Рішення № 74225688, 16.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/134/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, представник – не прибувдо Головного управління ДФС у Львівській області, представник – не прибувпро про визнання протиправними і скасування вимоги про сплату боргу, рішення та податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Львівській області від 02.10.2017 року № Ф-0149751307;

- визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_1 від 02.10.2017 року про застосування за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0149721307 від 02.10.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0149731307 від 02.10.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0149741307 від 02.10.2017 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення ПК України, наслідком яких позивачу донараховано податкові зобов’язання. До жодного податкового повідомлення-рішення розрахунки податкового зобов’язання та/або штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені не додавались.

Крім цього, позивач по суті не погоджується із спірними рішеннями відповідача з наступних підстав:

Чинним на момент виникнення спірних правовідносин податковим законодавством (2015-2016 рр.) не встановлено окремого правового регулювання порядку віднесення до валових витрат сум витрат, понесених на оплату послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку, консультаційних та інших послуг. Отже, для цілей оподаткування такі витрати враховуються за умови їх економічної обґрунтованості, документального підтвердження та спрямованості на збільшення доходу.

Результат використання в господарській діяльності отриманих від контрагентів послуг, носить в основному оціночний та опосередкований вартісний характер, зокрема, це покращення умов ведення бізнесу, виявлення та попередження юридичних ризиків ведення господарської діяльності, приріст попиту споживачів на продукцію товариства, що в кінцевому результаті призвело до збільшення обсягів продажу та, відповідно, прибутку суб’єкта господарювання.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Позивачем у період з 01.01.2015 по 31.12.2016 віднесено до складу витрат витрати з надання послуг, в тому числі послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку, обробки даних, консультування з питань комерційної діяльності і оподаткування та інших.

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги, як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Отже, висновки відповідача, що позивач включив (завищив) витрати на бухгалтерські послуги у 2015-2016 роках на загальну суму 488740,00 грн. не відповідають дійсності.

Також позивач зазначає, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (звіт за формою №1-ДФ) за І-квартал 2015 року подавався ним електронними засобами зв’язку 12.05.2015р. (в останній день (граничний термін) подання звітності декілька разів). Із невідомих та незалежних від нього причин первинний податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (звіт за формою №1-ДФ) за І-квартал 2015 року прийнято Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області лише 13.05.2015 року.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечив з підстав, що обґрунтовуючи правомірність винесених спірних вимоги, рішення, та податкових повідомлень-рішень відповідачем порушено вимоги ПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила повністю, надала суду додаткові докази та пояснення, просили в задоволені позову відмовити повністю.

Судом встановлені наступні обставини:

20.09.2017 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт за №1507/13-07/НОМЕР_2.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.16.1.2. п. 16.1. ст. 16, п.п. «а» п. 176.1. ст. 176, п. 177.10. ст. 177 ПК України, - неведення книги обліку доходів і витрат за 2015-2016 років.

- п. 167.1. ст. 167, п. 177.1., п. 177.2., п. 177.4. ст. 177 ПК України, донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015-2016 роки, на загальну суму 86876,60 грн., в тому числі за 2015 рік - 54806,00 грн., за 2016 рік - 32070,60 грн.

- п. 1 ч. 4 ст. 1, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», донараховано єдиний внесок за 2015- 2016 років на загальну суму 123266,67 грн., в тому числі за 2015 рік - 84869,32 грн., за 2016 рік - 39197,35 грн.

- п.п. 1.2., п.п. 1.3., п.п. 1.5., п.п. 1.6. п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, п.п. 168.1.1., пп. 168.1.2. п.168.1. ст.168 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», донараховано військового збору за 2015-2016 року на загальну суму 7331,10 грн., в тому числі за 2015 рік - 4658,55 грн., за 2016 рік - 2672,55 грн.

- п.п. «б» п. 176.2. ст.176 ПК України, не своєчасно подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, форма №1-ДФ, за І кв. 2015 року (термін подання звіту 12.05.2015р., подано ФОП подано 13.05.2015р.).

02.10.2017 року відповідачем виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-0149751307, якою позивачу визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в сумі 123266,67 грн., в тому числі недоїмка - 123266,67 грн., штрафи - 0,00 грн., пені - 0,00 грн.

02.10.2017 року відповідачем прийнято рішення за №0149761307 «Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску», яким позивачу донарахованого 123266,67 грн. єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, застосовано штрафну санкцію в сумі - 16246,40 грн.

02.10.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0149721307, яким позивачу визначено суму грошового зобов’язання з військового збору, пені на загальну суму 9163,87 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням - 7331,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1832,77 грн.

02.10.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0149731307, яким позивачу визначено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, штрафні санкції на загальну суму 510,00 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 510,00 грн.

02.10.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0149741307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 108 595,75 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням + 86876,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21719,15 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, що спірні рішення відповідача в якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості, а також податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вищевказані позивачем обставини підтверджені наявними у справі доказами.

Докази надані позивачем, а саме копії:

- договір про надання послуг №3 від 29.12.2014 року, відповідно до умов якого позивач отримує наступні послуги:

- забезпечення ведення бухгалтерського обліку Замовника з урахуванням особливостей діяльності Замовника і технології обробки облікових даних;

- організація бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності Замовника й контролю за економічним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів:

- організація обліку коштів, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, що надходять до Замовника, своєчасне відображення операцій, пов’язаних з їх рухом, облік витрат виробництва й обігу, виконання кошторисів витрат, реалізації продукції, виконання робіт (послуг), результатів господарсько-економічної діяльності, а також фінансових, розрахункових та кредитних операцій;

- забезпечення контролю за законністю, своєчасністю й правильністю оформлення фінансових документів;

- забезпечення ведення податкового обліку відповідно до чинного законодавства;

- забезпечення правильного нарахування й перерахування податків і зборів (податкових платежів), внесків на соціальне страхування, заробітної плати та інших виплат і платежів, погашення в установлені строки заборгованості, в тому числі за позиками;

- участь у здійсненні економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності Замовника за даними бухгалтерського обліку й звітності з метою виявлення та усунення/уникнення втрат і невиробничих витрат;

- забезпечення збереження бухгалтерських документів;

- забезпечення своєчасного складання бухгалтерської та податкової звітності на підставі даних первинних документів і бухгалтерських записів, подання їх в установленому порядку до відповідних органів;

- здійснення контролю за зміною рахунків, на які перераховуються податки та збори (обов’язкові платежі);

- здійснення контролю за змінами чинного податкового, фінансового та іншого законодавства, що безпосередньо пов’язані із суттю послуг, які надаються виконавцем за цим же договором;

- надання Замовнику консультацій з питань оподаткування;

- організація роботи із підготовки пропозицій для Замовника щодо роботи із клієнтами (контрагентами);

супроводження перевірок контролюючими органами підприємницької діяльності замовника;

- а також консультування з питань комерційної діяльності і керування у будь-яких напрямках ведення підприємницької діяльності Замовника.

- акти приймання-передачі виконаних робіт;

- платіжних доручень;

- банківських виписок;

- звіти про наданні послуги.

Судом враховуються вказані докази, оскільки підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На виконання вказаного договору сторонами було складено відповідні акти приймання-передачі послуг. Позивач стверджує, що зобов’язання за вказаним договором виконувалось в повному обсязі. Товарність вказаних операцій податковим органом не заперечується, контролюючим органом не ставилось під сумнів реальність наданих/отриманих послуг по цьому ж договору про надання послуг №3 від 29.12.2014 року.

Судом враховуються аргументи позовних вимог про визнання протиправними та скасування спірних рішень відповідача, з наступних підстав:

Відповідачем при перевірці позивача встановлено завищення позивачем у 2015-2016 роках витрати на загальну суму 488740,00 грн., в тому числі за 2015 рік - 310570,00 грн., за 2016 рік - 178170,00 грн., а саме у зв’язку із включенням до складу витрат «витрати на бухгалтерські послуги», наданих ФО-П ОСОБА_2.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України (в редакції в період з 01.01.2015 по 31.12.2016) встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:

- витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу) (п. 177.4.2);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться, зокрема, вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п. 177.4.4).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлює правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пункт п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вищевикладених норм вказує на те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Отже, для цілей оподаткування такі витрати враховуються за умови їх економічної обґрунтованості, документального підтвердження та спрямованості на збільшення доходу. Результат використання в господарській діяльності отриманих від контрагентів послуг, носить в основному оціночний та опосередкований вартісний характер, зокрема, це покращення умов ведення бізнесу, виявлення та попередження юридичних ризиків ведення господарської діяльності, приріст попиту споживачів на продукцію товариства, що в кінцевому результаті призвело до збільшення обсягів продажу та, відповідно, прибутку суб’єкта господарювання.

Статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ч. 1 ст. 128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

На підтвердження правомірності віднесення до складу витрат витрати з надання послуг в тому числі послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку, обробки даних, консультування з питань комерційної діяльності і оподаткування та інших за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 позивачем надано вищезазначені відповідні первині документи. Фактична реальність згаданих операцій податковим органом не заперечується.

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги, як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Відповідно висновки відповідача про завищення позивачем витрат на бухгалтерські послуги у 2015-2016 роках на загальну суму 488740,00 грн. не відповідають вказаним вимогам законодавства.

Суд погоджується із позивачем про те, що він як замовник отримав у виконавця не лише бухгалтерські послуги, а й інші послуги, зокрема такі як: послуги з ведення податкового обліку, документообігу, облікування, архівування, консультування, аналізу доходів та витрат, робота із постачальниками (продавцями), покупцями, підготовка договорів із контрагентами, та інші послуги, згідно умов договору про надання послуг №3 від 29.12.2014 року.

Відповідачем не обгрунтовано зняття усіх без виключення витрати, понесених позивачем згідно вказаного договору про надання послуг, без розмежування на бухгалтерські послуги, послуги з ведення податкового обліку, документообігу, послуги з облікування товарів, послуги із архівування, консультаційні послуги, послуги із аналізу доходів та витрат, а також не відмежовано роботу із постачальниками (продавцями), покупцями, яку виконував виконавець для позивача як замовника, на підставі цього ж договору про надання послуг, зокрема і щодо підготовки договорів із контрагентами, ведення перемовин щодо укладення договорів, їх виконання, стягнення заборгованості по договорах.

В справі наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування позивачем витрат. Аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат.

Також суд зазначає, що позивач є платником податку на додану вартість, а отже, відповідно до вимог розділу V Податкового кодексу України, зобов’язаний вести бухгалтерський та податковий облік з ПДВ. Позивач, як платник ПДВ, зобов’язаний обліковувати податкові зобов’язання та податковий кредит, виписувати та своєчасно реєструвати податкові накладні; відкрити та своєчасно поповнювати електронний рахунок ПДВ; щомісячно формувати та подавати податкові декларації із ПДВ; щомісячно сплачувати ПДВ. Вказане повністю спротовує висновки відповідача про те, що суб’єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть податковий облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Позивач в період 2015-2016 років не застосовував спрощену систему оподаткування, а перебував на загальній системі оподаткування, та зареєстрований платником ПДВ (ІПН - НОМЕР_2).

Позивач перебуваючи на загальній системі оподаткування будучи платником ПДВ, з метою правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку своєї підприємницької діяльності уклав договір про надання послуг №3 від 29.12.2014 року. Відповідно реально понесені витрати за вказаним договором правомірно включив до складу витрат, як такі, що безпосередньо пов’язані і необхідні для ведення його господарської (підприємницької) діяльності.

Відповідачем у зв’язку із вказаним на його думку завищенням витрат позивачем за 2015-2016 роки на загальну суму 488740,00 грн. протипвно донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 108595,75 грн., в тому числі за податковими зобов’язаннями + 86876,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 21719,15 грн. (відповідно до податкового повідомлення-рішення від 02.10.2017 року №0149741307), а також донараховано військовий збір на загальну суму 9163,87 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням - 7331,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1832,77 грн., відповідно до податкового повідомлення- рішення від 02.10.2017 року №0149721307.

Судом також враховуються аргументи позивача щодо протиправності висновків відповідача про неутримання та неперерахування в рахунок бюджету суми єдиного соціального внеску в сумі 123266,72 грн., оскільки єдиний внесок нараховується для платників (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідачем встановлено, що позивачем занижено суми чистого оподатковуваного доходу за 2015-2016 роки, що в свою чергу призвело до заниження суми єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до бюджету, на підставі чого винесено спірну вимогу №Ф-0149751307 від 02.10.2017 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0149761307 від 02.10.2017 року.

Суд погоджується із позицією позивача, щодо спростування вищевказаних висновків відповідача про заниження доходу позивача за 2015-2016 роки відповідно донарахування позивачу суми єдиного внеску на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Таким чином, враховуючи наведене позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.10.2017 року № Ф-0149751307, рішення № НОМЕР_1 від 02.10.2017 року про застосування за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкового повідомлення-рішення №0149721307 від 02.10.2017 року, податкового повідомлення-рішення №0149741307 від 02.10.2017 року, підлягають задоволенню.

Також, судом враховуються аргументи позивача щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення від 02.10.2017 року №0149731307, яким позивачу визначено суму грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі по податку на доходи фізичних осіб, штрафні санкції на загальну суму 510,00 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 510,00 грн., за нібито несвоєчасне подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (звіт за формою №1-ДФ) за І-квартал 2015 року, термін подання звіту 12.05.2015 року, фактично подано позивачем - 13.05.2015 року, оскільки вказаний податковий розрахунок подавався позивачем електронними засобами зв’язку 12.05.2015 року, тобто своєчасно. В матеріалах справи є роздруківка в якій тричі зазначено, що вищевказаний податковий розрахунок позивача станом на 12.05.2015 року «Не прийнятий». Тобто позивач вчинив юридично значимі дії для своєчасного виконання вимог закону, а не прийняття відповідачем вищевказаного податкового розрахунку не залежало від волі і фізичних та технічних можливостей позивача.

Згідно п. 119.2. ст. 119 ПК України, відповідальність настає за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.

В даному випадку факт своєчасного подання позивачем податкової звітності підтверджений матеріалами справи, а не отримання відповідачем такої звітності не може бути підставою для застосування до позивача відповідної штрафної санкції.

Таким чином, враховуючи наведене позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0149731307 від 02.10.2017року, також підлягають задоволенню.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача.

Суд також зазначає, що фактом з яким законодавець пов'язує виникнення у платника права на формування витрат є реальне здійснення операцій з придбання послуг. Позивач формував витрати із сплачених сум.

Необхідною умовою для формування витрат - є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд також зазначає, складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об’єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб’єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Така оцінка не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов’язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у акті перевірки мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Сумніви відповідача, щодо предмету спору по даній справі, не обґрунтовані належними доказами. Відтак висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували правомірність інформації відповідача щодо контрагента позивача та фактичну безтоварність спірних операцій.

Підставою для включення витрат позивача є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, що відображають реальність господарської операції, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Факт безпосереднього зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик придбаних послуг, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення зв’язку між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, обов’язковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних послуг у такій діяльності.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних послуг, а також факту використання позивачем вищевказаних послуг у власній господарській діяльності.

Норми права, які застосував суд, наступні: Податковий кодекс України, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Галичани, вул. Нижня, 5) до Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення та податкових повідомлень-рішень - задоволити повністю.

Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0149751307 від 02.10.2017 року.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська, 35) № НОМЕР_1 від 02.10.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська, 35) № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, №0149741307 від 02.10.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2, Львівська обл., Городоцький р-н, с. Галичани, вул. Нижня, 5) 2530,47 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 24.05.2018 року.

Суддя Гавдик З.В.