Рішення № 74220043, 15.05.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/15/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 Справа № 908/307/18

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/307/18

за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”

до відповідача: Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради

про стягнення 16898,22 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3195 від 08.12.2016 року

від відповідача: не з’явився

Згідно зі ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 13104,06 грн., пені в сумі 1644,29 грн., штрафу в розмірі 7% в сумі 917,28 грн., інфляційних витрат в сумі 956,87 грн. та трьох процентів річних в сумі 275,72 грн. за договором № 165-ЕС про технічне забезпечення електропостачання споживача від 20.07.2011 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018 року наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/307/18, присвоєно справі номер провадження 12/15/18, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.04.2018 року о 10:30.

Ухвалою суду від 03.04.2018 року відкладено підготовче засідання на 26.04.2018 року о 12:00.

Ухвалою суду від 26.04.2018 року в порядку приписів п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрито підготовче провадження у справі № 908/307/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.05.2018 року о 14:45.

Безпосередньо в судовому засіданні 02.05.2018 року суд оголосив про початок розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 02.05.2018 року була оголошена перерва відповідно до вимог ст. 216 ГПК України до 15.05.2018 року об 11:00, про було винесено відповідну ухвалу.

Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2018 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 15.05.2018 року не з’явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» про відстеження пересилання поштового відправлення – ухвали суду від 02.05.2018 року відповідачу в даній справі за штрихкодовим ідентифікатором 6900117209841, яка свідчить про вручення 10.05.2018 року вказаної ухвали за довіреністю представнику відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, суд дійшов висновку, що неявка в судове засідання 15.05.2018 року належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи представника відповідача не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 20.07.2011 року між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”, далі Власник мереж, та Комунальним підприємством “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради, далі Споживач, був укладений договір № 165-ЕС про технічне забезпечення електропостачання споживача, далі Договір.

До вказаного договору між сторонами у справі були укладені та підписані: додаткова угода № 1 від 10.11.2011 року, додаткова угода № 2 від 17.02.2012 року, додаткова угода № 3 від 18.07.2013 року, додаткова угода № 4 від 27.02.2014 року, додаткова угода № 5 від 30.12.2014 року, додаткова угода № 6 від 07.04.2015 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу з метою забезпечення провадження статутної діяльності для потреб електроустановок Споживача, а саме житлових будинків, розташованих в мкрн 3-7 в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а Споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4 цього Договору.

Згідно з п. 1.3. (в редакції додаткової угоди № 5 від 30.12.2014 року до Договору), п. 1.4. Договору приєднана потужність електроустановок Споживача 26997 кВт, дозволена потужність електроустановок Споживача 26997 кВт. Сторони домовилися, що суттєвими умовами договору про технічне забезпечення електропостачання будуть умови, встановлені пунктами 5.17-5.23 ПКЕЕ, а також передбачені затвердженою ПКЕЕ типовою формою договору про технічне забезпечення електропостачання.

Умовами п. 2.1. (п.п. 2.1.1. в редакції додаткової угоди № 5 від 30.12.2014 року до Договору), п.п. 2.1.2 Договору Власник мереж зобов’язаний:

- забезпечувати технічну можливість передачі Споживачу електричної енергії в межах 26997 кВт потужності на І-ІІ класі напруги (ступінь напруги 0,4 кВ) в обсягах, визначених відповідно до договору з постачальником електричної енергії, шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності;

- забезпечувати на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів Споживача згідно з «Правилами устройства электроустановок» (далі – ПУЕ).

Пунктом 3.1.5. Договору передбачено право Власника мереж на нарахування Споживачу плати за перетікання реактивної електричної енергії.

Відповідно до п. 4.1.6. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.11.2011 року до Договору) Споживач зобов’язується у випадку виникнення перетоків реактивної електричної енергії здійснювати оформлення звітних документів та своєчасну оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» на підставі «Розрахунку плати за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період» та оформленого 2-х стороннього «Акту про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за розрахунковий період» (додаток № 5.4), до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Власника мереж. Розрахунок оплати здійснюється згідно «Методики нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії», затвердженої наказом Мінтопенерго України від 17.01.2002 р.)». Термін надання Споживачем на адресу Власника мереж оформлених 2-х сторонніх актів про надання послуг до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Умовами пунктів 7.1., 7.6. Договору сторони узгодили, що облік активної та реактивної енергії у Споживача, струмоприймачі якого приєднані до електричних мереж Власника мереж, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. Зняття показів засобів обліку електричної енергії здійснюється в присутності відповідального представника Споживача та Власника мереж.

Згідно з п. 10.5. Договору цей договір укладається на строк до 31.12.2012 року набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії однією із сторін не буде заявлено про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано або визнано недійсним і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Враховуючи відсутність заяв сторін про відмову від цього Договору або його перегляд, відсутність доказів розірвання договору, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату наданих послуг з перетікання реактивної електричної енергії за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 13104,06 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Так, на виконання умов Договору, в березні 2017 року позивач надав відповідачу послуги з перетікання реактивної електричної енергії на загальну суму 13104,06 грн., що підтверджується підписаним між сторонами у справі актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року.

Втім, відповідач свої зобов’язання з оплати послуг з перетікання реактивної електричної енергії, наданих за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року, не виконав, у зв’язку з чим позивач намагається стягнути з нього борг в сумі 13104,06 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати наданих послуг за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 30.04.2017 року по 28.10.2017 року в сумі 1644,29 грн. та штраф в розмірі 7% в сумі 917,28 грн. на підставі п.п. 8.2.1. п. 8.2. Договору, яким передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1.6 цього договору, з порушенням термінів, Споживач сплачує Власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, за прострочку платежу більше 30 днів – додаткове стягнення штрафу в розмірі 7% вказаної суми прострочки. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.

З посиланням на приписи ч. 2 статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов’язання з боку відповідача, в зв’язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за 256 днів прострочення в сумі 275,72 грн. та інфляційні витрати за період з травня по грудень 2017 року в сумі 956,87 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини, пов’язані із забезпеченням технічної можливості передачі електричної енергії. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб’єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції – електричної енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. (ч. 2 ст. 714 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару - електричної енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України

Матеріали справи свідчать, що між сторонами було укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 165-ЕС від 20.07.2011 року.

Визначення поняття договору про технічне забезпечення електропостачання споживача міститься у п. 1.2. Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року в редакції постанови НКРЕ № 910 від 17.10.2005 року (редакція Правил станом на дату складання акту № 3-РЕ від 01.04.2017 року), а саме договір про технічне забезпечення електропостачання споживача - домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії.

Умовами п. 5.16. ПКЕЕ (в редакції станом на дату складання акту № 3-РЕ від 01.04.2017 року) передбачено, що договори про технічне забезпечення електропостачання споживача, за необхідності, укладаються безпосередньо між суб’єктами господарювання, які мають спільну межу балансової належності.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, передбачених п. 5.17. ПКЕЕ, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 901 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Порядок розрахунків між сторонами за перетікання реактивної електричної енергії узгоджено в п. 4.1.6. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.11.2011 року), яким визначено, що Споживач зобов’язується у випадку виникнення перетоків реактивної електричної енергії здійснювати оформлення звітних документів та своєчасну оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» на підставі «Розрахунку плати за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період» та оформленого 2-х стороннього «Акту про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за розрахунковий період» (додаток № 5.4), до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Власника мереж. Розрахунок оплати здійснюється згідно «Методики нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії», затвердженої наказом Мінтопенерго України від 17.01.2002 р.)». Термін надання Споживачем на адресу Власника мереж оформлених 2-х сторонніх актів про надання послуг до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов’язання, а саме надав відповідачу у березні 2017 року послуги з перетікання реактивної електричної енергії на суму 13104,06 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року (а.с. 51).

В матеріалах справи міститься супровідний лист № 75-61/7147 від 07.04.2017 року, адресований відповідачу, за змістом якого позивач направляє оформлений зі сторони Власника мереж акт № 3-РЕ про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за березень 2017 року за договором № 165-ЕС/37-121-SD-15-02759 від 20.07.2011 року про технічне забезпечення електропостачання споживача, а також просить оформити вищезазначений акт зі сторони відповідача та 2 примірники повернути на адресу ВП ЗАЕС.

Разом з тим позивачем до позову доданий рахунок-фактура № 203 від 01.04.2017 року, виписаний відповідачу на оплату послуг з перетікання реактивної електричної енергії за договором № 165-ЕС/37-121-SD-15-02759 від 20.07.2011 року та актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року.

Безпосередньо в судовому засіданні 15.05.2018 року представник позивача пояснив, що посилання в супровідному листі № 75-61/7147 від 07.04.2017 року на договір за № 165-ЕС/37-121-SD-15-02759 від 20.07.2011 року про технічне забезпечення електропостачання споживача це є внутрішньою реєстрацією на підприємстві договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 165-ЕС від 20.07.2011 року. Також представник зазначив, що будь-якого іншого договору, окрім договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 165-ЕС від 20.07.2011 року, з відповідачем немає, та що вказаний договір наразі діє.

З урахуванням пояснень представника позивача суд дійшов висновку, що супровідний лист № 75-61/7147 від 07.04.2017 року складений саме за договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 165-ЕС від 20.07.2011 року.

Згідно з п. 4.1.6. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.11.2011 року) строк оплати наданих відповідачу у березні 2017 року послуг за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року настав 29.04.2017 року, проте оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 03.05.2017 року (враховуючи, що 30.04.2017 року, 01.05.2017 року та 02.05.2017 року – вихідні дні), прострочка виникла з 04.05.2017 року.

В судовому засіданні 15.05.2018 року представник позивача на запитання суду пояснив, що зміни до редакції п. 4.1.6. Договору після укладення додаткової угоди № 1 від 10.11.2011 року сторонами не вносилися.

До матеріалів позовної заяви позивачем додана претензія № 28-23/11050/1229 від 02.06.2017 року з розрахунком суми претензії адресована відповідачу, за змістом якої позивач вимагає відповідача сплатити заборгованість за договором № 165-ЕС від 20.07.2011 року за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року в розмірі 13104,06 грн., пеню за порушення строку оплати вартості наданих послуг за вказаним договором в розмірі 278,60 грн. та три відсотка річних в розмірі 32,31 грн. В якості доказу вручення відповідачу вказаної претензії позивач надав до позову рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 55).

Проте, відповідь відповідача на вказану претензію в матеріалах справи відсутня.

Стосовно вихідного номеру претензії, а саме останніх цифр « 1229» представник позивача в судовому засіданні 15.05.2018 року пояснив, що це є внутрішньою реєстрацією претензії на підприємстві, та те, що це та сама претензія, про яку йде мова в позові.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач зі свого боку послуги з перетікання реактивної електричної енергії прийняв, про що свідчить підписаний ним з позивачем акт № 3-РЕ від 01.04.2017 року, втім не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк за отримані послуги згідно умов договору, внаслідок чого за ним рахується борг в сумі 13104,06 грн.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов’язань за договором щодо не здійснення оплати за отримані послуги з перетікання реактивної електричної енергії, в т.ч., що строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати вказаних послуг настав, а наявність заборгованості підтверджується підписаним сторонами актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За такими обставинами, позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради заборгованості в сумі 13104,06 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов’язання з оплати послуг з перетікання реактивної електричної енергії з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за прострочення виконання зобов’язань за Договором в частині оплати послуг з перетікання реактивної електричної енергії, наданих за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року нарахував відповідачу пеню за період з 30.04.2017 року по 28.10.2017 року на загальну суму 1644,29 грн. та штраф в розмірі 7% в сумі 917,28 грн. на підставі п.п. 8.2.1. п. 8.2. Договору.

Так, умовами п.п. 8.2.1. п. 8.2. Договору передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1.6 цього договору, з порушенням термінів, Споживач сплачує Власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, за прострочку платежу більше 30 днів – додаткове стягнення штрафу в розмірі 7% вказаної суми прострочки. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.

В судовому засіданні 15.05.2018 року представник позивача на запитання суду пояснив, що зміни до редакції п.п. 8.2.1. п. 8.2. Договору не вносилися.

Зі змісту розрахунку пені, доданого до позову, вбачається, що вона була нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Дослідивши розрахунок пені, виконаний позивачем, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування пені, а саме не враховано, що строк оплати послуг за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року припадає на вихідний день – 29.04.2017 року.

Приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати послуг за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року настав 03.05.2017 року (враховуючи, що 30.04.2017 року, 01.05.2017 року та 02.05.2017 року – вихідні дні), прострочка виникла з 04.05.2017 року.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені.

Пеня розрахована наступним чином:

1) на заборгованість за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року за надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за березень 2017 року, строк оплати якої настав 29.04.2017 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 03.05.2017 року (враховуючи, що 30.04.2017 року, 01.05.2017 року та 02.05.2017 року – вихідні дні), прострочка виникла з 04.05.2017 року

- за період з 04.05.2017 року по 28.10.2017 року (178 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 13104,06 грн. пеня складає 1606,95 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради пені підлягають задоволенню частково в сумі 1606,95 грн.

Оскільки період прострочення виконання відповідачем обов’язку з оплати вартості послуг з перетікання реактивної електричної енергії за березень 2017 року, наданих за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року, складає більше ніж 30 днів, відтак позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради штрафу в розмірі 7% в сумі 917,28 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов’язань з оплати послуг з перетікання реактивної електричної енергії за березень 2017 року, наданих за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за 256 днів прострочення в сумі 275,72 грн. та інфляційні витрати за період з травня по грудень 2017 року в сумі 956,87 грн.

Зі змісту розрахунку трьох відсотків річних, доданого до позову, вбачається, що три відсотка річних позивач нараховує за 256 днів прострочення, не вказуючи при цьому конкретного періоду прострочення, за який він їх нараховує.

Безпосередньо в судовому засіданні 15.05.2018 року щодо періоду нарахування трьох відсотків річних представник позивача пояснив, що вони нараховані з 01.05.2017 року.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви позивач вказує, що строк оплати наданих послуг за березень 2017 року за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року настав до 30.04.2017 року, а станом на 10.01.2018 року заборгованість КП «ПКВ» перед ВП «ЗАЕС» не оплачена, прострочення оплати вищевказаного акта складає 256 днів.

Відтак, виходячи зі змісту позовної заяви та вказаної позивачем кількості днів прострочення суд дійшов висновку, що період нарахування трьох відсотків річних складає з 30.04.2017 року по 10.01.2018 року включно (256 днів прострочення).

Дослідивши розрахунок трьох відсотків річних, виконаний позивачем, суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування трьох відсотків річних, а саме не враховано, що строк оплати послуг за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року припадає на вихідний день – 29.04.2017 року.

В силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати послуг за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року настав 03.05.2017 року (враховуючи, що 30.04.2017 року, 01.05.2017 року та 02.05.2017 року – вихідні дні), прострочка виникла з 04.05.2017 року.

Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок трьох відсотків річних.

Три відсотка річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за актом № 3-РЕ від 01.04.2017 року за надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за березень 2017 року, строк оплати якої настав 29.04.2017 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 03.05.2017 року (враховуючи, що 30.04.2017 року, 01.05.2017 року та 02.05.2017 року – вихідні дні), прострочка виникла з 04.05.2017 року

- за період з 04.05.2017 року по 10.01.2018 року (включно) (252 дні прострочення) три відсотка річних від суми 13104,06 грн. складають 271,42 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково в сумі 271,42 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 956,87 грн. слід зазначити наступне.

Зі змісту розрахунку інфляційних витрат, доданого до позову, вбачається, що останні нараховані за період з травня по грудень 2017 року за індексом інфляції – 1,073 за вказаний період, сума інфляційного збільшення заборгованості складає 956,87 грн.

Безпосередньо в судовому засіданні 15.05.2018 року представник позивача на запитання суду чи включно по грудень 2017 року позивач нараховує інфляційні витрати представник позивача не зміг відповісти.

Оскільки позивачем в розрахунку інфляційних витрат зазначений період нарахування індексу інфляції з травня по грудень 2017 року, відтак суд виходить саме з визначеного позивачем в розрахунку періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, тобто що періодом нарахування інфляційних витрат є: з травня 2017 року по грудень 2017 року (включно).

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат позивача, за розрахунком суду, здійсненим за допомогою програми “Законодавство” за період прострочення: з травня 2017 року по грудень 2017 року (включно) інфляційні витрати від суми боргу 13104,06 грн. складають 1097,48 грн.

Втім, оскільки згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак задоволенню підлягають позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради інфляційних витрат в сумі 956,87 грн.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.05.2018 року, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 254, 530, 599, 611, 625, 628, 629, 638, 639, 714, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 230-232 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” до Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради, 71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1, код ЄДРПОУ 32166551, на користь:

- Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964, заборгованість в сумі 13104 (тринадцять тисяч сто чотири) грн. 06 коп., пеню в сумі 1606 (одна тисяча шістсот шість) грн. 95 коп., штраф в розмірі 917 (дев’ятсот сімнадцять) грн. 28 коп., три відсотка річних в сумі 271 (двісті сімдесят одна) грн. 42 коп., інфляційні витрати в сумі 956 (дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 87 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1757 (одна тисяча сімсот п’ятдесят сім) грн. 66 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” до Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради відмовити.

Повне рішення складено – 24.05.2018 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.