Рішення № 74224449, 14.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року № 369/1826/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного по-одного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов‘язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинського об‘єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Києво-Святошинського об‘єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо неврахування при призначенні розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 стажу роботи на посаді судді 2 роки 3 дні служби в лавах Радянської армії та 2 роки 5 місяців 3 дні половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2;

- зобов‘язати Києво-Святошинське об‘єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді 2 роки 3 дні служби в лавах Радянської армії та 2 роки 5 місяців 3 дні половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2;

- зобов‘язати Києво-Святошинське об‘єднане управління Пенсійного фонду України Київської області визначити на виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88 відсотків від заробітної плати діючого судді суду касаційної інстанції, починаючи з 17.08.2017 з урахуванням проведених виплат без обмеження граничного розміру пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням ОСОБА_3 Правосуддя України його було звільнено з посади судді Вищого господарського суду України у зв‘язку з поданням заяви про відставку. З метою реалізації свого права на довічне грошове утримання судді, закріпленого в Законі Україні від 07.07.2010 № 2453- VI «Про судоустрій і статус суддів», він звернувся до відповідача з відповідною заявою. Так, розпорядженням пенсійного органу позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді з розрахунку стажу судді 20 років 2 місяці.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати роз‘яснення щодо призначеного щомісячного грошового утримання судді,- не взяття до розрахунку стажу судді служби в лавах Радянської армії з 26.10.1977 по 30.10.1979 та навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2 з 24.09.1984 по 29.06.1989. Розглянувши звернення позивача, пенсійний орган надав відповідь в якій зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді, призначено позивачу відповідно до норм закріплених в законодавстві України,- до розрахунку стажу судді зараховано періоди з 15.07.1996 по 02.07.2004 та з 01.06.2004 по 15.08.2017, що в сукупності складає 20 років 2 місяці.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 лютого 2018 року справу передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 30.03.2018 справу прийнято суддею до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що за документами, наданими позивачем пенсійному органу, для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, стаж його роботи становить 2 роки 2 місяці, зарахування іншої діяльності до стажу роботи, при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання, Законом що діє на цей час, не передбачено.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням ОСОБА_3 Правосуддя України від 27.07.2017 № 2258/0/15-17 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку.

09 серпня 2017 року наказом в.о. голови Вищого господарського суду України від 15.08.2017 № 350-к позивача відраховано зі штату суду у зв'язку зі звільненням у відставку, на підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_3 Правосуддя України.

17 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення довічного грошового утримання на підставі Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, своїм розпорядженням від 21.08.2017, призначило позивачу довічне грошове утримання судді в розмірі 80 відсотків, з розрахунку стажу судді 20 років 2 місяці.

06 листопада 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати роз'яснення щодо призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці, а саме щодо не взяття до розрахунку стажу судді служби в лавах Радянської армії (з 26.10.1977 по 30.10.1979) та половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2 (з 24.09.1984 по 29.06.1989).

Листом від 20.11.2017 за вих.№ 212/111-01 Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України повідомило позивача, що розрахунок його довічного грошового утримання судді відбувався з урахуванням положень статті 135 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» та відповідно до наданих ним документів. Так, до стажу роботи, позивача, на посаді судді, пенсійним органом, зараховано періоди з 15.07.1996 по 02.07.2004 та з 01.06.2004 по 15.08.2017, що загалом складає 20 років 2 місяці.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2863-XII (далі – Закон № 2863-XII), Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) , Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до частини першої статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії самостійності та незалежності суддів забезпечуються особливим порядком фінансування, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.

Згідно частини першої статті 126 Конституції України однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), а в майбутньому - статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Щомісячне довічне грошове утримання судді - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання, та по своїй правовій природі не є пенсією.

Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 року, 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 року, 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, 22 травня 2008 року №10- /2008. 03 червня 201З року №3-рп/2013 та 08 червня 2016 року №4-ргі/20016 неодноразово висловлював правову позицію щодо неконституційності положень, які зменшують (звужують), досягнутий рівень матеріальної незалежності суддів.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.2013 № З-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту З мотивувальної частини).

У рішенні від 08.06.2016 № 4- рп 2016 Конституційний Суд України констатує, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних та вказав, що при визначенні довічного грошового утримання судді у відставці застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону № 2453-VІ, у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання». Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, є остаточним і не може бути оскаржене.

Конституційні засади гарантій незалежності суддів відповідають положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, якими встановлено, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Наведене дає підстави для висновку про те, що щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою, але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Згідно з положеннями пункту 8 частини 5 статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, чинного на день звільнення позивача з посади судді у відставку, незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. Частиною 7 статті 48 цього Закону встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та Законом гарантій незалежності суддів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 25 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 встановлено, що коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом (до проходження кваліфікаційного оцінювання), розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної ОСОБА_4 України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 2016 року судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Так, ОСОБА_1 призначений на посаду судді Мукачівського міського суду Указом Президента України від 27.06.1996 № 482, в січні 1999 року переведений на роботу в Свалявський районний суд, де на підставі постави Верховної ОСОБА_4 України від 21.06.2001 № 2576-ІІІ, обраний суддею безстроково, з червня 2005 працював суддею Київського міжобласного апеляційного господарського суду, а з червня 2007 року призначений на посаду судді Вищого господарського суду України.

Отже позивачем статус судді набуто у відповідності до чинного на той час Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» (із наступними змінами). Відповідно, стаж роботи на посаді судді позивача підлягав обчисленню з урахуванням положень чинного на час призначення (обрання) на посаду судді законодавства, зокрема, статей 43, 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ та постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», які регулювали питання визначення стажу роботи, що давав право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною четвертою статті 43 Закону №2862-ХІІ встановлено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, ОСОБА_3 арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3-1 постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (із наступними змінами) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

До 2008 року відповідні положення щодо зарахування стажу судді було передбачено в Указі Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинному на час призначення (обрання) позивача на посаду судді.

Таким чином, виходячи з регламентації вищенаведених норм законодавства України, суд дійшов висновку, що до стажу роботи на посаді судді позивача, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету імені ОСОБА_2, що складає 2 роки 5 місяці 3 дні, а також період проходження строкової служби в лавах Радянської армії - 2 роки 3 дні.

Отже, ОСОБА_1 на час подання заяви про звільнення у відставку мав загальний стаж роботи тривалістю 24 роки 7 місяців 13 днів, у тому числі період проходження строкової військової служби в Збройних силах СРСР - 2 роки 6 днів, половина строку навчання за денною формою на юридичному факультету Львівського державного університету імені ОСОБА_2 – 2 роки 5 місяців з дні, період роботи на посадах: судді Мукачівського міського суду Закарпатської області – 2 роки 5 місяців 27 днів, судді, голові Свалявського районного суду Закарпатської області - 5 років 5 місяців 21 день, судді Київського міжобласного апеляційного господарського суду - 1 рік 11 місяців 31 день, судді Вищого господарського суду України - 10 років 2 місяці 15 днів, який надавав йому право на звільнення з посади судді у відставку та право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 88% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що дії відповідача,- Києво-Святошинського об‘єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо неврахування до стажу роботи на посаді судді Швеця Віктора Олександровича, що дає йому право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті вищого навчального закладу 2 років 5 місяців 3 дні, періоду проходження військової строкової служби в лавах Радянської армії 2 роки 3 дні та не проведення з урахуванням цього строку перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з 80 відсотків на 88 відсотків від заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, не ґрунтуються на вимогах законодавства, тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Дана позиція суду, також, узгоджується з позицією Верховного Суду, яка зазначена в постанові від 27.02.2018 по справі № 127/20301/17.

Виходячи з наведених норм закону, суд вважає, що перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, має бути проведено з дня його звернення до пенсійного органу з відповідною заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,- починаючи з 17 серпня 2017 року з урахуванням проведених виплат, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки належна позивачу сума щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88 відсотків не отримана позивачем внаслідок неправомірних дій відповідача, чим було порушено вимоги закону та неправильно визначено відсоток належного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при обчисленні та призначенні відповідачем позивачу цього виду виплати.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем належним чином доведено, а Києво-Святошинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області та наявними у матеріалах справи доказами не спростовано протиправність дій Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо не вирішення питання про зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді 2 роки 3 дні служби в лавах Радянської армії та 2 роки 5 місяців 3 дні половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 640,00 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Києво-Святошинського об‘єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо неврахування при призначенні розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 в стаж роботи на посаді судді службу в лавах Радянської армії та половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2.

Зобов‘язати Києво-Святошинське об‘єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді 2 роки 3 дні служби в лавах Радянської армії та 2 роки 5 місяців 3 дні половини строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені ОСОБА_2.

Зобов‘язати Києво-Святошинське об‘єднане управління Пенсійного фонду України Київської області нарахувати на виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88 відсотків від заробітної плати діючого судді суду касаційної інстанції, починаючи з 17.08.2017 з урахуванням вже проведених виплат без обмеження граничного розміру пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Києво-Святошинського об‘єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.