Рішення № 74222192, 25.05.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/674/18

провадження №2/176/560/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

25 травня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гусейнова К.А.,

за участю секретаря с/з ОСОБА_1,

Представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2018 року позивач звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на користь банку 10286,73 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 03.11.2008 року та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03.11.2008 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 11500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому, погодили, що кредитний ліміт ОСОБА_6 має право зменшити або збільшити в будь-який момент. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. 15.03.2010 року позичальник, ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17.03.2010 року. 21 вересня 2017 року до спадкоємців, ОСОБА_3, ОСОБА_4, було направлено лист-претензію, згідно яких Позивач пред'явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Частиною 1 статті 1282 ЦК України встановлено, що: Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, що відповідає його частці у спадщині. Відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК - Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Згідно абзацу 2 ч. 2 ст. 1282 ЦК - У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Станом на дату смерті заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 03.11.2008 року становить — 10286.73 гри., яка складається з наступного: 10092.33 гри. - заборгованість за кредитом; 194,40 гри. - заборгованість за відсотками.

Позивачем ПАТ КБ "ПриватБанк" в позовній заяві зазначено про розгляд справи без участі представника позивача та про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про день та час розгляду справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не повідомив суд про поважність його неявки в судові засідання, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.11.2008 року між позивачем та ОСОБА_5М, укладено кредитний договір № б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідно умов якого банк надав відповідачу кредит в загальному розмірі 11500 грн. з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому, сторони погодили, що кредитний ліміт ОСОБА_6 має право зменшити або збільшити в будь-який момент. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві (а.с.9).

15 березня 2010 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 17.03.2010 року відділом РАЦС Жовтоводського МУЮ Дніпропетровської області, актовий запис № 198 (а.с.20).

Згідно позовної заяви, станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором б/н від 03.11.2008 року становить 10286,73 грн., яка складається з 10092,33 грн. – заборгованості за кредитом та 194,40 грн. – заборгованості по відсоткам (а.с.4).

Крім того, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, відповідно до якого, за станом на 10.01.2016 року, заборгованість в сумі 10286,73 грн. утворилась не на момент смерті позичальника, а після сплати 233,26 грн.10.06.2015 року. Також з даного розрахунку вбачається, що після смерті позичальника здійснювались нарахування відсотків та тіла кредиту. Більш того, 11.03.2015 року було погашено суму в розмірі 21956 грн. за даним кредитом (а.с.6-8).

З листа ПАТ КБ «Приватбанк» за вих. № SAMDN34000024260767 від 24.01.2016 року ОСОБА_6 повідомляє Жовтоводську державну нотаріальну контору про те, що йому відомо, про смерть ОСОБА_5, яка померла 15.03.2010 року (а.с.27).

Таким чином, на дату складення даного листа, тобто 24.01.2016 року позивач достовірно знав про факт та дату смерті ОСОБА_5, померлої 15.03.2010 року.

Згідно листа від 02.02.2016 року №28/01-16 Жовтоводська державна нотаріальна контора, повідомила, що спадкоємці померлої ОСОБА_5, після її смерті 15.03.2010 року із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця не заводилась (а.с.28).

Відповідно до листа-претензії № SAMDN34000024260767 від 18.09.2017 року, адресованого Банком до спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_6 повідомив відповідачів про наявність заборгованості в сумі 10286,73 грн. з вимогою звернутись до відділення банку та сплатити заборгованість по договору (а.с.29).

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК - Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. З ст. 1268 ЦК України - Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем па час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (6 місяців від дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Виходячи із вищенаведеного, спадкоємці ОСОБА_5 мали право подати заву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 15-03-2010 року по 15.09.2010 року.

Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1 січня 2004 року, визначений главою 87 ЦК України.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов’язків, зазначених у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 цього Кодексу).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов’язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Оскільки зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Саме на підставі норм ч.2 ст. 1281, ст. 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.

Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки – це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб’єктивне право.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року у справі №676/1958/16-ц.

Згідно ч.2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (ч.3).

Відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

З дослідженим матеріалів справи, а саме листа ПАТ КБ «Приватбанк» за вих. № SAMDN34000024260767 від 24.01.2016 року (а.с.27) вбачається, що позивач дізнався про відкриття спадщини 24 січня 2016 року, однак звернувся до спадкоємців боржника з листом-претензією лише 18 вересня 2017 року (а.с.29), тобто з пропуском строку визначеного ч.2 статтею 1281 ЦК України.

Тому, суд приходить до висновку, що відповідно до положень ч. 4 ст. 1281 ЦК України позивач ПАТ КБ «Приватбанк» позбавлений права вимоги до спадкоємців боржника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7, оскільки не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у вказаний вище шестимісячний строк.

Крім того, із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість утворилась за станом на 10 січня 2016 року, після відкриття спадщини здійснювались нарахування відсотків та тіла кредиту, також здійснювались погашення кредитної заборгованості в сумі 21956 грн. та 233,26 грн. в березні та червні 2015 року, тому він не може бути покладений судом в основу судового рішення про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1268, 1269, 1270, 1281, 1282, 1296, 1297, ЦК України та згідно ст.ст. 131, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 287, 288, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Повне найменування та ім’я сторін: позивач - Публічне акціонерне товариство ОСОБА_6 "ПриватБанк", розташоване за адресою: місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, ЄДРПОУ 14360570; відповідачі: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований 52200, АДРЕСА_1, НОМЕР_1; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 52200, АДРЕСА_1, НОМЕР_2.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до або через суд першої інстанції, а матеріали справи надсилаються судом за правилами, що діяли до набрання чинності діючої редакції ЦПК України.

Суддя Жовтоводського

міського суду ОСОБА_8