Ухвала суду № 74219365, 15.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/34/18 Головуючий у 1 інстанції - Нор Н.В.

Провадження № 11-кп/783/186/18 Доповідач - Калиняк О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Калиняк О.М.

суддів Стельмаха І.О., Урдюк Т.М.,

розглянувши кримінальне провадження № 463/34/18 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ч.3 ст. 185 КК України,

з участю секретаря Мазур-Іванько Ж.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

прокурора Горин У.І.,

за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області Пуківського Б.В. на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 18 січня 2018 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 18 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Вирішено питання речових доказів.

Запобіжий захід ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту залишено в силі до вступу вироку в законну силу.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 03 грудня 2017 року о 10.40 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у сховище, діючи з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії є непомітними для інших осіб, таємно зайшов до під’їзду будинку №5 на вул. Братуня у м. Львові, де, спустившись сходами вниз до загального сховища вказаного будинку, проник у підвальне приміщення, що належить громадянину ОСОБА_2, звідки таємно викрав майно потерпілого, а саме: велосипед марки «Mongoose» моделі «Tyan Expert» s/n СМ13М506432, вартістю 11 577 грн. 59 коп. У подальшому виніс даний велосипед на проїжджу частину та, сівши на нього, поїхав у напрямку центральної частини м. Львова. Після викрадення даний велосипед зберігав у підвальному приміщенні на пр. Чорновола, 16 у м. Львові. Згодом, довідавшись, що його розшукують працівники правоохоронних органів, з’явився в поліцію та зізнався у скоєнні даного кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Львівської області Пуківський Б.В. просить вирок скасувати в частині незастосування ст. 76 КК України та ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та покласти обов’язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст. 76 КК України. Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, прокурор вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині застосування ст. 76 КК України при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на такі доводи: застосовуючи ст.75 КК України та передбачивши в резолютивній частині вироку умову звільнення від відбування покарання з випробуванням — виконання засудженим покладених на нього обов’язків, суд першої інстанції не поклав на ОСОБА_1 жодних обов’язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, які є обов’язковими для застосування. Закон не містить жодних винятків у застосуванні ч.1 ст. 76 КК України. Окрім цього, на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти інші обов’язки, визначені у ч.2 ст. 76 КК України. Суд першої інстанції, призначивши покарання та звільнивши підсудного від його відбування на підставі ст.75 КК України, зобов’язаний був покласти на засудженого обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В ході апеляційного розгляду прокурор апеляційну скаргу підтримав, просить її задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_1 з доводами апеляційної скарги щодо необхідності застосування при звільненні від відбування покарання з випробуванням положень п.1, п.2 ч.1 ст. 76 КК України погодився.

Заслухавши доповідь судді, сторони судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково й вирок суду змінити з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та в частині призначення покарання у виді трьох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік в апеляційній скарзі не оспорюються.

При ухваленні вироку суд першої допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для зміни судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов’язки: 1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції зазначеної вимоги закону не дотримав і не поклав на обвинуваченого обов’язки, встановлені п.1, п.2 ч.1 ст. 76 КК України.

З огляду на викладене вирок щодо ОСОБА_1 слід змінити та на підставі ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

У решті вирок суду слід залишити без змін.

Апеляційні вимоги прокурора про скасування вироку в частині незастосування ст. 76 КК України та ухвалення нового вироку задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання; 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Зважаючи на те, що в апеляційній скарзі прокурор просить призначити ОСОБА_1 те ж покарання, яке призначене судом першої інстанції (три роки позбавлення волі) та звільнити обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, передбачених ч.1 ст. 420 КПК України підстав для ухвалення нового вироку немає.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Пуківського Б.В. задоволити частково.

Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 18 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінити.

На підставі ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

У решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С у д д і :

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5