Ухвала суду № 74223141, 24.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 травня 2018 року Справа 804/3683/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши позовну заяву Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якій позивач просить:

- визнати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС № Ю-35-25 від 11.12.2017 року протиправною;

- скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС № Ю-35-25 від 11.12.2017 року на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі 44049884,83 грн. (сорок чотири мільйони сорок дев’ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят три копійки).

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру юридичною особою встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-19 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року установлено в розмірі 1762,00 грн.

Так позивачем при поданні до суду позовної заяви із майновою та немайновою вимогами не було надано доказів сплати судового збору, а саме платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 616700,00 грн. за майнову вимогу про скасування Вимоги у розмірі 44049884,83 грн. та 1762,00 грн. за немайнову вимогу.

Разом із позовною заявою, позивач звернувся із заявою про відстрочення сплати та зменшення судового збору, у якій просить зменшити розмір судового збору за подання даного адміністративного позову та відстрочити сплату судового збору за вимоги майнового та немайнового характеру до ухвалення судового рішення у справі посилаючись на те, що у зв'язку із глобальною світовою економічною кризою, внутрішньо-економічними проблемами України, скрутним фінансовим становищем позивач не має змоги сплатити суму судового збору у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», оскільки заборгованість позивача по заробітній платі станом на 01.01.2018 року становить 25160000,00 грн., зовнішній борг підприємства складає 3844722000,00 грн., що підтверджується даними Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 01.01.2018 року, а відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) збитки підприємства за 2017 рік становлять 300306000,00 грн. Позивач зазначає, що за таких обставин сплата судового збору вплине не лише на поглиблення фінансової кризи підприємства, а й унеможливить виплату першочергових платежів, зокрема, сум заробітної плати. Окрім того, позивач посилається і на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03.11.2016 року по справі №К/800/18502/16, рішення Європейського суду з прав людини та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

У статті 8 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб’єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Отже, імперативних приписів норми названих статей не містять.

Так, позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду. Складна фінансова ситуація на підприємстві ДП «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.

При цьому, вирішуючи такі клопотання, суд повинен врахувати те, що якщо при сплаті необхідних судових витрат середньомісячний дохід особи буде меншим від рівня прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідної категорії осіб, тоді у суду є підстава для застосування заходів щодо зменшення, звільнення, розстрочення або відстрочення сплати судового збору.

Також ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України може бути застосована і до юридичних осіб (зокрема, громадських організацій), якщо у них відсутні достатні кошти на рахунках для оплати судових витрат чи їх рух заблоковано внаслідок арешту.

Проте, як вбачається із доданих до заяви про зменшення та відстрочення сплати судового збору копій документів, позивачем не надано доказів, які б свідчили про майновий стан позивача, який позбавляє позивача можливості сплатити судовий збір за подання даного адміністративного позову, а наведені у заяві підстави майнового стану позивача, такі як наявність заборгованості у підприємства, наявність зовнішнього боргу підприємства, глобальна світова економічна криза не можуть бути прийняті судом в якості належного та обґрунтованого доказу щодо неможливості сплатити судовий збір за цим позовом, оскільки вказані позивачем обставини підтверджують факти того, що підприємство працює, отримує кошти від своєї господарської діяльності, а, відповідно, і має можливість сплатити судовий збір за даним позовом, оскільки доказів відсутності коштів на рахунках позивача суду не надано.

З огляду на наведене, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру сплати судового збору за подання позивачем цього позову до адміністративного суду.

Також відсутні і будь-які підстави у адміністративного суду і щодо відстрочення сплатити судового збору з вищенаведених підстав, так як наявність у позивача заборгованості, зовнішнього боргу не є безумовною обставиною, що підтверджує неплатоспроможність підприємства за наявності коштів на рахунках такого підприємства про що доказів на підтвердження такої неплатоспроможності суду не надано.

Також наявність і збитків підприємства за результатами звітів про фінансовий стан підприємства не свідчить про неможливість сплатити судовий збір за подання позову до суду у встановленому законодавством розмірі з урахуванням того, що підприємство позивача здійснює господарську діяльність та сплачує податки та збори до бюджету, а тому підстави для відстрочення сплати судового збору у адміністративного суду відсутні.

Окрім того, слід зазначити, що позивачем жодними доказами не обґрунтовано та не підтверджено можливість сплати судового збору у майбутньому, що позбавляє суд можливості пересвідчитися, що при відстроченні сплати судового збору позивачем така сума буде сплачена.

Судом критично надається і оцінка посиланням позивача на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 03.11.2016 року у справі № К/800/18502/16, оскільки з її змісту видно, що вона стосується висновку щодо можливості сплати судового збору фізичною особою, тоді як позивач у даній справі є юридичною особою та, оцінюючи доходи фізичної особи та юридичної особи, можна дійти висновку про відсутність підстав для їх порівняння, так як доходи юридичної особи, як правило, набагато більші ніж доходи фізичної особи, а тому їх порівняння позивачем як оціночного поняття є безпідставним.

Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі викладеного суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, залишає подану позовну заяву без руху та пропонує позивачу усунути зазначені вище недоліки позовної заяви шляхом надання суду платіжних доручень про сплату судового збору в розмірі 616700,00 грн. та в розмірі 1762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про відстрочення сплати та зменшення судового збору до прийняття рішення по справі - відмовити.

Позовну заяву Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги – залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 616700,00 грн. за майнову вимогу та 1762,00 грн. за вимогу немайнового характеру сплаченого за наступними реквізитами: Отримувач: УДКСУ у Чечелівському районі м. Дніпро Дніпропетровської області; код ЄДРПОУ (отримувача): 37989253; Рахунок: 31210206784008 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101; Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; МФО 805012; призначення платежу «судовий збір за позовом _____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача)».

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз’яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1