Ухвала суду № 74220300, 22.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.05.2018Справа № 910/23241/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз", м. Львів

про стягнення 1 097 852,35 грн., -

За розглядом заяви Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Клименко О.М. (директор);

від відповідача (заявника): Сахній А.Я. (представник за довіреністю № 6-413 від 27.11.2017р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "К і К" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (відповідач) суми заборгованості Договором № 1609000329 на надання послуг від 15.09.2016р. в розмірі 1 097 852,35 грн., з яких 784 873,00 грн. сума основного боргу, 199 637,28 грн. пені, 90 570,07 грн. інфляційних втрат та 22 772,00 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2018р. (повне рішення складено 03.04.2018р.) у справі № 910/23241/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "К і К" задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 784 873,00 грн. суми основного боргу, 77 477,24 грн. інфляційних втрат, 20 060,31 грн. 3 % річних та 13 236,15 грн. судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

20.04.2018р. до суду від Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

24.04.2018р. Господарським судом міста Києва на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018р. розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 910/23241/17 призначено на 15.05.2018р.

В судовому засіданні 15.05.2018р. судом оголошено перерву до 22.05.2018р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що заява Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. ст. 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 327 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, відповідно до ст. 328 ГПК України та п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставами для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, є:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

Згідно зі статтею 601 ЦК України та частиною 3 статі 203 ГК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи з положень ст.ст. 598, 601 та 203 ЦК України за своєю правовою природою заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином. Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення пункту 1 частини 1 статті 211 ЦК України), у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні). Подібного висновку дійшов і Вищий господарський суд України у постанові від 18.03.2015 у справі № 910/15419/14.

Відповідно до вимог статті 601 ЦК України та частини 3 статті 203 ГК України, зарахування здійснюється за наявності наступних умов:

1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого (те саме повинно бути і з боржником);

2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду (гроші чи інші однорідні речі);

3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого (меншого) зобов'язання.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 24.06.2015 у справі № 914/2492/14.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, це означає, що сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі); зрілість вимог - необхідно щоб термін виконання зобов'язань вже настав, або був визначений моментом запитання, чи що б термін не був указаний взагалі, тобто виконання можна вимагати в будь-який момент; ясність (зрозумілість) вимог.

Таким чином, надіслання відповідачем заяви про зупинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги № 2501вих-18-502 від 23.03.2018р. (опис вкладення у цінний лист та список відправлень у матеріалах справи) є вчиненням ним одностороннього правочину, спрямованого на часткове припинення зобов'язань сторін.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017р. у справі № 910/20934/17, залишеним без мін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018р. присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 92923 грн. 80 коп. пені, 58442 грн. 64 коп. штрафу, 2270 грн. 50 коп. судового збору, що разом становить 153 636,94 грн.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017р. у справі № 910/17519/17, залишеним без мін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018р. присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 133 259 грн. 84 коп. пені, 96 562 грн. 10 коп. штрафу та 3 447 грн. 33 коп. судового збору, що разом становить 233 269,27 грн.

Згідно ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Судом встановлено, що вимоги сторін на суму 386 906,21 грн., що виникли з Договором № 1609000329 на надання послуг від 15.09.2016р. з однієї сторони (позивач є кредитором, а відповідач - боржником) та підтверджені судовим рішенням у даній справі та за Договором № 1609000207 на надання послуг від 06.09.2016 року та за Договором № 1609000301 на надання послуг від 15.09.2016 року, що підтверджені судовими рішеннями зі справ № 910/17519/17 та № 910/20934/17 (відповідач є кредитором, а позивач - боржником) є зустрічними, однорідними та строк виконання вимог є таким, що настав.

Крім того, матеріалами справи підтверджується направлення відповідачем на адресу позивача вимог про стягнення штрафних санкцій за Договором на надання послуг №1609000207 від 06.09.2016 року на суму 44 418,57 грн. та за Договором на надання послуг №1609000301 від 15.09.2016 року на суму 14 610,66 грн., розміри яких не включено до вимог у названих вище справах.

За змістом п. 1.14. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Таким чином, вказані у вимогах про стягнення штрафних санкцій суми не можуть бути зараховані в порядку ст. 601 ЦК України та частини 3 статті 203 ГК України, а відтак і бути підставою для часткового визнання наказу суду у даній справі таким, що не підлягає виконанню, оскільки за своєю правовою природою не є зобов'язаннями, а в силу ст. ст. 546-551 Цивільного кодексу України та ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України є штрафними санкціями за неналежне виконання зобов'язань та не є безспірними, що унеможливлює задоволення заяви відповідача у цій частині.

За таких обставин, заява Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" визнається судом частково обґрунтованою, у зв'язку з чим наказ суду від 24.04.2018р. у справі №910/23241/17 підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню частково на суму 386 906,21 грн. В іншій частині заяви належить відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 910/23241/17 задовольнити частково.

2. Визнати наказ Господарського суду міста Києва від 24.04.2018р. у справі №910/23241/17 таким, що не підлягає виконанню частково на суму 386 906,21 грн.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 24.05.2018р.

Суддя Морозов С.М.