Рішення № 74223529, 16.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 р. Справа№805/1124/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Гришиної А.А., представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2018 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Міністерства юстиції України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим що, відповідач не здійснив перевірку його скарги, не вирішив питання про відповідальність винних осіб та письмово не повідомив позивача про результати розгляду скарги та прийняте рішення. Посилаючись на Закон України «Про звернення громадян», позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перевірки та не повідомлення про результати перевірки і суть прийнятого рішення за його зверненням;

- зобов’язати відповідача провести перевірку за його зверненням від 22.12.2017 та письмово повідомити про результати перевірки і суть прийнятого рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що, на думку позивача,відповідачем всупереч статті 19 Закону України «Про звернення громадян» не проведено перевірку скарги, не вирішено питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, та письмово не повідомлено позивача про результати перевірки скарги і суть прийнятого рішення.

28 березня 2018 року судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнав позов та просив відмовити в його задоволені в повному обсязі, з наступних підстав. Відповідач вважає, що зміст висновків, покладених в основу рішення Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги у досудовій процедурі, не має самостійного юридичного значення, оскільки не має безпосереднього впливу на суб’єктивні права та обов’язки особи внаслідок позбавлення її можливості реалізувати належне їй право або внаслідок покладення на особу будь-якого обов’язку. Також, викладені в оскаржуваному листі висновки не можна розглядати як рішення суб’єкта владних повноважень, що породжує для особи певні правові наслідки.

19 лютого 2018 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.

17 квітня 2018 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 16 травня 2018 року.

У судове засідання позивач не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні представник відповідача надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила відмовити в задоволенні позову. Додатково пояснила, що відповідно до частини 5 статті 9 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VІ, посади першого заступника міністра та заступників міністра належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №285-р звільнено з посади заступника Міністра юстиції України з питань виконання служби ОСОБА_3.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

6 листопада 2017 року постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/2982/17-а було визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України в частині не надання відповіді на запит ОСОБА_2 від 21.07.2017 про надання публічної інформації в передбачений законодавством строк.

14 грудня 2017 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду по справі №805/2982/17-а постанову суду першої інстанції було залишено без змін.

22 грудня 2017 року позивачем на ім’я Міністра юстиції України ОСОБА_4 було направлено скаргу, в якій позивач просив притягнути до дисциплінарної відповідальності заступника Міністра юстиції з питань виконавчої служби, голову Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України ОСОБА_3, а саме звільнити від здійснення повноважень голови Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції України та заступника Міністра юстиції (а.с. 68-69).

2 січня 2018 року згідно реєстраційно-контрольної картки Міністерства юстиції України №М-20 було зареєстровано скаргу ОСОБА_2 «Щодо оскарження дії посадових осіб Міністерства юстиції України» (а.с. 70).

25 січня 2018 року листом №2764/М-20/14.1 «Щодо розгляду скарги» ОСОБА_2 було повідомлено, що у зв’язку із проведення І з’їзду приватних виконавців України повноваження Тимчасової кваліфікаційної комісії припинено та повідомлено, що ухвалу Донецького апеляційного суду від 14 грудня 2017 року по справі №805/2982/17-а Міністерством юстиції України взято до уваги та врахування в роботі (а.с. 72).

26 січня 2018 року Міністерством юстиції України простою письмовою кореспонденцією було направлено ОСОБА_2 лист №2764/М-20/14.1 (а.с 73-74).

10 травня 2018 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №285-р, було звільнено ОСОБА_3 з посади заступника Міністра юстиції України з питань виконавчої служби за власним бажанням.

При прийнятті рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян, відповідно до вимог статті 3 Закону № 393, слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 15 Закону №393органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до статті 18 Закону № 393 передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно статтею 20 Закону №393 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Судом встановлено, що скарга позивача була розглянута та відповідь на неї була надана у встановлений законом строк.

Щодо посилання позивача на не виконання відповідачем вимог статті 19 Закону №393, а саме не проведення перевірки за скаргою, не вирішення питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, суд зазначає наступне.

Згідно статті 3 Закону № 393 скарга це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

У скарзі позивач просив притягнути до дисциплінарної відповідальності заступника Міністра юстиції з питань виконавчої служби, голову Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції ОСОБА_3, а саме звільнити від виконання повноважень голови Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції та заступника Міністра юстиції.

Таким чином, скарга позивача не стосувалася поновлення його прав або захисту його законних інтересів.

Судом враховано, що відповідно до частини 5 статті 9 Закону України від 17.03.2011 №3166-VІ «Про центральні органи виконавчої влади», посади першого заступника міністра та заступників міністра належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу. Політичні посади - один із трьох типів посад у сфері державного управління, що займаються політичними діячами (політиками), які забезпечують вироблення та реалізацію державної політики. Політичний характер зазначеного виду посад визначається такими особливостями: а) особливим порядком призначення на посаду; б) особливим порядком звільнення з посади; в) особливими рисами відповідальності, яка має ознаки публічної (тобто відповідальність перед громадськістю, главою держави, парламентом) за наслідки діяльності.

Суд зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі №805/2982/17-а були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності щодо не надання публічної інформації у встановлений законом строк. Судом було встановлено, що відповідь на запит про надання публічної інформації була надана ОСОБА_2 поза межами строку, встановленого Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду у справі №805/2982/17-а, яку позивач додав до скарги, апеляційна скарга Міністерства юстиції України була залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Судовими рішеннями права позивача були захищені у спосіб, обраний ним.

Предметом судового розгляду в адміністративній справі №805/2982/17-а була бездіяльність Міністерства юстиції України, а не заступника Міністра юстиції з питань виконавчої служби, голови Кваліфікаційної комісії приватних виконавців Міністерства юстиції ОСОБА_3

За таких обставин, питання, порушені в скарзі, не потребували проведення перевірки, як вважає позивач.

Передбачене статтею 1 Закону №393 право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення кореспондується із встановленими статтями 14, 15, 19 цього Закону обов'язками органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Таким чином, у спірних правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем,предметом судового захисту є право позивача на об'єктивний, всебічний, вчасний розгляд та перевірку його скарги, та право на отримання відповіді про результати перевірки скарги і прийнятого рішення.

Як вбачається з установлених судом обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, позивач своєчасно отримав відповідь за результатами розгляду його скарги і прийняте рішення.

Незгода позивача з відповіддю, яку надав відповідач, не є підставою для задоволення його позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 2 У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв'язку з викладеним, суд не находить підстав для задоволення позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат вирішити відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України: судові витрати підлягають компенсуванню за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25,72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255,295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (місце проживання: 87557, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про:

визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо не проведення перевірки та не повідомлення про результати перевірки і суть прийнятого рішення за зверненням ОСОБА_2 від 22.12.2017;

зобов’язання Міністерства юстиції України провести перевірку за зверненням ОСОБА_2 від 22.12.2017 та письмово повідомити про результати перевірки і суть прийнятого рішення.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 16 травня 2018 року.

Рішення в повному обсязі буде складено 25 травня 2018 року.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Циганенко А.І.