Рішення № 74222497, 16.05.2018, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/246/18

Провадження № 2/177/457/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 травня 2018 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора про тлумачення заповіту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 14.02.2018 звернувся до суду з указаним позовом про тлумачення заповіту, в обґрунтування якого зазначив, що 23.01.2016 помер ОСОБА_3 За життя ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким він заповів позивачу земельну ділянку, що належала йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 006866, виданого Криворізькою районною державною адміністрацією 18.06.2004. При зверненні позивача до Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, постановою нотаріуса від 07.12.2016 йому було відмовлено у видачі такого, оскільки об’єктом спадкування є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не вказана в заповіті земельна частка (пай). Зважаючи на викладене, позивач просить суд здійснити тлумачення заповіту, складеного 26.07.2004 ОСОБА_3 та посвідченого секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 78

Позивач та його представник у судове засідання не з’явилися, представник позивача надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області правом на участь у судовому засіданні не скористався. Подавав до суду заяву про розгляд вказаної справи без участі представника, проти задоволення позовних вимог він не заперечує (а.с.23).

Третя особа: нотаріус Восьмої дніпровська державної нотаріальної контори до суду не зʼявився, надав клопотання, згідно з якимю просив розглядати справу за його відсутності (а.с.30).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з’явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв’язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам у справі в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.01.2016 помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-КИ № 716375 (а.с.12).

За життя ОСОБА_3 згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 006866, виданого 18.06.2004 Криворізькою районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010412102383, належала земельна ділянка загальною площею 3,6366 га, яка розташована не території ОСОБА_2 сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.4)

Те, що зазначена земельна ділянка перебувала у власності ОСОБА_3 підтверджується також і листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 29.12.2017 № 0-4-0.22-847/105-17 (а.с.11).

Як слідує з матеріалів спадкової справи, що заведена після смерті ОСОБА_3, померлого 23.01.2016, із заявами про прийняття спадщини окрім позивача ніхто не звертався, інші спадкоємці визначені законом чи заповітом відсутні, свідоцтва про право власності не видавалися.

Постановою нотаріуса від 07.12.2016 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку у зв’язку з тим, що спадкодавець ще за життя оформив право власності на земельну ділянку площею 3,6366га у межах згідно з планом, розташовану на території ОСОБА_2 сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 006866, тобто об’єктом спадкування є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не вказана в заповіті земельна частка (пай), а отже заповіт не охоплює вищевказану земельну ділянку (а.с.6).

Відповідно до ст. ст. 1216-1219 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.

Статтями 1233-1236 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

За змістом ст. 317 ЦК України право розпоряджання майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, на випадок своєї смерті ОСОБА_3 зробив розпорядження про те, що право на земельну частку (пай), посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП № 006866, виданого 18.06.2004 Криворізькою районною державною адміністрацією, заповідає ОСОБА_1, позивачу по справі (а.с.5)

Разом з тим, у даному заповіті зазначено, що об’єктом спадкування є земельна частка (пай), яка належала спадкодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 006866, у звʼязку з чим ОСОБА_1 просить заповіт розтлумачити, оскільки вищезазначене формулювання позбавляє його можливості реалізувати його спадкові права.

Згідно з ст. 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 ЦК України визначено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що метою тлумачення правочину є з’ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.

Водночас, наведені правила тлумачення правочину суд застосовує при тлумаченні заповіту з урахуванням специфіки спадкових правовідносин. Тлумачення заповіту здійснюється після відкриття спадщини. Крім цього, суд здійснює тлумачення виходячи із одностороннього характеру заповіту, в якому дія лише однієї особи (заповідача) породжує права та обов’язки для інших осіб. А тому, суд не бере до уваги зміст попередніх переговорів, звичаї ділового обороту, подальшу поведінку сторін, текст типового договору.

До того ж, встановлений ст. 213 ЦК України перелік обставин, які мають значення для тлумачення правочину, не є вичерпним.

Виходячи з аналізу положень норм ст. ст. 213, 1256 ЦК України, тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв’язку з чим необхідно уточнити його зміст.

Таким чином, при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у сам зміст заповіту, враховуючи також те, що заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав і обов’язків на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Суд ураховує, що за змістом ст. 78 ЗК України (у редакції, чинній на час посвідчення заповіту) зміст права власності на землю складає право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції, що діяла на час посвідчення заповіту) право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

В той же час, згідно ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією, а також, інші документи, що передбачені вказаною правовою нормою.

Між тим, як видно з заповіту, у ньому міститься посилання саме на те, що земельна ділянка належить заповідачу на підставі Державного акта серії ДП № 006866, виданого 18.06.2004 Криворізькою районною державною адміністрацією, тобто на документ, який підтверджує право власності на земельну ділянку, а не на часку (пай).

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає судовому захисту у спосіб, що запропонований ним, а саме: шляхом задоволення позовних вимог про тлумачення заповіту.

Керуючись ст.ст. 4-5, 13, 76, 82, 89, 258-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ОСОБА_2 сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04339913, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке, вул. Центральна, 1) третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора (ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, 3), про тлумачення заповіту – задовольнити.

Розтлумачити, що в заповіті, посвідченому 26.07.2004 секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області ОСОБА_4, зареєстрованому в реєстрі за № 78, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що мешкав в с. Романівка Криворізького району Дніпропетровської області, вул. Щорса, 3, на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження про те, що земельну ділянку площею 3,6366 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області і яка належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 006866, виданого 18.06.2004 Криворізькою районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, він заповів ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криворізький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення його повного тексту.

Суддя: