Рішення № 74220262, 17.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2018Справа № 910/1624/18Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Михайлівська" Шевченківського району

про стягнення 101 422,10 грн.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Грищенко К.В.(довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Михайлівська" Шевченківського району про стягнення 101 422,10 грн. сплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок настання страхової події, позивачем виплачено страхувальнику суму страхового відшкодування. Оскільки відповідальною особою за завдані збитки є відповідач, то позивач просить стягнути з останнього суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 101 422,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1624/18, призначено підготовче засідання у справі на 29.03.2018.

У судовому засіданні 29.03.2018 суд запропонував позивачу надати якісну, придатну для читання копію страхового акту №1.003.15.02089/VESKO5117 від 03.03.2015; протокол огляду місця подій від 13.03.2015 про який зазначено у позові; докази огляду місця подій дільничним інспектором; докази належності або перебування на балансі (утриманні) відповідача житлового будинку № 18 по вул. Софіївській у м. Києві; докази в підтвердження того, що транспортний засіб був припарковий біля будинку № 18 по вул. Софіївській у місті Києві та оголосив про відкладення підготовчого засідання на 24.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 викликано відповідача у підготовче судове засідання на 24.04.2018.

В судове засідання 24.04.2018 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2018 не з'явився, про судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2018 надав документи для долучення до матеріалів справи, зокрема копію страхового акту та подав клопотання про витребування доказів.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що у судовому засіданні 29.03.2018 суд запропонував позивачу надати документи. Представник позивача направив запит до ДПС ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві, однак відповіді не отримав. З урахуванням викладеного позивач просить витребувати у ДПС ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України: докази огляду місця події, докази перебування автомобіля біля будинку № 18 та докази перебування буд. № 18 на балансі КП ЖЕО «Михайлівська».

У судовому засіданні 24.04.2018 суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У той же час, у поданому позивачем клопотанні не конкретизовано, які саме докази позивач просить витребувати. Так, позивач зазначає, витребувати доказ огляду місця події, однак даних про те, яке місце події, коли сталась подія позивач не зазначає. Аналогічно позивач просить витребувати докази перебування автомобіля біля будинку № 18, при цьому не зазначає, ні якого автомобіля, ні біля якого будинку № 18.

Крім того, подаючи клопотання про витребування доказів, заявником не зазначаються підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа. Жодних підстав того, що вказані докази перебувають або можуть перебувати у ДПС ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві позивачем не наведено.

З урахуванням викладеного, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1624/18 до судового розгляду по суті на 17.05.2018.

У судовому засіданні 17.05.2018 представник позивача повторно заявив клопотання про витребування доказів. При цьому, судом встановлено, що вказане клопотання є ідентичним клопотанню, поданому 24.04.2018, недоліків попереднього клопотання про витребування доказів позивачем не усунуто.

Частиною 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Як зазначено вище, 17.05.2018 відкрито судове засідання по суті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Позивачем не наведено поважних причин, за яких клопотання не могло бути подане у підготовчому засіданні. Більше того, вказане клопотання про витребування доказів не відповідає вимогам, встановленим ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, про які судом зазначено позивачу при відмові у попередньому клопотанні про витребування доказів.

З огляду на викладене, у судовому засіданні 17.05.2018 судом постановлено ухвалу про залишення без розгляду клопотання позивача про витребування доказів, яку внесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалами суду від 05.03.2018, 29.03.2018, 24.04.2018, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.07.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ВП2301724\05\11, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

За твердженням позивача, 13.02.2015 у м. Києві по вул. Софіївська, 18 внаслідок падіння бурульки, з даху вказаного будинку було пошкоджено транспортний засіб Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

16.02.2015 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування.

Актами огляду транспортного засобу від 16.02.2015 та від 27.02.2015 встановлено кількість та характер пошкоджень транспортного засобу Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до рахунку-фактури № 2015000630 від 17.02.2015 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 95 874,97 грн., відповідно до рахунку-фактури № 2015000870 від 03.03.2015 - 103 248,29 грн.

Згідно зі страховим актом № 1.003.15.02089/VESKO5117 від 03.03.2015, позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 94 048,78 грн., при цьому, із вказаної суми утримано 3 926,30 грн. як сума взаємозаліку по несплаченим платежам.

Відповідно до страхового акту № 1.003.15.02089/ VESKO7376 від 27.03.2015 позивачем прийнято рішення про доплату страхового відшкодування у розмірі 7 373,32 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що передбачено ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

За твердженням позивача, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора "Михайлівська" Шевченківського району є особою відповідальною за завдані збитки автомобілю Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під час його пошкодження внаслідок падіння з даху будинку крижаних буруль, оскільки будинок № 18 по вул. Софіївській у м. Києві обліковується на балансі відповідача, а тому пошкодження автомобіля сталося з вини відповідача, у зв'язку з чим позивач просить стягнути 101422,10 грн. страхового відшкодування.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Позивач зазначає, що у зв'язку з настанням 13.02.2015 страхового випадку, виплачено страхове відшкодування у розмірі 97495,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 161375 від 05.03.2015 та № 166042 від 31.03.2015.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до ч. ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем ні під час подання позовної заяви, ні під час підготовчого провадження не надано жодних доказів на підтвердження здійснення виплати страхувальнику за договором добровільного страхування або іншій погодженій особі суми страхового відшкодування у розмірі 97 495,80 грн. внаслідок пошкодження транспортного засобу Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, особа в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набуває права вимоги до винної особи у межах фактичних затрат.

Оскільки позивачем не доведено факту виплати страхувальнику суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що позивач не набув прав вимоги до винної особи. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Приписами ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Застосовуючи дану статтю необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) шкода; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Звертаючись із позовом, ПрАТ "АХА Страхування" фактично надала належні докази лише щодо факту заподіяння шкоди автомобілю Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Що стосується особи, яка є, на думку позивача, винною у заподіянні збитків, причинно-наслідкового зв'язку між заподіяними збитками та діями (бездіяльністю) винної особи як і вина, позивачем не доведена.

Так, позивач зазначає, що страхова подія трапилась 13.02.2015 за адресою м. Київ, вул. Софіївська, 18, що підтверджується протоколом огляду місяця події від 13.03.2015.

Однак, жодного доказу, який би підтвердив факт настання події саме 13.02.2015 та саме за адресою м. Київ, вул. Софіївська, 18 матеріали справи не містять та позивачем суду не надано, як і не надано протоколу огляду місця події, на який позивач посилається у позовній заяві.

Доданий до матеріалів справи акт огляду колісного транспортного засобу (дефектна відомість) від 16.02.2015, був складений представником позивача не за місцем настання страхового випадку (яким є, як стверджує позивач , вул. Софіївська, 18), а за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 90.

Тобто, позивачем не доведено належними та допустимими доказами (наприклад, актом огляду транспортного засобу за місцем настання страхового випадку, складеним представниками страхової компанії та відповідача, чи протоколом огляду, складеним працівниками поліції, тощо), що страховий випадок стався внаслідок падіння снігу саме біля будинку № 18 по вул. Софіївській у м. Києві.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено того факту, що страхова подія трапилась за адресою м. Київ, вул. Софіївська, 18.

В той же час, відповідно до пункту 7 частини першої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.

Згідно з підпунктом 3.1.4 пункту 3.1 Правил утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд, проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій.

Підпунктом 7.5.3 пункту 7.5 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, які є обов'язковими для виконання всіма розміщеними на території м. Києва органами державної влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями (далі - Правила) передбачено, що очищення дахів та козирків від снігу та бурульок проводиться негайно з дотриманням застережних заходів щодо безпеки руху пішоходів, не допускаючи пошкодження покрівель будинків і споруд, зелених насаджень, електромереж, рекламних конструкцій тощо. Необхідно огороджувати небезпечні місця на тротуарах, переходах, виставляти вартових. Сніг та бурульки, що зняті з дахів та козирків, необхідно окучувати і протягом доби вивозити.

Доказів того, що будинок № 18 по вул. Софіївській у м. Києві перебуває на утриманні (балансі) відповідача, позивачем суду не надано.

Позивачем не доведено наявності протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача або докази вини (постанова про притягнення до адміністративної відповідальності).

Відповідно до п. 17.2. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008, паркування транспортних засобів - тимчасова стоянка транспортних засобів у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням. Спеціально обладнаними місцями є місця для паркування транспортних засобів, розміщені на проїжджій частині доріг чи за її межами, визначені відповідними дорожніми знаками, можуть мати дорожню розмітку, можуть бути оснащені спеціальними пристроями для контролю часу і способу паркування, сплати збору і послуг паркування, необхідним технічним обладнанням для запобігання викраденню транспортних засобів (огорожею, в'їзними та виїзними бар'єрами, шлагбаумами, приміщеннями для охоронців тощо).

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний автомобіль був припаркований в межах прибудинкової території будинку, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Софіївська, 18. Відсутні дані землеустрою, які б відображали межі вказаної прибудинкової території, як і відсутні плани-схеми розташування автомобілю в момент падіння на нього крижаних буруль, не надано доказів, що транспортний засіб Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту.

Як вже було зазначено вище, за відсутності хоча б одного з елементів, цивільна відповідальність не настає.

З урахуванням встановлених судом обставин та наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведене наявності усіх необхідних елементів для відшкодування шкоди, а саме не надано належних доказів того, що: страхова подія трапилась біля будинку № 18 по вул. Софіївській у м. Києві; на балансі відповідача перебуває вказаний будинок, саме відповідач зобов'язаний очищати дах вказаного будинку від снігу та бурульок; бездіяльність відповідача зумовила завдання шкоди майну застрахованої особи; транспортний засіб застрахованої особи був припаркований в межах прибудинкової території, очищати яку зобов'язаний відповідач та у у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту; відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язків щодо очищення даху підпорядкованого йому будинку.

Таким чином, зважаючи на недоведення позивачем набуття прав вимоги до винної особи, наявності всіх елементів складу господарського (цивільного) правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 101 422,10 грн., що заявлені позивачем.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, з огляду недоведеність позивачем наявності порушеного суб'єктивного права, на захист якого поданого позов та наявності складу правопорушення у діях (бездіяльності) відповідача, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову.

Підсумовуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2018.

Суддя С.О. Турчин