Вирок № 74225432, 24.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/17544/16-к

Провадження №11-кп/772/512/2018

Категорія: 34

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

судді-доповідача: ОСОБА_2

суддів: Нешик Р.І., Спринчука В.В.

за участю секретаря: Олійник Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015020100001825 від 18.12.2015 року, за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2018 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, працюючого слюсарем в ТОВ «Яблуневе», не одруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

У відповідності до п. п. 1, 2, ч. 1 ст. 76 КК України зобов’язано засудженого ОСОБА_3 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави Україна 703 гривень 68 копійок у відшкодування вартості автотехнічної експертизи № 299а від 05.05.2016 року.

Речовий доказ в кримінальному провадженні автомобіль марки «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 – залишено останньому.

За участю прокурора Кузьміна С.В., обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

Згідно вироку суду, 17 грудня 2015 року близько 20:15 години, водій ОСОБА_3, керуючи технічно-справним автомобілем НОМЕР_2, рухаючись по вул. Немирівське шосе в районі буд № 94 м. Вінниці, в напрямку вул. Чехова, порушуючи вимоги п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України та вимог горизонтальної дорожньої розмітки п. 1.1. і додатку № 2 Правил дорожнього руху України виїхав за межі проїзної частини де допустив зіткнення із автомобілем марки "ОСОБА_4 - Магнум" д.н.з. НОМЕР_3 із напівпричепом «ФРУЕХАУФ Т-34» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_5, який був припаркований у спеціально відведеній для паркування смузі у нерухомому стані, по ходу руху автомобіля ВАЗ.

Внаслідок даної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ-2108 - ОСОБА_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 142/278 від 29.01.2016 року, отримав тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма — забій головного мозку середнього ступеню, перелом кісток склепіння і переходом на основу черепа праворуч, субдуральний крововилив ліворуч, травматичний субрахноїдальний, крововилив; забійна рана лобної ділянки справа, контузія правого ока легкого ступеню, забійно - рвані рани ділянок правої щоки, нижньої та верхньої повіки справа, забій м'яких тканин обличчя. Названі вище тілесні ушкодження у ОСОБА_7 за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки перелом кісток основи та склепіння черепа являються небезпечними для життя у момент заподіяння, виникли від дії тупого твердого предмета по давності утворення відповідають строку ДТП.

Згідно висновку автотехнічної експертизи № 299а від 05.05.2016. в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ-2108, ОСОБА_8 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху, (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди).

В ситуації яка склалася, водій автомобіля ВАЗ-2108, ОСОБА_8 мав технічну можливість попередити зіткнення із автомобілем марки "Рено Магнум" із напівпричепом «ФРУЕХАУФ Т-34», шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля ВАЗ-2108, до місця знаходження автомобіля ОСОБА_4 - Магнум" із напівпричепом «ФРУЕХАУФ Т-34», тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.

В ситуації, яка склалася в діях водія автомобіля ВАЗ-2108, ОСОБА_8 вбачається невідповідність вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з виникненням події ДТП.

Прокурор в апеляційній скарзі з доповненнями просить скасувати вирок в частині призначеного покарання, у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості, та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи. В решті вирок залишити без змін.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд не навів належних мотивів, у зв’язку з чим дійшов висновку про недоцільність призначати ОСОБА_8 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також не враховано ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення та особу обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями з мотивів, зазначених у ній, та пояснив, що судом першої інстанції не враховано тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого злочину, та не обговорив застосування додаткового покарання, що призвело до покарання, яке є надто м’яким, обвинуваченого ОСОБА_3, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просить не позбавляти його права керування, так як він на даний час працевлаштувався, порушень ПДР не допускає, дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 404 КПК України, вислухавши сторони у дебатах, які не змінили свої позиції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, обґрунтований доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом, згідно із ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувались.

З матеріалів провадження вбачається, що вирок суду щодо ОСОБА_3 в частині доведеності його вини, кваліфікації дій, учасниками провадження не оскаржується, тому апеляційний суд не перевіряє законність вироку суду першої інстанції в цій частині.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Що стосується призначеного судом покарання, то на думку апеляційного суду доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості є частково обґрунтованими.

Санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність пом’якшуючих покарання обставин – щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілому, та дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, призначивши обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без реального відбування покарання, із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України та без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

На думку апеляційного суду рішення суду першої інстанції про призначення покарання у виді 4 років позбавлення волі та звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки є законним і належним чином обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для призначення обвинуваченому 5 років позбавлення волі та звільнення його на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, як про це просить прокурор, оскільки призначене покарання є достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Проте, приймаючи рішення про незастосування до обвинуваченого ОСОБА_3 додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд першої інстанції лише формально послався на обставини справи та механізм розвитку ДТП.

Крім того, місцевий суд в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, та те, що ОСОБА_3 вчинив правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, в наслідок порушення правил дорожнього руху потерпілий ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які являються небезпечними для життя на момент спричинення, що свідчить про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання.

Таким чином, суд в порушення вимог ст. 65 КК України безпідставно визначив ОСОБА_3 основне покарання без призначення додаткової міри покарання, передбачене санкцією частини статті Особливої частини КК України (частини 2 статті 286 КК України), з якою було пов'язано вчинення злочину, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню.

Враховуючи те, що додаткове покарання має важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів обвинуваченим, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому основне покарання без призначення додаткової міри покарання є необґрунтованим і таким, що не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі винного внаслідок м'якості, і не може бути достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

З наведених підстав апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасувати вирок в частині призначеного покарання та призначити новим вироком ОСОБА_3 покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах строків, визначених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Враховуючи ту обставину, що злочин був вчинений ОСОБА_3 17 грудня 2015 року, тобто до набрання чинності Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених" № 1492-VIII від 07.09.2016, колегія суддів вважає необхідним покласти на нього обов'язки, передбачені п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України (в редакції Закону України № 1254-VI від 14.04.2009р.

На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 407, 409, 413, 414, 418, 420 КПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні задовільнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2018 року в частині призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України та його звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75, п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді 4 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України (в редакціївід 14.04.2009р.) покласти на ОСОБА_3 обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок Апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду на протязі 3 місяців.

Судді:

В.П. ОСОБА_4 ОСОБА_10 Спринчук

Згідно з оригіналом:

Суддя: