Постанова № 74225625, 23.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 131/166/18

Провадження № 33/772/414/2018

Категорія: 251

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 р. м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

з участю секретаря: Діденко В.В.

прокурора: Каменяр С.В.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності: ОСОБА_2

розглянувши «23» травня 2018 року у відкритому судовому засіданні травня 2018 року справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУ п АП:

ОСОБА_2,

народження 1947 року 04 місяця 09 дня,

українця, громадянина України, пенсіонера,

інваліда 3 групи, Депутата Іллінецької районної

ради, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_1

Вінницької області,

за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у суді першої інстанції – прокурора Іллінецького відділу Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.05.2018 року, -

В с т а н о в и л а :

Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.05.2018 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито, у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно матеріалів справи, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 36 від 02.02.2018 року ОСОБА_2 будучи суб’єктом декларування, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у суді першої інстанції – прокурор Іллінецького відділу Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 ставить питання про скасування постанови Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.05.2018 року, в зв’язку з її незаконністю. Постановити нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП та накласти стягнення в межах санкції даної статті.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що в постанові суду першої інстанції надана неправильна оцінка доказам у справі в порядку ст. ст. 251, 252 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 будучи депутатом місцевої ради та відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 3 Закону України «Про запобігання корупції» , являючись суб’єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» підпункту 2 пункту 5 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно, без поважних причин 03.01.2018 року подав на офіційний веб- сайт Національного агентства з питань запобігання корупції , декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_2 не погоджуючись з апеляційною скаргою прокурора подав заперечення на неї, в яких просить апеляційну скаргу прокурора Іллінецького відділу Немирівської місцевої прокуратури на постанову Ілінецького районного суду Вінницької області від 04.05.2018 року повернути прокурору, в зв’язку з відсутністю у прокурора права на апеляційне оскарження даного судового рішення, а постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.05.2018 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП відносно нього , в зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення – без змін.

Вислухавши думку ОСОБА_2, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора Каменяр С.В., яка вважає постанову суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 незаконною та підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.

При провадженні у справах про адміністративне правопорушення, зокрема у ч. 2 ст. 250 КУпАП закріплено саме обов'язок прокурора приймати участь у провадженнях у справах про адміністративні правопорушення, передбачених ст.ст. 172-4 - 172-9 КУпАП.

Згідно з положеннями ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає особливості здійснення окремих форм представництва інтересів держави в суді, йдеться про право прокурора на подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення лише в цивільній, адміністративній і господарській справі. При цьому в ч. 7 ст. 24 Закону чітко зазначено, що повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Відповідно до Інформаційного листа судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією" від 22 травня 2017 року № 223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року, в якому зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 287 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, якою визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Тобто прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення.

Таким чином, прокурор наділений правом подавати апеляційні скарги та приймати участь у справах про адміністративні правопорушення пов'язанні з корупцією.

Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ч. 2 ст. 7 та ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам ст. 283 КУпАП, ґрунтуватися на встановлених в ході судового розгляду обставинах та достатніх і беззаперечних доказах, оцінка яких проводиться в порядку ст. 252 КУпАП, шляхом всебічного, повного і об’єктивного їх дослідження як окрема, так і в сукупності з іншими обставинами.

Суди мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов'язаних з корупцією, суди зобов'язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства.

Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), законом «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VІІ, КУпАП України, іншими нормативно-правовими актами, а також практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно із рішенням ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 будучи депутатом Іллінецької районної ради 7 скликання, відповідно до рішення №1, від 12 листопада 2015 року 1 сесії 7 скликання - є суб’єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та він порушив порядок, передбачений ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції»

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.

Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, обов’язковим елементом його об’єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов’язані довести наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання декларації.

Згідно п.2 роз’яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017, під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв’язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо; суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, на умисну форму вини, а також наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов’язкові ознаки корупційного правопорушення також звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 (справа №1-27/2010).

В суді першої та апеляційної інстанціях ОСОБА_2 показав, що наміру ухилятись від подачі декларації не мав, неодноразово намагався її подати в березні 2017 року, після чого звернувся за допомогою до сина ОСОБА_4, на протязі другої половини квітня 2017 року він входив до системи, але все це було марним з технічних причин, а саме неналежної роботи сайту. 30 квітня 2017 в черговий раз, він разом зі своїм сином зайшли у реєстр, знову зареєструвався та заповнив декларацію, тому був переконаний, що подав її своєчасно. Також згідно п. 3 ст. 49 ЗУ «Про запобігання корупції» Національне агентство повинне було повідомити його про факт неподання декларації та надати йому додаткових 10 днів для її подачі, чого зроблено не було, будь якого повідомлення на його адресу з НАЗК не надходило. Окрім того він усно звертався до керівництва Іллінецької районної ради з проханням організувати навчання щодо заповнення та подання декларації. Просить суд звернути увагу на його похилий вік, те що він є інвалідом, про що надав суду відповідні докази, також на те, що раніше та після, декларації завжди подавав вчасно. Пояснив, що відмовився підписувати протокол без присутності свого адвоката, так як має поганий зір та нещодавно переніс операцію на очах.

Дані покази в суді першої інстанції підтвердив свідок ОСОБА_4

Таким чином, вбачається, що в несвоєчасному поданні ОСОБА_2 декларації відсутня вина, як у формі прямого так і непрямого умислу, оскільки він вжив дієвих заходів для своєчасного подання декларації та вважав, що подав її своєчасно до 01 травня 2017 року, як було передбачено законом, оскільки останній вжив усіх необхідних заходів, щодо своєчасного подання декларації, звертався за допомогою до Іллінецької районної ради та свого сина.

Згідно п. 3 ст. 49 ЗУ «Про запобігання корупції» якщо за результатами контролю встановлено, що суб’єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб’єкта про факт неподання декларації, і суб’єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.

При дослідженні матеріалів справи в судовому засіданні встановлено, що а ні у протоколі про адміністративне правопорушення, а ні прокурором у судовому засіданні не наведено обґрунтувань та доказів на підтвердження суб'єктивної сторони даного правопорушення. Тобто, не встановлені і не доведені вина у формі умислу, мотив (корисливий, особиста зацікавленість, неправильно зрозумілі інтереси служби, тощо).

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що будь-які докази того, що ОСОБА_2 діяв умисно, усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, а тому, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 293, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у суді першої інстанції – прокурора Іллінецького відділу Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 –залишити без задоволення.

Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 04 травня 2018 року , про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , у зв»язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, -залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя:

Згідно з оригіналом: