Рішення № 74220350, 24.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2018Справа № 910/1356/18Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., секретарі судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04074, м.Київ, вул. Бережанська,7)

до Приватного підприємства "Будремкомплект" (04077, м.Київ, вул. Дніпроводська,1-А)

про стягнення 49 588,18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Савченко Н.О. за дов.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення 49 588,18 грн. боргу, а саме: 14708,47 грн. пені, 21860,05 грн. штрафу, 13019,66 грн. збитків за неналежне виконання Приватним підприємством "Будремкомплект" своїх зобов'язань щодо виконання робіт по договору № 100 від 30.05.2017 на виконання реконструкції гаражних боксів № 2 та № 8 з підсиленням конструкції даху та переплануванням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.02.2018.

Ухвалою суду від 27.02.2018 відкладено підготовче засідання на 05.04.2018.

20.03.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання робіт у період з 20.07.2017 по 02.08.2017 суперечить умовам договору, оскільки сторонами додатковою угодою № 1 встановлено строк виконання робіт: 82 календарні днів, а нарахування у період з 21.08.2017 по 13.09.2017 у зв'язку із припиненням зобов'язань; вимога позивача про стягнення збитків у зв'язку із завищенням вартості матеріалів підрядником є безпідставною.

03.04.2018 позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, заперечення на відзив та документи для долучення до справи.

В судовому засіданні 05.04.2018 судом оголошено перерву на 24.04.2018.

Відповідач у засідання суду 24.04.2018 не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2018.

У зв'язку з відрядженням судді Ярмак О.М. на навчання до Національної школи суддів України на період з 14 по 18 травня 2018 року включно, відповідно до наказу В.о. голови Господарського суду міста Києва Босого В.П. № 45-А від 04.05.2018, судове засідання по справі, призначене на 17.05.2018, перенесено на 24.05.2018.

У судовому засіданні 24.05.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У судовому засіданні 24.05.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30.05.2017 між позивачем - Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (замовник за договором) та відповідачем - Приватним підприємством "Будремкомплект" (підрядник за договором) був укладений договір № 100, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати роботи по реконструкції гаражних боксів № 2 та № 8 (будівлі літера «А») з підсиленням конструкції даху та переплануванням за адресою: вул.Бережанська, 7 в Оболонському районі м.Києва згідно з Договірною ціною, Локальним кошторисом, Підсумковою відомістю ресурсів.

Відповідно до п.4.1 договору сторони визначили, що загальна ціна Договору відповідно до Додатку № 1 є твердою і складає 284 000,00 грн., в тому числі: ПДВ 47 333,33 грн., що може бути змінена Замовником залежно від фінансування видатків. У цьому випадку Сторони підписують додаткову угоду до цього Договору. Вартість одиниці Робіт не повинна перевищувати норм ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 ( із змінами і доповненнями).

Згідно з підп. 3 п. 1 Постанови КМУ від 23 квітня 2014 р. № 117 замовник сплачує підрядникові авансовий платіж на придбання будівельних матеріалів:- в розмірі 30%, що становить 85200,00 грн., в тому числі 20% ПДВ (п.4.2 договору).

Сторони у пп.4.2-4.3 погодили, що розрахунки за цим договором виконуються між замовником і підрядником за виконані Роботи на підставі акту приймання виконаних ремонтних робіт (далі - (ф. КБ-2в)) та довідки про вартість виконаних ремонтних робіт та витрати (далі - (ф. КБ-3)).

Замовник оплачує вартість виконаних робіт у терміни, що не перевищують 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних ремонтних робіт (ф.КБ-2в) і довідки про вартість виконаних ремонтних робіт та витрати (ф.КБ-3), відповідно до коду економічної кваліфікації видатків, але після надходження коштів з державного бюджету на зазначені цілі.

За умовами п.4.4 договору, кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Сторони домовились про те, що загальний строк (термін) виконання всіх виконаних робіт в цілому (результат виконаних робіт) за цим договором складає 50 (п'ятдесят) календарних днів з моменту підписання його сторонами, та що підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт, відповідно до умов цього договору, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту підписання договору (п.5.1 договору).

Згідно п.5.2 договору, замовник протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після отримання примірників (ф. КБ-2в) та (ф. КБ-3) зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи, підписати (ф. КБ-2в) і (ф. КБ-3) та повернути їх підряднику по одному примірнику підписаного (ф. КБ-2в) і (ф. КБ-3) або надати Підряднику мотивовану письмову відмову протягом 10 календарних днів в підписанні (ф. КБ-2в) та (ф. КБ-3).

Матеріалами справи встановлено, що позивач на виконання умов договору за виставленим підрядником рахунком-фактуром № 1 від 30.05.2017 перерахував на рахунок ПП «Будремкомлек» аванс по договору № 100 від 30.05.2017 у розмірі 85 200,00 грн. за платіжним дорученням № 553 від 06.06.2017.

21.07.2017 замовник листом № 704 у відповідь на пропозицію підрядника № 99 від 14.07.2017 укласти додаткову угоду про продовження строків виконання робіт по договору та збільшення договірної ціни, погодження не надав, також зазначив, що станом на 21.07.2017 обумовлені роботи не виконані, що ставить під сумнів їх подальше виконання.

При цьому, 03.08.2017 сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору № 100 від 30.05.2017, в якій п.4.1 договору виклали у редакції: «У зв'язку із зміною проектних рішень вартість додаткових робіт у складі договірної ціни визначена у сумі 28286,40 грн., тобто збільшити суму договору на 28286,40 грн., в т.ч. ПДВ 4714,40 грн. Загальна ціна договору становить 312 286,40 грн., в т.ч. ПДВ 20% 52047,73 грн.».

Цією ж додатковою угодою № 1 сторони домовились про те, що загальний строк (термін) усіх виконаних робіт в цілому (результат виконаних робіт) за цим договором складає 82 календарних дня з моменту підписання його сторонами, та що підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт відповідно до умов цього договору протягом 1 робочого дня з моменту підписання договору.

13.09.2017 сторони додатковою угодою № 2 до договору дійшли згоди, у зв'язку із закінченням терміну виконання робіт та відповідно до п.6.3.8 та п.12.7 договору № 100 від 30.05.2017 замовник розриває його в односторонньому порядку з 21.08.2017. Заборгованість підрядника перед замовником складає 85 200,00 грн. авансового платежу, що був сплачений платіжним дорученням № 533 від 06.06.2017.

13.09.2017 підрядником та замовником було підписано та скріплено печатками Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2017 (форма КБ-3) та Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 (форма КБ-2В) на суму 85 200,00 грн.

Позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору щодо своєчасності та в повному обсязі виконання ремонтних робіт по договору, оплачених частково авансовим платежем, нараховує та просить стягнути відповідно до пп.9.4 та 9.6 договору: 14 708, 47 грн. пені та 21 860,05 грн. штрафу, а також заявляє про понесення збитків у сумі 13019,66 грн. завданих в результаті завищення ПП «Будремокомплект» вартості матеріалів в акті приймання виконаних робіт договору № 100 від 30.05.2017, що встановлено в Акті № 91 від 26.10.2017 Департаментом внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справи України за результатом перевірки фінансового-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2016 по 01.09.2017.

Відповідач позов не визнає, заявляє про безпідставність заявлених вимог, враховуючи збільшення сторонами строку виконання робіт, та недоведеність понесення збитків з його вини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором підряду, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

Виходячи із суті правовідносин сторін та наданих матеріалів, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було сплачено авансовий платіж у сумі 85 200,00 грн., відповідач у визначений строк: 82 календарні дні з моменту підписання договору, тобто до 20.08.2017 роботу не виконав, тому сторони підписавши додаткову угоду № 2 від 13.09.2017 погодили розірвання договору з 21.08.2017 за ініціативи замовника у зв'язку із закінченням строку виконання робіт; при цьому, сторонами було 13.09.2017 підписано довідку КБ-3 та Акт КБ-2 на суму 85 200,00 грн., чим зафіксовано факт передачі підрядником та прийняття замовником частини виконаних ремонтних робіт по договору на суму 85 200,00 грн.

Тобто, відповідач всупереч договору своє зобов'язання з виконання ремонтних робіт не виконав у визначені строки, здійснивши передачу частини робіт після встановленого договором граничного строку, що підтверджується вказаними первинними документами, сторонами були розірвані договірні відносини з 21.08.2017.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання зі своєчасного та в повному обсязі виконання робіт по договору.

Пунктом 9.4 договору визначено, що у випадку несвоєчасного або виконання робіт не в повному обсязі, підрядник зобов'язується сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості робіт, виконання яких затримано, за кожен день прострочення. Якщо термін прострочення виконання робіт перевищує 20 днів з підрядника додатково сплачується штраф у розмірі 7% від вартості робіт, виконання яких затримано.

Згідно п.9.6 договору, за користування коштами у разі несвоєчасного виконання робіт підрядник сплачує замовнику 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли роботи мали бути виконані, до дня фактичного прийняття робіт або повернення суми попередньої оплати.

За прострочення виконання робіт позивачем нараховано:

за період з 20.07.2017 по 02.08.2017(до дати підписання додаткової угоди), тобто 14 календарних днів прострочення,: 3976,00 грн. пені на суму 284 000,00 грн. (договірна ціна по договору), 1 192,82 грн. пені за користування коштами у розмірі 0,1% від суми 85 200,00 грн. авансу за 14 днів прострочення;

за період з 21.08.2017 по 13.09.2017 (24 календарні днів прострочення): 7494,87 грн. пені на суму 312 286,40 грн. (договірна ціна в редакції додаткової угоди № 1), 2044,80 грн. пені за користування коштами у розмірі 0,1% від суми 85 200,00 грн. авансу за 24 днів прострочення;

21 860,65 грн. штрафу у розмірі 7% від суми 312 286,40 грн. договірної ціни.

Перевіривши розрахунок позивача, суд прийшов до висновку про задоволення вказаних вимог в частині стягнення 7494,87 грн. пені за період з 21.08.2017 по 13.09.2017, 2044,88 грн. відсотків за користування чужими коштами за період з 21.08.2017 по 13.09.2017 та 21 860,65 грн. штрафу.

Заявлені вимоги про стягнення 3976,00 грн. пені, 1 192,82 грн. за користування коштами, судом не задовольняються, виходячи з наступного.

Оскільки сторони додатковою угодою № 1 від 03.08.2017 змінили строк виконання робіт з 50 календарних днів до 82 календарних днів з моменту підписання договору, то таким чином строк виконання робіт обраховується саме з 30.08.2017 і становить 82 календарні дні, а не продовжується з цієї додаткової угоди; перебіг періоду з 21.07.2017 по 02.08.2017 сторони зарахували в загальний строк виконання робіт внесенням змін до договору, тому нарахування пені, відсотків за користування коштами за період з 21.07.2017 по 02.08.2017 є безпідставним та ґрунтується на довільному тлумаченні позивачем умов договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, суд відзначає, що нарахування відповідно до п.9.6 договору відсотків за користування коштами не є пенею, правова природа такого стягнення викладена у мст. 536 ЦК України, за змістом положень якої визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 13 019, 66 грн. завданих в результаті завищення ПП «Будремокомплект» вартості матеріалів в акті приймання виконаних робіт договору № 100 від 30.05.2017, що встановлено в Акті № 91 від 26.10.2017 Департаментом внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справи України за результатом перевірки фінансового-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2016 по 01.09.2017, суд зазначає наступне.

Статті 224, 225 ГК України визначають порядок відшкодування збитків за порушення господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 224 ГК України. учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, факт понесення збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання; натомість на нього покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником; розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.

Наявність порушення зобов'язання сама по собі не є підставою для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків за відсутності чи недоведеності причинно-наслідкового зв'язку між таким порушенням та завданням збитків.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, понесенням ним збитків внаслідок протиправної поведінки підрядника по договору № 100 від 30.05.2017.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 180 ГК України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Підписавши спірний Договір, сторони Договору погодили всі істотні умови договору та самі визначили і погодили взаємні зобов'язання.

У ст. 632 ЦК України закріплено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як зазначалось вище, у п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 03.08.2017 сторони погодили, що договірна ціна становить 312286,40 грн. без ПДВ. Сторонами підписано новий Додаток № 1 до Договору «Договірна ціна» із відміткою вид договірної ціни: тверда, визначені згідно з ДСТУ БД 1.1.-1-2013, складена в поточний цінах станом на 17.04.2017, а також Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1.

Відповідно до ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Актом приймання виконаних ремонтних робіт КБ-2в та довідкою КБ-3 за вересень 2017, які підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень підтверджується виконання відповідачем робіт на суму 85 200,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Частиною 3 статті 853 Цивільного кодексу України визначено, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Суд відзначає, що зазначені позивачем обставини не є недоліками, які не могли бути виявлені.

Щодо посилання позивача на результати перевірки, як на підставу для задоволення позовних вимог, то таке посилання є необґрунтованим, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку. Аналогічну позицію наведено у постановах від 17.06.2014, від 10.02.2015 та від 04.03.2015 Вищого господарського суду України по справах №910/20699/13, №906/1193/14 і №904/5477/14.

Умовами укладеного договору сторони не погоджували, що у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт чи матералів, виконавець зобов'язаний повернути суму завищення; чинне законодавство також не покладає на виконавця такого обов'язку після прийняття замовником робіт без зауважень та заперечень.

Більше того, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, аудиторський звіт має оцінюватись у сукупності з іншими доказами.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 27.03.2014 р. у справі №927/1195/13.

Сам по собі Аудиторський звіт та Висновок, виконаний на замовлення контролюючого органу не є підставою для безспірного і безумовного визначення наявності порушення в діях відповідача і підставою для стягнення коштів, отриманих на виконання договірних відносин.

Також суд зазначає, що з наданого Акту аудиторської перевірки № 91 від 26.10.2017 вбачається, що предметом перевірки була фінансового-господарська діяльність позивача за період з 01.01.2016 по 01.09.2017. Цим же актом встановлено, що розбіжність між цінами закупівлі та вартість тих же матеріалів включених в акт приймання виконаних робіт від 13.09.2017, що є суперечливим, оскільки акт був підписаний сторонами лише 13.09.2017, що не є предметом перевірки у даному випадку.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено понесення позивачем збитків у заявленому розмірі з вини відповідача.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 7494,87 грн. пені, 2044,88 грн. відсотків за користування чужими коштами та 21 860,65 грн. штрафу. В решті позову належить відмовити у зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 233, 236- 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги задовольнити частково.

1. Стягнути з Приватного підприємства "Будремкомплект" (04077, м.Київ, вул. Дніпроводська,1-А, код ЄДРПОУ 34427153) на користь Управління забезпечення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (04074, м.Київ, вул. Бережанська,7, код ЄДРПОУ 33945469) 7494 (сім тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн.. 87 коп. пені, 2044 (дві тисячі сорок чотири) грн. 80 коп. відсотків за користування коштами, 21 860 (двадцять одну тисячу вісімсот шістдесят) грн. 05 коп. штрафу, 1115 (одну тисячу сто п'ятнадцять) грн. 72 коп. судового збору. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

2. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 25.05.2018.

Суддя О.М.Ярмак