Постанова № 74219549, 22.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/934/18 Справа № 205/1658/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів – Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря – Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2017 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхове товариство “Домінанта”, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, –

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТДВ “СК “Домінанта”, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 10.09.2016 року в м. Дніпрі по вул. Велика Діївська, в районі будинку № 111 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ 21070», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Опель-Кадет», д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 Згідно постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2016 року водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність якого застрахована згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну – 100 000,00 грн., франшиза – 1000 грн. 13.09.2016 року позивачем до страхової компанії була надана заява про виплату страхового відшкодування, 23.12.2016 року була надана повторна заява. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 5309/16/16 від 29.09.2016 року, вартість відновлюваного ремонту автомобіля НОМЕР_3, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 34 823,97 грн., з вирахуванням ПДВ складає 33 894,88 грн. 16.01.2017 року страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 18 121,84 грн. Таким чином, ТДВ “СК “Домінанта” зобов’язано було здійснити виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 32 984,88 грн. в строк до 12.12.2016 року. Крім того, ОСОБА_3, як особа, яка є винною у спричиненні збитків повинен компенсувати позивачу витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1200 грн. та компенсувати франшизу в розмірі 1000 грн., а загалом 2200 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути з ТДВ “СК “Домінанта” 16 417,24 грн., з яких: 15 739,30 грн. – несплачена частина страхового відшкодування; 259,69 грн. – пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування за період з 13.12.2016 року по 10.02.2017 року; 121,71 грн. – 3% річних; 296,54 – індекс інфляції; стягнути з ОСОБА_3 витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1200 грн. та компенсувати франшизу в розмірі 1000 грн., а загалом 2200 грн.; стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.07.2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму франшизи в розмірі 1000 грн.

Стягнуто з ТДВ “СК “Домінанта” на користь ОСОБА_2 інфляційні та 3% річних в розмірі 226,88 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно п.9 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_3 10.09.2016 року о 10:25 год. в м. Дніпро по вул. Велика Діївська, в районі будинку № 111, керуючи автомобілем «Опель», д/н НОМЕР_4, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілям спричинені механічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода, постраждалих не має.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2016 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.13).

В силу частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також установлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ТДВ “СК “Домінанта”, що підтверджується Полісом № АЕ/9067030 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії полісу з 09.04.2016 року по 08.04.2017 року, ліміт страховика за заподіяну шкоду майну становить 100 000,00 грн. (а.с.19).

ОСОБА_2 є власником пошкодженого транспортного засобу, автомобіля НОМЕР_3 (а.с.12).

16.09.2016 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ “СК “Домінанта” з заявою про виплату страхового відшкодування.

Як убачається з матеріалів справи, ТДВ “СК “Домінанта” для здійснення огляду пошкодженого автомобіля та для визначення розміру збитку та вартості відновлювального ремонту замовило проведення огляду та здійснення відповідної експертизи ТОВ “Всеукраїнська Експертна Компанія “Сова”. Так, 27.09.2016 року повноважним представником ТОВ “Всеукраїнська Експертна Компанія “Сова” проведено огляд пошкодженого транспортного засобу та на підставі проведеного огляду здійснено оцінку вартості матеріального збитку та відповідно до звіту № 23-D/24/4 від 14.11.2016 року, вартість відновлюваного ремонту автомобіля НОМЕР_3 становить 25 405,44 грн., з яких 4234,24 грн. – ПДВ (а.с.86-108).

Установлено, що ТДВ “СК “Домінанта” відшкодувало ОСОБА_2 страхове відшкодування з урахуванням пені у загальному розмірі 20 323,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2805 від 16.01.2017 року на суму 18 121,84 грн. та платіжним дорученням № 3908 від 22.03.2017 року на суму 2201,85 грн. (а.с.109,110).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що страхове відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу страховою компанією сплачено в повному обсязі, з урахуванням пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, а тому відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування та пені за прострочення виплати страхового відшкодування.

Крім того, суд прийшов до висновку, що представлений позивачем висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 5309/16/16 від 29.09.2016 року, не є належним доказом на підтвердження заявлених позовних вимоги, оскільки відсутні докази, що автомобіль відремонтовано, а тільки нарахована сума вартості відновлюваного ремонту.

Крім того, з клопотанням про проведення судової автотоварознавчої експертизи для визначення розміру матеріальної шкоди позивач не звертався.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

В силу ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 9 Закону України “Про страхування”, страхове відшкодування – це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 9.1. Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, обов’язковий ліміт відповідальності страховика – це грошова сума, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення безпідставно не взяв до уваги висновок автотоварознавчого дослідження № 5309/16/16 від 29.09.2016 року, є безпідставними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо використання звіту № 23-D/24/4 від 14.11.2016 року в якості доказу на підтвердження розміру матеріальних збитків.

На думку колегії суддів, експертний висновок було складено з дотриманням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за № 1074/8395, з відповідними змінами.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов»язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог статей 212 - 214 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, повно, всебічно та об’єктивно з’ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з’ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Судові витрати понесені сторонами в зв»язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

ОСОБА_4