Рішення № 74223376, 15.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р. Справа№805/1356/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Кульматицькій В.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про:

- визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12.02.2018 року №05-41-3308/0003/22 про накладення штрафу у сумі 446760 грн;

- визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12.02.2018 року №05-41-3308/0003/21 про накладення штрафу у сумі 3723 грн,-

В С Т А Н О В И В:

23.02.2018 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов про накладання штрафів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що інспекційне відвідування, за наслідком якого прийнято оскаржувані постанови, проведено безпідставно. Позивачу невідомо про будь-які рішення вповноважених органів, на підставі яких міг бути проведений захід контролю. Отже, його наслідки є нікчемними. ОСОБА_6 про неможливість проведення інспекційного відвідування та Вимогу про витребування документів, позивачем надані необхідні документи, однак незважаючи на зазначене, відповідачем складено Припис про усунення порушень та ОСОБА_6 інспекційного відвідування, в якому відображені порушення щодо допущення працівників до роботи без укладання трудових договорів та виплату заробітної плати з порушення трудового законодавства, зазначені документи, акт та припис, оскаржувались позивачем до відповідача, проте відповідачем складені Постанови про накладання штрафів. Позивач зауважив на тому, що перевірку проведено поза межами об’єкту регулювання, оскільки дослідження під час здійснення заходів контролю цивільно-правових договорів не належить до компетенції відповідача, дія законодавства про працю на відносини, що виникли між позивачем та його контрагентами за цими договорами, не розповсюджується. Таким чином, відповідач протиправно втрутився у господарську діяльність позивача. Крім іншого в позові зазначено, що акт за наслідком інспекційного відвідування у його останній день складений не був, на підпис позивачеві не надавався, а постанова може бути складена, лише при виявленні під час перевірки порушень трудового законодавства, однак остання не проводилась.

Відповідач надав до суду відзив із викладеною в ньому незгодою із позовом. За змістом викладеного у відзиві вбачається, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, та відсутності позивача за місцем провадження діяльності, складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування. На час виконання вимоги про витребування документів строк проведення інспекційного відвідування було зупинено, після отримання витребуваних документів інспекційне відвідування було поновлено. Підстав для виходу на об’єкт не вбачалось, оскільки наданих документів та пояснень осіб, які знаходились в цеху та займались виготовленням керамічних виробів було достатньо. Акт складено у останній день інспекційного відвідування та направлено позивачу, оскільки відсутність позивача на час закінчення складання акту унеможливила його вручення. Відповідачем встановлено, що між позивачем та особами, які перебували на об’єкті, окрім цивільно-правових, також відбулись трудові відносини, отже до позивача правомірно застосовано штрафи.

Позивачем також надано суду відповідь на відзив, де знов зауважено про безпідставність проведення інспекційного відвідування (оскільки документи, що могли бути його підставою, до його матеріалів не долучено) та некоректній формі акту, складеного за наслідком проведення заходу контролю. Зазначено також аналогічне викладеному у позові стосовно наявності між позивачем та особами, із якими укладено договори, цивільно-правових відносин, а не трудових. Вказано про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваних постанов.

Відповідачем до суду надані заперечення на відповідь позивача на відзив, де вказано, що законодавством не передбачено обов’язку зазначати у наказі та направленні на проведення інспекційного відвідування адреси такого відвідування. Так, у вказаних документах було визначено адресу проживання позивача, однак, відповідач не був обмежений у тому, щоб провести інспекційне відвідування за адресою цехів з виробництва кераміки, де провадить господарську діяльність позивач, та яка повідомлена відповідачу правоохоронними органами. Захід контролю був призначений керівником відповідача саме за повідомленням правоохоронних органів. Щодо форми акту, складеного за наслідком інспекційного відвідування, то відсутня необхідність у посилання на наказ про проведення інспекційного відвідування. Зауважив, що між позивачем та особами укладені договори, які за ознаками є трудовими, а не цивільно-правовими.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.02.2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року здійснено перехід до розгляду справи в загальному позовному провадженні, підготовче засідання по справі призначено на 17.04.2018 року; Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2018 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.05.2018 року.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги навівши доводи аналогічні зазначеним у позовній заяві, відповіді на відзив, наполягали на задоволені позовних вимог.

Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у відзиві та заперечені на адміністративний позов.

У судовому засіданні в якості свідків допитані ОСОБА_7, ОСОБА_8

Так, свідок ОСОБА_7. пояснив, що зазначену роботу знайшов за телефоном та між ним та позивачем було укладено цивільно-правовий договір. 21.12.2017 року прийшли представники відповідача, забрали телефони. Інспектори ставили питання. Пояснення писав особисто, але дуже хвилювався, через що пояснення могли мати неточності. Взагалі цивільно-правовий договір укладав на місяць, виконання робіт оформляли актом виконаних робіт. Об’єм та графік робіт обговорювався, та кожного дня був різним.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні зазначила, що 21.12.2017 року бачила, що прийшли люди в камуфляжі, відібрали телефони, питання ставили інспектори, пояснення надавала особисто, але знаходячись в стані психологічного тиску через напруженість ситуації, в зв’язку з чим її пояснення могли мати неточності. Зазначила, що з позивачем був укладений цивільно-правовий договір, необхідними матеріалами для роботи забезпечував як позивач так і особисто. Роботу організовувала самостійно. Після виконання договору, робота прийнята позивачем без зауважень.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, згідно даних Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до якого забезпечується на підставі Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 року № 1657/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2016 року за № 839/28969, є фізичною особою підприємцем, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснює діяльність згідно: Код КВЕД 23.41 Виробництво господарських і декоративних керамічних виробів (основний); Код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); Код КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.

Судом встановлено, що на підставі Наказу ГУ Держпраці у Донецькій області №2218 від 21.12.2017 року «Про проведення інспекційного відвідування суб’єкта господарювання ФОП ОСОБА_1В.(РНОКПП НОМЕР_1)» та направлення на проведення інспекційного відвідування суб’єктів господарювання №04.3/12-70, 21.12.2017 року головними державними інспекторами ГУ Держпраці у Донецькій області здійснено інспекційне відвідування місця, де здійснює господарську діяльність позивач.

21.12.2017 року складено ОСОБА_6 про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №05-41-3308/096, у зв’язку з відсутністю об’єкта відвідування за місцезнаходженням.

Також, 21.12.2017 року складено Вимогу про надання/ поновлення документів №05-41-3308/0060.

Позивачем на виконання Вимоги надано відповідачу витребуванні документи.

22.01.2018 року відповідачем складено ОСОБА_6 інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №05-41-3308-0003, з визначенням та описом виявлених порушень.

На підставі зазначеного акту, 22.01.2018 року відповідачем складено Припис про усунення виявлених порушень №05-41-3308/0003/0004, а саме: ч.1, 3 ст. 24 КЗпП та ч.1,2,3 ст. 115 КЗпП до 06.02.2018 року.

За наслідком незгоди з приписом №05-41-3308/0003/0004, після отримання останнього позивачем було подано скаргу до відповідача.

12.02.2018 року Першим заступником начальника Головного управління Держпраці в Донецькій області прийнято постанову №05-41-3308/0003/22 про накладення штрафу у сумі 446760 грн. за порушення ч.1,3 ст. 24 КЗпП та постанову №05-41-3308/0003/21 про накладення штрафу у сумі 3723 грн. за порушення вимог ст. 115 КЗпП.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України “Про охорону праці” від 14.10.1992 року № 2694-XII, державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до вимог частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 «Положення про Державну службу України з питань праці», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до абзацу першого пункту 7 вказаного Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з абзацами 1 та 3 пункту 1 «Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області», затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці від 07 травня 2015 року № 16, Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 15 пункту 4 вказаного Положення та підпунктом 15 пункту 4 «Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року № 340, передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування) здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, що визначено п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі – Порядок № 295).

Згідно з підпунктами третім та четвертим п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Підставою проведення спірного інспекційного відвідування стало рішення органу контролю, оформлене наказом від 21.12.2017 року № 2218 за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел зазначених у п.1,2,4-7 п.5 (лист прокуратури Донецької області від 20.12.2017 № 17/1-4503-вих. 17) за повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю (лист прокуратури Донецької області від 20.12.2017 № 17/1-4503-вих. 17. )

З направленням на проведення інспекційного відвідування суб’єктів господарювання №04.3/12-70, 21.12.2017 року головними державними інспекторами ГУ Держпраці у Донецькій області здійснено інспекційне відвідування місця, де здійснює господарську діяльність позивач, під запис ознайомлені ОСОБА_9 та ОСОБА_8, особи, які працювали у позивача.

Стосовно проведення інспекційного відвідування за адресою м. Слов’янськ, вул. Центральна, 39, а не визначеною у наказі та направленні на проведення заходу контролю - Донецька область, Слов’янський район, с. Маяки, вул. Школьна, 56, слід зазначити, що у наведених документах визначено адресу проживання позивача, втім відсутня вказівка щодо проведення інспекційного відвідування саме за цією адресою. Чинним законодавством не визначено вимог про необхідність зазначення у наказі та направленні на перевірку окрім адреси місцезнаходження суб’єкту господарювання, зокрема усіх адрес провадження ним діяльності.

Також, відповідно до пункту 18 Порядку №295, у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

На виконання п. 18 Порядку №295, у зв'язку із відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, а в даному випадку не було об'єкту відвідування - ФОП ОСОБА_1, та відповідно і документів, відповідачем надіслано копію акту №05-41-3308/096 від 21.12.2017р. про неможливість проведення інспекційного відвідування та письмова вимога №05-413308/0060 від 21.12.2017р. із зазначенням строку надання документів. На час виконання даної вимоги строк проведення інспекційного відвідування було зупинено, про що наявна відповідна інформація в акті та вимозі.

Після виконання вимоги, оскільки інспекційне відвідування було зупинено, відповідачем було поновлено інспекційне відвідування.

Тобто, при здійсненні інспекційного відвідування відповідач діяв у межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Як вбачається з акту, складеного за наслідком інспекційного відвідування, при проведенні останнього відповідачем встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю, а саме: ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: допущення позивачем до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботи працівників в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України; ст. 115 КЗпП України, а саме: не забезпечено виплату заробітної плати два рази на місяць через проміжок часу що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Так, відповідно до частин першої та третьої статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Суд зауважує, що вказаним пунктом передбачено можливість накладення штрафу на підставі акту про порушення виявлене під час перевірки, а не під час інспекційного відвідування. Так, за приписами Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295, інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, а перевірка – формою державного нагляду.

В ході розгляду справи відповідачем надано пояснення, що ним проведено саме інспекційне відвідування, за наслідком складено акт інспекційного відвідування, форма якого затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України № 1338 від 18.08.2017 року.

Стосовно суті викладених у акті порушень, суд зазначає, що аналіз змісту статті 265 КЗпП України та положень Порядку № 509, дозволяє дійти висновку про можливість накладення штрафу на суб'єкта господарювання саме за фактичний допуск працівника до виконання службових обов'язків без укладення трудового договору та лише за умови встановлення факту вчинення порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем з громадянами:

- ОСОБА_7 укладено Договір №5 від 18.12.2017 року щодо виконання певної роботи по залиттю рідкого шлікера для заготівлі керамічного виробу «Скарбничка» у кількості 800 одиниць за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Центральна №39 у строк з 18 грудня 2017 року по 18 січня 2018 року;

- ОСОБА_10 укладено Договір від 06.12.2017року щодо виконання певної роботи по обробці швів керамічного виробу «Скарбничка» у кількості 2000 шт. за адресою:84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Центральна №39, у строк з 06 грудня по 29 грудня 2017року;

- ОСОБА_8 укладено Договір від 11.12.2017 року щодо виконання певної роботи, а саме: художній розпис керамічного виробу «Скарбничка» у кількості 4000 одиниць за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Центральна №39 у строк з 11 грудня 2017 року по 11 січня 2018року;

-ОСОБА_11 укладено Договір від 18.12.2017 року щодо виконання певної роботи по залиттю рідкого шлікера для заготівлі керамічного виробу «Скарбничка» у кількості 800 одиниць за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Центральна №39, у строк з 18 грудня 2017 року по 18 січня 2018 року

ОСОБА_12 за змістом є цивільно-правовими та такими, що укладені відповідно до положень гл.61 Цивільного кодексу України, предмет та умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними. За цими Договорами Виконавці (Підрядники) взяли на себе зобов'язання виконати конкретну роботу з визначеним об'ємом за певний час, з отриманням винагороди у розмірі, встановленої договором, а Замовник зобов'язався прийняти таку роботу та оплатити її. Результати роботи оформляються актами виконаних робіт, що відображено в 2.2. ОСОБА_12. Договорами також передбачено, що Замовник забезпечує Виконавця всім необхідним для виконання роботи (п. 1.5). Пунктом 1.6 ОСОБА_12 визначено, що на Виконавця не розповсюджуються Правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника. В пункті 3 ОСОБА_12 закріплена відповідальність сторін згідно цивільного законодавства України. В п. 5 ОСОБА_12 закріплено координацію та організацію Замовником роботи, дорученої Виконавцю, що не є тотожнім з організацією процесу виконання роботи Виконавцем. Виконання дорученої роботи Виконавець організовує на свій розсуд, як передбачено ОСОБА_12 та цивільним законодавством. Координація роботи та контроль Замовником полягає саме в тому, щоб бути впевненим, що Виконавець виконує роботу відповідно до завдання (п.п. 1.1.Договору). Визначений умовами зазначених ОСОБА_12 спосіб оплати праці у вигляді винагороди та встановлення строковості договору також, в свою чергу виключає можливість приналежності договорів до трудових. Розмір винагороди для вказаних осіб залежав від факту виконання обумовленої в договорі роботи. Тому така винагорода не може вважатися заробітною платою в розумінні Закону України «Про оплату праці».

Отже правовідносини між позивачем та вищезазначеними особами відбувались за цивільно-правовими договорами, тобто не можна вважати, що такі особи залучалися до виконання службових обов'язків без укладення трудового договору.

На підтвердження виконання робіт та прийняття їх без зауважень, позивачем надані акти приймання-передачі виконаних послуг.

Суд зазначає, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 21 КЗпП України, визначає, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

При цьому за змістом частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з вищезазначеного, можна дійти висновку, що відповідно до чинного законодавства України виконання робіт, особою може виконуватись певна робота на підставі трудового договору (стаття 21 КЗпП України) так і здійснюватися надання послуг на підставі цивільно-правових договорів (ЦК України).

Оскільки чинним цивільним законодавством не визначено обов’язкових випадків укладання трудових договорів при отриманні послуг характеру, який мали ті, що надані позивачу ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_13 та не містить норм щодо недопустимості отримання таких послуг за цивільно-правовими договорами, суд дійшов висновку, що сторони договору (замовник та виконавець) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення своїх відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, обставин, які вказували на нікчемність договорів, укладеними позивачем з ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_13 не встановлено.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що факт допущення позивачем до роботи без належного оформлення трудових відносин ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_13 не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виникнення між позивачем та цими особами саме трудових відносин. Зокрема доказів підпорядкування вказаних осіб певному керівникові, контроль з його боку за їх роботою, дотримання особами правил трудового розпорядку чи будь-яких інших організаційних документів, отримання заробітної плати, надання особам певних гарантій, у вигляді, наприклад, щорічної оплачуваної відпустки, соціальних, навчальних відпусток; встановлення скороченого робочого часу для певних категорій працівників; зниження норм праці для осіб, що належать до певних категорій; надання гарантійних і компенсаційних виплат та інших соціально-трудових пільг тощо, що могло б свідчити про наявність між позивачем та вказаними особами трудових відносин. Крім цього, метою цивільно-правового договору є отримання певного матеріального результату, а оплаті підлягає не процес праці, а її результат. Так, обсяг робіт (надання послуг), що мали бути виконані за договором, визначені у ОСОБА_12.

Перебування будь-яких осіб у цеху з виготовлення кераміки саме у часи роботи останнього не свідчать про їх підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, оскільки як встановлено з пояснень, отриманих судом в ході розгляду справи, для належного виконання послуг зручно та доцільно було їх здійснювати саме у цеху.

При цьому зазначені вище особи не були обмежені у виборі місця виконання послуг. До цього ж, з акту перевірки не можливо встановити чи взагалі були присутні наведені вище особи у цеху безпосередньо під час проведення інспекційного відвідування.

Надані ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_13 пояснення начальнику ГУ Держпраці у донецькі області від 21.12.2017 року, також не містять відомостей про наявність між ними та позивачем відносин за трудовими договорами.

Отже враховуючи зазначене, суд не вбачає порушень позивачем вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

Щодо порушень позивачем вимог статті 115 КЗпП України, суд зазначає, що висновки відповідача спростовуються тим, що відповідно до розрахунково-платіжних відомостей по заробітній платі за вересень, жовтень, листопад та грудень 2017 року, які були направлені відповідачу на виконання Вимоги від 21.12.2017 року №05-413308/0060, працівникам ОСОБА_14 та ОСОБА_15 заробітна плата сплачувалася два рази на місяць.

Згідно відомостей аванс сплачувався в сумі 674,67 грн, залишок заробітної плати 757,33 грн, а всього за місць сплачено 1600 грн. Зазначені дані відображені у кожній розрахунково-платіжній відомості за відповідний період 2017 року (вересень-грудень місяці), що підтверджується підписами осіб про одержання з/плати.

Отже враховуючи зазначене, суд не вбачає порушень позивачем вимог статті 115 КЗпП України.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи вищевикладене та оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 та ст. 115 КЗпП України, а отже оскаржувані постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

У зв’язку з задоволенням позовних вимог, на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 4504,83грн.

Керуючись статтями 2,5,6,90,132,139,193,242-246,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправним та скасування постанов – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12.02.2018 року №05-41-3308/0003/22 про накладення штрафу у сумі 446760 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 12.02.2018 року №05-41-3308/0003/21 про накладення штрафу у сумі 3723 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, вул. Прокоф’єва,82, м. Покровськ, Донецька область, 85302) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, вул. Школьна,56, с. Маяки, Слов’янський район, Донецька область, 84137) судовий збір у сумі 4504 (чотири тисячі п’ятсот чотири) грн 83 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15.05.2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Христофоров А.Б.