Рішення № 74223630, 20.04.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6469/17

Провадження № 2/185/332/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання - Кириленко Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу ЄУ № 185/6469/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 11835 грн. 23 коп. та судові витрати по справі.

Позов мотивовано тим, що згідно кредитного договору № б/н від 08 грудня 2017 року відповідачу було надано кредит у розмірі 5800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних, на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак зобов’язання за кредитним договором відповідач не виконав, станом на 19 липня 2017 року заборгованість за кредитним договором склала – 11835 грн. 23 коп., з якої 4137 грн. 45 коп. - тіло кредиту, 2743 грн. 87 коп. - нараховано відсотків за користування кредитом, 3914 грн. 14 коп. - нараховано пені, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 539 грн. 77 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідач, згідно письмових заперечень, просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивач пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності, оскільки дійсно звернувся до суду не раніше 29 липня 2017 року. Останній платіж за отриманою від позивача кредитною карткою відповідач особисто робив у розмірі 4000 грн. 23 грудня 2013 року. У відповідності до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором після 23 грудня 2013 року за отриманим кредитом декілька разів проводилася оплата, відповідач стверджує про те, що жодного із цих вказаних платежів він не здійснював, переставши вносити оплату за кредитом з 24 грудня 2013 року. Після 23 грудня 2013 року суми оплати за кредитом було здійснено банком самостійно без відома відповідача та його згоди шляхом списання коштів з його зарплатної карти, яка на той час була також у ПАТ «КБ «Приватбанк». Відповідач заявляє про застосування стоку позовної давності до основної вимоги та до додаткових вимог та відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відповідності до наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором банком в період його дії декілька разів змінювався розмір встановлених процентів за користування кредитом. Так, первинно, відсоток за користування кредитом був встановлений у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Після цього з 01 січня 2013 року відсоток за користування кредитом було зменшено до 30%, з 01 вересня 2014 року підвищено до 34,80 % річних, а з 01 квітня 2015 року збільшено до 43,20 % річних. Відповідач зі свого боку жодним чином не погоджувався та навіть до отримання позовної заяви із додатками до неї не знав про такі значні зміни розміру відсотків за користування кредитними коштами, тобто дані зміни умов наданого кредиту з боку банку є односторонніми. Відповідач посилаючись на ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України зазначає, що про необґрунтованість та невірність розрахунку заборгованості за кредитним договором із останньою відсотковою ставкою в 43,20% річних, де застосовані непередбачені кредитним договором відсотки за кредитом. Також, відповідач зазначає, що закон не передбачає одночасне стягнення пені і штрафу, оскільки це фактично є подвійною відповідальністю за порушення зобов’язання, що грубо та прямо суперечить положенням ст.549 ЦК України та відповідній нормі ст.61 Конституції України, згідно із якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач згідно відповіді на відзив (заперечення) зазначив, що Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг, зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід’ємних частин Договору. Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу були направлені та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від Відповідача до Банку не надходило. Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Більше того, загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну. Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожнюється санкцій і вид відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, згідно зі ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності. Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах. Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 01.2020 року, (довідка про зміну умов кредитування додається), а тому строк повернення кредиту в повному обсязі спливає 31.01.2020 року. Позивач же звернувся до суду з позовом 11.08.2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 року (п.1.4) передбачено Договірне списання Банком з рахунку Клієнта коштів без надання Клієнтом платіжного доручення, може здійснюється Банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і Клієнтом. П. 6.1 вищевказанної Постанови встановлено, що Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Якщо кредитором за договором є Банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію необхідну банку для списання ним коштів з рахунків платника (п.6.5).

У судове засідання представник позивача не з’явився, надав суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримав, просив суд розглянути справу за його відсутності за наявними доказами у справі, позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір, згідно з умовами якого відповідач отримав від позивача платіжну картку з кредитним лімітом в розмірі 5800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 36 % на рік за користування кредитом, в подальшому змінив кредитний ліміт.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, з якими відповідач ознайомився та погодився при підписанні договору від 08 грудня 2017 року, відповідач повинен погашати заборгованість по кредиту, проценти за його використання та комісію.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі порушення строків платежів більш ніж на 30 днів, відповідач зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.

Зобов’язання передбачені кредитним договором відповідач не виконав. Станом на 19 липня 2017 року заборгованість за кредитним договором склала – 11835 грн. 23 коп., з якої 4137 грн. 45 коп. - тіло кредиту, 2743 грн. 87 коп. - нараховано відсотків за користування кредитом, 3914 грн. 14 коп. - нараховано пені, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 539 грн. 77 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно з нормою ст.526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК). Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення — невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Позивач вказує, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати процентів в розмірі 2743 грн. 87 коп., вказана заборгованість зі сплати процентів розрахована виходячи зі збільшеної процентної ставки за кредитним договором.

Згідно з п.1.1.3.2.4. Умов надання банківських послуг банк має право здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно з п.1.1.3.1.9. цього Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта.

Згідно з п.1.1.3.1.9. Умов надання банківських послуг, не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати власнику виписки про стан картрахунків і про здійснені за минулий місяць операції за картрахунками. У разі підключення власника до системи Internet Banking (Приват24) виписки надаються через цей комплекс. У разі підключення клієнта до комплексу Mobile Banking Банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції СМС-повідомлення.

Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу були надіслані шляхом СМС-повідомлення та матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з заявою про розірвання кредитного договору.

Таким чином, позивачем законно збільшено в односторонньому порядку раніше встановлений розмір процентної ставки за договором, укладеним з відповідачем, з 01 вересня 2014 року та з 01 квітня 2015 року.

Позивач вказує, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3914 грн. 14 коп. - заборгованість за пенею, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 539 грн. 77 коп. - штраф (процентна складова).

Проте цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана вище правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Умовами кредитного договору (п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, Тарифи банку) передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів будь-якого з грошових зобов’язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, сплата пені як виду цивільно-правової відповідальності - за несвоєчасне погашення заборгованості при кожному виникненні прострочення за кредитом або процентами.

Отже, незаконним є одночасне застосування за порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором штрафу і пені, що свідчить про незаконне нарахування відповідачу штрафів у розмірі 500 грн. - штраф (фіксована частина), 539 грн. 77 коп. - штраф (процентна складова).

Тобто, позовні вимоги в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягають, так як встановлюють подвійну відповідальність з урахуванням нарахування та стягнення пені за умовами договору.

Відповідно до п.1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримавши кредитні грошові кошти належним чином не виконав зобов’язання за кредитним договором щодо повернення коштів, сплати відсотків та комісії за користування грошовими коштами, у зв’язку з чим виникла заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості, доданого до позову, а тому право позивача на отримання цих коштів було порушено.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, інформації, наданої позивачем, відповідачу видана платіжна картка №4149605358563518 «Універсальна 55 днів», дата відкриття якої 25.12.2007 року, строк до 01.2020 року, тобто строк дії картки не сплив.

Згідно виписки з особового рахунку, з інших рахунків відповідача відкритих у ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» здійснювались автоматичні списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом, згоду на зазначене списання, відповідачем було надана про відкритті зазначених рахунків, та відповідно до п. 1.1.3.1.6 Умов, на підтвердження чого банком надані письмові докази щодо належності відповідних рахунків відповідачу, та руху коштів по ним.

Згідно з п.1.1.3.1.6. Умов та правил надання банківських послуг, клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум які підлягають сплаті банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку в випадку настання строків платежів по іншим договорам. Банк проводить списання коштів в грошовій одиниці України та іноземній валюті з будь-якого рахунку клієнта в сумі, що еквівалентна сумі заборгованості по договору.

Відповідач підписавши заяву позичальника № DNQ1RU204160055 підтвердив, що ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та Тарифами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 08 грудня 2017 , та виписок про рух коштів по рахункам боржника, остання сплата за зазначеним кридитним договором на погашення заборгованості надійшла 31.03.2017.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із даним позовом 16.08.2017 року, тобто строк позовної давності позивачем не пропущено.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 89, 133, 141, 258-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, заборгованість за кредитним договором від 08 грудня 2017 року у розмірі 10796 (десять тисяч сімсот дев’яносто шість) грн. 23 коп., з якої 4137 грн. 45 коп. - тіло кредиту, 2743 грн. 87 коп. - нараховано відсотків за користування кредитом, 3914 грн. 14 коп. - нараховано пені.

В задоволенні іншої частини позовних вимоги - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, судові витрати у розмірі 1460 (одна тисяча чотириста шістдесят) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко