Рішення № 74225398, 24.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/915/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

з участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3-К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про:

- визнання протиправним та скасування наказу № 1119 о/с від 14 лютого 2018 року «Про звільнення»;

- визнання дії та бездіяльність щодо невиконання Закону України «Про Національну поліцію» як роботодавця;

- поновлення на посаді;

- стягнення встановленого для офіцера поліції розміру середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до Наказу МВС України «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» від 06.04.2016 №260.

Аргументами позивача є те, що спірним наказом звільнений у зв’язку із скороченням штату працівників та їй не було запропоновано іншої посади, тоді як відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» звільнення з роботи працівників міліції через скорочення штатів можливе лише при відмові від проходження служби в поліції. Також, вважає, що він протиправно був звільнений з посади попередньою датою. Крім того, покликається на норми Кодексу законів про працю України, які врегульовують питання звільнення при реорганізації. Як наслідок незаконного звільнення, позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач та його представник дали аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

Присутній представник відповідача вважає, що останній діяв у повній відповідності до норм чинного законодавства. Також, звертає увагу суду на те, що позивач не писав рапорту про переведення його на посаду в органи Національної поліції.

На підставі наявних в матеріалах доказів, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 30.10.1996 року.

Станом на 06.11.2015 року позивач перебував на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Наказом № 809 о/с від 06.11.2015 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 року, визнано протиправним та скасовано наказ № 809 о/с від 06.11.2015 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України в запас за п. 64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06.11.2015 року. Стягнуто з Приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 12890 грн. 86 коп. без урахування сум обов’язкових до сплати податків та внесків.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 11.04.2017 року №1027 скасовано наказ 809 о/с, та поновлено позивача на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 06.11.2015 року.

Водночас, наказом від 11.04.2017 року №1036 о/с ОСОБА_1 повторно звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за п.64 “г” (через скорочення штатів).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року у справі №813/1757/17 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 1036 о/с від 11.04.2017 року “Про звільнення” ОСОБА_1 з посади старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей ГУМВС України у Львівській області з 12 квітня 2017 року; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 4637 грн. 00 коп. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов’язкових платежів.

09.11.2017 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №813/1757/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме змінено постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів і обов’язкових платежів, що підлягає стягненню з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 7315 грн.

29 серпня 2017 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийнято наказ №1077 о/с про виконання рішення суду - Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року по справі №813/1757/17, а саме поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 12.04.2017 року.

29 серпня 2017 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області прийнято наказ №1078 о/с, яким згідно п.64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил / через скорочення штатів / капітана міліції ОСОБА_1 / М-138281 /, старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей Головного управління МВС України у Львівській області з 12 квітня 2017 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 року, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 29 серпня 2017 року № 1078 о/с про звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас за п.64 “г” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів); поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 13 квітня 2017 року; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 20 520 грн. 00 коп. без урахування сум обов’язкових до сплати податків та внесків.

На виконання даного рішення суду наказом від 14.02.2018 року за №1118 о/с позивача поновлено на посаді старшого вихователя приймальника – розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 13.04.2017 року.

Цього ж дня, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за №1119 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ України в запас Збройних сил за п.64 “г” (через скорочення штатів) з 13.04.2017 року.

Не погоджуючись з таким звільненням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Змістом спірних правовідносин є порядок звільнення працівників органів внутрішніх справ України на підставі підп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Встановлені судом обставини вказують на те, що позивач неодноразово звільнявся Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на підставі підп.«г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за аналогічних умов.

При цьому, судовими рішеннями підтверджується протиправність такого звільнення.

Спірні відносини відрізняються лише часовими рамками, а не своїм змістом.

Як передбачено ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що протиправність звільнення позивача на підставі підп.«г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ неодноразово підтверджувалась судами першої та апеляційної інстанції, суд вважає цю обставину такою яка не потребує доказування.

Відтак, спірний наказ є протиправним.

Стосовно позовних вимог про поновлення на посаді та про стягнення середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов’язків, але не більш як за один рік.

Оскільки наказ про звільнення є протиправним, звільнення не може вважатись законним, а тому позивач підлягає поновленню на попередній посаді, у відповідності до наведеної норми.

При цьому, слід зазначити, що у суду відсутні правові підстави для поновлення позивача на посаді в органах Національної поліції, як цього вимагає ОСОБА_1

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника. У відповідності до ч. 3 п. 2 даного Порядку, збереження заробітної плати “у всіх інших випадках”, до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Відповідно до оскаржуваного наказу, позивача було звільнено із органів внутрішніх справ з 14.02.2018 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.16 р. № 260 “Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання” вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Як встановлено в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 року у справі №876/8436/17, останніми двома повними місяцями служби позивача є вересень та жовтень 2015 року,

Згідно довідки Головного управління внутрішніх справ України у Львівській області № 1091/32/03-2017 від 28 вересня 2017 року розмір заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці роботи складав: за вересень 2015 року – 2839 грн. 35 коп., а за жовтень 2015 року – 2955 грн. 84 коп.

Отже, середньоденний заробіток позивача складав 95 грн. 00 коп., а середньомісячний – 2897 грн. 60 коп.

Водночас, період, за який слід стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу у даній справі розпочався з 14.02.2018 року по 24.05.2018 року (день винесення судом рішення про поновлення позивача на посаді) і становить 68 дні. Всього до стягнення підлягає заробітної плата за час вимушеного прогулу в розмірі 6460 грн. 00 коп., а саме: 68 (дні) х 95 грн. 00 коп. (розмір середньоденної заробітної плати), яку слід стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області а не з Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Щодо вимоги про визнання дії та бездіяльності роботодавця, то така задоволенню не підлягає, оскільки позивач не вказав які саме дії (бездіяльність) відповідачів порушують його права.

За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування акта індивідуальної дії, поновлення на посаді в органах внутрішніх справ України та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. В іншій частині у задоволенні позову належить відмовити.

Також, у відповідності до вимог ч.1 ст.371 КАС України, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Крім того, попередня поведінка відповідача вказує на те, що ним виконуються рішення суду, а тому клопотання позивача про встановлення судового контролю, у порядку передбачено ст.382 КАС України, не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити з позивача у сумі сплаченій ним при поданні позову.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області за №1119 від 14.02.2018 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого вихователя приймальника-розподільника для дітей Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 15.02.2018 року.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (адреса: м.Львів, пл.Генерала Григоренка,3) на користь ОСОБА_1 (адреса: м.Львів, вул.Кульчицької, 12/81, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 6460 (шість тисяч чотириста шістдесят) грн. 00 коп. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування сум обов’язкових до сплати податків та внесків.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в органах внутрішніх справ України та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 2897 (дві тисячі вісімсот дев’яносто сім) грн. 60 коп. без урахування сум обов’язкових до сплати податків та внесків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25 травня 2018 року.

Суддя Мартинюк В.Я.