Постанова № 74224594, 24.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2947/17 Головуючий у 1 інстанції: Гайдук А.Л. Провадження № 22-ц/773/540/18 Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Здрилюк О.І.,

суддів Грушицького А.І., Карпук А.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 05 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

14 листопада 2017 року засобами поштового зв’язку ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 вересня 2012 року між банком і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вищевказаного договору позичальник отримав на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 2500 грн. з урахуванням збільшення кредитного ліміту, зі сплатою 30% річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник взяті на себе зобов’язання належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 30 вересня 2017 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 19862,33 грн., з яких 291,31 грн. – заборгованість за кредитом, 14600,33 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом, 3548,67 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 922,02 грн. – штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 05 березня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.09.2012 року в сумі 15182 грн. 95 коп., яка складається із заборгованості за кредитом – 291,31 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом – 14600,33 грн. та заборгованості за пенею – 291,31 грн..

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1296,25 грн. судових витрат.

У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове – про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи проведено без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та поданого на неї відзиву, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду підлягає зміні з таких підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до частин першої–четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Банк зобов’язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ч.2 ст.1067 ЦК України).

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно з пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що 18 вересня 2012 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, чим підтвердив, що зазначена заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими він ознайомлений і згідний, що засвідчив своїм підписом. Крім того, відповідач своїм підписом підтвердив факт ознайомлення, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» та зобов’язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.6).

Ознайомившись з Умовами та правилами, відповідач просив оформити на його ім’я картку «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом у 300 грн.. Згідно із указаною заявою йому було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що умови укладеного кредитного договору відповідачем виконувалися неналежним чином, у результаті чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на корить позивача. При цьому до стягнення підлягає заборгованість за кредитом у розмірі 291,31 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 14600,33 грн., тобто у заявлених позивачем розмірах. Пеня, з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності, судом визначена за 1 рік у розмірі 1200 грн. та із застосуванням ч.3 ст.551 ЦК України зменшена до 291,31 грн., тобто до суми основного боргу за кредитним договором. Відмовляючи у стягненні штрафів, суд із застосуванням вимог ст.549 ЦК України та ст.61 Конституції України виходив із заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Апеляційний суд приходить до висновку, що висновок суду першої інстанції щодо необхідності стягнення заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 14600,33 грн., тобто у заявленому позивачем розмірі зроблений без належного з’ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів.

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт погодився з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надав право банку в будь-який момент змінити (зменшити та збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Згідно п.1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг, власник карти зобов’язаний слідкувати за витратами в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

Відповідно до п.1.1.5.21 Умов та правил надання банківських послуг, у разі непогашення кредиту в строк, встановлений графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, заборгованість в частині своєчасної непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на прострочену суму кредиту нараховується пеня, розрахунок якої проводиться відповідно до розміру, встановленого в заяві на приєднання до цього договору для відсотків від дня виникнення простроченої заборгованості. У разі непогашення зазначеного простроченого зобов'язання протягом 30 календарних днів всі сплачені після зазначеної дати платежі є пенею, крім платежів, направлених з урахуванням встановленої договором черговості на погашення тіла кредиту. В період нарахування пені на всю суму заборгованості по кредитному договору проценти не нараховуються.

Таким чином, зазначеними умовами чітко визначено, що проценти нараховуються лише за користування кредитом. А за несвоєчасне погашення кредиту нараховуються не проценти, а пеня, порядок нарахування якої також визначено умовами договору, зокрема розділом 12.1.1.12.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Звертаючись до суду з позовом, банк надав розрахунок заборгованості відповідача, з якого вбачається, що заборгованість за кредитом у розмірі 291,31 грн. виникла з 16.07.2014 року і заборгованість за відсотками до 31 серпня 2014 року нараховувалася за ставкою 30%, починаючи з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року – за ставкою 34,8%, а з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року – за ставкою 43,2% (а.с.4-5).

Зміна кредитного ліміту та належне повідомлення відповідача про зміну процентної ставки підтверджені позивачем приєднаними до відзиву на апеляційну скаргу належними та допустимими доказами – довідкою та копіями смс-повідомлень (а.с.141, 142, 143).

Згідно п.2.1.1.12.6 за користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами банку із розрахунку 360 календарних днів у році.

З урахуванням наведеного, за період з 16.07.2014 року по 31.08.2014 року заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 291,31 грн. за ставкою 30% за 47 днів становить 11,41 грн., за період з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року заборгованість по процентах за користування кредитом за ставкою 34,8% за 212 днів становить 59,70 грн., за період з 01.04.2015 року по 30.09.2017 року заборгованість по процентах за користування кредитом за ставкою 43,2% за 914 днів становить 319,51 грн..

Таким чином, заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 16.07.2014 року по 30.09.2017 року становить 390,62 грн., а тому саме цей розмір такої заборгованості і має бути стягнутий із відповідача на користь позивача.

Позивачем рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені до 291.31 грн. та в частині відмови у стягненні штрафів не оскаржується, а тому і не переглядається апеляційним судом у цій частині.

З урахуванням належного до стягнення із відповідача загального розміру заборгованості за кредитним договором – 973,24 грн. (4,9% від заявлених вимог), з яких 291.31 грн. – заборгованість за кредитом, 390,62 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом та 291,31 грн. – пеня, судовий збір підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України), що становить 78,40 грн..

Відповідно у зв’язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, із позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений останнім за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1819,75 грн., що становить 93,59% від задоволення вимог апеляційної скарги.

Посилання скаржника на утворення боргу через шахрайські дії невідомих осіб – відхиляються апеляційним судом, оскільки відповідач особисто сплатив частину боргу і будь-яких інших належних та допустимих доказів щодо відсутності своєї відповідальності для стягнення заборгованості по кредиту – не надав.

Посилання скаржника щодо неналежної форми правочину, заповнення заяви-анкети – відхиляються апеляційним судом, оскільки спростовуються наведеними вище нормами законодавства. Крім того, укладений між сторонами правочин відповідачем не оспорений.

Посилання скаржника на відсутність доказів про відкриття карткового рахунку, його номер та отримання позичальником кредитної картки – відхиляються апеляційним судом, оскільки такі докази приєднані до відзиву на апеляційну скаргу (а.с.140, 144-150). Крім того, сам ОСОБА_1 ствердив про користування кредитом та часткове погашення коштів і зазначена обставина стверджується наданою позивачем випискою по рахунку.

Посилання скаржника на листи колекторської компанії, які надходили на його адресу – відхиляються апеляційним судом, оскільки не мають правового значення для вирішення даного позову.

Посилання скаржника на пропуск позивачем строку позовної давності з тих підстав, що банк безпідставно без його згоди здійснив 31.12.2014 року автоматичне списання коштів на погашення заборгованості по кредиту, він останній платіж здійснив 16.07.2014 року, а з позовом банк звернувся у листопаді 2017 року – відхиляються апеляційним судом.

Згідно п.2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг карта діє до останнього дня місяця, вказаного на її лицевій стороні.

Із приєднаної позивачем до відзиву на апеляційну скаргу довідки вбачається, що за укладеним сторонами кредитним договором відповідачу було видано кредитну картку із терміном дії 07/16, тобто до 31 липня 2016 року (а.с.140).

Відповідно до умов договору кінцевий термін виконання кредитного зобов’язання відповідає строку дії картки, який визначений – до липня 2016 року.

Враховуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, апеляційний суд приходить до висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й термін дії картки, перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо повернення кредиту в повному обсязі починається після закінчення строку дії картки.

З урахуванням наведеного, позивачем не пропущено строк позовної давності.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості по процентах за користування кредитом та судового збору зроблені без належного з’ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду.

У зв’язку із частковим задоволенням як позову, так і апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені сторонами судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених вимог кожному.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 05 березня 2018 року в даній справі в частині визначення розміру заборгованості про процентах та стягнення судового збору змінити, виклавши 2 і 3 абзаци резолютивної частини у наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП - НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111) заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.09.2012 року в розмірі 973 грн. 24 коп. (дев’ятсот сімдесят три грн. 24 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП - НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111) 78 грн. 40 коп. (сімдесят вісім грн. 40 коп.) – витрат по сплаті судового збору.

У решті рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1819 грн. 75 коп. (одну тисячу вісімсот дев’ятнадцять грн. 75 коп.) – витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: