Рішення № 74223059, 25.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/789/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нововолинської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до виконавчого комітету Нововолинської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання протиправними дій виконавчого комітету Нововолинської міської ради щодо відмови в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Східна, 22 та зобов’язання зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 по місцю постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 проживає у житловому будинку, що знаходиться на вулиці Східна, 22 в м. Нововолинськ, власником якого є ОСОБА_2, іншим співвласником був ОСОБА_4, який помер 04.05.2011.

19.04.2018 позивач звернувся до виконавчого комітету Нововолинської міської ради, через Центр надання адміністративних послуг із заявою про реєстрацію місця проживання до якої було надано усі необхідні документи, передбачені законом, а саме: квитанцію про сплату адміністративного збору, паспорт громадянина України, військовий квиток, свідоцтво про право власності на житловий будинок від 03.01.1996, свідоцтво про смерть співвласника ОСОБА_4 та письмова згода власника ОСОБА_2

Однак, 19.04.2018 відповідач відмовив у реєстрації місця проживання позивача на підставі підпункту 1 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання» - особа не подала необхідних документів або інформації (ненадання згоди на реєстрацію місця проживання іншого співвласника).

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними з тих підстав, що єдиним власником житла є ОСОБА_2, яка надала згоду на реєстрацію місця проживання позивача, а інших співвласників немає, так як ОСОБА_4 помер 04.05.2011. При цьому, зазначає, що 13.11.2005 було укладеного спадковий договір згідно якого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 передають у власність ОСОБА_5 (ОСОБА_3М.) належний їм на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться в м. Нововолинську по вул. Східна, 22, який на даний час не набув законної сили.

Позивач просить визнати протиправними дії виконавчого комітету Нововолинської міської ради щодо відмови в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Східна, 22 та зобов’язати зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 по місцю постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

В поданому до суду відзиві від 24.05.2018 № 01-67/1333 (а. с. 29-31) відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що позивачем не виконано вимоги Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме до заяви про реєстрацію місця проживання позивачем не було подано згоди всіх співвласників житлового будинку.

Від позивача та третіх осіб відповіді на відзив до суду не надходили.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін, судове засідання призначено на 14:00 25.05.2018.

До судового засідання, призначеного на 14:00 25.05.2018, учасники справи подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 25, 27, 31).

Відповідно до вимог частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, враховуючи, що учасниками справи подано до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази та пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 19.04.2018 позивач ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету виконавчого комітету Нововолинської міської ради через Центр надання адміністративних послуг із заявою про реєстрацію місця проживання у будинку за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Східна, 22 (а.с.16). До вказаної заяви були додані: квитанція про сплату адміністративного збору, паспорт громадянина України, військовий квиток, свідоцтво про право власності на житловий будинок від 03.01.1996, свідоцтво про смерть співвласника ОСОБА_4 та письмова згода власника ОСОБА_2

З результатом розгляду вказаної заяви, відповідач 19.04.2018 відмовив ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання на підставі підпункту 1 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання» - особа не подала необхідних документів або інформації (а. с. 16 зворот).

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся за захистом свої прав до суду з цим позовом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі дій щодо відмови позивачу у реєстрації місця проживання, з огляду на таке.

Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі – Закон № 1382-IV).

Згідно визначення, наведеного у статті 3 вказаного Закону, реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно вимог статті 6 Закон № 1382-IV для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

квитанцію про сплату адміністративного збору;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Згідно із статтею 10 Закону № 1382-IV правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вказаної статті Кабінет Міністрів України постановою від 02.03.2016 № 207 затвердив Правила реєстрації місця проживання та Порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі – Правила №207).

Відповідно до пункту 18 Правил №207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків / одного з батьків або законного представника/представників);

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Згідно з пунктом 11 Правил №207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

особа не подала необхідних документів або інформації;

у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Так, обґрунтовуючи свою відмову у реєстрації місця проживання позивача відповідач посилається на відсутність згоди на реєстрацію усіх співвласників будинку.

Як слідує зі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 03.01.1996 будинок, що знаходиться за адресою: м. Нововолинськ, вулю Східна, 22, належить на праві спільної (сумісної) власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а. с. 9). Згідно свідоцтва про смерть серії 1-ЕГ № 109531 ОСОБА_4 помер 04.05.2011 року (а. с. 10).

Судом також встановлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна наявна інформація про те, що власниками будинку за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Східна, 22 є ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що підтверджується витягом із вказаного реєстру (а.с.12).

Відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини, ОСОБА_2 не є єдиним власником будинку за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Східна, 22, а тому лише її згоди не достатньо для реєстрації місця проживання позивача за вказаною адресою відповідно до вимог Закону № 1382-IV та Правил № 207.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згода ОСОБА_2 буде належною та достатньою підставою для здійснення реєстрації місця проживання позивача у разі, якщо право власності на будинок за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Східна, 22 буде належати лише їй та буде зареєстроване у встановленому законом порядку.

Разом з тим, суд погоджується з позицією відповідача, що наявний спадковий договір від 30.11.2015 №1-5238, згідно якого ОСОБА_4 та ОСОБА_2 передають після своєї смерті у власність ОСОБА_5 (ОСОБА_3М.) житловий будинок, що знаходиться в м. Нововолинську по вул. Східній, 22, та який на даний час не набув законної сили, що в свою чергу не заперечується позивачем, не містить положень, що в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором (а.с.31). Відтак, даний спадковий договір не спростовує факту наявності двох співвласників житлового будинку за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Східна, 22 – ОСОБА_4 та ОСОБА_2

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що оскільки позивач всупереч вимогам статті 6 Закону № 1382-IV та пункту 18 Правил №207 не подав для реєстрації місця проживання згоди усіх співвласників житлового будинку, тому відповідач на підставі пункту 11 Правил №207 правомірно відмовив у реєстрації місця проживання позивача, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій виконавчого комітету Нововолинської міської ради щодо відмови в реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Східна, 22 та зобов’язання зареєструвати місце проживання по місцю постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 194, 229, 243-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Східна, 22) до виконавчого комітету Нововолинської міської ради (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, проспект Дружби, 27), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Східна, 22) та ОСОБА_3 (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Східна, 22) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Ю.Ю. Сорока