Рішення № 74220195, 23.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.05.2018

Справа № 910/2006/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс»

до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення 10584,07 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення заборгованості в розмірі 10584,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є обслуговуючою та експлуатуючою організацією будинку №8-Б по вул. Гмирі у м. Києві, в якому розташовані нежилі приміщення №1, №2, №3, балкон 30%, балкон 30% (у групі приміщень №189) загальною площею 74,70 кв. м, власником котрих на праві приватної власності є відповідач. Так, позивачем у період з 04.07.2014 по 30.09.2016 надавались житлово-комунальні послуги, проте відповідач належним чином не виконав зобов’язання з оплати наданих послуг, внаслідок чого за ним, станом на 01.01.2018 утворилась заборгованість в розмірі 7306,48 грн. яку просить стягнути позивач.

Крім того на вказану заборгованість позивачем у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України нараховано також 3% річних у розмірі 510,89 грн. та інфляційні втрати в сумі 2766,70 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача 10584,07 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 26.03.2018, для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 06.04.2018 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 14.04.2018. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 11.04.2018.

27.03.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог.

Разом з тим, дослідивши поданий Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» відзив, суд дійшов висновку про залишення його без розгляду з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст.252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так судом встановлено, що відповідачем відзив на позов подано в межах строку визначеного ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2018, в той же час, поданий відзив не містить підпису уповноваженого представника.

Відповідно до ч.2 ст.170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

За приписами ч.4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Частиною 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності для прийняття відзиву Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» та можливості розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами.

Разом з тим, 16.05.2018 від Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» (позивач) є обслуговуючою та експлуатуючою організацією будинку №8-Б по вул. Гмирі у м. Києві, в якому розташовані нежилі приміщення №№1, 2, 3, балкон 30%, балкон 30 % (групи приміщень №189) загальною площею 74,70 кв. м.

Згідно свідоцтва про право власності від 04.04.2011, вищезазначені приміщення належать на праві приватної власності Приватному акціонерному товариству «Холдингова компанія Київміськбуд» (відповідач).

Згідно ст.322 Цивільного кодексу України, власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно ч.2 ст.382 Цивільного кодексу України, власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Згідно ст.360 Цивільного кодексу України, співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ст.162 Житлового кодексу Української PCP плата за комунальні послуги береться крім квартирної за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Судом встановлено, що тариф та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку №8-Б по вул. Гмирі у м. Києві були встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1047 від 23.06.2011р. в розмірі 3,64 грн. за 1 кв. м загальної площі приміщення, що належить відповідачу, за місяць (з ПДВ).

Згідно п.5 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в повному обсязі та у строки, встановлені договором або законом.

Розмір плати за житлово-комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п.7 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція.

Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013р. по справі 6-59цс13).

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивачем в повній мірі виконувалися зобов’язання по наданню житлово-комунальних послуг.

Жодних підтверджень щодо не надання або надання не в повному обсязі житлово-комунальних послуг відповідачем суду надано.

Згідно п.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно п.6 ст.222 Господарського кодексу України претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 03.07.2017 надсилав відповідачу претензію про сплату заборгованості від 30.06.2017 за №866, яка була отримана представником відповідача згідно відмітки в рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення 04.07.2017, але на час подання позовної заяви до суду, жодних відповідей від відповідача на адресу позивача не надходило.

Таким чином, нарахування за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій були розпочаті з 04.07.2014.

Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку 8-Б по вул. Гмирі у м. Києві надавались Позивачем до 30.09.2016.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, статтею 13 зазначеного Закону класифіковано житлово-комунальні послуги за призначенням, відповідно до якого житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, і на комунальні, до яких відноситься централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України визначено, що споживач – це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач).

Пунктом 18 зазначених Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Судом встановлено, що відповідач є власником нежитлового приміщення за адресою: будинку № 8-Б по вул. Гмирі у м. Києві та споживає комунальні послуги, які надає позивач.

Однак, відповідач в порушення умов взятих на себе зобов’язань, не виконав розрахунків за надані послуги надані в період з липня 2014 по вересень 2016, в результаті чого виникла заборгованість і яка, за розрахунками позивача та неоспореними відповідачем, складає 7306,48 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем, про що свідчить розрахунок заборгованості за надані комунальні послуги по нежилому приміщенню за адресою: будинок № 8-Б по вул. Гмирі у м. Києві.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості, відповідачем суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу з надання послуг в сумі 7306,48 грн.

Разом з тим, щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач нараховує заборгованість починаючи з липня 2014 по вересень 2016. Таким чином, і строк позовної давності, починає відлік з липня 2014, відповідно загальний строк позовної давності у три роки сплив.

При цьому позовна заява була подана позивачем до суду 21.02.2018, що підтверджується відтиском календарного штемпелю вхідної кореспонденції господарського суду міста Києва на вказаній позовній заяві, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки позивач не зазначив жодних правових підстав для визнання поважними причин пропуску ним строку позовної давності, у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові в частині стягнення заборгованості , а також 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих за період з липня 2014 по лютий 2015.

Таким чином задоволенню підлягає заборгованість в період з лютого 2015 по вересень 2016 в сумі 5438,20 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 510,89 грн. та інфляційних втрат в сумі 2766,70 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у цій частині, враховуючи, що до частини основного боргу було застосовано позовну давність. Так здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум в межах позовної давності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 3% річних в сумі 325,22 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1409,93 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6; ідентифікаційний номер 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» (02140, м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, буд. 3; ідентифікаційний код 32912720) 5438 (п'ять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 20 коп. заборгованості, 325 (триста двадцять п'ять) грн. 22 коп. 3% річних та 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 93 коп. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1194 (одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн. 19 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 23.05.2018

Суддя Я.В. Маринченко