Рішення № 74220392, 15.05.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р. м. Київ Справа № 911/218/18

за позовом Приватного підприємства «Мега Тур», м. Запоріжжя

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПІК-Україна», Київська обл., м. Бровари

та відповідача 2 Публічного акціонерного товариства Банк «Морський», АР Крим, м. Севастополь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Приватного підприємства «Вікі», м. Миколаїв

про визнання недійсним договору

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Ющенко А.В.

За участю представників учасників у справі:

від ТОВ «ЕКОПІК-Україна»: Шерегі В.М., Педак С.В.;

від ПАТ Банк «Морський»: Купчик Г.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

до господарського суду Київської області звернулось Приватне підприємство «Мега Тур» з позовною заявою від 02.02.2018 б/№ до ТОВ «ЕКОПІК-Україна» та ПАТ Банк «Морський» про визнання недійсним договору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на порушення ст. 512, 514, 1077, 1079 Цивільного кодексу України при укладенні договору від 16.06.2014 про відступлення права вимоги, укладеного між Відповідачами 1, 2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2018 відкрито провадження у справі № 911/218/18 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.03.2018; залучено ПП «Вікі» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 2; встановлено строк для Відповідачів 1, 2 для подання відзивів на позов - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

28.02.2018 до суду надійшов відзив Відповідача 2 ПАТ Банк «Морський» від 23.02.2018 № 15/18-Л (вх. № 4180/18) на позовну заяву.

Ухвалою суду від 13.03.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 17.04.2018; встановлено Позивачу строк для подачі відповіді на відзив Відповідача 2 - до 06.04.2018.

12.04.2018 до суду надійшла відповідь Відповідача 1 ТОВ «ЕКОПІК-Україна» від 10.04.2018 б/№ (вх. № 7256/18) на відзив Відповідача 2 ПАТ Банк «Морський» щодо позову.

Також 12.04.2018 до суду надійшов відзив Відповідача 1 ТОВ «ЕКОПІК-Україна» від 10.04.2018 б/№ (вх. № 7257/18) на позовну заяву ПП «Мега Тур».

Ухвалою суду від 17.04.2018 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «ЕКОПІК-Україна» про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву ПП «Мега Тур»; закрито підготовче провадження у справі № 911/218/18; призначено справу для розгляду по суті в судовому засіданні 15.05.2018.

У судове засідання 15.05.2018 з'явились представники Відповідачів 1, 2. Інші учасники у справі у судове засідання представників не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до норм ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Відповідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала господарського суду Київської області від 17.04.2018 про закриття підготовчого засідання і призначення справи № 911/218/18 до розгляду по суті оприлюднена 25.04.2018.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи (згідно відмітки канцелярії господарського суду Київської області на звороті останнього аркушу ухвали), копію ухвали господарського суду Київської області від 17.04.2018 у справі № 911/218/18 надіслано ПП «Мега Тур» і ПП «Вікі» 20.04.2018.

Судом встановлено, що згідно відомостей з веб-порталу УДППЗ «Укрпошта», поштові відправлення № 0103264318924, адресоване ПП «Мега Тур» і № 0103264318916, адресоване ПП «Вікі», не вручені під час доставки: 03.05.2018 та 27.04.2018 відповідно (інші причини).

Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що Позивач та Третя особа належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

15.05.2018 в судовому засіданні представник Відповідача 2 позовні вимоги визнала, підтримала повністю та під час судових дебатів просила суд задовольнити позов. Представники Відповідача 1 проти позову заперечили з тих підстав, що оспорюваний договір від 16.06.2014 про відступлення права вимоги не містить ознак факторингу, отже позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку з чим представники Відповідача 1 просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

У судовому засіданні 15.05.2018, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників у справі, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2012 між ПАТ Банк «Морський» (банк, Відповідач 2 у справі) та ПП «Вікі» (позичальник, Третя особа у справі) було укладено Кредитний договір № 460312-КЮ (з урахуванням подальших змін), відповідно до умов якого (п. 1.1.) банк надає позичальнику на умовах даного договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати, повернути банку грошові кошти, видані у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії для ведення фінансової, господарської та іншої статутної діяльності, в тому числі на поповнення обігових коштів з кредитним лімітом 15000000,00 грн. та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених даним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, 15.03.2013 між ПАТ Банк «Морський» та ПП «Мега Тур» укладено Договір поруки № 460312/П-1.

16.06.2014 між ПАТ Банк «Морський» та ТОВ «ЕКОПІК-Україна» укладено Договір про відступлення права вимоги за договором № 460312-КЮ від 15.03.2012 (надалі також: «Договір відступлення»).

Як зазначає Позивач, правовідносини між ПАТ Банк «Морський» та ТОВ «ЕКОПІК-Україна» виникли із договору фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторингу), оскільки предметом оспорюваного Договору є відступлення права грошової вимоги до боржника за відповідну плату.

Таким чином Позивач зазначає, що Договір відступлення за своєю правовою природою є договором факторингу, а ТОВ «ЕКОПІК-Україна» за договором фактично виступило фактором, однак вказана особа не має право здійснювати факторингові операції, оскільки не є фінансовою установою.

Враховуючи викладене Позивач вказує, що оспорюваний договір укладений з порушенням ст. 512, 514, 1077, 1079 ЦК України, та даний договір порушує права Позивача, оскільки у разі пред'явлення ТОВ «ЕКОПІК-Україна» вимог до ПП «Мега Тур» в межах Договору поруки, Позивач буде зобов'язаний сплатити кошти особі, яка набула статусу кредитора за кредитним договором з порушенням норм Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і ст. 1077 ЦК України.

Отже з позиції Позивача Договір відступлення підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Визнаючи позов Позивача Відповідач 2 ПАТ Банк «Морський» у відзиві зазначає, що крім заявлених Позивачем підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, даний договір має бути визнаний недійсним також з інших підстав.

Зокрема Відповідач 2 зазначив, що спірний договір укладено в червні 2014, тобто в період початку окупації внаслідок збройної агресії РФ території АР Крим, неможливості здійснення банком повноцінної діяльності, анулювання банківської ліцензії, фактично напередодні стану неплатоспроможності банку. Вказані обставини призвели до необхідності передачі права вимоги за кредитними договорами іншій особі - ТОВ «ЕКОПІК-Україна», яка б змогла продовжити діяльність по стягненню заборгованості за кредитним договором з метою збереження активів банку, та умови спірного договору є вкрай невигідними, адже банк передав ТОВ «ЕКОПІК-Україна» вимоги на мільйони гривень без надходження оплати за таке відступлення.

Таким чином з позиції Відповідача 2 спірний договір має бути визнаний недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, оскільки договір укладено за тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах.

Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що суд з'ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються (ст. 209 ГПК України).

Судом встановлено, що підставами позову ПП «Мега Тур» про визнання недійсним Договору відступлення є наявність ознак факторингу та відповідно порушення ст. 512, 514, 1077, 1079 ЦК України при укладенні спірного договору. При цьому Позивачем не визначено підстав позову про визнання правочину недійсним відповідно до ст. 233 ЦК України.

Отже заявлена Відповідачем 2 підстава для визнання недійсним Договору відступлення в порядку ст. 233 ЦК України не є предметом позову і відповідно не може бути розглянута в межах даного судового процесу.

При цьому суд зазначає, що у разі наявності відповідних підстав ПАТ Банк «Морський» не позбавлений права вирішити питання недійсності правочину в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як вже зазначено вище, заперечуючи проти позову представники Відповідача 1 в судовому засіданні зазначили, що оспорюваний договір не містить ознак факторингу та є договором відступлення права вимоги, отже відсутні порушення ст. 1077, 1079 ЦК України та відповідно позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Глава 47 ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо порядку та підстави заміни сторін у зобов'язанні.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначені ст. 512 ЦК України, в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так і оплатним.

У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Водночас щодо суб'єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 ЦК України, зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Разом з тим, законодавець визначив факторинг, як кредитну операцію, про що зазначено у ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального законодавства, договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі ст. 1077 ЦК України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.

Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження клієнта за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує від фактора послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження клієнта, з обов'язком клієнта оплатити користування ними.

При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

У разі ж якщо договором передбачено відступлення первісним кредитором права вимоги до боржника новому кредитору з обов'язком нового кредитора сплатити за це первісному кредитору відповідні грошові кошти, та не передбачено зворотного обов'язку первісного кредитора з оплати новому кредитору відповідної плати за надання грошових коштів взамін відступленої вимоги, то такий договір не може бути визнаний договором факторингу, а є за правовою природою оплатним договором відступлення права вимоги (цесії).

Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.

Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні (відступленні права вимоги).

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов'язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі 910/2489/17.

Судом встановлено, що згідно п. 1.1. Договору відступлення, первісний кредитор (ПАТ Банк «Морський»), в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за плату, передбачену цим договором, відступає (передає), а новий кредитор (ТОВ «ЕКОПІК-Україна») приймає (набуває) право грошової вимоги первісного кредитора за Кредитним договором № 460312-КЮ від 15.03.2012 з урахуванням змін та доповнень до нього, укладеним між первісним кредитором та ПП «Вікі» (Боржник). Загальна сума заборгованості Боржника за правочином, вказаним в п. 1.1. цього договору, станом на дату укладення цього договору, становить 16178117,07 грн., з яких: 15000000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 1178117,07 грн. - заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам.

До нового кредитора переходить право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та зазначені у п. 1.1. цього договору (п. 1.2. Договору відступлення).

Відповідно до п. 1.7. Договору відступлення, у разі отримання первісним кредитором від боржника коштів в рахунок погашення заборгованостей за кредитним договором після здійснення відступлення прав за цим договором, первісний кредитор зобов'язується забезпечити перерахування таких коштів новому кредитору протягом трьох робочих днів з моменту отримання таких коштів.

Згідно п. 2.1. Договору відступлення, первісний кредитор та новий кредитор домовились, що загальна вартість відступлених прав вимог за кредитним договором (ціна продажу) складає 16178117,07 грн. та оплачується новим кредитором відповідно до умов, визначених у п. 2.2. цього договору.

Пунктами 2.2. Договору відступлення передбачено, що новий кредитор зобов'язаний оплатити первісному кредитору вартість відступлених прав за кредитним договором (ціну продажу) шляхом перерахування суми, зазначеної в п. 2.1. цього договору протягом 5 робочих днів з моменту отримання грошових коштів від боржника. У разі отримання грошових коштів не в повному обсязі, зазначеному в п. 2.1. договору, а частками, новий кредитор перераховує грошові кошти у розмірі отриманої частки та перераховує цю частку первісному кредитору протягом 5 робочих днів з моменту її отримання.

Відповідно до п. 3.1.-3.3. Договору відступлення, новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору вартість відступлених прав вимог (ціну продажу) за кредитним договором відповідно до умов цього договору. Первісний кредитор зобов'язаний відступити новому кредитору право вимоги згідно з умовами цього договору. Первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту підписання цього договору передати новому кредитору оригінали документів, що підтверджують зобов'язання боржника перед ним та інші документи на вимогу нового кредитора, що мають безпосереднє відношення до правовідносин первісного кредитора з боржником.

Договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (п. 6.1 Договору відступлення).

За наслідком дослідження умов Договору про відступлення права вимоги від 16.06.2014, укладеного між ПАТ Банк «Морський» та ТОВ «ЕКОПІК-Україна», судом не встановлено наявності положень договору, якими передбачено зворотній обов'язок первісного кредитора з оплати новому кредитору відповідної плати за надання грошових коштів взамін відступленої вимоги; не встановлено факту надання спірним договором фінансової послуги та отримання плати за фінансову послугу; судом встановлено, що метою оспорюваного договору є безпосередньо заміна кредитора у зобов'язанні; права та обов'язки сторін визначено договором відповідно до Глави 47 ЦК України.

Таким чином суд дійшов висновку, що оспорюваний Договір про відступлення права вимоги від 16.06.2014, укладений між ПАТ Банк «Морський» та ТОВ «ЕКОПІК-Україна», за своєю правовою природою є оплатним договором відступлення права вимоги (цесії).

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи викладене вище, Позивачем не доведено та судом не встановлено наявності порушень ст. 512, 514, 1077, 1079 ЦК України при укладенні Відповідачами 1, 2 спірного договору, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Позивача, отже суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1762,00 грн. покладаються на Позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати у справі у вигляді судового збору за подачу позову у сумі 1762,00 грн. покласти на Позивача Приватне підприємство «Мега Тур».

3. Копію рішення надіслати учасникам у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 25.05.2018.

Суддя С.Ю. Наріжний