Постанова № 74218292, 14.05.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7184/18

Провадження № 3/761/2305/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Трубніков А.В., за участі прокурора Петрика В.А., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, його захисника - адвоката Кострюкова В.І., розглянувши матеріали в справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Чапаєвка, Таращанського р-ну, Київської обл., українця, громадянина України, одруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1, заступника директора департаменту-начальника управління озброєння та техніки Департаменту озброєння, технічного забезпечення та зв*язку Адміністрації Державної прикордонної служби, не є особою, звільненою від сплати судового збору,

за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП,-

УСТАНОВИВ:

Як зазначено у протоколі про вчиненні адміністративного правопорушення, ОСОБА_1, перебуваючи на заступника директора департаменту-начальника управління озброєння та техніки Департаменту озброєння, технічного забезпечення та зв*язку Адміністрації Державної прикордонної служби, будучи, згідно підпункту «Г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, та, згідно абзацу 14 частини 1 статті 1 цього ж Закону суб'єктом декларування, та, в порушення вимог частини 2 статті 52 Закону України «Про запобігання корупції», невчасно, лише 20.06.2017 року повідомив про суттєві зміни в майновому стані, що полягали в придбанні 04.03.2017 року майна (автомобіля) вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.17 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною 2 статті 1726 КУпАП

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні не визнав та пояснив, що він, будучи суб'єктом декларування, 04.03.2017 року придбав автомобіль, вартістю 376 389 грн. Вказана сума ним була зазначена у декларації за попередній рік і саме за ці кошти він придбав автомобіль, а тому не вважав, що у його майновому стані відбулись суттєві зміни. При цьому про обов*язковість подання повідомлення про зміни у майновому стані йому стало відомо лише у червні 2017 року від колег і він одразу ж, щоб усунути таке порушення, вніс дані в електронну декларацію про придбання автомобіля.

Також, як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, в тому числі, його суб'єктивна сторона, оскільки він не мав умислу не приховування інформації щодо придбання транспортного засобу, оскільки він оформив вказаний автомобіль на себе, про що відомості внесено до реєстру транспортних засобів МВС України.

Прокурор вважав доведеним несвоєчасне подання суб'єктом декларування ОСОБА_1 повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, що є підставою для визнання винуватим останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, висновок прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, з наступних підстав.

Так, положення ст. 129 Конституції України, які є нормами прямої дії, передбачають розгляд та вирішення справ у судах на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» № 13 від 25 травня 1998 року, суди при розгляді справ про правопорушення, пов'язані з корупцією, мають також з'ясувати мотив і характер вчиненого діяння.

Відповідальність за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП настає у разі порушення вимог фінансового контролю, які полягають у тому числі і в неповідомленні чи несвоєчасному повідомленні про суттєві зміни в майновому стані.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 52 Закону, у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 розмірів прожиткового мінімуму, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 10.10.2015 обіймає посаду заступника директора департаменту - начальника управління озброєння та техніки Департаменту ресурсного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України на підставі наказу голови Державної прикордонної служби України від 10.10.2015 № 945-ОС, а відповідно до наказу голови Державної прикордонної служби України від 01.09.2017 № 905-00.

Відповідно до пункту 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 533 Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Тому згідно з підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 3, частиною першою статті 45 Закону, приміткою до статті 1726 КУпАП ОСОБА_1 є суб'єктом декларування та відповідно суб'єктом правопорушення.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2017 становив 1600,00 гривень.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно з відомостями із Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС) Єдиного державного реєстру МВС України щодо транспортних засобів та їх власників за ОСОБА_1 від 04.03.2017 зареєстровано автомобіль Нyundai Santa НОМЕР_1, вартістю 376389 грн. Підстава виникнення права власності на зазначений автомобіль є договір купівлі-продажу.

Вартість придбаного ОСОБА_1 автомобіля становить 376 389 грн. (триста сімдесят шість тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень), що перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, а саме 80 000,00 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 з 04.03.2017 протягом 10 днів зобов'язаний був подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства в Реєстрі.

На момент придбання вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 був суб'єктом декларування, відповідно до положень підпункту «ґ» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону, оскільки обіймав посаду посаду заступника директора департаменту - начальника управління озброєння та техніки Департаменту ресурсного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України, при цьому повідомлення про суттєві зміни в майновому стані подав до Національного агентства з питань запобігання корупції лише 20 червня 2017 року о 15 год. 10 хв., і такі обставини підтверджуються як матеріалами справи, так і не оспорюються самим ОСОБА_1

Водночас, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не доводять тих обставин, що останній мав умисел на несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.

Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного корупційного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення, яка виходячи із поняття корупційного правопорушення, викладеного в ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції», завжди характеризується умисною формою вини.

Одночасно, суддею враховуються висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, наведені в рішеннях «Гавенда проти Польщі» (Gaweda v. Poland, жалоба N 26229/95, ECHR 2002-II) від 14 березня 2002 року та «Амман проти Швейцарії» (CASE OF AMANN v. SWITZERLAND, заява № 27798/95) від 16 лютого 2000 року про те, що «якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Окрім цього, відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.

Так, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Це випливає з аналізу ст. 10 КУпАП (адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків) та ст. 11 КУпАП (адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачати). Зважаючи на те, що законом в диспозиції даної статті не визначені наслідки порушення вимог фінансового контролю, логічним є висновок про те, що вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Такої ж думки притримуються судова палата у кримінальних справах Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка у своєму інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією від 22 травня 2017 року, зазначила, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього прямого чи непрямого умислу на несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, заслуговують на увагу, оскільки вони підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами, а саме роздуківкою декларацією ОСОБА_1 за 2016 р., яку ним було подано в електронному кабінеті на сайті НАЗК, де останнім було задекларовано наявність у нього грошових коштів у сумі 400 000 грн., а також самостійним поданням повідомлення про суттєві зміни в майновому стані 20.06.2017 року.

Більше того, під час розгляду справи не було встановлено в діях ОСОБА_1 мотивів на уникнення фінансового контролю отриманого доходу, оскільки транспортний засіб ним був отриманий у законний спосіб та за власні кошти, після придбання якого він був зареєстрований на ім*я ОСОБА_1 у реєстрі транспортних засобів МВС України.

Також судом приймаються до уваги доводи ОСОБА_1 щодо того, що пропуск 10-денного терміну на повідомлення про суттєві зміни в майновому стані ним було допущено з необережності, оскільки він не вважав, що у його майновому стані відбулись суттєві зміни, зважаючи на придбання транспортного засобу за власні кошти, попередньо задекларовані у 2016 році, у той же час він одразу вніс таке повідомлення, коли йому стало відомо про такий обов*язок, що підтверджується поданими суду документами, а тому свідчить про наявність вини особи у формі необережності, що, у даному випадку, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП.

Таким чином, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки суб'єктивного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, що свідчить про відсутність вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відтак робить неможливим його притягнення до адміністративної відповідальності за даною статтею.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 280, 287, 288 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Справу щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана скарга до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя А.В.Трубніков