Рішення № 74220898, 24.05.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Справа № 925/387/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

ОСОБА_2 – директор,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКРІС-АГРО”,

м. Полтава

до товариства з обмеженою відповідальністю “Колос 14”,

с. Лубенці, Кам’янського району, Черкаської області

про стягнення 49 198 грн. 64 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю “ІНКРІС-АГРО” до товариства з обмеженою відповідальністю “Колос 14” про стягнення з відповідача 20 884 грн. 97 коп. пені, 19 676 грн. 44 коп. 28% річних та 8 637 грн. 23 коп. інфляційних втрат, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки на умовах відстрочки платежу №28-Чк від 28 серпня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено. Справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 24 травня 2018 року.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву у визначений судом строк суду не надав, про дату та час проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Оскільки про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином, та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 24 травня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/387/18.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки поставив відповідачу товар на умовах визначених договором поставки №28-Чк на умовах відстрочки платежу від 28 серпня 2017 року, проте свій обов’язок щодо оплати придбаного товару відповідач не виконав, у зв’язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 8 637 грн. 23 коп. інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, 19 676 грн. 44 коп. 28% річних та 20 884 грн. 97 коп. пені з урахуванням вимог п. 7.2. договору.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 28 серпня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКРІС-АГРО” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Колос 14” (покупець) було укладено договір поставки за №28-Чк на умовах відстрочки платежу (а.с.11-12).

Згідно п. 1.1. договору в строки, визначені договором, постачальник зобов’язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі-товар), а покупець - прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки покупцю та базис поставки, строк оплати, а також інші умови, визначені в Додатках до договору, які є невід’ємними його частинами. Фактична номенклатура, асортимент та кількість по задоволеним постачальником замовленням визначаються згідно видаткових накладних (п. 1.2. договору).

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 130 867 грн. 20 коп., що підтверджується копією видаткової накладної від 05 вересня 2017 року за №1619.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у видатковій накладній та відтиском печатки товариства з обмеженою відповідальністю “Колос -14”.

Покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах відстрочки оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2.- 2.3., на строк зазначений у Додатку до даного договору, який є його невід’ємною частиною, від дати переходу права власності на товар до покупця, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника (п. 2.4. договору).

Згідно додатку №ІА000001583 від 28 серпня 2017 року до договору поставки (а.с. 13) строк оплати до 02 жовтня 2017 року.

Однак свій обов’язок, щодо оплати поставленого товару відповідач не виконав, в зв’язку з чим позивач у березні 2018 року звернувся до господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу.

Ухвалою суду від 12 березня 2018 року зі справи №925/200/18 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю “ІНКРІС-АГРО” у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Колос 14” 15 399 грн. 30 коп. пені, 15 158 грн. 89 коп. 28% річних, 6 019 грн. 89 коп. інфляційних втрат за договором поставки №28-Чк на умовах відстрочки платежу від 28 серпня 2017 року та додатку №ІА000001583 від 28 серпня 2017 року до договору №28-Чк від 28 серпня 2017 року.

У вищевказаній ухвалі суд зазначив, що відповідно до частини 2 статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Судовим наказом від 12 березня 2018 року зі справи №925/200/18 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Колос 14” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКРІС-АГРО” 130 867 грн. 20 коп. боргу за договором поставки №28-Чк на умовах відстрочки платежу від 28 серпня 2017 року та додатку № ІА000001583 від 28 серпня 2017 року до договору №28-Чк від 28 серпня 2017 року.

Однак відповідач порушив своє зобов’язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення пені, інфляційних втрат та річних.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 7.2. договору у випадку порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару. За порушення даних умов договору покупець сплачує за кожен день прострочення платежу, після закінчення строку відстрочки платежу, визначеного п. 2.4. договору, на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов’язань здійснюється без застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (п. 7.3. договору).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки сторонами було визначено, що нарахування неустойки здійснюється без обмежень строків передбачених ч.6 ст.232 ГК України, то нарахування пені понад строки встановлені ч. 6 ст.232 ГК України не суперечить вимогам чинного законодавства.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 20 884 грн. 97 коп. пені нарахованої за період з 03 жовтня 2017 року по 16 квітня 2018 року на суму боргу в розмірі 130 867 грн. 20 коп.

Розмір пені нарахований вірно, а тому з відповідача підлягає стягненню 20 884 грн. 97 коп. пені.

Пунктом 7.2. договору визначено, що за порушення умов договору покупець сплачує на користь постачальника 28% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч.2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначеної статті Закону проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником (постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 01 липня 2014 року № 3-32гс14 у справі №5010/1575/2012-20/83, від 01 липня 2014 року № 3-31гс14 у справі №11/5026/1925/2012).

Договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, проте, не інший спосіб їх обчислення.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 8 637 грн. 23 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції нарахований за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року та 19 676 грн. 44 коп. 28% річних нарахованих за період з 03 жовтня 2017 року по 16 квітня 2018 року.

Отже, суд вважає правомірним нарахування позивачем 28% річних, оскільки сторони дійшли згоди щодо зміни процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та встановили її у розмірі 28%.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що інфляційні та річні нараховані позивачем в меншому розмірі, однак позивач самостійно визначив розмір заявлених до стягнення інфляційних та річних, а тому заявлені до стягнення суми підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Колос 14”, вул. Завгороднього, 2А, с. Лубенці, Кам’янського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 36027856, р/р 26001500270456 у ПАТ “Креді ОСОБА_3”, МФО 300614 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКРІС-АГРО”, вул. Соборності, 66, м. Полтава, ідентифікаційний код 38661762, р/р 26003543294 в АТ “ОСОБА_4 ОСОБА_1”, МФО 380805 – 20 884 грн. 97 коп. пені, 8 637 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 19 676 грн. 44 коп. 28% річних та 1 762 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 25 травня 2018 року.

Суддя А.В.Васянович