Рішення № 74225714, 17.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 813/1084/18

17 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

позивач ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1С.) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку і встановленні належного розміру пенсії;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати розмір пенсії та встановити і виплачувати довічно ОСОБА_1 призначену пенсію державного службовця в розмірі, встановленому законодавством, виходячи з повного розміру заробітної плати, з врахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 60% від посадового окладу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв’язку із закінченням трудової діяльності на посаді державного службовця - 11.08.2015 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова з заявою про нарахування та призначення пенсії державного службовця. Згідно долученої до заяви довідки надбавки та премії за останні перед звільненням 24 календарні місяці становили 26804 грн або 1117 грн щомісячні надбавки або премії, якщо брати в розрахунок 60 місяців – 899,69 грн. Таким чином місячний заробіток, з якого сплачені державні податки становив на момент звільнення 20605 грн та доплата за звання «Заслужений юрист України». Відповідно до судового рішення позивачу призначено пенсію державного службовця, яка обмежувалась сумою 10740 грн. Стверджує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області безпідставно звузило права ОСОБА_1 визначаючи 40% доплати за вислугу років при обчислені пенсії.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки -10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 25 років - 40 відсотків іншого Законом України «Про державну службу» не передбачено. Згідно з довідкою від 15.12.2015 № 174 про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», виданої Львівським окружним адміністративним судом, вказана надбавка за вислугу років у розмірі 60%, що не передбачено Законом України «Про державну службу». Виконавши рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04.09.2015 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві. Просила суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 відповідно до Постанови Верховної Ради України від 16.07.2015 № 632-V111 "Про звільнення суддів" та Наказу Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2015 № 313-К/ТР "Про виключення із штату суду судді Дем’яновського Г.С." був звільнений з посади судді з 10.08.2015 у зв’язку із досягненням шістдесяти п’яти років.

Відповідно до довідки Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 № 03.5-18/106/15 на момент звільнення стаж роботи державного службовця становив 29 років 05 місяців, за що ОСОБА_1 виплачувалась відповідна надбавка за вислугу років.

11.08.2015 ОСОБА_1С звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова з проханням призначити йому пенсію державного службовця, відповідно нарахувавши її згідно діючих положень щодо призначення пенсії державним службовцям.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 04.09.2015 у справі № 466/6765/15-а задоволено позов ОСОБА_1, визнано рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, викладене в листі від 18.08.2015 № Д-98, щодо відмови у нарахуванні, призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії державного службовця, відповідно до положень Закону України «Про державну службу» неправомірним; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова нарахувати, призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 11.08.2015 довічно пенсію державного службовця, відповідно до положень Закону України «Про державну службу» та Порядку затвердженому Кабінетом Міністрів України.

20.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до Личаківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова з зверненням, у якому зазначено, що відповідно до судового рішення ОСОБА_1 призначена пенсія державного службовця, розмірі 10740 грн. З 01.01.2018 обмеження припинило дію, однак ОСОБА_1 отримав пенсію в розмірі 10919 грн 2 коп, що не відповідає сумам, зазначеним у довідках, згідно яких пенсія ОСОБА_1 повинна становити 12363 грн\ 60% від заробітку, з якого сплачено державні податки та 411, 90 грн -доплата за заслуги перед Україною\Звання - «Заслужений юрист України». Разом розмір пенсії повине становити 12774,9 грн. Тому просив терміново дати письмове роз’яснення щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в меншому розмірі ніж встановлено законодавством, із зазначенням структури її нарахування.

22.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з претензією щодо перерахунку розміру пенсії, у якій просив перерахувати і виплачувати з 01.01.2018 ОСОБА_1 пенсію державного службовця з врахуванням 60 %, а не 40 % доплат за стаж державного службовця та премії виплачених в останні 24 місяці, а не 60 місяців роботи.

06.03.2018 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило ОСОБА_1, що виконавши рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04.09.2015 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”. Розмір пенсії за віком як державного службовця обчислено з урахуванням страхового стажу 48 років 4 місяці 22 дні, в тому числі стажі державної служби 27 років 9 місяців 19 днів в розмірі 60% від заробітної плати 17593,79 грн. Станом на 01.01.2018 розмір пенсії становить 10919,27 грн, в т. ч.: 10556,27 грн. основний розмір пенсії (17593,79 х 60%); 363,00 грн підвищення за особливі заслуги перед Україною (1452,00х25%).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо перерахунку і встановлення належного розміру пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

При вирішенні спору суд керується нормами законів які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на час виходу позивача на пенсію.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, встановлені Законом України "Про державну службу".

Відповідно до ст. 33 Закону україни "Про державну службу" заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 37 Закону України "Про державну службу" передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсій. Із змісту ст. 40 вказаного Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.

Згідно з статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати ( доходи ), що враховуються в заробітну плату (дохід) зареєстрованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу ( аробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим законом були фактично нараховані ( обчислені) та сплаченні страхові внески; суми виплат, отримуваних зарахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що , діяло раніше, нараховувались внески на державне соціальне страхування або збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, враховуються в зробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі матеріальні допомоги, індексація заробітної плати, інші виплати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 14 та 28 травня 2013 року (справи №№ 21-125а13, 21-97а13).

Відповідачем зазначено, що згідно з довідкою від 15.12.2015 № 174 про складові заробітної плати «посадовий оклад, надбавка, за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», виданої Львівським окружним адміністративним судом, вказана надбавка за вислугу років у розмірі 60%, що не передбачено ст.33 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну службу» регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро України та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій", встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону "Про державну службу", визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Згідно до ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про ОСОБА_3 Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Відповідно до ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI та згідно норм ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цими Законами, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 Суд України в пункті 7 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Відповідно до довідки № 100 про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у ОСОБА_1 надбавка за вислугу років 60%.

Згідно матеріалів справи, при розрахунку позивачу стажу роботи на посаді судді, який дає право на щомісячну надбавку до посадового окладу за вислугу років, стаж роботи позивача становив 27 роки 9 місяці 19 дні, що становить 60% до посадового окладу.

Відтак, відповідач необґрунтовано визначив 40 % надбавки за вислугу років при обчисленні пенсії, оскільки розмір надбавки за вислугу років - більше 25 років, відповідно до ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI встановлено - 60 %.

Згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності таправах Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22 Конституції України зазначає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод .

ОСОБА_3 Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 констатував: "Зміст прав і свобод людини-це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини,необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод-це зменшення кола суб"єктів, розміру території, часу розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики "(абзаци п"ятий,шостий пункту 4). Крім того, ОСОБА_3 Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 роз`яснив своє розуміння словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина, що міститься в частині третій статті 22 Конституції України. Так, ОСОБА_3 Суд вважає, що " конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих праві свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод-це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними ". При цьому Конституційний суд зазначив, що "загальновизнаним є право, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена ".

Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_3 Суд вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Відповідно до норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положень Конституції України та діючого законодавства України при вирішенні спорів, пов`язаних із трактуванням правових колізій, приорітет надається верховенству права людини. Тобто при вирішенні даного спору суду слід керуватись спеціальними Законами України "Про державну службу" та "Про судоустрій та статус суддів".

Правовідносини, що виникають в процесі права на встановлену державою гарантію для державних службовців на отримання належного розміру пенсії державного службовця, будуються на принципі юридичної визначеності.

Зазначений принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян , закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справіYvonne van Dujn v Home Office (Case 41/74 van Dujn v Home Office) в якій принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом -відповідальності держави , який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання державним службовцям певних гарантій щодо призначення, нарахування і виплат спеціальної пенсії державного службовця, що містяться у Законах України "Про державну службу" та "Про судоустрій та статус суддів", держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку і встановленні належного розміру пенсії.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати розмір пенсії та встановити і виплачувати довічно ОСОБА_1 призначену пенсію державного службовця в розмірі, встановленому законодавством, виходячи з повного розміру заробітної плати, з врахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 60% від посадового окладу.

Судовий збір в розмірі 704 грн 00 коп. присудити на користь ОСОБА_1 (вул. М. Сосенка, 7/11, м. Львів, 79039, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст. 295 КАС України, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадженні або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повне судове рішення складено 25.05.2018.

Суддя Костецький Н.В.