Рішення № 74222101, 17.05.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7469/17

2-а/212/35/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді – Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання – Хазієвої Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, адміністративну справу № 2а/212/35/18 212/7469/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, представники сторін: позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2, відповідача – ОСОБА_3

встановив:

Позивач, 22.11.2017 року звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить визнати дії Криворізького північного об’єднаного Управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області, а саме рішення комісії Криворізького північного об’єднаного Управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області (Покровський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій) №38 від 03 листопада 2017 року про відмову у перерахунку пенсії неправомірними та скасувати їх зобов’язав ОСОБА_4 північне об’єднане Управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області (Покровський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій) перерахувати пенсію, починаючі з 26 жовтня 2017 року, на підставі наданої довідки науково-виробничого колективного підприємства «Центр впровадження науково-технічних розробок «Шламобет» від 05 квітня 2004 року про розмір заробітної плати.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 18 березня 1992 року був прийнятий на роботу до науково-виробничого колективного підприємства «Центр впровадження науково-технічних розробок «Шламобет» згідно до розпорядження №45 від 18 березня 1992 року, звідки був звільнений 26 жовтня 1998 року у відповідності до наказу №67 від 26 жовтня 1998 року. 16 березня 2016 року було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи НВКП «Центр впровадження науково-технічних розробок «Шламобет» у зв’язку з визнанням його банкрутом, ліквідатором був призначений ОСОБА_5, до якого він звертався у 2004 році з проханням надати йому довідку про розмір його заробітної плати за період роботи на вищевказаному підприємстві. Вказана довідка від 05 квітня 2004 року була надана ліквідатором ОСОБА_5, оскільки на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» він має право на більшу пенсію, ніж отримує, 26 жовтня 2017 року звернувся до Криворізького північного об’єднаного Управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області з заявою про перерахунок пенсії, долучивши при цьому до даної заяви оригінал вищезазначеної довідки про заробітну плату на НВКП «Центр впровадження науково-технічних розробок «Шламобет» в період часу з вересня місяця 1992 року по жовтень місяць 1998 року. Але рішенням комісії Криворізького північного об’єднаного Управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області (Покровський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій) №38 від 03 листопада 2017 року у перерахунку пенсії було відмовлено, про що його повідомили листом за вих. № 20739\05\29 від 03 листопада 2017 року, оскільки - на думку відповідача - надана довідка не може бути застосована при перерахунку належної йому пенсії. Вважає вищевказане рішення комісії Криворізького північного об’єднаного Управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області №38 від 03 листопада 2017 року таким, що порушує його права, передбачені діючим законодавством України, в зв’язку з чим вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки ним вичерпані усі необхідні заходи для вирішення цього питання мирним шляхом.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача – ОСОБА_3, в судовому засіданні позов не визнала. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що зважаючи на той факт, що відсутня можливість здійснити перевірку довідки Науково-виробничого колективного підприємства Центру впровадження науково-технічних розробок «ШЛАМОБЕТ» про заробітну плату від 05 квітня 2004 року первинних документів, на підставі яких зазначена довідка була видана, застосування показників заробітної плати за період з 1992 р. по 1998 р. є неможливим, про що було повідомлено позивача. Протягом 2017 року неодноразово при зверненні до управління за призначенням пенсії певними особами були надані довідки, видані за підписом «ліквідатора» ЦВНТР «Шламобет» ОСОБА_5 скріплені печаткою ліквідованого підприємства. За таких обставин, ОСОБА_4 північним об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області було направлено звернення до Покровського відділу поліції Криворізького ВП ГУ НП України в Дніпропетровській області з проханням здійснити перевірку факту безпідставної видачі довідок про заробітну плату ОСОБА_5 За результатами перевірки доводів, ОСОБА_4 місцевою прокуратурою №2 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017041730000068 від 21.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. ОСОБА_4 північне об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області є територіальним органом Пенсійного фонду України і як орган виконавчої влади здійснює свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. ОСОБА_4 північне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, як орган виконавчої влади, діяло в межах своїх повноважень у відповідності з чинним законодавством. А тому просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що у 2003 році податкова інспекція звернулась до суду з питанням щодо закриття підприємства, у зв’язку з тим, що воно не здійснювало діяльність, а лише рахувалось як юридична особа. Він був ліквідатором науково - виробничого колективного підприємства «Центр впровадження науково-технічних розробок «Шламобет» з 08.04.2003 року по 06.04.2004 року. Позивач у 2004 році отримував довідку про нарахування заробітної плати, яку він її йому видавав. Згідно бланку та відомостей нарахування заробітної плати, він склав довідку для позивача. В архів вони нічого не здавали, ніяких документів по підприємству, все знаходиться у нього і по теперішній час. 09.07.2011 року була здійснена перевірка. Протягом 2016, 2017 та 2018 року представники управління не приходили до нього з перевіркою відомостей. Чи зберігся реєстраційний журнал видачі довідок, він не пам’ятає. Станом на 2004 рік журнал реєстрації довідок був та довідки реєструвалися. Довідки про заробітну плату видавались людям за усною формою звернення. Довідки про заробітну плату складались на підставі відомостей про заробітну плату. Крім даних щодо заробітної плати, у нього більш ніяких документів по підприємству не має. Документи по заробітній платі він повинен був передати до міського архіву, але це не безкоштовна процедура, яка станом на 2014 рік складала 15000 грн., а тому він цього не виконав.

Ухвалою суду від 24.11.2017 року відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду, без проведення попереднього судового засідання. (а.с.21).

21.02.2018 року представником позивача – адвокатом ОСОБА_2 було подано клопотання про виклик свідків (а.с.50-51).

Клопотання про процесуальне правонаступництво надійшло до суду 21.02.2018 року від Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (а.с.52).

Ухвалою суду від 21.02.2018 року (а.с. 57-58) клопотання представника відповідача по довіреності - ОСОБА_3 задоволено та замінено у справі відповідача – ОСОБА_4 північне об’єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області його правонаступником – головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

15.03.2018 року позивачем було заявлено письмове клопотання про доручення до матеріалів справи доказів (а.с.66).

17.05.2018 року представником відповідача по довіреності – ОСОБА_3 заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, пенсійну справу, суд уважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені факти і відповідні їм правовідносини.

З 18 березня 1992 року позивач працював на науково-виробничому колективному підприємства «Центр впровадження науково-технічних розробок «Шламобет» згідно до розпорядження №45 від 18 березня 1992 року, звідки був звільнений 26 жовтня 1998 року у відповідності до наказу №67 від 26 жовтня 1998 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача, яка міститься у матеріалах справи.

16 березня 2016 року було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи НВКП «Центр впровадження науково-технічних розробок «Шламобет» у зв’язку з визнанням його банкрутом, ліквідатором був призначений ОСОБА_5, до якого позивач звертався у 2004 році з проханням надати йому довідку про розмір його заробітної плати за період роботи на вищевказаному підприємстві. Вказана довідка від 05 квітня 2004 року була надана ліквідатором ОСОБА_5 та міститься у матеріалах справи (а.с.11).

26 жовтня 2017 року позивач звернувся до Криворізького північного об’єднаного Управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області з заявою про перерахунок пенсії, долучивши до неї оригінал вищезазначеної довідки про заробітну плату на НВКП «Центр впровадження науково-технічних розробок «Шламобет» в період часу з вересня місяця 1992 року по жовтень місяць 1998 року (а.с.10).

Рішенням комісії Криворізького північного об’єднаного Управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області (Покровський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій) №38 від 03 листопада 2017 року у перерахунку пенсії ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.7-8), про що його повідомили листом за вих. № 20739\05\29 від 03 листопада 2017 року (а.с.6).

Відповідно до архівної довідки №2732 від 15.09.2017 року, виданої архівним відділом виконкому ОСОБА_4 міської ради, документи з кадрових питань (особового складу) КП ЦВНТР «Шламобет» на зберігання до архівного відділу не надходили і їх місцезнаходження невідомо (а.с.12).

Також, з матеріалів справи вбачається, що в Головному управлінні пенсійного фонду України, безпосередньо у пенсійній справі позивача ОСОБА_1 міститься дві довідки про заробіток для обчислення пенсії, що видані ліквідатором ОСОБА_5, одна без номеру та дати видачі, а інша датована 05.04.2004 року.

Крім того, у матеріалах справи міститься архівна довідка від 12.12.2017 року №1527/22-02, яка також свідчить про те, що документи з кадрових питань (особового складу) науково - виробничого колективного підприємства «Центр впровадження науково-технічних розробок «Шламобет»» на зберігання до архівного відділу не надходили.

Відповідно до ч. 1ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, в тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Отже, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року; певний перелік умов, при яких для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв, зокрема за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами; в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців.

Пунктом 2.10 р. II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 р. №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи чи організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсій.

Згідно з п. 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88 (далі - Положення №88), первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву підприємства, а до моменту такої передачі зберігаються у бухгалтерії підприємства.

Згідно з цим Положенням, зберігання, оформлення і передачу документів до архіву забезпечує головний бухгалтер.

Проте, згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе керівник підприємства. Для цього він має створити відповідні умови. Зокрема, згідно з названим Положенням, у бухгалтерії документи мають зберігатися у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах (тобто саме керівник зобов'язаний забезпечити обладнання відповідних приміщень або придбання шаф).

У випадку ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації порядок передачі документів визначений у Правилах роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі - Правила), затверджених наказом Державного комітету архівів України від 16 березня 2001 року №16.

Ці Правила розроблені на підставі Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи». Положення про Державний комітет архівів України та інших нормативно - правових актів і є нормативно-правовим актом, обов’язковим для виконання всіма установами незалежно від форм власності.

Правилами затверджений єдиний для всіх установ порядок роботи з документами, від їх створення в діловодстві до передачі на зберігання до державних архівних установ, архівних відділів міських рад та інших архівних установ.

Упорядкування і підготовка документів підприємства, що ліквідується, до передачі архівній установі входить до обов’язків ліквідаційної комісії або ліквідатора.

З показів допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 встановлено, що він був ліквідатором науково - виробничого колективного підприємства «Центр впровадження науково-технічних розробок «Шламобет», на якому працював позивач та після здійснення його ліквідації, передачу відомостей щодо нарахованої заробітної плати працівників підприємства до архівної установи не здійснив, через платність процедури. Відомості щодо заробітної плати і на даний час перебувають у його зберіганні. Довідка про заробіток позивача для обчислення пенсії була видана ним, шляхом перенесення даних з зарплатних відомостей.

Отже, останнім було порушено порядок передачі документів визначений у Правилах роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі - Правила), затверджених наказом Державного комітету архівів України від 16 березня 2001 року №16, у зв’язку з чим архівна установа не надала відповідних відомостей до Управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області та за результатом розгляду заяви позивача та поданих ним документів, ОСОБА_4 північним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області прийнято рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, що підтверджено Протоколом №38 від 03.11.2017 р.

Судом встановлено, що Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2004 р. юридичну особу Науково-виробниче колективне підприємство Центр впровадження науково-технічних розробок «Шламобет» ліквідовано та припинено повноваження ліквідатора.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором 16.03.2006 р. проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Науково-виробничого колективного підприємства «Центр впровадження науково-технічних розробок «Шламобет», у зв’язку з визнанням його банкрутом.

Відповідно за приписами статті 34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських документів банкрута протягом ліквідаційної процедури. Після винесення судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-банкрута ліквідатор зобов'язаний забезпечити збереженість архівних документів банкрута, і за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою, визначити місце подальшого їх зберігання.

Згідно довідки архівного відділу Виконкому ОСОБА_4 міської ради від 15.09.2017 року №2732 документи з кадрових питань КП ЦВНТР «Шламобет» на зберігання до архівного відділу не надходили і місцезнаходження їх невідомо.

Крім того, в матеріалах справи міститься дві довідки про заробіток для обчислення пенсії, виданих на ім’я позивача за підписом ліквідатора науково - виробничого колективного підприємства «Центр впровадження науково-технічних розробок «Шламобет» ОСОБА_5, одна з яких датована 05.04.2004 року, а інша не містить а ні номеру, а ні дати видачі.

Таким чином, зважаючи на той факт, що у відповідача відсутня можливість здійснити перевірку довідки Науково-виробничого колективного підприємства Центру впровадження науково - технічних розробок «ШЛАМОБЕТ» про заробітну плату позивача від 05 квітня 2004 року первинних документів, на підставі яких зазначена довідка була видана, застосування показників заробітної плати за період з 1992 р. по 1998 р., станом на день розгляду справи є неможливим (ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно Рекомендацій Кабінету міністрів ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Кабінетом міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд враховує, що виконання дискреційних повноважень надає суб'єкту владних повноважень можливість здійснювати вибір варіанта рішення відповідно до власних міркувань, не обмежуючись чітко визначеним варіантом вирішення, але в межах і в спосіб, що визначені законом, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України . чинній на час звернення до суду, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

П. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити Відповідач.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання Відповідача прийняти рішення, і це прямо передбачено п. 2 ч. 4 ст. 105 та п. 3 ч. 2 ст. 162 КАС України.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

У спірних правовідносинах, які є предметом розгляду даної справи, праву позивача на перерахунок пенсії на підставі наданої ним довідки, при встановлені судом наявності підстав на такий перерахунок, кореспондує обов'язок відповідача прийняти таке рішення та перерахувати пенсію.

Зі змісту положень, закріплених у п. 2 ч. 4 ст. 105 та п. 3 ч. 2 ст. 162 КАС України, вбачається, що у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.06.2015 р. у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказаний висновок Верховного Суду України, відповідно до положень ст. 242-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Європейський Суд з прав людини Рішенням у справі "Круслена" від 24.04.1990р. зазначає, що "закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання".

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі "Фадеева проти Росії" від 09.06.2005р., в якому Європейський Суд з прав людини з відсилкою до справи "Баклі проти Сполученого Королівства", зазначив, що: "Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку "необхідності" втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції".

Адміністративний суд наділений дієвим важелем проти незаконних дій з боку представників влади України і здійснених ними в трактуванні дискреційних повноважень.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо розрахунку заробітної плати при призначенні (перерахунку) пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією відповідача.

Виходячи з аналізу положень судової практики Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини, положень ст. 8, п. 2 ч. 4 ст. 105 та п. 3 ч. 2 ст. 162 КАС України, та приймаючи до уваги конкретні обставини, встановлені по цій справі, суд вважає, що зобов'язання судом відповідача вчинити зазначені дії буде підміною повноважень, а не способом відновлення порушених прав та інтересів позивача, законності та справедливості в цілому, як це дозволено суду, зокрема, Конституцією України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Отже, згідно вищезазначеного ОСОБА_1 всі перерахунки проведено відповідно до законодавства та матеріалів пенсійної справи.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що слід відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, то понесені судові витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України у відповідності до положень частини 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись Конституцією України, ст., ст. 6, 8, 9, 94, 122, 209-211, 241,242, 244,245,250, 293 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: О.Н. Борис

Повне рішення суду складено та підписано 25.05.2018 року.