Рішення № 74224021, 16.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 р. Справа№805/143/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення: 12 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити дії,-

за участю представників сторін:

від позивача - не з’явився

від відповідача – ОСОБА_2, довір. від 18.12.2017 року № 99-99-11-17/05/83

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 12 грудня 2017 року № 400132/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22 листопада 2017 року № 474 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ФОП ОСОБА_1 та зобов’язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 22 листопада 2017 року № 474 подану ФОП ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення. На думку позивача, фіскальним органом в порушення пп. 201.12.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 56.

У момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент були зареєстровані платниками податку на додану вартість, про що свідчать дані офіційного веб-сайту ДФС України, а отже підставою для виникнення права на податковий кредит є отримання товарів та послуг за видатковою накладною та надання послуг за актом прийняття послуг. Факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує а ні факту здійснення платником податків господарських операцій, а ні факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2018 року відкрито провадження у справі № 805/143/18-а в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 26.01.2018 року об 11 год.00 хв.

26.01.2018 року до відділу документального забезпечення Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява про відкладення розгляду справи від позивача у зв’язку з перебуванням представника позивача у відрядженні.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2018 року відкладено розгляд справи до 20.02.2018 року 13 год. 00 хв.

19 лютого 2018 року представником відповідача через відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на позов, в якому, окрім іншого зазначено, що відповідачем, на виконання положень п. 201.16 ст. 201 ПК України ФОП ОСОБА_1 було надіслано квитанцію № 1 щодо зупинення реєстрації податкової накладної з підстав відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. 3а результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 49.41. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРШ відповідно до пункту «в» п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та/або Таблицю даних платника податків яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Позивачем до ДФС України направлено повідомлення з додатками, у т.ч. договір про надання транспортних послуг № 69 від 22.03.2016. За умовами даного Договору перевізник ( Позивач) зобов'язується доставляти вантажі з пункту відправки до пункту призначення згідно заявки Клієнта. У Заявці вказується назва транспортного засобу, модель, інвентарний номер, місце навантаження та місце розгрузки вантажу, вартість послуги з перевезення з урахуванням ПДВ, дата перевезення вантажу. Окрім того, у розділі «Умови перевезення» Договору зазначено, що перевезення здійснюється Перевізником на підставі належним чином оформленої накладної на вантаж. Разом з цим, ані заявка, ані відповідна накладна до ДФС України позивачем надані не були. З наданих товарно - транспортних накладних вбачається, що перевезення здійснювалось автомобільним транспортом з залученням водіїв, однак позивачем відомості щодо права власності/користування зазначеним у ТТН автомобільним транспортом та щодо наявності у штаті(найму) водіїв до ДФС України не надавались. Позивачем також не надано відповідні дозволи на перевезення великогабаритного вантажу.

Оскільки позивачем були надані не всі документи, визначені у переліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 та передбачені умовами Договору, тобто надані документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято рішення від 12.12.2017 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 474 від 22.11.2017 року.

20.02.2018 року до відділу документального забезпечення Донецького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

20.02.2018 року розгляд справи №805/143/18-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про зобов`язання зареєструвати податкову накладну № 474 від 22.11.2017 року у Єдиному реєстрі податкових накладних - відкладено з 20 лютого 2018 року на 01 березня 2018 року на підставі клопотання позивача у відповідності до статті 205 КАС України.

У судове засідання, призначене на 01 березня 2018 року, позивач не з'явився. Разом з цим, 01 березня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи надав клопотання про проведення судового засідання без участі позивача, у зв'язку у відрядженні представника останнього.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року ухвалено розгляд справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити дії здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року оголошено перерву в підготовчому засіданні у справі № 805/143/18-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити дії до 25 квітня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року закрито підготовче засідання у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16.05.2018 року о 12 год. 30 хв.

В судове засідання 16 травня 2018 року з’явився повноважний представник відповідача та підтримав свої вимоги викладені у відзиві на позовну заяву.

Разом з цим, 16 травня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду позивачем надано клопотання про розгляд справи по суті без участі позивача та його представника, обґрунтовуючи заяву відрядженням представника позивача у місто Рівне. Також, в заяві зазначено, що позивач складу суду довіряє, відводів та клопотань не має, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа підприємець ОСОБА_3 є суб’єктом господарювання та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основний вид економічної діяльності ОСОБА_1: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт .

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 22.11.2017 року подав на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 474 від 22.11.2017р., яка виписана на покупця ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» (код ЄДРПОУ 344690120358) на суму 31 250,00грн., яка була зареєстрована в ЄПРН за № НОМЕР_2.

Згідно з інформацією зазначеною у Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.12.2017 року, направленої Державною фіскальною службою України через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, версія 2.2.16.11» на адресу позивача, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), реєстрація документа зупинена, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеному пунктом 6 наказу Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017р. «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Наказ № 567), з підстав виявленої за результатами опрацювання СМКОР невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарам згідно з УКТ ЗЕД: 49.41, і запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів для прийняття рішення про реєстрацію.

В свою чергу, позивачем на адресу ДФС України були направлені письмові пояснення у вигляді Повідомлення № 1 від 05.12.2017 року інформацію у вигляді Таблиці даних платника податків за встановленою формою, яка є додатком до «Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затверджених Наказом №567; та копії документів у форматі PDF, зокрема договір про надання транспортних послуг № 69 від 22.03.2016 року, акти виконаних робіт, товарно - транспортні накладні та сплата за відповідні послуги, які, відповідно до «Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затверджених цим же Наказом № 567, підтверджують реальність здійснених витрат на придбання даних товарів у постачальника та продажу цих товарів покупцю, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ.

Однак, Рішенням комісії Державної фіскальної служби України від 12.12.2017 року . № 400132/НОМЕР_1 в реєстрації податкової накладної в ЄРПН позивачу відмовлено, з підстав наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, та запропоновано, відповідно до підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскаржити це Рішення в адміністративному або судовому порядку.

Незгода з вказаними рішеннями відповідача, обумовила позивача на звернення до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 201.16 ПК України, зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.12.2017р. №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» (далі - Закон №2245), реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена виключно в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 57 прим.1 підрозділу 2 розділу XX ПК України, податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у ЄРПН зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, реєструються з урахуванням вимог пп.200 прим. 1.3 та 200 прим. 1.9 ст.200 прим.1 та п.201.10 ст.201 ПК України, не пізніше 02 січня 2018 року, крім:

- податкових накладних/розрахунків коригування, щодо яких станом на 01 грудня 2017 року не подані пояснення і копії документів відповідно до пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України;

- податкових накладних / розрахунків коригування, щодо яких прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН, по яких станом на 01 грудня 2017 року не розпочинали процедуру оскарження в адміністративному або судовому порядку.

Податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у ЄРПН зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України з 01 грудня 2017 року до дня набрання чинності Законом №2245 (тобто, з 01.12.2017р. по 30.12.2017р. включно) та щодо яких платником податку після 01.12.2017р. подані пояснення і копії документів, відповідно до пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України, реєструються у ЄРПН у порядку, що діяв до набрання чинності Законом №2245 щодо зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН.

Відповідно до Квитанції, Податкова накладна, реєстрацію якої відповідачем зупинено, було сформована та подана позивачем на реєстрацію у ЄРПН 04.12.2017р. Відповідно, пояснення і копії документів щодо неї були подані вже після 01.12.2017р.

Отже, ця податкова накладна має бути зареєстрованою у ЄРПН у порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 2245.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України (що діяв до набрання чинності Законом України від 07.12.2017р.), в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №341) (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами -, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пунктів 13, 14 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція), яка в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Аналогічні за змістом приписи містив підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України (що діяв до набрання чинності Законом України від 07.12.2017р.), згідно з яким, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до чинного на той час пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України (що діяв до набрання чинності Законом України від 07.12.2017р.), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту Квитанції вбачається, що відповідачем сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567.

Однак, зупинивши реєстрацію податкової накладної з таким висновком, відповідач порушив норми підпункту 201.16.1 пункту 201.16статті 201 ПК України, оскільки в Квитанції не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації даної податкової накладної, а вказано лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567. Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від відповідача чіткого зазначення конкретного виду критерію.

Так, відповідно до пункту 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, затверджених Наказом № 567, моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Тобто, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків містить у собі визначення двох різних за змістом критеріїв.

Таким чином, приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкової накладної, відповідач був зобов'язаний у Квитанції (роздруківка - додаток 2) чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків.

Відповідно, визначення відповідачем у Квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому Позивачем відповідних документів, перелік яких міститься у «Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затверджених Наказом №567.

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків: документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу норм законодавства слідує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Також, зі змісту Квитанції видно, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом №567, та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Таким чином, у Квитанції фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано, ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 22.03.2016 року між ФОП ОСОБА_1В («Перевізник»). та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трайгон Фармінг Харків» («Клієнт») було укладено Договір № 69 про надання транспортних послуг (а.с. 23)

Відповідно до вказаного Договору, Клієнт (Вантажовідправник) надає для перевезення вантажі, а Перевізник зобов’язується здійснити їх перевезення автомобільним транспортом та надати інші послуги пов’язані з перевезенням вантажів на території України. Перевізник зобов’язується доставити надані Клієнтом вантажі з пункту відправки до пункту визначення згідно Заявки Клієнта, та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі – Вантажоодержувачу, а Клієнт зобов’язується вчасно сплатити за послуги Перевізника, встановлену відповідно до умов Договору та наданих Перевізником рахунків, плату. У заявці вказується: назва транспортного засобу, модель, інвентарний номер, місце навантаження та місце розгрузки вантажу, вартість послуги з перевезення з урахуванням ПДВ (грн.), дата перевезення вантажу.(п. 1 Договору).

Перевезення здійснюється на підставі належним чином оформленої накладної на вантаж (п. 2.1).

Відповідно до п. 5 Договору розрахунки за надання послуг між Перевізником і Клієнтом проводяться в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахуванням грошових коштів в національній валюті України - «гривні» на поточний рахунок Перевізника на підставі виставлених рахунків. Вартість послуг визначається із зазначенням розміру податку на додану вартість – 20%.

Вартість послуг з перевезення складається відповідно всіх заявок та рахунків до даного договору, які Клієнт сплачує протягом 10 календарних днів з дати підписання акту (п. 5.1,5.2 Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2016 року (п. 9.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2016 року до Договору № 69 від 22.03.2016 року сторони домовились та прийшли до згоди змінити п. 9.1 Договору № 69 від 202.03.2016 року, та викласти його в наступній редакції «п. 9.1 Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2017 року» (а.с. 24).

Також, в підтвердження реальності здійснення перевезення позивачем було надано суду :

- заявку на перевезення № б/н від 20.11.2017 року (а.с.25);

- рахунок фактуру № СФ-000410 від 21.11.2017 року (а.с.26);

- товарно - транспортні накладні № б/н від 22.11.2017 року , автомобілі ДАФ АН 2783ВК причіп/напівпричіп АН1260ХМ (водій ОСОБА_4) та ДАФ АН5623ЕВ причіп/напівпричіп АН 5706ХР (водій ОСОБА_5) з пунктами розвантаження с. Лип’янка Черкаська обл. та с. Шаровка Харківська обл. (27-28);

- Акт № ОУ – 0000472 здачі – прийняття робіт (надання послуг), що Виконавцем були проведені роботи по рахунку № СФ-000410 від 21.11.2017 року (транспортні послуги по перевезення с/г техніки) (а.с. 29);

- подорожні листи № б/н від 22.11.2017 року на автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_4, причіп АН 1260ХМ та № б/н від 22.11.2017 року на автомобіль НОМЕР_4, водій ОСОБА_5, причіп АН 5706ХР;

- трудовий договір від 17.01.2017 року з водієм ОСОБА_5 та трудовий договір від 27.11.2015 року з водієм ОСОБА_4

- податкова декларація з податку на додану вартість за 2017 рік та розрахунок коригування сум податку на додану вартість за 2017 рік, розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) та квитанції № 2 (а.с. 35-41);

- виписка по розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_1, відкритому в АТ «Укрсиббанк» про сплату коштів за послуги перевезення 23.11.2017 року у сумі 37500,00 грн. (а.с.53 зворотній бік).

Також, позивачем надано до суду :

- договір № 42ОБКПК-0005 купівлі продажу товарів з використання паливних карток від 15.05.2014, накладні на відпуск товарів № 42ОБКПК -0005-9064393881 за період з 01.11.2017 року по 30.11.2017 р.,

- договір оренди техніки № 01/10 від 01.10.2017 року між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_6, акт приймання передачі по Договору оренди техніки № 01/10 від 01.10.2017 року, додаткова угода № 1 до договору оренди техніки № 01/10 від 01.10.2017 року , протокол погодження розцінок,

- договір оренди техніки № 01/11 від 01.11.2017 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6, акт приймання передачі по Договору оренди техніки № 01/11 від 01.11.2017 року, додаткова угода № 1 до договору оренди техніки № 01/11 від 01.11.2017 року , протокол погодження розцінок;

- свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та напівпричіпів (а.с.70-72);

- договір № 072017 надання послуг обслуговування та ремонту транспортних засобів від 25.01.2017 року між ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_1, акт надання послуг № 8927 від 22.11.2017 року (послуги шиномонтажу), рахунки на оплату № 928 від 07.11.2017 року, № 922 від 03.11.2017 року, № 986 від 20.11.2017 року ,№ 937 від 07.11.2017 року та акти надання послуг № 8126 від 07.11.2017 року, № 8056 від 03.11.2017 року, № 8650 від 20.11.2017 року, № 8177 від 07.11.2017 року.

- договір № 011604 від 04.01.2016 року між ТОВ «ТК «С,В,С, -2006» та ФОП ОСОБА_1 (строк дії з моменту підписання та до 31.12.2017 року), видаткові накладні № 1004 від 07.11.2017 року, № 995 від 03.11.2017 року , рахунки № 1839 від 01.11.2017 року, № 1862 від 03.11.2017 року;

- видаткові накладні №№ СлРНк-005566 від 16.11.2017 року, 005409 від 07.11.2017 року ;

- договір поставки № 7100061 від 10.06.2015 року між ТОВ «Хадо» та ФОП ОСОБА_1, видаткова накладна № DN/X -00000000121 від 15.11.2017 року , рахунок на оплату за замовлення DN/X -00000000134 від 14.11.2017

Проведення розрахунків за надані послуги перевезення підтверджується банківськими виписками АТ «Укрсиббанк».

Суд зазначає, що рішення від 12.12.2017 року Комісії ДФС України № 400132/НОМЕР_1 про відмову в реєстрації податкової накладної № 474 від 22.11.2017 року не містить конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. В рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» №190 від 29.03.2017 року (далі - Постанова №190) установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування».

Проте, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Щодо аналізу господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та його контрагентом ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Суд також зазначає, що оскаржуване рішення Комісії ДФС України від 12.12.2017 року № 400132/НОМЕР_1 про відмову в реєстрації податкової накладної № 474 від 22.11.2017 року є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийняте не у спосіб визначений законом. Відтак, є протиправним та підлягає скасуванню

Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання відповідача зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, ПН/РК, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРНП;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної ПН/РК в ЄРНП.

Згідно пунктів 19, 20 Порядку №1246 ПН/РК, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію ПН/РК;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію ПН/РК (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації ПН/РК, яке набрало законної сили, такі ПН/РК реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, законодавством не передбачено іншого ефективного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінного від зобов’язання ДФС зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, порушеного оскаржуваними рішеннями. Що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України (Case Of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A № 18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

З урахуванням зазначеного вище, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

А згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165,199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 85141, Донецька область, Костянтинівський район, с. Степанівка, вул. Суворова, 5) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 12.12.2017 року №400132/НОМЕР_1.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 474 від 22.11.2017 року від 29.11.2017р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 85141, Донецька область, Костянтинівський район, с. Степанівка, вул. Суворова, 5) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа 8, код ЄДРПОУ 39292197) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 3 200,00 грн. (три тисячі двісті) гривень 00 коп. сплачені платіжним дорученням № 1823 від 21.12.2017 року.

Вступну та резолютивну частину рішення складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 16 травня 2018 року в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кочанова П.В.