Постанова № 74224695, 23.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/12769/17

Провадження № 22-ц/772/1111/2018

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 рокуСправа № 127/12769/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Марчук В.С.,

з участю секретаря судового засідання Сніжко О.А.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3

відповідачі: Вінницька міська рада, комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2018 року, постановлену у приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області о 15:23 (головуючий суддя Бойко В.М.), дата складення повного тексту ухвали невідома,

у цивільній справі позовом ОСОБА_3 до Вінницької міської ради, комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про усунення перешкод в користуванні майном,

встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради, комунального підприємства «Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про усунення перешкод в користуванні майном, а саме усунути йому перешкоди в користуванні гаражем, розташованого по вулиці Олександра Кошиця, 18 в місті Вінниці шляхом визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради № 2785 від 30.04.2010 року «Про затвердження документації із землеустрою, передачу земельних ділянок в оренду, власність та постійне користування», пп. 1.1. п. 1, п. 2, п. 2.3. в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, розробленої ДП «Поділлягеодезкартографія» на замовлення Комунального підприємства «Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», передачі земельної ділянки Комунальному підприємству «Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» та видачі Комунальному підприємству «Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 0.4114 га, розташованою за адресою: м. Вінниця, вул. Олександра Кошиця (колишня ОСОБА_5), 18, та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 0.4114 га, кадастровий № 0510136300:01:010:0235, цільове призначення для виробничих потреб, розташованою за адресою: м. Вінниця, вул. Олександра Кошиця (колишня ОСОБА_5), 18, виданого Комунальному підприємству «Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» 09.11.2011 року на підставі рішення Вінницької міської ради № 2785 від 30.04.2010 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за№ 051013633000024.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2018 року закрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ВМР, КП «ВМР Вінницяміськтеплоенерго» про усунення перешкод в користуванні майном в частині скасування рішення ВМР №2785 від 30.04.2010р. «Про затвердження документації із землеустрою, передачу земельних ділянок в оренду, власність та постійне користування».

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2018 року в задоволені позову ОСОБА_3 до ВМР, КП «ВМР Вінницяміськтеплоенерго» про усунення перешкод в користуванні майном відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просить ухвалу суду першої інстанції від 12 березня 2018 року скасувати та розглянути справу по суті разом з апеляційною скаргою на рішення суду. Посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Представники відповідачів ОСОБА_6 міської ради та комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» подали відзиви на апеляційну скаргу у яких виклали свої обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_4 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи.

Представник відповідача ОСОБА_6 міської ради ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Представник відповідача КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» у судове засідання не з’явився, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України справа розглянута у його відсутністю.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та змісту положень п.8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційний суд, заслухавши пояснення сторін у справі, що з’явилися до суду, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 367, 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (поданий протягом строку встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції розглянув та задовольнив клопотання представника відповідача КП «ВМР Вінницяміськтеплоенерго» та виходив з того, що відповідно до КАС України, позивач має право пред’явити виключно в адміністративному позові вимогу про визнання незаконними та скасування рішень Вінницької міської ради. Крім того, необхідно врахувати положення КАС України, якою передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, лій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У зв’язку з чим вважає, що провадження у справі в частині пред’явлення вимог позивачем щодо скасування рішень Вінницької міської ради, з підстав передбачених п.1 ст. 205 ЦПК України, підлягає закриттю, як така, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дане клопотання підлягає задоволенню, оскільки у даному випадку вимоги в частині скасування рішення Вінницької міської ради №2785 від 30.04.2010 р. «Про затвердження документації із землеустрою, передачу земельних ділянок в оренду, власність та постійне користування» повинні розглядатися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки за викладених обставин справи та підстав для постановлення місцевим судом 12 березня 2018 року рішення у даній справі, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3, вважає, що оскаржувана ухвала є правильною, законною та обґрунтованою, яка не може бути скасована з одних лише формальних підстав, оскільки закриття судом провадження у справі в частині позовних вимог не вплинуло на правильність висновків суду та вирішення даної справи у цілому. Доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав, передбачених вимогами ЦПК України, для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Разом з тим апеляційний суд погоджується з викладеними представниками відповідачів і відзивах на апеляційну скаргу запереченнями щодо змісту і вимог апеляційної скарги, оскільки вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення Вінницької міської ради № 2785 від 30.04.2010 року «Про затвердження документації із землеустрою, передачу земельних ділянок в оренду, власність та постійне користування», пп. 1.1. п. 1, п 2, п. 2.3 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, розробленою ДП «Поділлягеодезкартографія» на замовлення КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», передачі земельної ділянки КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та видачі КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 4114 га, кадастровий № 0510136300:01:010:0235, цільове призначення для виробничих потреб, розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Олександра Кошиця (колишня вул. ОСОБА_5), 18, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки підвідомчі адміністративним судам.

Так, відповідно до ст. З КАС України (в редакції чинної на момент подання позову), справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта.

Поняття «суб’єкт владних повноважень» визначено у статті З КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб’єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Вказані вище положення були викладені у інформаційному листі Верховного суду України від 26 грудня 2005 року за № 3.2.-2005.

Встановлено, що відповідач у справі Вінницька міська рада є суб’єктом владних повноважень - органом місцевого самоврядування, яка в спірних правовідносинах виконує саме владні управлінські функції на основі законодавства.

Вінницька міська рада є органом місцевого самоврядування, яка діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та якій надано повноваження здійснювати від імені та в інтересах територіальної громади м. Вінниці функції права суб’єкта комунальної власності, зокрема здійснювати повноваження щодо володіння, користування та розпорядження землями в межах такої адміністративно-територіальної одиниці як м. Вінниця.

Таким чином, Вінницька міська рада здійснює владні управлінські функції на основі законодавства України, тобто на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якій надано повноваження щодо управління майном територіальної громади, зокрема приймати рішення щодо передання земельних ділянок у постійне користування для виробничих потреб комунальному підприємству, в зв’язку з чим керує поведінкою таких суб’єктів.

Таким чином, в залежності від того як Вінницька міська рада реалізує свої владні повноваження щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном, особа отримує дозвіл, чи їй буде відмовлено у наданні такого дозволу.

За таких умов, апеляційний суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що між позивачем та відповідачами відсутній цивільній спір, з якого випливав би спір про право, оскільки Вінницька міська рада здійснює владні управлінські функції згідно вимог чинного законодавства, а позивач із відповідними документами не звертався до неї щодо законного розташування на землях територіальної громади свого гаражу, а надані ним дозвільні документи підтверджують правовідносини із іншими суб’єктами органів самоврядування, які вже на даний час ліквідовано.

У зв’язку з цим правильними є твердження відповідача про те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 міською радою не виник спір про право, оскільки останній наділений повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядженням землями комунальної власності, на підставі чинного законодавства України як орган місцевого самоврядування наділений владними управлінськими функціями з цього приводу.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Таким чином даний позов не може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Таким чином в п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно- правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимогу про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень повністю або окремих його положень.

З положень вказаних вище статей Законів випливає, що позивач має право пред’явити виключно в адміністративному позові вимогу про визнання незаконними та скасування рішень Вінницької міської ради.

Також необхідно врахувати положення ч.2 ст. 2 КАС України, згідно якого передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи викладене, апеляційний суд переконаний, що суд першої інстанції цілком правомірно вирішив закрити провадження у цивільній справі в частині скасування рішення ВМР №2785 від 30.04.2010р. «Про затвердження документації із землеустрою, передачу земельних ділянок в оренду, власність та постійне користування», оскільки даний спір не передбачає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що судом в резолютивній частині оскаржуваної ухвали неповно та неправильно зазначені позовні вимоги, провадження у яких суд вирішив закрити, не може слугувати безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки як вбачається зі змісту ухвали місцевим судом фактично була допущена описка, яка відповідно до вимог ст. 269 ЦПК України судом може бути виправлена або власної ініціативи або за заявою учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи в апеляційному порядку судове рішення, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у позові та не спростовують висновків судів першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правильним висновком місцевого суду щодо їх оцінки.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, постановив обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам закону, а тому передбачених нормами ЦПК України підстав для її скасування, не вбачається.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 76, 81, 263, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : /підпис/ ОСОБА_2

Судді : /підпис/ ОСОБА_8

/підпис/ ОСОБА_9

Згідно з оригіналом: