буд.6 ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівський обласний військовий комісаріат (м. Львів, вул.Івана Франка, буд.25 ЄДРПОУ 08412340) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково

2. Визнати протиправним та скасувати п. 54 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом №41 від 21.04.2017 року.

3. Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та провести виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

4. Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування завданої їм моральної шкоди.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Грень Н.М.

Суддя Сакалош В.М.

Суддя Ланкевич А.З.

Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2018 року.