Рішення № 74225093, 15.05.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року справа № П/811/191/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1,

до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0003911303 від 22.09.2017 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, серед іншого зазначає, про порушення контролюючим органом правил проведення перевірки. При цьому, зазначив, що перевірка проведена без належних правових підстав, що свідчить про протиправність прийнятого податкового повідомлення – рішення.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що викладені в письмовому відзиві, який долучений до матеріалів справи (а.с.54-55).

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з наказом від 28.07.2017 року №956, посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства щодо своєчасності реєстрації платником податку на додану вартість, за результатом якої складено акт перевірки від 18.08.2017 року №263/11-28-13-03/НОМЕР_1 (а.с.10-30).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано наступні порушення:

п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, 183.2 ст. 183, п. 185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.201.1, 201.10, 201.14 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов’язання податку на додану вартість на загальну суму 275943,29 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення – рішення від 22.09.2017 року №0003911303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 344 929,00 грн., в тому числі, за основним платежем – 275943,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 68986,00 грн. (а.с.8).

За наслідком адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без задоволенням, а спірне податкове повідомлення – рішення без змін (а.с.31-36).

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом (п. 3.1 ст. 3 ПК України).

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Судом встановлено, що посилаючись на правові підстави проведення перевірки, податковим органом зазначено пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1., 78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому, камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно із пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує, перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, а також печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 78.4 ст.78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, законодавцем чітко визначено правові підстави за яких можливо проведення позапланової виїзної перевірки.

Слід зауважити, що відповідачем в ході розгляду справи не надано жодних належних та допустимих доказів щодо наявності правових підстав для застосування пп.78.1.1, п.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України до ФОП ОСОБА_1. Крім того, законодавцем чітко визначено обов’язок щодо направлення запиту на адресу платника податків, в разі застосування положень пп.78.1.1, п.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України для призначення перевірки, чого податковим органом також зроблено не було.

Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно п. 86.7 ст. 86 ПК України в разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

В той же час, рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У даному випадку, судом встановлено, що акт перевірки складено відповідачем 18.08.2017р, а спірне рішення прийнято 22.09.2017року, що свідчить про порушення контролюючим органом наведених вище правових норм.

ОСОБА_2 з цим, суд звертає увагу, що Верховний Суд України в постанові від 27.01.2015р. у справі №21-425а14 зазначив, що невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 13.02.2018р. у справі №808/3439/16, від 21.02.2018 у справі №821/371/17.

Щодо адміністративного оскарження податкового повідомлення – рішення №0003911303 від 22.09.2017 року судом встановлено наступні обставини.

Так, позивачем, відповідно до вимог ст.56 ПК України подано скаргу на податкове повідомлення – рішення №0003911303 від 22.09.2017 року (а.с.31-33).

Рішенням ДФС України від 19.12.2017 р. №16957/Г/99-99-11-02-01-14 податкове повідомлення – рішення залишено без змін, а скарга платника податків – без задоволення (а.с.34-36).

Однак, згідно з поясненнями представниками позивача, вказане рішення ДФС ним отримано не було.

Крім того, з метою отримання інформації щодо направлення на адресу ФОП ОСОБА_1 рішення ДФС України від 19.12.2017 р. №16957/Г/99-99-11-02-01-14, адвокатом позивача було направлено відповідний адвокатський запит (а.с.65-67).

Згідно листа ДФС України від 02.03.2018 р.№3068/6/99-99-11-03-02-25 судом встановлено, що ДФС отримано скаргу ФОП ОСОБА_1 27.10.2017 р., при цьому рішення про результати розгляду скарги прийнято 19.12.2017 року.

Також зі змісту листа встановлено, що рішення від 19.12.2017 року направлено засобами поштового зв’язку на адресу платника 19.12.2017 року(а.с.86-87).

При цьому, не зважаючи на те, що за твердженнями відповідача, рішення направлено рекомендованим листом з повідомленням, доказів вручення зазначеного рішення ФОП ОСОБА_1 суду не надано.

Внаслідок цього, позивач вважає, що ДФС України порушено вимоги статті 56 ПК України в частині не надсилання на адресу позивача рішення за результатами розгляду його скарги.

ОСОБА_2 оскарження рішень контролюючих органів регламентований статтею 56 ПК України.

Пунктом 56.1 вказаної статті ПК України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 статті 56 ПК України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Зі змісту рішення від 19.12.2017 року №16957/Г/99-99-11-02-01-14 судом встановлено, що рішенням ДФС від 06.11.2017 року №14682/Г/99-99-11-02-01-14 строк розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 продовжено по 25 грудня 2017 року (включно) (а.с.34).

Однак, доказів направлення такого рішення на адресу ФОП ОСОБА_1 до суду не надано, що свідчить про порушення п.56.9 ст. 56 ПК України.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Проте, як зазначив позивач, ДФС України не надіслала на адресу ФОП ОСОБА_1 будь-якого рішення за результатами його скарги на податкове повідомлення – рішення.

У той же час, будь-яких доказів на спростування таких доводів позивача, відповідач суду не надав.

Отже, положення статті 56 ПК України визначають обов'язок контролюючого органу прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

При цьому, суд зазначає, що скаргу ФОП ОСОБА_1 отримано 27.10.2017 року, тоді як рішення про результати розгляду скарги надіслано лише 19.12.2017 року, тобто за межами строків визначених приписами ст. 56 Податкового кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України.

ОСОБА_2 реєстрації особи як платника ПДВ регулюється ст.ст.180-183 розділу V ПК України.

Відповідно до пп. 1) та пп. 2) п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є, зокрема:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст.183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Вимоги щодо обов'язкової реєстрації особи як платника ПДВ передбачені у ст.181 ПК України.

За правилами 181.1. ст.181 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних відносин), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

При цьому, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. (п. 183.4 ст. 183 Податкового кодексу України)

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п.п.183.10 ст. 183 ПК України).

Законодавець чітко визначив, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн., така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку ПДВ в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. У разі переходу такої особи із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, реєстраційна заява про реєстрацію платником ПДВ подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів.

Отже, обов’язковій реєстрації платником ПДВ підлягають особи, які, по-перше, мають сукупний дохід протягом останніх 12 календарних місяців більше 1000000 грн. (без урахування ПДВ), по-друге, які не є платниками єдиного податку першої - третьої групи. Водночас, в разі переходу таких осіб із спрощеної системи оподаткування на загальну, вони зобов’язані не пізніше 10 числа календарного місяця, в якому відбувся перехід, ініціювати реєстрацію платником ПДВ з відповідними зобов’язаннями як платника в розумінні положень п.46.1. ст. 46, п.49.2 ст. 49 ПК України.

За таких обставин, враховуючи, що обсяг доходу позивача протягом останніх 12 календарних місяців до переходу на загальну систему оподаткування перевищував 1000000 грн., позивач в силу п.183.4 ст.183 ПК України зобов’язаний був ініціювати реєстрацію платником ПДВ, подавши відповідну реєстраційну заяву до органу доходів і зборів за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), протягом 10-ти днів календарного місяця, в якому відбувся перехід, тобто до 10 липня 2016 р. включно.

Так, зі змісту акту перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 26.02.2016 р. перевищено обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1000000,00 грн. за останні 12 місяців. Сума перевищення складає 1001150,85 грн. (стор. 9 Акту перевірки). Тобто, на думку перевіряючого, з 11.03.2016 року підприємець несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника.

Таким чином, зі змісту акту перевірки та детального розрахунку, долученого до матеріалів справи, встановлено, що з отриманого доходу у період з 11.03.2016 року по 30.06.2017 року у сумі 1379716,49 грн. перевіркою визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету в сумі 275943,29 грн.

Тобто, як встановлено судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 275943,29 грн. фіскальним органом визначено на підставі виписки банку, а саме: суму отриманого доходу за період з 11.03.2016 року по 30.06.2017 року (1379716,49 грн.) оподатковано за ставкою 20% (275943,29 грн.) (а.с.79).

Проте, суд не погоджується із таким визначенням грошових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В акті перевірки не визначено дати надходження коштів від покупців/замовників на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, не наведено в акті перевірки жодного первинного документу, що підтверджує факт вчинення оподатковуваних податком на додану вартість господарських операцій позивача з контрагентами, не надано до матеріалів справи також доказів проведення зустрічних звірок з контрагентами для встановлення факту перерахунку коштів для позивача.

Крім того, судом встановлено порушення відповідачем ОСОБА_2 оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року за №607/23139 (далі - ОСОБА_2 №395), а саме:

Відповідно до п. 2.3.2.2 ОСОБА_2 №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Між тим, з описової частини акту перевірки вбачається, що зміст встановленого в ході перевірки позивача порушення податкового законодавства в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість зводиться лише до табличного відображення даних фіскального органу, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей. Будь-яких розрахунків виявлених розбіжностей податковим органом не наведено, як і не наведено посилання на певні господарські операції та відповідні первинно-бухгалтерські документи та податкові накладні. Зі змісту акту перевірки не можливо встановити, яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов подібних висновків. Також в акті перевірки відсутні посилання на конкретні первинні та податкові документи із зазначенням їх реквізитів та дат їх складання.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що спірне податкове повідомлення – рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243, 245, 248, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене ГУ ДФС у Кіровоградській області від 22.09.2017 року №0003911303 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем-податок на додану вартість на суму 275943 грн., за штрафними санкціями 68986 грн.

Присудити на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( код – НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3449,29 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 39393501).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2018 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3