Ухвала суду № 74218809, 21.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Лашевич В.М., Росік Т.В.

з участю секретаря Сердюк Ю.С.

прокурора Краснобрижего А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30.01.2018 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в м. Києві Вдовенко О.М., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Краснобрижевим А.М., про арешт майна та накладено арешт на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, шляхом заборони відчуження та розпорядження.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30.01.2018 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність достатніх підстав вважати, що арештоване майно, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №10220086380000, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Так, на думку апелянта, належним чином не встановлено, що вказаний будинок не є і не був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберіг на собі його сліди, не містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту розкрадання коштів земельних ділянок кооперативу, а також інших обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення. Вказаний будинок, як матеріальна цінність був збудований задовго до подій, які є предметом розслідування. Також, органом досудового розслідування не надано належних відомостей, що майно є предметом злочинного посягання. Таким чином, із врахуванням зазначеного, як вважає власник майна, органом досудового розслідування не доведено необхідності накладення арешту на зазначене вище майно.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт, розгляд клопотання проводився його без виклику, а апеляційна скарга подана в 5-й строк після отримання копії судового рішення, тобто в межах строку визначеного ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянти в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймали, а апеляційні скарги подані в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, СВ СУ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12017100000000057 від 30.01.2017 за фактом вчинення протягом 2013-2017 років ОСОБА_4 умисних дій, які виразились в підробленні офіційних документів кооперативу, а саме довідок про членство та довідок про присвоєння адреси та зазначенням неправдивих відомостей в них та дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що полягали у наданні власникам незаконно зареєстрованих будівель засоби для шахрайського заволодіння земельними ділянками шляхом оформлення права власності на будівлі, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

18.01.2018 року постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у м. Києві Вдовенко О.М. вказане у клопотанні майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12017100000000057 від 30.01.2017.

22.01.2018 року старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в м. Києві Вдовенко О.М., за погодженням з прокурором відділу прокуратури м. Києва Краснобрижевим А.М., звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майна, а саме на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, шляхом заборони відчуження та розпорядження, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

30.01.2018 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва клопотання задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вказане у клопотанні майно, яке є речовим доказом в даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права та свободи власника майна з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є необґрунтованими та такими, які спростовуються наданими матеріалами.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30.01.2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в м. Києві Вдовенко О.М., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Краснобрижевим А.М., про арешт майна та накладено арешт на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, шляхом заборони відчуження та розпорядження, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Лашевич В.М. РосікТ.В.

Справа № 11-сс/796/2623 /2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Чередніченко Н.П.

Доповідач: Рибак І.О.