Рішення № 74224518, 14.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року (о 10 год. 30 хв.)Справа № 808/243/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Новікової Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 (місце проживання: 72503, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 за №4005512-00, винесене за орендну плату з фізичних осіб за 2017 рік на ім’я позивача, за формою «Ф».

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що 26.04.2012 Рішенням Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області скасовано рішення №14 від 29.03.2012 «Про переукладання договору оренди» та винесено нове, яким зобов’язано ОСОБА_4, ОСОБА_5 у місячний термін укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, змінивши сторону договору з ОСОБА_3 на ОСОБА_4, ОСОБА_5 Вказує, що на виконання рішення Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області №7 від 26.04.2012 оригінал Договору оренди земельної ділянки від 26.12.2007 передано для зміни сторони договору, проте до теперішнього часу вказане рішення третіми особами не виконане. Посилається на приписи Податкового кодексу України, судову практику та вважає, що до нового власника об’єкта нерухомості переходить і обов’язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно, незалежно від внесення змін до договору оренди, або підписання нового. На підставі викладеного, просить касувати оскаржуване рішення відповідача, яким позивачу нарахована сума орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі4 620,46 грн.

Ухвалою суду від 20.02.2018 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 21 березня 2018 року.

Відповідача позов не визнав, 05.03.2018 через канцелярію суду надав відзив на адміністративний позов (вх. №7203), у якому пояснює, що відповідно до договору оренди земельної ділянки №477920 від 26.12.2007 ОСОБА_3 є орендарем земельної ділянки за адресою смт. Якимівка, вул. Леніна, 50. На підставі наведених даних було сформовано податкове повідомлення-рішення №4005512-00 від 10.07.2017 з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік, яким позивачу було встановлено податкове зобов’язання у сумі 4 620,46 грн. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову. Посилається на приписи ст 125 Земельного кодексу України та вказує, що на зараз договір оренди земельної ділянки №477920 від 26.12.2007 є офіційно зареєстрованим документом в органах державної реєстрації, тобто оренда землі у 2017 році все ще зареєстрована за позивачем, а через те, що переукладання договору ще не здійснювалось, оренда землі не може бути не нарахована. А якщо допустити, що переукладання оренди землі здійсниться дуже скоро, то даний правочин буде вже зареєстрований у 2018 році, а податок на оренду землі не може бути не нарахований та не сплачений із дуже довгим по часу процесом переоформлення документів.

Представником позивача надано суду відповідь на відзив (вх. №8973 від 19.03.2018), у якій додатково зазначив, що з моменту проведення державної реєстрації правочину купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: Запорізька область, смт. Якимівка, вул. Центральна, буд. 50/2, від 13.12.2011 за №3988, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, Догорів оренди земельної ділянки від 26.12.2007 в розумінні ст. 31 Закону України «Про оренду землі» припинено, а усі права позивача, в тому числі і орендна плата за землю, перейшли до нових набувачів прав ОСОБА_4, ОСОБА_5 Вважає, що не виконання Рішення Якимівської селищної ради №7 від 26.04.2012 прав та інтересів позивача ніяким чином не зачіпає, а тому відсутні підстави для звернення до суду за захистом прав, оскільки до теперішнього часу вказане рішення органу місцевого самоврядування не скасоване, тому є обов’язковим до виконання, у тому числі і територіальним органом ДФС.

21 березня 2018 року підготовче засідання було відкладене на 20 квітня 2018 року з метою витребування у відповідача оригіналу, а вразі відсутності належним чином завірену копію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.07.2017 №4005512-00, а також у Приватного нотаріуса Якімівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 належним чином завірену копію Договору купівлі - продажу нежитлового приміщення за адресою Запорізька область, смт. Якимівка, вул. Центральна, буд.50/2 від 13.12.2011 за №3988.

06 квітня 2018 року на адресу суду від приватного нотаріуса надійшли належним чином завірені копії витребуваних судом документів.

Відповідно до ухвали від 20.04.2018 вирішено повторно витребувати у ГУ ДФС у Запорізькій області оригінал, а вразі відсутності належним чином завірену копію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також продовжити строк підготовчого провадження у справі,підготовче засідання по справі відкласти на 14 травня 2018 року.

На виконання вимог ухвали суду 14 травня 2018 року представником відповідача надано пояснення (вх. №14649), у якому повідомлено про неможливість виконати вимогу суду у зв’язку із втратою вищезазначених документів.

14 травня 2018 року судом закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, із підстав викладених у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

26 грудня 2007 року між Якимівською селищною радою Якимівського району Запорізької області (Орендодавець) та Якимівським районним споживчим товариством, гр. ОСОБА_7, ОСОБА_3 (Орендарі) укладений договір оренди земельної ділянки, яким Орендодавець надав, а Орендарі прийнли в строкове платне користування земельну ділянку лоя розміщення адмінбудівлі, в спільне часткове користування без виділення в натурі, яка знаходиться в смт. Якимівка Запорізької області, вул. Леніна, 50, кадастровий номер земельної ділянки 2320355100:01:004:0054. Цей договір зареєстровано у Якимівському РВ ЗРФ ДКЗ, про що у Державному реєстрі землі вчинено запис від 18.03.2008 №040826400043.

13 грудня 2011 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_4, ОСОБА_5 (Покупці) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець зобов’язується передати у спільну часткову власність покупців, а покупці зобов’язуються прийняти належне продавцю нежитлове приміщення, загальною площею 157,8 кв. м., що розташоване у смт. Якимівка Якимівського району Запорізької області, вул. Леніна, буд. 50/2, у спільну часткову власність подружжя в рівних частках по ? частці кожній та зобов’язується сплатити за нерухоме майно певну грошову суму. Вказаний договір було посвідчено 13.12.2011 Приватним нотаріусом Якімівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, номер у реєстрі нотаріальних дій: 3988.

16 грудня 2011 року за гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстроване право власності на нежиле приміщення за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Леніна, буд. 50/2, про що свідчить витяг 32530496про державну реєстрацію прав, виданий КП «Якимівстьке бюро технічної інвентаризації».

Рішенням №14 Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 29.03.2012, розглянувши заяви Якимівського районного споживчого товариства, гр. ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про переукладання договору оренди у зв’язку з переоформленням права власності на частину нерухомого майна по вул. Леніна, 50, вул. Леніна, 50/1, вул. Леніна, 50/2, вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки від 26.12.2007 з Якимівським районним споживчим товариством, гр. ОСОБА_7, ОСОБА_3, зареєстрований в Якимівському РВ ЗРФ ДКЗ 18.03.2008 за №040826400043 та переукласти договір земельної ділянки по вул. Леніна, 50, вул. Леніна, 50/1, вул. Леніна, 50/2 терміном на 49 років.

У подальшому, Рішенням Якимівської селищної ради №7 від 26.04.2012 відмінене рішення №14 від 29.03.2012 про переукладення договору оренди земельної ділянки, а також внесені зміни в п. п. 3, 5, 9, 11 договору оренди земельної ділянки від 26.12.2007 з Якимівським районним споживчим товариством, гр. ОСОБА_7, ОСОБА_3 Так, п. 9 Договору викладено у наступній редакції: - Орендна плата вноситься Орендаряи з 01.01.2012 на підставі рішення №4 Якимівської селищної ради від 09.12.2011 у грошовій формі із розрахунку 5% від нормативно грошової оцінки землі у розмірах: Якимівському районному споживчому товариству – 4 982,83 грн., гр. ОСОБА_7 – 1 271,28 грн., гр. ОСОБА_5, ОСОБА_4 – 1 052,09 грн. на рік. Крім того, п. 3 рішення передбачено обов’язок Якимівського районного споживчого товариства, гр. ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 у місячний термін укласти додатковий договір орендної плати земельної ділянки та пройти його державну реєстрацію.

10 липня 2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області сформоване податкове повідомлення-рішення №405512-00, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 4 620,46 грн.

Крім того, на адресу позивача поштою направлена податкова вимога від 12.10.2017 №4853-17 на загальну суму 4 620,46 грн.

Не погоджуючись із отриманою податковою вимогою, позивач оскаржила її у адміністративному порядку, проте відповідно до листа ГУ ДФС у Запорізькій області від 11.12.2017 №3822/14/08-01-17-02-14 повідомлено про залишення скарги без розгляду.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Питання виникнення права користування земельними ділянками, його здійснення та припинення врегульовано Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", а відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, у тому числі зі сплати орендної плати з фізичних осіб, їх адміністрування, визначення платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства - Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України).

Згідно з пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з ст.1 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998 оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України зазначено, що базою оподаткування плати за землю є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України).Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 Податкового кодексу України). Об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов’язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Як передбачено ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов’язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов’язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (ч.2 ст.34 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із п. «а» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Як передбачено ч. 3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Як, зокрема, зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 12.09.2017 по справі №2а-10596/12/2670, якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 08.06.2016 (справа №21-804а16). Також у постанові Верховного суду у справі №21-3078а16 зазначено, що після відчуження частини об’єкта нерухомості та його реєстрації в БТІ за іншими особами позивач не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої не є.

Таким чином, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок плати за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Із матеріалів справи вбачається, що право користування частини земельної ділянки за адресою: смт. Якимівка, вул. Леніна, 50 перейшло до третіх осіб у зв'язку з набуттям ними права власності на нежитлову будівлю, що є предметами договору купівлі-продажу, відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, а також ст. 7 Закону України «Про оренду землі».

Про вказані обставини позивач повідомляв ГУ ДФС у Запорізькій області, що підтверджується заявою від 28.11.2017, до якої також додавав корпії рішень селищної ради, договору купівлі-продажу нерухомого майна, копії договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.

Зі змісту зазначених норм убачається, що право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно із ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відтак набуття права власності відповідно до Цивільного кодексу України пов'язано з нотаріальним посвідченням договору та державною реєстрацією права на нерухоме майно.

Отже, з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою у попереднього власника не виникає обов'язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об'єкт нерухомості, який відчужено.

Згідно із п. 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Суд звертає увагу, що відповідачем не враховано факт відчуження третім особам нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на обставини невнесення змін до укладеного із Якимівською селищною радою договору оренди земельної ділянки, на яких розташована відчужена частина нерухомості, як на підставу для продовження обов'язку позивача по сплаті орендної плати за таку ділянку, оскільки наведене не звільняє нових власників від обов'язку сплати податку (орендної плати) за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ними майно.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 за №4005512-00 форма «Ф», прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірним і підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (місце проживання: 72503, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 за №4005512-00 форма «Ф», винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області за орендну плату з фізичних осіб за 2017 рік на ім’я ОСОБА_3.

Присудити на користь ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 24.05.2018.

Суддя І.В. Батрак