Рішення № 74225250, 17.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 813/5011/17

17 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

позивач ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідача ОСОБА_3-К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1С.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 21.11.2017 № 3820 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 18.12.2017 № 967 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для видачі оскаржених наказів стали висновки службового розслідування про намір позивача отримати незаконну вигоду з метою протиправного збагачення за нескерування наявних у ОСОБА_1 матеріалів органу досудового розслідування. Стверджує, що факти, які встановлено службовим розслідуванням підлягають встановленню та доведенню належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що згідно повідомлення про підозру від 03.11.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження від 02.11.2017 № 42017140000000338 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. 10.11.2017 Начальником ГУНП у Львівській області, у чітко відведений законом строк, затверджено висновок службового розслідування за фактом повідомлення про підозру працівникам поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, яким встановлено, що 02.11.2017 у м. Львові по вул. Городоцькій, 302, дільничний офіцер поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 отримав неправомірну вигоду у сумі 5 000 грн, від гр. ОСОБА_4 за не скерування наявних в нього матеріалів органу досудового розслідування Залізничного ВП для внесення відомостей в ЄРДР за фактом невиконання рішення суду ОСОБА_4, чим грубо порушив ОСОБА_2 поліцейського, основні обов’язки поліцейського, передбачені ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та ОСОБА_2 поліцейського, вимоги п. 5 розділу І, п. 1 розділу II, Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179. На підставі висновку службового розслідування, наказом начальника ГУ НП у Львівській області від 21.11.2017 № 3820 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» на дільничного офіцера поліції відділу превенції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції. Наказом начальника ГУ НП у Львівській області від 18.12.2017 № 967 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); підстава: наказ ГУНП від 21.11.2017 № 3820.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.09.2011. З 01.12.2016 обіймав посаду дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 03.11.2017№ 3628 призначено службове розслідування.

Начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області 10.11.2017 затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни ДОП СППП Залізничного ВП ГУ НП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 У висновку службового розслідування зазначено, що 03.11.2017 ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42017140000000338 прокуратурою Львівської області ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.11.2017 застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді – домашній арешт в період часу із 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. на строк 2 місяці до 03 січня 2018 року включно.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 21.11.2017 № 3820 «Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Залізничного ВП ГУНП у Львівський області» за грубе порушення службової дисципліни, основних обов’язків поліцейського передбачених ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції та присяги поліцейського, вимог п. 5 розділу І, п. 1 розділу II, Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, на підставі висновку службового розслідування, на дільничного офіцера поліції відділу превенції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 18.12.2017 № 967 о/с “По особовому складу” старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0062734/ дільничного офіцера поліції відділу превенції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 18.12.2017 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Не погоджуючись із вказаними наказами позивач оскаржив їх до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів. Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Закон України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Частиною 1 ст. 19 Закону України “Про Національну поліцію” встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України “Про Національну поліцію” підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з п. 4 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію” до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 за № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут ОВС України).

Відповідно до положень ст.ст. 2, 5 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Згідно з ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_2 працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби”.

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_2 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 25 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція) службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

За пунктом 8.3 Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Згідно матеріалів справи, позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, пов'язаного з фактом порушення прокуратурою Львівської області кримінального провадження № 42017140000000338 за вимагання та отримання неправомірної вигоди в розмірі 5000 грн від гр. ОСОБА_5

При цьому суд зазначає, що інформація зазначена у висновку службового розслідування фактично обґрунтовує скоєння позивачем кримінального злочину, але матеріали справи не містять доказів про наявність обвинувального вироку відносно ОСОБА_1

Так, у висновку службового розслідування фактично відображені підстави та обставини затримання позивача працівниками УСБУ у Львівській області після отримання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 5000 грн, тобто відображені обставини, що є матеріалами кримінального провадження № 42017140000000338.

При цьому, у висновку відносно виявлених фактів, а саме дисциплінарного проступку, відповідачем відображено лише загальна інформація щодо діючих нормативно-правових актів, зокрема, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ОСОБА_2 працівника поліції, Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Як встановлено судом, порушення службової дисципліни, інкриміноване позивачу, пов'язане з обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Разом з тим, відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Так, імперативними приписами статті 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У випадку ухвалення судом обвинувального вироку по кримінальному провадженню № 42017140000000338, відповідач в подальшому буде зобов'язаний вчинити дії щодо звільнення позивача із займаної посади в зв'язку із набранням вироком законної сили в строки та порядку, передбаченому діючим законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.11.2002 по справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10.02.1995 по справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

26.09.2006 Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Грабчук проти України" зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною. Питання, чи, порушує, твердження посадової принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене.

Тобто, сам по собі факт затримання та повідомлення ОСОБА_1 про підозру у кримінальному провадженні № 42017140000000338 не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку та порушення ОСОБА_2 працівника поліції.

Таким чином, суд вважає, що в контексті встановлених обставин справи відсутність доведеного у законному порядку факту вчинення позивачем кримінального правопорушення виключає його звільнення з підстав порушення службової дисципліни.

Слід зазначити, що діючим законодавством, зокрема, ч. 3 ст. 70 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Матеріалами справи підтверджується, що 03.11.2017 прокуратурою Львівської області повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Отже, відображення в акті службового розслідування фактів щодо отримання позивачем неправомірної вигоди в розмірі 5000 грн від гр. ОСОБА_5 відповідач необґрунтовано вважає дисциплінарним проступком і порушенням службової дисципліни, оскільки вказані дії є саме кримінальним правопорушенням, відповідальність за яке передбачено нормами КК України.

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив саме дисциплінарний проступок та порушив саме службову дисципліну в акті службового розслідування не відображено, матеріалами справи не підтверджується.

Таким чином, відповідачем при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дисциплінарного проступку та за наявності порушеного кримінального провадження, в якому не ухвалено обвинувального вироку, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.

Даний висновок суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 22.01.2015 по справі № К/800/51867/14.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накази Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 21.11.2017 № 3820 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції та від 18.12.2017 № 967 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області з 19.12.2017.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, слід допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 21.11.2017 № 3820 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 18.12.2017 № 967 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області з 19.12.2017.

Рішення частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області з 19.12.2017 звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст. 295 КАС України, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадженні або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повне судове рішення складено 24.05.2018.

Суддя Костецький Н.В.