Рішення № 74220952, 21.05.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/233/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут»

вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005

до відповідача: Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області

вул. Купецька, 13, м. Ніжин, 16600

про стягнення 911 723грн 80 коп.

За участю:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 007Др-144-1217 від 21.12.2017 представник

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 01-10/877 від 07.05.2018 представник

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» подано позов до Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області про стягнення 911 723,80 грн за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 29.01.2017 №11410243GVEB017, а саме: 885 297,66 грн заборгованості за спожитий природний газ, 18 556,74 грн пені, 1 588,63 грн річних, 6 280,77 грн інфляційних. Позивач просить покласти на відповідача судові витрати у сумі сплаченого судового збору 13 675,86грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 29.01.2017 №11410243GVEB017.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи на 24.04.2018.

19.04.2018 від відповідача надійшов відзив від 17.04.2018 №01-10/729 на позовну заяву, в якому відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 885 297,66грн та стягнення судового збору. В частині стягнення з відповідача штрафних санкцій – заперечує. Суд долучив поданий відзив до матеріалів справи.

23.04.2018 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив № Crz007.1-СК-3692-0418 від 20.04.2018. В поданій відповіді позивач зазначає, що у відзиві на позов не зазначено обґрунтованого заперечення щодо заявленого до стягнення розміру пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції з посиланням на норми права. Натомість зазначає, що відповідачу постачається природний газ, який позивач закуповує за договором купівлі-продажу, яким встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків. Суд долучив подану відповідь на відзив до матеріалів справи.

До початку підготовчого засідання від відповідача надійшло клопотання від 20.04.2018 № б/н про долучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом, документи долучено до матеріалів справи.

В підготовче засідання 24.04.2018 прибули уповноважені представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2018 підготовче засідання було відкладено на 21.05.2018. Ухвала виклик від 24.04.2018 (з урахуванням ухвали від 26.04.2018) була направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.

11.05.2018 на адресу суду від відповідача надійшли пояснення від 08.05.2018 №01-10/886 (з урахуванням зменшення позивачем позовних вимог) щодо відповіді на відзив, в яких відповідач зазначає, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, для вирішення питання стосовно зменшення заявлених вимог позивача щодо застосування штрафних санкцій, відповідачем 04.05.2018 направлено лист до Ніжинського міського голови ОСОБА_3 щодо сприяння в вирішенні питання з керівництвом ТОВ «Чернігівгаз Збут» стосовно добровільної відмови позивача від нарахування штрафних санкцій, при сплаті визначеного позивачем судового збору, щодо стягнення заборгованості в судовому порядку за договором постачання природного газу від 29.01.2017 №29-11410243GUEB017. В поданих поясненнях відповідач повідомляє про направлення 05.05.2018 листа до керуючого Ніжинським відділенням ПАТ «Чернігівгаз» враховуючи зауваження Фінансового управління Ніжинської міської ради щодо витрат природного газу зафіксованих в актах прийому-передачі природного газу за січень та лютий 2018 року на суму 61 216,93грн. В поданих поясненнях відповідач просить визнати позовні вимоги частково, що стосується оплати основного боргу в сумі 885 297,66 грн, втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів – 6 280,77 грн, нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожний день прострочення – 17 581,38 грн, нарахування штрафу 3% річних з простроченої суми – 1 588,63 грн та визнати позовні вимоги позивача щодо сплати відповідачем судових витрат у сумі 13 661,27грн у зв’язку зі зміною ціни позову. Суд долучив подані пояснення до матеріалів справи.

16.05.2018 від позивача надійшло клопотання №Crz007.1-СК-4431-0518 від 15.05.2018 про долучення до матеріалів справи додаткових документів та заяви про зменшення розміру позовних вимог № Crz007.1-СК-4430-0518 від 15.05.2018, клопотання про повернення судового збору №Crz007.1-СК-4428-0518 від 15.05.2018, з доказами їх направлення відповідачу. Судом долучені до матеріалів справи подані позивачем документи, заява та клопотання.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог № Crz007.1-СК-4430-0518 від 15.05.2018, яка підписана представником позивача ОСОБА_1, позивач зазначає, що ним в розрахунку пені та трьох процентів річних допущено арифметичну помилку та просить прийняти зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних на 0,07 грн за період з 10.02.2018 по 22.03.2018, в частині стягнення пені на 975,36 грн за період з 10.02.2018 по 22.03.2018. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 885 297,66 грн заборгованості за спожитий природний газ, 17 581,38 грн пені, 6 280,77 грн втрат від інфляції, 1 588,56 грн три проценти річних.

У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання.

Суд, перевіривши повноваження представника позивача, який підписав заяву про зменшення розміру позовних вимог, прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, оскільки вона не суперечить діючому законодавству, не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а справа розглядається з її урахуванням.

У поданому клопотанні №Crz007.1-СК-4428-0518 від 15.05.2018 про повернення судового збору, яке підписане представником позивача ОСОБА_1, позивач, посилаючись на зменшення розміру позовних вимог та відповідно на зміну ціни позову, яка становить 910 748,37грн, визначає, що судовий збір повинен становити 13 661,23грн. Позивач, посилаючись на п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» просить суд повернути 14,63 грн судового збору в зв’язку зі зменшенням розміру позовних вимог. Подане клопотання прийнято судом до розгляду.

18.05.2018 від відповідача надійшли заперечення №Crz007.1-СК-4636-0518 від 17.05.2018 на письмові пояснення відповідача щодо відповіді на відзив. В поданих запереченнях позивач зазначає, що правильність визначення об’єму нарахованого спожитого природного газу за спірний період підтверджують акти приймання-передачі природного газу №ЧН00023141, ЧН00026657 додані стороною відповідача, які скріплені печаткою та підписом відповідача та оператора ГРМ. Подані заперечення долучено судом до матеріалів справи.

Частиною 1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст.191 Господарського процесуального кодексу України).

В підготовчому засідання уповноваженим представником відповідача подано заяву про визнання позовних вимог від 21.05.2018, до якої додано оригінал довіреності Управління освіти Ніжинської міської ради від 07.05.2018 №01-10/877 виданої ОСОБА_2 В поданій заяві відповідач зазначає, що він визнає всі позовні вимоги щодо заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410243GVEB017, який виник за поставку природного газу в січні та лютому 2018 року, а саме: основного боргу в розмірі 885 297,66 грн, пені 17 581,38 грн, втрат від інфляції 6 280,77 грн, три проценти річних у сумі 1 588,56грн, яка підписана представником Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області за довіреністю від 07.05.2018 01-10-877 ОСОБА_2 Подана заява долучена судом до матеріалів справи та прийнята до розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подану заяву відповідача про визнання позову від 21.05.2018, роз’яснивши сторонам наслідки визнання відповідачем позову, перевіривши повноваження представника позивача ОСОБА_2 щодо права визнання повністю або частково позову, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 відповідно до довіреності від 07.05.2018 №01-10/877 надано право визнання повністю позову та право підписувати вказану заяву, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, і відповідно відсутні підстави для постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.

Позивачем подано заяву про повернення 6830,62 грн 50% судового збору в порядку статті 130 Господарського процесуального кодексу України в зв’язку з визнанням відповідачем позовних вимог. Подана заява долучена судом до матеріалів справи та прийнята судом до розгляду.

За приписами ч.3 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч.4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191 та 192 цього Кодексу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 29.01.2017 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як споживачем) було укладено договір №11410243GVEB017 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (надалі – договір).

У преамбулі вказаного договору сторони зазначили, що публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз», далі – оператор ГРМ, з яким споживач уклав договір розподілу природного газу: ПАТ «Чернігівгаз». Договір розподілу природного газу між споживачем та оператором ГРМ укладено на підставі заяви приєднання №09420243GUDS016 від 01.01.2016.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов’язується передати у власність споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем у 2017 році ДК 016:2010 КОД 06.20.1 – газ природний, скраплений або в газоподібному стані (ДК 021:2015 КОД 09123000-7- природний газ) (далі - газ), а споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Таким чином, укладений між сторонами договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2016 по своїй правовій природі є договором поставки. Доказів припинення чи розірвання договору в порядку, передбаченому п. 11.4. договору, сторони суду не надали.

Пунктами 11.5., 11.6. договору, передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладення додаткової угоди. Будь-які зміни та доповнення до цього договору, внесені належним чином, є його невід’ємними частинами.

Згідно з умовами договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2017 до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору плановий обсяг газу до 320,500 тис.куб.м.: у січні 67,550 тис.куб.м., у лютому 67,585 тис.куб.м., у березні 43,800 тис.куб.м., у квітні 23,760 тис.куб.м., у жовтні 13,060 тис.куб.м., у листопаді 40,555 тис.куб.м., у грудні 64,190 тис.куб.м.

Згідно з п.2.3 договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п.4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

За умовами п.2.9 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

п.2.9.1 – за підсумками розрахункового періоду споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов’язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

п.2.9.2 – на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника у письмовій формі або з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в редакції додаткової угоди від 28.03.2017).

п.2.9.3 – споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов’язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.

У п.3.2 договору сторони встановили, що ціна за 1000куб.м природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить 8926,24грн за 1000куб.м., в т.ч. ПДВ 20%.

Загальна сума договору складає 2860859,92 грн, в т.ч. ПДВ. (п. 3.3 договору).

За умовами п.3.4 договору ціна, зазначена в п.3.2 договору може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п.3.5. договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.4. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладено ряд додаткових угод щодо зміни ціни до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017, а саме: 31.01.2017, 27.02.2017, 28.03.2017, 13.09.2017, 30.10.2017, 01.11.2017, 26.12.2017. Крім того, додатковим угодами від 27.02.2017, від 30.10.2017, від 01.11.2017 та від 26.12.2017 також змінювалися планові обсяги постачання газу по місяцях.

29.12.2017 сторонами укладено додаткову угоду щодо продовження строку дії до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017, у п.1 якої сторони керуючись ч. 5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» дійшли згоди продовжити строк дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2018 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Пунктом 2 додаткової угоди від 29.12.2017 сторони погодили, що дана додаткова угода вважається укладеною з дати її підписання.

23.01.2018 сторонами укладено додаткову угоду до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243GVEB017 від 29.01.2017, відповідно до умов якої (п. 1) сторони погодили доповнити п. 1.3 розділу І договору новим абзацом: «Планові обсяги постачання газу на 2018 рік по місяцях: січень – 20,000, лютий – 15,007, березень – 5,000.

Пунктом 2 додаткової угоди від 23.01.2018 сторони домовились викласти п. 3.2 та п.3.3 договору в наступній редакції: «Ціна, з 01.01.2018 року за 1000 куб. м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить: 11157,24 грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%». Відповідно до п. 3 додаткової угоди від 23.01.2018 сторони доповнили п. 3.3 договору новим абзацом «У відповідності до законодавства, що регулює відносини на ринку природного газу та у сфері державних або публічних закупівель сторони дійшли згоди збільшити суму договору на 2018 рік, відповідно до затверджених видатків, на 446367,70 грн, що не перевищує 20% від суми договору.».

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди від 23.01.2018 вона вважається укладеною з дати її підписання і поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2018 по 31.03.2018 – в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 331 665,38 грн, зокрема, у січні 2018 в обсязі 62,548 тис.куб.м. на суму 697 863,05 грн, та у лютому 2018 в обсязі 58,541 тис.куб.м. на суму 633 802,33 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу №ЧРЗ00000354 за січень 2018 та № ЧРЗ00002246 за лютий.

Відповідач не заперечив щодо обсягу та вартості отриманого природного газу у січні 2018 року та лютому 2018.

Згідно з п.4.1 договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

У п.4.2 договору сторони зазначили, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

п.4.2.1 договору – 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

п.4.2.2 – у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п’ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

п.4.2.3 – остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Таким чином, відповідач мав розрахуватись за поставлений позивачем у січні 2018 природний газ у строк до 10.02.2018, у лютому 2018 до 10.03.2018.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань частково розрахувався за спожитий у січні 2018 року природний газ, перерахувавши 16.02.2018 на рахунок позивача – 446 367,70грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача з призначенням платежу: «за постачання природного газу; акт №ЧРЗ00000354/1 рах. №00000477,/1 від 12.02.17, дог.№ 11410243GUEB017 від 29.01.2017» (а.с. 28).

За таких обставин заборгованість відповідача на час звернення позивача до суду становить – 885 297,66 грн, що підтверджується двостороннім актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018-14.03.2018, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.29), і яка визнається відповідачем.

Відповідачем не подано суду доказів повної оплати вартості спожитого природного газу у січні, лютому 2018 року.

Виходячи з викладеного, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 885 297,66 грн є обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, відповідачем визнаються та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 6 280,77 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції (індекс інфляції за лютий 2018 року – 100,9%), яка розрахована на суму заборгованості відповідача 697863,05грн за спожитий у січні 2018 року природний газ, 1588,56 грн 3% річних ( з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог) за період з 10.02.2018 по 22.03.2018 та 17581,38 грн пені ( з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог) за період з 10.02.2018 по 22.03.2018.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання ( ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України – штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 17581,38 грн за період прострочення грошового зобов’язання з 10.02.2018 по 22.03.2018.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши подані розрахунки позивача суд встановив, що позивачем правомірно здійснено нарахування втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів розрахованих за лютий 2018 в сумі 6280,77 грн та 3% річних за період з 10.02.2018 по 22.03.2018 в сумі 1588,56 грн.

Таким чином, 6280,77 грн втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 1588,56 грн 3% річних за період з 10.02.2018 по 22.03.2018 підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за поставлений у січні, лютому 2018 природний газ своєчасно не розрахувався, вимоги позивача визнав, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 885297грн 66коп. боргу, 17581грн38коп пені, 1588грн 56коп. 3% річних, 6280грн77коп втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, зокрема, у статті 7 передбачений порядок повернення судового збору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом

Як вбачається з платіжного доручення від 19.03.2018 №688, позивачем, при подачі позову при визначеній первісній ціні позову 911723,80грн було сплачено 13675,86 грн судового збору.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог і прийняття судом такого зменшення, ціна позову становить 910748,37грн, судовий збір повинен становити 13661,23 грн (1,5 відсотка ціни позову).

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що сплачена сума судового збору у розмірі 14,63 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в разі зменшення розміру позовних вимог, а клопотання позивача №Crz007.1-СК-4428-0518 від 15.05.2018 задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у даній справі, у зв'язку з визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а відповідна заява позивача від 21.05.2018 підлягає задоволенню.

Отже, підлягає поверненню з державного бюджету позивачу судовий збір у розмірі 6830,62 грн, сплачений платіжним дорученням №688 від 19.03.2018 на суму 13675,86 грн оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/233/18 (а.с. 10).

Відповідно до ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням викладеного та задоволення позову, судовий збір у сумі 6830,61грн (50 % від сплаченого при поданні позову), підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 42, 46, 73-80, 86, 129, 130, 165, 185, 191, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» до Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області про стягнення 910748грн37 коп. за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 29.01.2017 №11410243GVEB017, а саме: 885297грн66коп. заборгованості за спожитий природний газ, 17581грн38коп пені, 1588грн 56коп. 3% річних, 6280грн77коп втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області (вул. Купецька, 13, м. Ніжин, 16600, ідентифікаційний код 02147606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (вул. Любецька, 68, м. Чернігів, ідентифікаційний код 39576385) 885297грн66коп. заборгованості за спожитий природний газ, 17581грн38коп пені, 1588грн 56коп. 3% річних, 6280грн77коп втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та 6830грн61коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Клопотання від 05.05.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» про повернення судового збору у сумі 14грн 63коп. та заяву від 21.05.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» про повернення судового збору у сумі 6830грн62коп. задовольнити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернігівгаз Збут» (вул. Любецька, 68, м. Чернігів, ідентифікаційний код 39576385) з Державного бюджету України (рахунок №31217206783002, банк одержувача – ГУДКСУ у Чернігівській області м. Чернігів, одержувач – УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030101, код банку 853592, код ЄДРПОУ 38054398) судовий збір в сумі 14грн.63коп. та 6830грн62коп., а всього 6845грн25коп., сплачений згідно платіжного доручення №688 від 19.03.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/233/18 Господарського суду Чернігівської області.

6. Це рішення є підставою для повернення надлишково сплаченої суми судового збору у сумі 14грн.63коп. та 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, у сумі 6830грн.62 коп. з Державного бюджету України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.05.2018.

Суддя Н.Ю.Книш