Рішення № 74225690, 16.05.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1777/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Попової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (далі – позивач, ПРАТ “ЛИНІК”) з адміністративним позовом до Офісу великих платників Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (т.1 а.с.5-14).

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ “ЛИНІК” з перевірки нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2017 року, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0005194708 від 11.08.2017 та №0005184708 від 11.08.2017.

Позивач вважає, що наявні всі підстави для звернення за захистом своїх порушених прав до суду з огляду на наступне.

В акті перевірки міститься висновок контролюючого органу, що фактично всі господарські операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку і, як наслідок, підприємство не має право на формування податкового кредиту, а відтак і на бюджетне відшкодування.

На думку контролюючого органу, після зупинки у березні 2012 року процесу виготовлення нафтопродуктів, ПРАТ “ЛИНІК” втратив право на визначення суми податкового кредиту, оскільки свою статутну діяльність він не здійснює, залучає кредити, які використовує не на збільшення виробництва, а на збільшення податкового кредиту без отримання реального доходу від своєї діяльності, не зменшуючи при цьому свої витрати, які пов’язані з ремонтними та технологічними роботами, необхідність в яких без наміру виготовлення нафтопродуктів є недоцільною. Відтак, на думку контролюючого органу, у ПРАТ “ЛИНІК” виник обов’язок нарахувати податкові зобов’язання за такими операціями.

ПРАТ “ЛИНІК” вважає, що позивач має господарський обов’язок вести свою господарську діяльність в межах приписів нормативних актів, які регулюють його діяльність. Повний перелік нормативних актів, що затверджений та діє на ПРАТ “ЛИНІК” на сьогодні складає 568 Законів України, рішень Уряду, державних стандартів, нормативно-правових актів і т.п., в яких містяться обов’язкові для ПРАТ “ЛИНІК” вимоги.

Виробнича діяльність позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов'язкових регламентних та ремонтних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний поточний ремонт, діагностування та технічна підтримка будівель, вентиляційних комунікацій, електричного, водогосподарчого та каналізаційного господарств, захисних споруд та пристроїв аварійного освітлення, чи то сповіщення про аварії.

Викладені в зазначених нормативних актах вимоги зобов’язують нести постійні витрати на такі регламентні операції, які разом з капітальним ремонтом є фактично складовою функції експлуатації нафтопереробних підприємств, без чого неможлива безпека виробництва. Недотримання таких правил та приписів тягне за собою небезпеку руйнування, пожеж, вибухів та як наслідок, встановлену законодавством адміністративну, кримінальну, цивільну відповідальність.

Крім того, проведення зупиночного капітального ремонту проводиться з періодичністю один раз на два роки. Останній капітальний ремонт відбувався у другій половині 2013 року – першого кварталу 2014 року, для чого були задіяні більш як 300 підрядних організацій, щомісяця укладалось від 300 до 450 різноманітних договорів та угод, а загальний бюджет всіх ремонтних робіт складав приблизно 156,7 млн.грн., більшу частину з яких позивач вчасно сплатив контрагентам разом з податком на додану вартість. До цього часу відновлювальні роботи не завершені, до того ж ведуться інші роботи для підтримки в безпечному стані комунікацій, споруд та обладнання, для чого укладаються угоди з придбання товарів, послуг та робіт.

Започаткувавши у жовтні 2013 року капітальний ремонт, виробник розраховував вже у квітні 2014 року здійснити пускові роботи та відновити випуск нафтопродуктів, отримавши від їх реалізації власні оборотні кошти.

Постачання нафти-сировини для нафтопереробки, здійснює ПАТ “Укртранснафта”, яке є державним підприємством, що веде діяльність з експлуатації нафто-трубопровідного транспорту на території України. Загально відомо, саме цей суб’єкт господарської діяльності здійснив напередодні пуску підприємства (навесні 2014 року) витискання технологічної нафти на ділянці трубопроводу, що веде до потужностей заводу, привівши нафтопровід у непридатний стан. До цього часу трубопровід заповнений водяною сумішшю замість технологічної нафти і перебуває в неробочому стані, тому постачання сировини досі неможливе.

Проведенням антитерористичної операції безпосередньо в межах земельної ділянки ПРАТ “ЛИНІК” та вчиненими протиправними діями терористичних угрупувань протягом липня-серпня 2014 року підприємству спричинена майнова шкода у особливо великих розмірах, що привело до різкого погіршення його майнового стану.

Зокрема, з підприємства у липні-серпні 2014 року терористичними угрупуваннями було викрадено значну кількість паливно-мастильних матеріалів, автомобільної техніки, комп’ютерне та відео устаткування, запчастини до автотранспорту тощо, знищено сировину, будівлі та споруди. На цей час продовжується їх відновлення.

А через ведення бойових дій в межах заводу, підприємству лише за попередніми розрахунками через руйнування, вибухи та пожари було спричинено майнову шкоду більш як на 17,9 млн. доларів США не враховуючи витрат, що були необхідні на відновлення технічного стану, без чого започаткування нафтопереробки неможливе.

Крім того, неможливість відновлення технологічних процесів з нафтопереробки пов’язана з існуючою і на цей час загрозою відновлення масштабних бойових дій, неможливістю забезпечити належний рівень енергопостачання через системні руйнування електричних мереж в зоні активної фази антитерористичної операції, відновленню яких заважає небезпека для працівників ТОВ Луганське енергетичне об’єднання. Технічно неможливо відновити нафтопереробку лише на одному вводі, оскільки за правилами безпеки для роботи необхідне існування не менше двох незалежних енергетичних вводів потужністю не менше 6 квт.

Неповернення ПРАТ “ЛИНІК”, починаючи з січня 2012 року, на його розрахунковий рахунок бюджетного відшкодування, розмір якого сягає вже приблизно 590 млн. грн., та знецінення коштів за цей період є також одним з негативних чинників.

Наведені причини неможливості відновлення повномасштабного випуску нафтопродуктів є підставою для розробки на 2017 рік лише окремих програм часткового поновлення випуску таких нафтопродуктів, як бітум та поліпропілен, для чого і відбуваються роботи з відновлення та ремонту на зазначених установках. Розроблено та запроваджено програму забезпечення підприємства власною питною водою для дотримання державних стандартів та норм, продовжується ремонт технологічного обладнання відповідно до планів роботи підприємства.

До того часу, поки на підприємстві не завершені роботи щодо повного звільнення від нафтопродукту, позивач зобов’язаний здійснювати безперервний аналітичний контроль середовища в технологічних установках. Такий обов’язок передбачений Технологічними регламентами всіх його установок, що діють на ПРАТ “ЛИНІК”, та він забезпечується шляхом визначення місць і періодичності відібрання проб для подальшого проведення іспитів із обов’язковим занесенням результатів до загальної системи аналітичного контролю, що ведеться за допомогою лабораторної інформаційної системи “LIMS”. Отож, проведення таких робіт на постійній основі має не лише свою ділову мету, але й нормативне врегулювання, недотримання яких тягне відповідальність у разі загрози безпеки виробництва.

Решта господарських операцій, які не пов’язані з регламентними та ремонтними роботами, становлять господарський обов’язок незалежно від зупинки основного виду діяльності, що також передбачені приписами законодавства і є для підприємства обов’язковими.

Виходячи з положень податкового законодавства, позивач вважає, що усі господарські операції щодо постачання товарів та послуг, крім виключень, встановлених Податковим кодексом України, є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На думку позивача, податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Вичерпний перелік підстав можливості обмеження права з нарахуванням податкового кредиту міститься у статті 198 ПК України, яка є спеціальною нормою. Інших обмежень для визначення суми податкового кредиту платником податку Податковий кодекс не містить.

Враховуючи викладені обставини, позивач просив суд визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення №0005194708 від 11.08.2017 та №0005184708 від 11.08.2017.

Відповідач позов не визнав надав письмові заперечення (т.1 а.с.160-164), в яких зазначив, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявної розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.

Тобто, лише господарські операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за ПРАТ “ЛИНІК” зареєстровано наступні види діяльності:

виробництво продуктів нафтоперероблення;

оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами;

неспеціалізована оптова торгівля;

роздрібна торгівля пальним;

вантажний автомобільний транспорт;

діяльність у сфері архітектури;

інші види освіти.

Жодний з вказаних видів діяльності не здійснювався ПРАТ “ЛИНІК” в податкових періодах, по яких досліджувалося питання правильності визначення від’ємного значення, про зазначене свідчить наступне:

- платником за грудень 2013, січень 2015, січень 2017, березень 2017 подано звіти акцизного податку, в яких звітує про /відсутність обсягів нафтопродуктів, вироблених в Україні або ввезених в Україну за нульовою ставкою;

- платником за грудень 2013, січень 2015, січень 2017, березень 2017 в єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано жодної податкової накладної на реалізацію пального або тих товарів чи послуг, що відповідали би зареєстрованим ПРАТ “ЛИНІК” видам діяльності;

- в листуванні ПРАТ “ЛИНІК” сам визнає факт відсутності виробництва паливно- мастильних матеріалів та повідомляє про це. Зокрема, листом від 21.11.2016 №030400/100000-0278 на запит Запорізького управління ОВПП ДФС, платником підтверджується інформація про зупинку підприємства з 2012 року. Крім того, платником повідомлено контролюючий орган про неможливість відновлення виробництва через неробочий стан нафтопроводу.

Відповідач не заперечує проти того факту, що ПРАТ “ЛИНІК” зобов’язане вживати дії, направлені на запобігання аваріям, захисту людей і довкілля, забезпечувати належний технічний стан основних фондів у період призупинення виробництва та нести відповідні витрати. Але ці витрати не відносяться до собівартості виготовленої і реалізованої продукції, яка є найголовнішою ознакою ведення господарської діяльності. Зазначені витрати, в частині сплаченого ПДВ, не мають відшкодовуватися із державного бюджету, для чого законодавцем й передбачено в ПКУ п. 198.5 ст. 198 - необхідність нарахування податкових зобов’язання по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

16 лютого 2018 року від позивача надійшли письмові заперечення на відзив (т.1 а.с.182-183), і яких зазначив, що відповідач в порушення діючих норм Податкового кодексу України на 4 день проведення перевірки вручив наказ на проведення перевірки № 1347 від 19.06.2017.

Крім того, одразу після початку перевірки, 27 червня 2017 року невстановлені особи здійснили несанкціоноване втручання в комп’ютерні мережі користувачів ПРАТ «ЛИННІК» шляхом розповсюдження шкідливого програмного забезпечення, яке призвело до втрати інформації, порушення системи формування податкової фінансової та бухгалтерської звітності. У зв’язку з цим фактом ПРАТ «ЛИННІК» на адресу Офісу спрямував лист про застосування приписів Закону України «Про внесення змін до підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України щодо незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп’ютерних мереж платників податків», яким тимчасово до 31.12.2017, у разі неможливості проведення перевірки платника податків у зв’язку з втратою та/або пошкодженням інформації внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп’ютерних мереж платника, строки перевірок переносяться контролюючим органом до дати відновлення такої інформації, але не пізніше 31.12.2017. Але не зважаючи на це, 07 липня 2017 року відповідач видав наказ № 1494 про продовження терміну перевірки і в подальшому перевірку не зупинив та не переніс на інший строк.

В подальшому представник позивача надавав додаткові пояснення (т. 9 а.с.169-172), пояснення на відзив (т. 10 а.с. 1-5).

Відповідач також надав додаткові пояснення (т. 10 а.с.180-181), в яких зазначив, що нормами Податкового кодексу України чітко визначаються підстави, з яких платник податків має право не допустити осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки.

Щодо продовження строків проведення документальної перевірки відповідач зазначив, що скориставшись своїм правом, наданим п.82.2 ст.82 ПК України, Офіс на підстав наказу №1494 від 07.07.2017 та у зв’язку з значним документообігом платника податку продовжив строк перевірки на 7 робочих днів з 13.07.2017.

Також відповідач звертає увагу, що кібератака відбулася 27.06.2017. З зазначеної дати позивач здійснював реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 211 податкових накладних, сформовано та подано в електронному вигляді 83 одиниці різноманітної податкової звітності з додатками, що свідчить про штатний режим роботи комп’ютерної системи платника податків. Періодом, за який здійснювалась перевірка, є квітень 2017 року, а несанкціоноване втручання в комп’ютерну мережу відбулася у червні 2017 року, тому позивач, на думку відповідача, не обґрунтував яким чином кібератака вплинула на формування даних податкової звітності по зазначеним у наказах на перевірку періодах.

13 березня 2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (додаткову) (т. 10 а.с. 195-196).

У судове засідання представник позивача не прибув, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, просив відкласти розгляд справи з посиланням на неможливість прибуття представника у зв’язку з зайнятістю в інших судових справах. Оскільки ст. 205 КАС України не передбачена така підстава для відкладення або оголошення перерви у справі, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті.

Розглянувши справу в межах позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПРАТ „ЛИНІК” є юридичною особою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 93113, Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, офіс 1А, основними видами діяльності за КВЕД-2010:

19.20 Виробництво продуктів нафто перероблення;

46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

47.30 Роздрібна торгівля пальним;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

71.11 Діяльність у сфері архітектури (т.1 а.с.15,16).

В період з 21.06.2017 по 21.07.2017 державними ревізорами Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПРАТ “ЛИНІК” з питань достовірності декларування від’ємного значення з ПДВ за квітень 2017 року.

Підставою для проведення перевірки був наказ Офісу великих платників податків ДФС від 19.06.2017 № 1347 (т.11 а.с.87), яке було надіслано на адресу позивача 21.06.2017 (т.11 а.с. 88).

За результатами вказаної перевірки складено акт №52/28-10-4708/32292929 від 20.07.2017 (т.1 а.с.51-77).

Керуючись п.6 р.5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 20.08.2015 № 727 Позивач листом №1300000/100000-0001 від 26.07.2017 надав до Запорізького управління Офісу великих платників ДФС та до Офісу великих платників ДФС заперечення до акту. Втім вони залишені без задоволення (лист №42429/10/28-10-47-08 від 10.08.2017) (т.1 а.с.125-134, 135-137).

15.08.2017 ПРАТ “ЛИНІК” отримано податкові повідомлення-рішення №0005194708 від 11.08.2017 та №0005184708 від 11.08.2017, видані за результатами Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ “ЛИНІК” з питань достовірності декларування від’ємного значення з ПДВ за квітень 2017 року № 52/28-10-4708/322929 від 20.07.2017 (т.1 а.с. 15-16,17, 18-19, 20).

Позивач подав до Офісу великих платників податків ДФС та Державної фіскальної служби скаргу на податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 11.08.2017 та №0005184708 від 11.08.2017 (т.1 а.с.138-146).

14 листопада 2017 року на адресу позивача надійшло рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги, яким в задоволенні скарги ПРАТ «ЛІИНІК» відмовлено, а ППР №0005194708 від 11.08.2017 та № НОМЕР_2 від 11.08.2017 залишені без змін (т.1 а.с.149-152).

Таким чином, позивач скористався правом на адміністративне оскарження.

Згідно прийнятих податкових повідомлень-рішень від 11.08.2017 № НОМЕР_2 зменшено суму від’ємного значення з ПДВ на 9199208 грн. та № НОМЕР_1 зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2017 року на 1137071 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 568535,50 грн.

При цьому, актами перевірок встановлено, що ПРАТ “ЛИНІК” у податкових періодах, по яких досліджувалось питання правильності визначення від’ємного значення, не здійснював діяльність передбачену його уставними документами. Заявляючи бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності факту здійснення реальної господарської діяльності з виробництва та реалізації продуктів нафтоперероблення, не відбувається формування собівартості продукції, підприємство фактично погашає свої витрати за рахунок Державного бюджету.

Між тим, з такими висновками відповідача суд погодитись не може з наступних підстав.

Податок на додану вартість – це непрямий податок, який є частиною новоствореної вартості товарів (робіт, послуг), яка формується на кожному етапі виробництва, обігу та включається до ціни товару і сплачується кінцевим споживачем. ПДВ представляє собою податок на внутрішнє споживання продукції, являючи при цьому надбавку до ціни товарів (робіт, послуг), які споживаються на митній території України.

Сутність ПДВ полягає у сплаті податку продавцем (виробником, постачальником) товарів, робіт, послуг з тієї частини вартості, яку він додає до вартості своїх товарів (робіт, послуг) до стадії реалізації їх. Додана вартість створюється в процесі всього циклу виробництва і обігу товарів, починаючи із стадії виготовлення їх і закінчуючи реалізацією кінцевому споживачеві. Відповідно податок сплачується на кожній стадії виробництва та обігу. Продавець включає податок на додану вартість у вартість товарів та наданих послуг. Але й сам він сплачує ПДВ за придбані ним товари (роботи, послуги).

Таким чином, суть податку на додану вартість полягає у тому, що підприємством оподатковуються не одержані доходи, а його витрати, при цьому суб’єкт господарювання сплачує різницю між сплаченим та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці, які є кінцевими споживачами.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об’єктом оподаткування для податку на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

При цьому, оподатковуються за відповідною ставкою усі операції, перелічені у пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу, крім тих, що не є об’єктом оподаткування, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовуються нульова ставка.

Таким чином, усі господарські операції щодо постачання товарів та послуг, крім виключень, встановлених Податковим кодексом України, є об’єктом оподаткування податку на додану вартість.

За приписами пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Системний аналіз наведених вище положень Податкового кодексу України свідчить про те, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Отже, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.

Відповідач стверджує, що ПРАТ “ЛИНІК” не має права на бюджетне відшкодування, оскільки ним сформований податковий кредит за господарськими операціями, які не пов’язані з основною господарською діяльністю, у кожній господарській операції відсутня економічна мета – отримання прибутку.

При цьому суд зазначає, що для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Крім того, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов’язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.

За змістом абзацу 6 частини третьої статті 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах: виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з частинами першою та другою статті 246 Господарського кодексу України здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.

ПРАТ “ЛИНІК” віднесений до юридичних осіб підвищеної небезпеки, та у відповідності до ст. 8 Закону України № 762 від 15.05.2003 (зі змінами та доповненнями) зобов’язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу, забезпечувати експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику, виконувати вимоги цього закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об’єктів підвищеної небезпеки.

Отже, Позивач має господарський обов’язок вести свою господарську діяльність в межах приписів нормативних актів, які регулюють його діяльність.

Виробнича діяльність позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов'язкових регламентних та ремонтних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний поточний ремонт, діагностування та технічна підтримка будівель, вентиляційних комунікацій, електричного, водогосподарчого та каналізаційного господарств, захисних споруд та пристроїв аварійного освітлення, чи то сповіщення про аварії. Такі вимоги регламентуються “Правилами безпеки при експлуатації нафтопереробних заводів” (ПТБ НП-73) затверджених 01.03.1973 Міністром нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР та 10.04.1973 Головою Держгірпромнагляду СРСР та “Загальних Правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв” затверджених 08.09.1988 Головою Держгіртехнагляду СРСР (обидва нормативні акти не втратили чинності і є діючими в СНГ та в Україні відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України №346 від 19.06.2002 (в редакції від 12.07.2013 № 561) “Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР”) та цілої низки інших нормативних актів.

Викладені в зазначених нормативних актах вимоги зобов’язують нести постійні витрати на такі регламентні операції, які разом з капітальним ремонтом є фактично складовою функції експлуатації нафтопереробних підприємств, без чого неможлива безпека виробництва. Недотримання таких правил та приписів тягне за собою небезпеку руйнування, пожеж, вибухів та як наслідок, встановлену законодавством адміністративну, кримінальну, цивільну відповідальність.

Крім того, проведення зупиночного капітального ремонту проводиться з періодичністю один раз на два роки. Для підтримання технологічного обладнання в безпечному для навколишнього середовища та населення стані на підприємство такий обов’язок покладений приписами “Положення про планово-попереджувальний ремонт технологічного обладнання підприємств нафтоперереробної та нафтохімічної промисловості”, Волгоград, 1977 (далі-Положення). Зазначений документ діє на Україні у відповідності до Наказу Міністерства палива та енергетики України №346 від 19.06.2002 (в редакції від 12.07.2013 № 561) “Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР”. Останній капітальний ремонт відбувався у другій половині 2013 року – першого кварталу 2014 року, для чого були задіяні більш як 300 підрядних організацій, щомісяця укладалось від 300 до 450 різноманітних договорів та угод, а загальний бюджет всіх ремонтних робіт складав приблизно 156,7 млн.грн., більшу частину з яких позивач вчасно сплатив контрагентам разом з податком на додану вартість. До цього часу, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, відновлювальні роботи не завершені, до того ж ведуться інші роботи для підтримки в безпечному стані комунікацій, споруд та обладнання, для чого укладаються угоди з придбання товарів, послуг та робіт.

Також 12 лютого 2015 Наказом Генерального директора № 0214/1 на ПРАТ “ЛИНІК” затверджено та введено в дію новий Регламент “Забезпечення промислової та екологічної безпеки в період відсутності виробничої діяльності з випуску товарної продукції “Р 22929.002:2015”.

Регламент підтверджений на відповідність нормам законодавства висновком експертизи Державного підприємства “Луганський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України” від 10.02.2015 № 44-01-с-1-15 (т.6 а.с.134-151).

Зазначений регламент підтверджує ділову мету господарських операцій, пов’язаних з ремонтними, регламентними ті іншими операціями, для виконання яких ПРАТ “ЛИНІК” використовує операції з придбання матеріалів, робіт та послуг в період відсутності виробничої діяльності з випуску товарної продукції. Регламент визначає комплекс технічних та організаційних заходів, затвердження мінімального переліку об’єктів інфраструктури необхідних для забезпечення промислової та екологічної безпеки об’єктів підприємства в період тривалого простою головних технологічних установок, що здійснюють переробку нафти та нафтопродуктів, в тому числі для забезпечення схоронності таких об’єктів від дії корозії та небезпечних природних факторів з метою якомога швидкого відновлення виробничого стану та наступного відновлення технологічного процесу.

Приписами “Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України” № 271 передбачено обов’язковий щомісячний контроль якості, а приписами “Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" № 281 встановлено обов’язок щомісячного проведення інвентаризацій нафти та нафтопродуктів. Зазначеними нормативними актами встановлена обов’язковість наявності на підприємстві, які здійснюють операції з нафтопродуктами та їх компонентами, власної акредитованої лабораторії, або залученої на договірній основі.

Крім того, оскільки на підприємстві не завершені роботи щодо повного звільнення від нафтопродукту, позивач зобов’язаний здійснювати безперервний аналітичний контроль середовища в технологічних установках. Такий обов’язок передбачений Технологічними регламентами всіх його установок, що діють на ПРАТ “ЛИНІК”, та він забезпечується шляхом визначення місць і періодичності відібрання проб для подальшого проведення іспитів із обов’язковим занесенням результатів до загальної системи аналітичного контролю, що ведеться за допомогою лабораторної інформаційної системи “LIMS”. Зокрема цей обов’язок ґрунтується на приписах пункту 4 Глави 2 Правил безпеки при експлуатації нафтопереробних заводів (ПТБ НП-73) затверджених 01.03.1973Міністром нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР та 10.04.1973 Головою Держгірпромнагляду СРСР та пунктів 1.7; 2.3; 2.4.1 Загальних Правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв” затверджених 08.09.1988 Головою Держгіртехнагляду СРСР.

Дана обставина встановлена постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 по справі № 812/1544/17 за позовом Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2018, а тому в силу ч.4 ст.78 КАС України не підлягає доказуванню.

Отже, проведення таких робіт на постійній основі має не лише свою ділову мету, але й нормативне врегулювання, недотримання яких тягне відповідальність у разі загрози безпеки виробництва.

Решта господарських операцій, які не пов’язані з регламентними та ремонтними роботами, становлять господарський обов’язок незалежно від зупинки основного виду діяльності, які також передбачені приписами законодавства і є для підприємства обов’язковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України “Про охорону праці” від 14.10.92 р. № 2694-XII (далі – Закон про охорону праці) умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Згідно із ч.1 ст. 13 цього Закону роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. Для цих цілей Позивач закуповує не лише спецодяг, але і послуги з прання одягу.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування. (Стаття 8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами).

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до витрат/валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України (Стаття 19. Фінансування охорони праці).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 № 994 (з доповненнями та змінами) затверджений перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких обов’язково включаються до складу витрат, це:

1. Приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці щодо:

механізації вантажно-розвантажувальних та інших важких робіт, робіт з розливу і транспортування отруйних, агресивних, легкозаймистих і горючих речовин;

захисту працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок;

безпечного виконання робіт на висоті;

діючого технологічного та іншого виробничого обладнання;

систем вентиляції та аспірації, пристроїв, які вловлюють пил, і установок для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого виробництва та на робочих місцях;

систем природного та штучного освітлення виробничих, адміністративних та інших приміщень, робочих місць, проходів, аварійних виходів тощо;

систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень, а під час роботи на відкритому повітрі - споруд для обігрівання працівників та укриття від сонячних променів і атмосферних опадів;

виробничих та санітарно-побутових приміщень, робочих місць, евакуаційних виходів тощо, технологічних розривів, проходів та габаритних розмірів; обладнання спеціальних перехідних галерей, тунелів у місцях масового переходу працівників, зон руху транспортних засобів;

впровадження в умовах діючого виробництва автоматизованих інформаційних систем охорони праці, систем аналізу та прогнозування аварійних ситуацій, автоматичного та дистанційного керування технологічними процесами і виробничим обладнанням, систем автоматичного контролю і сигналізації про наявність (виникнення) небезпечних або шкідливих виробничих факторів та пристроїв аварійного вимкнення обладнання чи комунікацій у разі виникнення небезпеки для працівників, а також відповідного програмного забезпечення та електронних баз даних з охорони праці у порядку та обсягах, погоджених з територіальними органами Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки.

2. Усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

3. Проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці.

4. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, організація лекцій, семінарів та консультацій із зазначених питань.

5. Забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв'язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).

6. Надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

7. Проведення обов'язкового попереднього, періодичного і позапланового медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі. Приписи зазначеної Постанови кореспондують із загальними нормами Закону “Про охорону праці”.

Невизнання таких витрат та права на формування податкового кредиту за господарськими операціями, наведеними у переліку (як такими, що не мають зв’язку з господарською діяльністю) відповідачем є безпідставними.

Позивачем було надано всю первинну документацію за перевіряємий період, Відповідачем не заперечувався факт надання первинної документації під час проведення перевірки та реальність цих договорів, у зв’язку з цим суд не вбачає необхідності описувати всю первинну документацію, надану Позивачем суду, яка знаходиться з т.1 по т.11 даної справи.

Суд ще раз наголошує на тому, що неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект наступить після запуску підприємства, а всі дії та укладені господарські операції на теперішній час направлені на відновлення роботи підприємства та недопущення техногенної катастрофи у зв’язку з його призупиненням.

Обов’язкові за своїм призначенням регламентні операції, поточний або капітальний ремонт технологічного обладнання, будівель, технологічних споруд, їх утримання в належному санітарному та технічному стані, витрати на щоденні регламентні роботи, витрати на підтримання безпеки виробництва, доставка на підприємство та забезпечення працівників підприємства необхідними умовами праці та господарські операції – є складовою виробничого процесу із підтримки безпеки виробництва, підготовки до випуску та власне випуску нафтопродуктів.

Тому, придбання товарів та послуг для цих цілей відбувається в межах такої господарської діяльності платника податку на додану вартість, а тому на думку суду, дає ПРАТ “ЛИНІК” право на формування податкового кредиту. Оскільки такі операції здійснювалися саме у цехах та на установках, що належать ПРАТ “ЛИНІК”, в межах зупиночного капітального ремонту, або пов’язані з поточними витратами на ведення його господарської діяльності, визначеної Статутом.

Суть та ділова мета господарських операцій ПРАТ “ЛИНІК” за цей період полягає в підтримці безпеки виробництва та відновлення майнового комплексу для майбутнього подальшої нафтопереробки.

Висновок про відсутність пов’язаності з господарською діяльністю і ділової мети у витратах на відновлення виробництва є нічим не підтвердженими припущеннями, оскільки визначення питання про відновлення виробництва перебуває у виключній компетенції власника юридичної особи, а не ревізорів податкового органу.

Оскільки суть податку на додану вартість полягає у тому, що підприємством оподатковуються не одержані доходи, а його витрати, при цьому суб’єкт господарювання сплачує різницю між сплаченим та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці, які є кінцевими споживачами, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, тому з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази позивача, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію відповідача, а останнім не доведено суду обставин та доказів, на яких ґрунтуються заперечення проти адміністративного позову.

Щодо посилання представника позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірки та відсутності підстав для видання наказу на продовження строку проведення перевірки суд зазначає наступне.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Абзацом 4 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Абзацом 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України визначені підстави, з яких платник податків має право не допустити осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки.

Оскільки позивач допустив працівників податкового органу до проведення документальної виїзної перевірки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування факту отримання позивачем наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підтвердження порушення відповідачем порядку проведення позапланової виїзної документальної перевірки, як підставу для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо посилання позивача на неврахування відповідачем приписів Закону України «Про внесення змін до підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України щодо незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп’ютерних мереж платників податків» під час прийняття наказу про продовження проведення документальної позапланової виїзної перевірки суд враховує наступне.

05 липня 2017 року за № 090100-56 підприємство зверталося до Головного управління Національної поліції в Луганській області із заявою «Про скоєння злочину», а саме несанкціоноване втручання в комп'ютерні мережі користувачів платника податків 27 червня 2017 року шляхом розповсюдження шкідливого програмного забезпечення, яке призвело до втрати інформації, порушення системи формування податкової, фінансової та бухгалтерської звітності (т.10 а.с.8).

Лисичанським Відділом поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області 02 серпня 2017 року за № 32666/11/35-2017 повідомлено підприємство про попередню кваліфікацію кримінального правопорушення за частиною першою статті 361 Кримінального кодексу України та зазначено, що відомості про кримінальне правопорушення приєднано до кримінального провадження № 12017130240001365 від 06 липня 2017 року та проводиться подальше досудове розслідування (т.10 а.с.9).

Підприємство 04.07.2017 направило до податкового органу лист за № 23-01/4, яким просило не застосовувати штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних, подання звітності та несвоєчасну сплату з 27 червня 2017 року до повного відновлення роботи автоматичних систем та комп'ютерних мереж товариства (т.10 а.с. 15).

За вимогами пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Таким чином, діючим законодавством передбачено випадки перенесення строків проведення перевірки у разі втрати або пошкодження документів, що мало місце в спірних правовідносинах.

Пунктом 45 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до 31 грудня 2017 року у разі втрати та/або пошкодження інформації (у тому числі інформації, що міститься у базах даних обліку платника податків) внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних мереж платника податків та за наявності документів, що підтверджують зазначені події, платник податків протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо незастосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних внаслідок несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних мереж платників податків" зобов'язаний письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачену та/або пошкоджену інформацію, визначену абзацом другим цього пункту; у разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим пунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться контролюючим органом до дати відновлення такої інформації, але не пізніше 31 грудня 2017 року".

Суд зазначає, що даний Закон набув чинності 26 липня 2017 року, тобто наказ Офісу великих платників податків ДФС від 07.07.2017 № 1494 про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки прийнятий до набрання закону чинності, а тому посилання позивача на цей Закон, як на підставу порушення порядку проведення перевірки є необгрунтованим.

Оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку, що придбання товарів та послуг відбувається в межах господарської діяльності платника податку на додану вартість, а тому дає ПРАТ “ЛИНІК” право на формування податкового кредиту, та такі операції здійснювалися саме у цехах та на установках, що належать ПРАТ “ЛИНІК”, в межах зупиночного капітального ремонту, або пов’язані з поточними витратами на ведення його господарської діяльності, визначеної Статутом, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв’язку з чим їх слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 163572,22 грн., оскільки позовні вимоги задоволені, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (т.1 а.с.2, 3, 4).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 № НОМЕР_2 щодо завищення суми від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 9 199 208,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 11.08.2017 № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 568 535,50 грн (п’ятсот шістдесят вісім тисяч п’ятсот тридцять п’ять гривень 50 коп.).

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” (місцезнаходження: 93113, Луганська обл., місто Лисичанськ, вулиця Свердлова, будинок 371, офіс 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи 32292929) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, ідентифікаційний код юридичної особи 39440996) витрати зі сплати судового збору у розмірі 163 572,22 грн (сто шістдесят три тисячі п’ятсот сімдесят дві гривні 22 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 25 травня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1